Морозов О.О. (ред.) Підсумкова конференція наукового товариства слухачів, курсантів і студентів - файл n1.doc

Морозов О.О. (ред.) Підсумкова конференція наукового товариства слухачів, курсантів і студентів
Скачать все файлы (3978.5 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc3979kb.10.01.2014 23:19скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Академія внутрішніх військ МВС України

Збірник тез доповідей

ПІДСУМКОВОЇ конференції

НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА

СЛУХАЧІВ, КУРСАНТІВ І СТУДЕНТІВ

26 квітня 2011 року
м. Харків

Оргкомітет конференції:
Голова оргкомітету: заступник начальника Академії внутрішніх військ МВС України з наукової роботи, доктор технічних наук професор полковник Морозов О.О.

Заступник голови оргкомітету: начальник науково-організаційного відділу кандидат військових наук старший науковий співробітник майор Павлов Д.В. (739-26-68, 4-68)

Відповідальний секретар оргкомітету: помічник начальника науково-організаційного відділу прапорщик Бондаренко О.В. (739-26-68, 4-68).

Члени оргкомітету:

- начальник навчально-методичного центру кандидат військових наук полковник Тробюк В.І.;

- начальник відділу виховної роботи підполковник Драган Ю.О.;

- начальник факультету №1 (командно-штабного) полковник Пожидаєв А.О.;

- начальник факультету №2 (інженерно-технічного) підполковник Шабалін О.Ю.;

- начальник факультету №3 (економіки та менеджменту) кандидат педагогічних наук, полковник Рудов Б.А.;

- начальник факультету №4 (гуманітарного) полковник Гунбін К.Ю.;

- начальник кафедри соціальних та правових дисциплін кандидат історичних наук доцент, підполковник Олійник М.М.;

- начальник кафедри інформатики та прикладних інформаційних технологій майор Іохов О.Ю. ;

- начальник кафедри фізичної підготовки і спорту підполковник Пилипець О.В.;

- завідувач кафедри фундаментальних дисциплін кандидат хімічних наук доцент Алфімова Л.Д.;

- завідувач кафедри іноземних мов Стрілець Л.К.

Адреса оргкомітету: 61001, м. Харків, площа Повстання, 3, Академія внутрішніх військ МВС України, науково-організаційний відділ.

Телефон: 8-057-739-26-68, електронна адреса: nov_avv@mail.ru.
Доповіді відтворені безпосередньо з авторських оригіналів. За достовірність представлених результатів відповідальність несуть автори.
© Академія внутрішніх військ МВС України


УДК 455.5
Назаркін О.В., командир 2-го відділення 219 навчальної групи курсу №2 факультету №1 (командно-штабного), молодший сержант, наукові керівники: Халеп В. В., старший викладач-начальник ПДС АВВ МВС України, підполковник; Лисенко О. В., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, службовець
ОСОБЛИВОСТІ БОЮ У ГІРСЬКО-ЛІСОВІЙ МІСЦЕВОСТІ
Гірська підготовка є одним з основних предметів навчання для курсантських груп спеціального призначення та забезпечує підготовку їх до практичного виконання службово-бойових (бойових) завдань у гірсько-лісовій місцевості також вона є засобом придбання особистих якостей, знань та досвіду, дуже необхідних військовослужбовцю внутрішніх військ для успішних дій в складних та небезпечних умовах гірської місцевості.

При діях у гірсько-лісовій місцевості важливу роль грає одиночна підготовка військовослужбовця так і дії у складі “звязки”, підрозділу.

  1. Бойовий порядок відділення із урахуванням розподілу на “звязки”:

- розподіл відділення на “звязки” з урахуванням різноманітних факторів, елементами бойового порядку відділення можуть бути: перша “звязка” (“трійка”), друга “звязка” (“трійка”), третя “звязка” (“трійка”);

- варіант складу “звязки” може бути наступним: 1-а – старший стрілець (старший групи), два стрільця; 2 -а – стрілець (старший групи), кулеметник, стрілець; 3-я – командир відділення, гранатометник, стрілець-помічник гранатометника, снайпер;

- розподіл відділення на “звязки” дозволяє особовому складу долати складні гірські перешкоди (скелі, льодовики, складні високогірних перевали, бурхливі гірські ріки і ін.), створити більш гнучкий та розосереджений бойовий порядок, підвищити ефективність вогневого ураження противника і живучість, як кожного військовослужбовця, так и підрозділу, забезпечує взаємну підтримку і прикриття вогнем на полі бою, веденні розвідки, у ході здійснення маневру.

2. Завдання, прийоми та способи дій військовослужбовці у складі “звязки” щодо дій на гірсько-лісовій місцевості у наступі:

- дії відділення при виконанні службово-бойових завдань у складі “звязки” застосовуються, як правило, для подоланням різних гірських перешкод (трав'янистих схилів, осипів скельних ділянок, льодових і сніжних схилів, гірських рік, каньйонів і ін.), для ведення розвідувально-пошукових та рейдових дій; для ведення ближнього бою; дій в обхідних загонах, щодо захоплення гірських перевалів, висот; дій в ході наступу на роз'єднаному напрямку, використовувати переваги гірської місцевості для потайного виходу у фланг і тил противнику; при наступі у глибині, на поспішно зайняту оборону противника, при веденні боїв у ході переслідування невеликих груп противника та в інших сприятливих умовах обстановки;

- з виходом на рубіж переходу в атаку, особовий склад “звязки” по команді командира відділення, використовуючи підтримку вогнем рішучою атакою знищує вказаного противника;

- у ході знищення окремих дрібних груп в глибині оборони чи в тилу противника, за рішенням командира роти (взводу), “звязки” можуть виконувати різні за характером завдання;

- одній із “звязок” може бути відведена роль маневрової групи (наприклад, першій ”звязка”), а двом іншим - роль вогневих груп (другій та третій “звязці”).

- завдання маневрової групи полягає у тому, щоб, використовуючи складки гірської місцевості (місцеві предмети), зблизитися з противником на якомога меншу відстань, зайняти вигідне положення для атаки та у взаємодії із вогневими групами (вогневою групою) знищити його (чи захопити у полон);

- вогневі групи призначені для підтримки вогнем дій маневрової групи шляхом ведення прицільного вогню по виявленим вогневим засобам противника з постійною зміною вогневих позицій;

- атака противника здійснюється, як правило, наступним способом. Вогневі групи (або одна із них) відвертають увагу противника та сковують його дії на одному із напрямків, а, тим часом, маневрова група непомітно просувається на один із його флангів чи у тил;

- з виходом до об'єкту атаки, маневрова група осліплює димами та закидає противника гранатами і, у взаємодії із вогневими групами, одночасною атакою у фланг чи тил знищує його (захоплює в полон).

- метою забезпечення стійкого і прихованого управління та підтримання постійної взаємодії між особовим складом “звязок”, підрозділу, встановлюються додаткові сигнали управління, які подаються жестами рук, свистками, положенням зброї, тощо.

3. Завдання, прийоми та способи дій військовослужбовці у складі “звязки” щодо дій на гірсько-лісовій місцевості в обороні:

- при діях в обороні, склад “звязок” може бути таким, як і у наступі.

- кожному військовослужбовцю вказуються 2-3 вогневі позиції, які необхідно змінювати після декількох черг (пострілів) та сектори стрільби-основний і додатковий, які повинні перекриватися не менше ніж на 10-15 градусів (170-250 тисячних), створюючи зону суцільного вогню; сектор обстрілу для кулеметника в обороні - до 120 градусів, для автоматника до 40 градусів.

- щоб зменшити ймовірність знищення БМП (БТР) та танків вогнем ПТКР, для кожної одиниці бойової техніки обладнуються 1-2 укриття (за зворотними схилами висот, у ярах, у лісі, тощо).

Кожній бойовій машині призначаються 2-3 вогневі позиції (на найбільш небезпечних напрямках наступу противника). При цьому, із кожного укриття необхідно готувати вихід на вогневі позиції не менше ніж по двох маршрутах.

Таким чином: виконання службово-бойових завдань у гірсько-лісовій місцевості вимагає від особового складу високої дисциплінованості, великої фізичної витривалості, сили волі, спостережливості; уміння орієнтуватися в горах; безстрашності, високого почуття військового товариства; знання характеристик гірського рельєфу місцевості; уміння прогнозувати погоду і переборювати різні гірські перешкоди; твердих знань і виконання правил страховки і самостраховки; дбайливого відношення до особистого і колективного гірського спорядження та вмілого його використання, а також використання тактики дрібних підрозділів і в першу чергу “звязок”.
УДК 355.4

Глазков О. В., командир 228 навчальної групи курсу №3 факультету №1 (командно-штабного), старший сержант, науковий керівник Варакута В. П., кандидат військових наук доцент, доцент кафедри тактики внутрішніх військ Академії ВВ МВС України
ВПЛИВ ВОЄННОГО МИСТЕЦТВА АРМІЙ ДАВНИНИ НА РІЗНОВИДИ БОЙОВОГО ШИКУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
Розкрито і визначено вплив воєнного мистецтва армій давнини на вибір різновидів бойового шикування підрозділів внутрішніх військ залежно від поставленого службово-бойового завдання

Різновиди бойового шикування удосконалювалися відповідно до розвитку методів і способів бойових дій. Зміни викликалися появою нових засобів збройної боротьби і якісною зміною особового складу збройних сил, які здійснювалися у зв’язку з розвитком способів виробництва і соціального устрою суспільства. Так, у разі розосередження натовпу на окремі групи підрозділ може шикуватися у різновиді “МОНОЛІТ-КЛИН”, у голові якої знаходиться ударна група з більш фізично підготовленими військовослужбовцями. Це абсолютна аналогія “клину” – бойовому шикуванню лицарів середньовічної Європи. Для виконання завдання з пересування підрозділу через натовп або за необхідності, для розосередження натовпу застосовується різновид бойового шикування “КУЛАК”. Підрозділ внутрішніх військ висувається у колонах, ідентичних “колонам” або “терціям” середньовічної піхоти (пікінерів), і шикується у формі П-подібного зімкнутого строю, який складається з колони по чотири і більше військовослужбовців. Для захисту своїх воїнів від переважаючого за чисельністю противника князь Святослав під Доростолом застосував різновид бойового шикування “стіна”. Повна ідентичність цьому різновиду – бойове шикування “ВАЛ”, яке застосовується для колективного захисту особового складу з фронту при інтенсивному киданні з боку натовпу каміння, пляшок, обрізків арматури тощо. За командою підрозділ спочатку шикується у різновид “МОНОЛІТ”, після чого перша шеренга приймає положення захисту присівши, а військовослужбовці другої шеренги, прикриваючи себе і тих хто поруч, створюють суцільний “ВАЛ”.

Для захисту від метальної холодної зброї (списів, стріл, дротиків, каміння, що випущені з пращі, луків) воїни давнини застосовували різновид бойового шикування “черепаха”, прикриваючи себе зо всіх боків щитами. Так само підрозділи внутрішніх військ використовують “ЧЕРЕПАХУ” для колективного захисту особового складу як з фронту, так і з флангів. Для того щоб не допустити змішування особового складу з витісненим натовпом, який залежно від обставин треба пропустити, а також для захисту у разі оточення натовпом застосовується різновид бойового шикування “КІЛЬЦЕ”, де в середині знаходиться командир, що керує діями підлеглих. Цей різновид і абсолютно ідентичний бойовому шикуванню “кільце” воїнів давнини. Подібність різновидів бойового шикування воїнів давнини і підрозділів внутрішніх військ під час виконання різних бойових завдань свідчить про наступність у військовій справі, але потребує постійного вдосконалювання. Вивчаючи воєнне мистецтво минулого, можна знайти для сучасної тактики дій внутрішніх військ нові різновиди бойових шикувань і способи виконання СБЗ. Наприклад, війська прусського короля Фрідріха II широко використовували спосіб косої атаки. При такому способі дій для стримування (витіснення, блокування) натовпу, воїни залежно від обставин шикуються по фронту в один або кілька рядів (МОНОЛІТ-1, -2, -3).

Додатково на одному з флангів або на обох одразу під тупим кутом, розгорнутим у бік від “МОНОЛІТУ”, в один ряд або кілька рядів (ЦЕП-1, -2, -3 або МОНОЛІТ-1, -2, -3) вишиковуються групи для косого розсічення (витіснення, блокування) натовпу. Одночасно для вилучення організаторів та активістів масових заворушень війська шикуються у різновид “МОНОЛІТ-КЛИН” з групою вилучення і групою застосування спецзасобів.

За єдиним замислом і при вмілому одночасному поєднанні різнолвидів і способів бойового шикування підрозділів буде досягнута найвища ефективність дій підрозділів у різних умовах обстановки з раціональною чисельністю особового складу підрозділів внутрішніх військ, які будуть залучені до виконання СБЗ.
УДК 355.4

Котенок О.Б., курсант 249 навчальної групи курсу №2 факультет №1 (командно-штабний), солдат, науковий керівник Горбов О.М., старший викладач-начальник служби технічного захисту інформації АВВ МВС України, підполковник
ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ДОПУСКУ ТА ЗАТРИМКИ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ НА ОБ’ЄКТИ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ ВНУТРІШНІМИ ВІЙСЬКАМИ МВС УКРАЇНИ
Визначена сутність перспектив застосування засобів допуску та затримки автомобільного транспорту на об’єкти, що охороняються внутрішніми військами МВС України

Політичні та економічні умови, що склалися в Україні, вимагають від військовослужбовців чіткого виконання своїх службово-бойових завдань, в тому числі і щодо забезпечення високопродуктивного, ефективного контролю вантажів, транспортних засобів, особистих речей осіб, які ввозяться та вивозяться на об'єкти та з об'єктів, що охороняються підрозділами внутрішніх військ МВС України.

Одним з визначальних невід'ємних елементів у повсякденній службово-бойовій діяльності військовослужбовців ВВ є застосування ними технічних засобів допуску та затримки автомобільного транспорту, без яких у даний час вже неможливо забезпечити своєчасність, якість і культуру контролю.

Висока результативність контролю досягається комплексним застосуванням технічних засобів на кожній конкретній ділянці КПП, чи то ручна поклажа й багаж пасажирів та транспортних екіпажів, контроль великогабаритних вантажних відправлень й окремо прямуючого багажу, контроль усіх видів транспортних засобів для перевезення спецконтингенту.

Причому, для контролю кожного виду об'єктів, що переміщуються через КПП відповідно до технологічних схем організації контролю повинні застосовуватися ті або інші специфічні види засобів допуску та затримки автомобільного транспорту.

Знання оперативно-технічних можливостей засобів допуску та затримки автомобільного транспорту, сучасних методик і способів їх застосування, володіння практичними навичками роботи з ними - все це в значній мірі забезпечує високий професійний рівень військовослужбовців підрозділів ВВ, щодо виявлення заборонених предметів, заборонених предметів та порушників.
Корабельський О.І., курсант 247 навчальної групи АВВ МВС України, науковий керівник Минько О.В., майор, викладач кафедри управління повсякденної діяльністю та служби штабів Академії внутрішніх військ МВС України
РОБОТА КОМАНДИРА РОТИ З ОРГАНІЗАЦІЇ ВВЕДЕННЯ МОЛОДОГО ПОПОВНЕННЯ В БОЙОВУ СЛУЖБУ
Етап введення молодого поповнення в бойову службу є одним з найважливіших періодів служби військовослужбовців підрозділу, він нерозривно пов'язаний з навчанням підлеглих, метою якого є отримання ними твердих знань та навичок з загальновійськової підготовки та підготовки за профілем підрозділу, визначення придатності молодих солдатів для проходження служби у внутрішніх військах МВС України, підготовка кожного молодого солдата до самостійного виконання обов'язків за призначенням.

В рефераті розглянуто порядок роботи командира роти у період введення молодого поповнення в бойову службу та представлено у вигляді певного алгоритму.
Озарко В.М., курсант 237 навчальної групи АВВ МВС України, науковий керівник Минько О.В., майор, викладач кафедри управління повсякденної діяльністю та служби штабів Академії внутрішніх військ МВС України
РОБОТА КОМАНДИРА РОТИ З КОНТРОЛЮ ЗАХОДІВ ПОВСЯКДЕННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Управління підрозділами у ході вирішення основних завдань являє собою складний і багатогранний процес, який вимагає від командирів чіткого виконання вимог керівних документів, уміння оперативно і правильно приймати рішення в умовах, коли обстановка постійно змінюється, уміння працювати з службовими документами, виявляти наполегливість в досягненні мети, ініціативу, раціонально і своєчасно використовувати підлеглий особовий склад при проведенні різних заходів в процесі організації службово-бойової діяльності і керівництва нею.

Командир повинен володіти методами науки управління. Управлінські рішення військового керівника завжди повинні сприяти досягненню мети військової організації.

Для здійснення управління командир постійно виконує кілька функцій військового управління, однією з яких є контролювання.

Здатність командира підрозділу налагодити дієву систему контролю в підрозділі за виконанням поставлених завдань та заходів повсякденної діяльності є однією з найважливіших рис характеру військового керівника.

Робота командира роти з організації контролю заходів повсякденної діяльності потребує детального розгляду.

Кузьмін Д.І., курсант 217 навчальної групи АВВ МВС України, науковий керівник Флорін О.П., к.т.н., доцент, доцент кафедри управління повсякденною діяльністю та служби штабів АВВ МВС України
РОБОТА КОМАНДИРА ПІДРОЗДІЛУ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ ТА ОБЛІКУ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ
Головною складовою повсякденної діяльності особового складу військових частин та підрозділів в мирний час є бойова підготовка під якою розуміється спланований, організований процес, що здійснюється під єдиним керівництвом з метою навчання та виховання особового складу, бойового злагодження, підрозділів, військових частин, органів управління для виконання бойових та інших задач у відповідності з їх призначення.

Якісне, повне та своєчасне виконання завдань бойової служби неможливе без необхідних умінь, знань та практичних навичок, які здобуваються військовослужбовцями саме у ході бойової підготовки.

Безпосереднім організатором та керівником бойової підготовки у підрозділах є командир. Він здійснює планування бойової підготовки на місяць і тиждень, організує проведення занять, здійснює контроль за виконанням планів та програм бойової підготовки, особисто проводить заняття та веде облік її результатів у підрозділі.

До документів, що розробляє командир підрозділу з планування, організації та обліку бойової підготовки відносяться: план бойової підготовки батальйону; календарний план основних заходів роти; розклад занять роти на тиждень; журнали обліку бойової підготовки роти та взводу; плани конспекти проведення занять з бойової підготовки.

Особливості планування та організації бойової підготовки підрозділу визначаються призначенням підрозділу, завданнями, які вирішує підрозділ у ході службово-бойової діяльності. характером службово-бойових завдань, що виконуються підрозділом та відповідними програмами бойової підготовки.

Основними завданнями бойової підготовки підрозділів спеціального призначення є: прищеплення військовослужбовцям знань, умінь та навиків, необхідних для виконання службово-бойових завдань, формування у них високих бойових і морально-психологічних якостей; удосконалення тактики дій підрозділів і військових частин спеціального призначення, підготовка їх до виконання покладених на них завдань щодо участі їх в роззброєнні і ліквідуванні незаконних озброєних формувань, організованих злочинних груп, в припиненні масових безладь, які супроводжуються масовим насильством, вилученням у населення зброї, яка незаконно зберігається, в припиненні масових актів тероризму, в знищенні осіб, які захопили заручників, важливі державні об’єкти, спеціальні грузи, а також споруди державної влади, забезпеченні безпеки посадових осіб і окремих громадян України в відповідності з законодавством України.

Токаренко О.В., курсант 217 навчальної групи АВВ МВС України, науковий керівник Флорін О.П., к.т.н., доцент, доцент кафедри управління повсякденною діяльністю та служби штабів АВВ МВС України


ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ КОМАНДИРА РОТИ СПЕЦІАЛЬНИХ МОТОРИЗОВАНИХ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН МІЛІЦІЇ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ У ВІДРИВІ ВІД МІСЦЬ ПОСТІЙНОЇ ДИСЛОКАЦІЇ
Як відомо, підрозділи спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ МВС України виконують завдання бойової служби незалежно від часу доби та місця проведення, у будь-яких умовах обстановки. Одним з специфічних видів діяльності підрозділів є профілактичні відпрацювання регіонів держави. Цю діяльність вони здійснюють поза межами пунктів постійної дислокації. Особливого значення в цих умовах набуває досконала організація бойової підготовки.

При організації занять з предметів бойової підготовки поза межами пунктів постійної дислокації виникають ряд труднощів:

Ефективна організація занять, в цих умовах, вимагають від командира підрозділу високого рівня підготовленості та методичної майстерності, що у значній мірі визначає якість бойової підготовки окремих військовослужбовців і підрозділу в цілому, і як наслідок здатність підрозділу виконувати завдання службово-бойової (бойової) діяльності.

Завдання бойової підготовки підрозділів поза межами пункту постійної дислокації:

- удосконалення навичок у володінні зброєю, спеціальними засобами та технікою, вміти готувати, правильно використовувати та експлуатувати їх при виконанні службово-бойових завдань у мирний час, при виникненні надзвичайних обставин та у воєнний час;

- виробленні високої дисциплінованості і пильності, здібностей успішно переносити значні психологічні та фізичні навантаження;

- готовність у критичних ситуаціях проявити самовладання, стійкість, мужність та відвагу, у складній обстановці діяти активно та ініціативно .

Для реалізації завдань бойової підготовки в умовах відриву від пунктів постійної дислокації розроблені відповідні програми бойової підготовки. які є основою для подальшого планування занять та інших заходів бойової підготовки

Бойова підготовка є важливою складовою для підтримання постійної бойової готовності військ. Знання та уміння отримані під час занять є важливою запорукою успіху під час відпрацювання спеціальних операцій. При цьому навченість особового складу не тільки забезпечить успішне виконання поставлених завдань та перш за все сприятиме збереженню життя особового складу який залучений до її виконання. В процесі бойової підготовки відпрацьовується злагодженість дій як окремих військовослужбовців так і в складі підрозділу, що забезпечить виконання завдань з найбільшою ефективністю.
Аліксейчук О.Є., курсант 237 навчальної групи АВВ МВС України, науковий керівник Шаповал О.М., старший викладач кафедри управління повсякденної діяльністю та служби штабів Академії внутрішніх військ МВС України
РОБОТА КОМАНДИРА З ВИВЧЕННЯ ТА ПРИЙОМУ МОБІЛІЗАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
В організаційно-методичних вказівках з підготовки військ на навчальний рік командувач внутрішніх військ вимагає один тиждень місяця присвячувати мобілізаційній роботі.

До вивчення військовозобов’язаних і техніки господарства залучаються офіцери від командира роти і вище.

У ході підбору і призначення військовозобов’язаних командири підрозділів повинні вивчити їх характерні дані за час строкової служби, рівень їх військової підготовки, відповідність призначенню на посаду і визначити необхідність підготовки або перепідготовки на навчальних зборах.

Уся подальша робота щодо вивчення приписного складу повинна проводитися командирами підрозділів у плановому порядку і здійснюватися шляхом їх особистого спілкування з військовозобов’язаними під час виїзду до військкоматів, на підприємства за місцем роботи.

Висновки про відповідність посадовому призначенню записуються в приписних картах військовозобов’язаних, у листах вивчення офіцерів запасу і журналах обліку вивчення приписного складу у військових комісаріатах.

Щодо розподілу сержантів та солдат і призначення їх на посади необхідно дотримуватися принципу рівноваги комплектування відділень і взводів особовим складом за рівнем військової та загальноосвітньої підготовки.

Планомірний відбір господарської техніки та її призначення в підрозділи проводяться спільно командирами підрозділів, офіцерами військкоматів і керівниками автогосподарств та підприємств.

На відібрані машини і призначених з ними водіїв складають списки, один примірник яких знаходиться у військовій частині. Уточнення цих списків проводиться не менш як два рази на рік.

Командири підрозділів спільно з представниками військкоматів здійснюють контроль за мобілізаційною готовністю призначеної техніки.

Для прийому особового складу командири підрозділів прибувають на пункт прийому особового складу, де отримають прийнятий та екіпірований особовий склад і визначають місце збору підрозділів. Потім на пункті прийому техніки командири підрозділів приймають призначений їм автотранспорт. Отримавши особовий склад і техніку, вони виводять їх у район розташування підрозділів і розпочинають формування підрозділів відповідно до штатів воєнного часу.

Таким чином, у мирний час командири підрозділів повинні знати з яких військкоматів і яка кількість особового складу запасу і техніки господарства повинна надходити в підрозділи; які конкретні фахівці і на які посади будуть призначені, які марки машин і як буде забезпечено штатну вантажопідйомність підрозділу з урахуванням призначеної техніки; строк і порядок одержання особового складу і машин на пунктах прийому частини; обсяг робіт з дообладнання прийнятої техніки, порядок і строки їх виконання.

Левків В.В., курсант 227 навчальної групи АВВ МВС України, науковий керівник Каверін О.Д., підполковник, старший викладач кафедри управління повсякденної діяльністю та служби штабів Академії внутрішніх військ МВС України
РОБОТА КОМАНДИРА РОТИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ У ВІДРИВІ ПІДРОЗДІЛУ ВІД ПУНКТУ ПОСТІЙНОЇ ДИСЛОКАЦІЇ
Успішне виконання службово-бойових задач, покладених на підрозділи спеціального призначення, вимагає від особового складу підвищення рівня знань, умінь та навичок до дій в умовах відриву підрозділів від пункту постійної дислокації під час оперативно-профілактичних відпрацювань регіонів держави.

Знання і досвід набуваються у повсякденному житті і насамперед на заняттях з бойової підготовки.

При організації та проведенні занять з бойової підготовки під час виконання завдань в умовах відриву підрозділів від пункту постійної дислокації є проблеми. До таких проблем можна віднести:

- недостатня (відсутня) навчальна матеріально-технічна база;

- недостатність часу для проведення занять з бойової підготовки;

- необхідність організації безперервного несення служби для успішного виконання поставленого завдання;

- необхідність забезпечення життєдіяльності підрозділу;

- відсутність методичної підготовленості і досвіду в організації занять офіцерським складом ротної та взводної ланки;

- недостатнє навчально-методичне забезпечення занять з бойової підготовки, що проводяться у відриві від пункту постійної дислокації.

Олінчинський В.А., курсант 227 навчальної групи АВВ МВС України, науковий керівник Каверін О.Д., підполковник, старший викладач кафедри управління повсякденної діяльністю та служби штабів Академії внутрішніх військ МВС України
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ Й ПРОВЕДЕННЯ ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ З РОТОЮ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА ТЕМОЮ: “РОТА У СПЕЦІАЛЬНІЙ ОПЕРАЦІЇ ЗІ ЗНЕШКОДЖЕННЯ ТЕРОРИСТІВ, ЩО ЗАХОПИЛИ ЗАРУЧНИКІВ НА БОРТУ ПОВІТРЯНОГО СУДНА”
Підготовка підрозділів спеціального призначення повинна бути дуже серйозною, вчити особовий склад необхідно тільки тому, що необхідно для виконання службово-бойових завдань, однією з яких є участь у боротьбі з тероризмом. Якість проведення занять, їх наближеність до реальної обстановки залежать від того, наскільки старанно і всебічно вони підготовлені.

За останні роки у військах накопичений багатий досвід організації і проведення занять різного виду. Але не буде зайвим більш ретельно дослідити питання, що пов’язані з підготовкою і проведенням саме тактико-спеціальних занять, тому що такі заняття є однією з ефективних форм підготовки особового складу підрозділів до виконання завдань за призначенням та удосконалення професійної і методичної майстерності офіцерів внутрішніх військ.

Тому організація та проведення таких видів занять, як тактико-спеціальні потребує системного підходу, вмілого використання для цього сучасних методик, високого рівня методичної підготовленості керівників та постійного підвищення рівня особистого професіоналізму кожним військовослужбовцем підрозділів оперативного призначення.
Березовський О.В., курсант 227 навчальної групи АВВ МВС України, науковий керівник Каверін О.Д., підполковник, старший викладач кафедри управління повсякденної діяльністю та служби штабів Академії внутрішніх військ МВС України
РОБОТА КОМАНДИРА РОТИ СПЕЦІАЛЬНОЇ МОТОРИЗОВАНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ МІЛІЦІЇ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ТАКТИКО-СТРОЙОВИХ ЗАНЯТЬ ПІД ЧАС ПОЛЬОВОГО ВИХОДУ
З метою підвищення якості навчання військ проводяться польові виходи підрозділів, спрямовані на відпрацювання програмних тем в польових умовах. Під час польових виходів з особовим складом підрозділів проводяться тактико-стройові, тактико-спеціальні, тактичні заняття, заняття зі спеціальної підготовки, тактичні (тактико-спеціальні) навчання, стрільби і водіння бойової техніки.

Тактико-стройові заняття є однією з основних практичних форм підготовки підрозділів внутрішніх військ. Тактико-стройові заняття організовуються і проводяться з метою набуття військовослужбовцями внутрішніх військ знань, вмінь та навичок, потрібних у різних видах бою і службово-бойової діяльності, їх початкового злагодження та підготовки до тактичних і тактико-спеціальних занять або навчань.

Тактико-стройові заняття є початковим етапом практичної підготовки окремих військовослужбовців та підрозділів до більш складних практичних форм навчання.

Якість проведення занять, їх реальність в багатьох випадках залежить від того, наскільки вони ретельно та всебічно підготовлені.

В науковій доповіді розглянуто порядок роботи командира роти щодо організації та проведення тактико-стройових занять під час польового виходу та представлено у вигляді певного алгоритму.

УДК 355. 535


Горбов О.М., старший викладач - начальник служби технічного захисту інформації, підполковник, Академія ВВ МВС України, Гаращенко Є.В., курсант командного факультету курсу №4, 237 навчальної групи, сержант, Академія ВВ МВС України
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВОГО ПІДПИСУ В СИСТЕМІ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ОБРОБКИ ТА ПЕРЕДАЧІ ДАНИХ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

Розглянуто перспективи застосування цифрового підпису в системі зв’язку ВВ МВС України
В даний час в Україні, а саме у внутрішніх військах в зв'язку з входженням у світовий інформаційний простір швидкими темпами впроваджуються новітні досягнення комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. Створюються локальні і регіональні обчислювальні мережі, великі території охоплені мережами стільникового зв'язку, факсимільний зв'язок став доступної для широкого кола користувачів. Системи телекомунікацій активно впроваджуються у фінансові, промислові, торговельні і соціальні сфери. У зв'язку з цим різко зріс інтерес широкого кола користувачів до проблем захисту інформації.

Тривалої час методи захисту інформації розроблялися тільки державними органами, а їхнє впровадження розглядалося як виключне право тієї або іншої держави. Однак в останні роки з розвитком комерційної і підприємницької діяльності збільшилося число спроб несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації, а проблеми захисту інформації виявилися в центрі уваги багатьох вчених і фахівців з різних країн. Наслідком цього процесу стала поява потоку відкритих публікацій про дослідження і розробки в цій області. Значно зросла потреба у фахівцях із захисту інформації у внутрішніх військах МВС України.

Поширення інформаційних технологій у промислово-фінансовій сфері, впровадження систем електронного документообігу та електронного цифрового підпису, зростання кількості спроб несанкціонованого доступу до інформації та спроби її модифікацій, забезпечення безпеки інформації, ресурсів у мережах передачі даних вимагають постійного вдосконалення механізмів захисту і застосування криптографічних методів, які відповідають сучасному стану криптографічної науки.

Порушення обмежень доступу до інформації або її цілісності при застосуванні засобів криптографічного захисту інформації, що не відповідають сучасним вимогам, може призвести до значних економічних збитків, порушення конституційних прав людини.

З 1 липня 2003 року набув чинності перший національний криптографічний стандарт України ДСТУ 4145-2002 "Інформаційні технології. Криптографічний захист інформації. Цифровий підпис, що ґрунтується на еліптичних кривих. Формування та перевіряння", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.12.2002 за № 31.

У зв’язку із цим, на сьогодні в Україні діють два стандарти, які визначають алгоритм формування та перевірки цифрового підпису: міждержавний стандарт ГОСТ 34.310-95 "Информационная технология. Процедура выработки и проверки цифровой подписи на базе асимметричного криптографического алгоритма" та стандарт України ДСТУ 4145-2002 „Інформаційні технології. Криптографічний захист інформації. Цифровий підпис, що ґрунтується на еліптичних кривих. Формування та перевіряння”.
Карпенко Я.І., Мороховський М.Л.,.курсанти 247 навчальної групи АВВ МВС України, Обрядін В.В., доцент кафедри управління повсякденної діяльністю та служби штабів Академії внутрішніх військ МВС України
Аналіз можливостей застосування геоінформаційних технологій в роботі командира підрозділу при виконанні завдань службово-бойової діяльності внутрішніх військ

Геоінформаційні системи забезпечують високу точність визначення географічних і прямокутних координат точкових та розмірів лінійних об'єктів.

Висока точність зняття координат досягається за рахунок прив'язки лівих верхніх кутів аркушів топографічних карт (растрових файлів) до географічних (прямокутних) координат на земній кулі.

Для того, щоб установити систему відносин між внутрішніми пиксельними координатами зображення й реальними географічними або прямокутними координатами в ArcView використається спеціальний файл прив'язки.

Наявність файлу спричиняє здатність програми сполучати растровий файл із графічними матеріалами, які вже перебувають в певній системі координат. Ім'я файла прив'язки повинне співпадати з назвою растрового файлу, для якого створюється файл прив'язки.

Результатом використання файла прив'язки є відповідність знятих прямокутних координат положення точкового об'єкта на карті з координатами положення маркера у правому верхньому куті карти.
Карпенко Я.І., Мороховський М.Л.,.курсанти 247 навчальної групи АВВ МВС України, Обрядін В.В., доцент кафедри управління повсякденної діяльністю та служби штабів Академії внутрішніх військ МВС України
Використання геоінформаційних технологій для підвищення ефективності стрільби 82-мм міномету по цілях на площині з закритих вогневих позицій.
Запропонована функція залежності відстані польоту міни від кута прицілювання для початкової швидкості 211 м/с (заряд ТРЕТІЙ).

З урахуванням використання геоінформаційних технологій, які забезпечують високу точність визначення географічних і прямокутних координат точкових та розмірів лінійних об'єктів, досягається висока ймовірність влучення в ціль. Імовірність обчислюється згідно виразу



.
Імовірність поразки цілі визначається за допомогою формули А. Н. Колмогорова



,
де ) - імовірність влучення в ціль рівно m снарядів при n проведених пострілах;




- показовий закон поразки цілі.

УДК.629.362.2.

Бондар Є.В., курсант 316 навчальної групи, науковий керівник: Пісарєв В.П., професор кафедри автомобільної техніки Академії внутрішніх військ МВС України
БРОНЕТРАНСПОРТЕР МАСОЮ 15 Т
Розроблені пропозиції щодо створення перспективного бронетранспортера масою 15 т з підвищіними показниками швидкості та плавності ходу.
Розробка бронетранспортера з підвищіними показниками швидкості та плавності ходу дозволить замінити устарівшу техніку, що на сьогодні є актуальним завданням.

На основі проведеного аналізу сучасних конструкцій броньованих колісних машин, розроблені пропозиції щодо компоновки перспективного бронетранспортера. За основу взятий трьохвісний бронетранспортер, в якому коробка передач та двигун розташовані посередині (поперек повздовжьої осі машини) між відділенням управління та десантом. Вихід та вхід в бронетранспортері розташований позаду.

Відомо, що однією з відпоповідальних систем машини являється силова установка та трансмісія, яка за розробленими пропозиціями складається із головного фрикціону (зчеплення), коробки передач, головних передач, колісних редукторів.

Розроблено проект БТР. За аналог силової установки і коробки передач прийнято відповідні агрегати КамАЗ-55111.

УДК 621.431.74
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации