Курсова робота - Історичне краєзнавство в системі історичної освіти загальноосвітніх навчальних закладів України - файл n1.docx

Курсова робота - Історичне краєзнавство в системі історичної освіти загальноосвітніх навчальних закладів України
Скачать все файлы (116.3 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.docx117kb.31.03.2014 15:44скачать

n1.docx

  1   2   3   4


Зміст

Вступ……………………………………………………………………………… 3

Розділ І. Місце історичного краєзнавства у вітчизняному законодавстві про освіту……………………………………………………………………………… 5

Розділ ІІ. Роль історичного краєзнавства в системі шкільної історичної освіти

  1. Дидактичні функції історичного краєзнавства…………………………13

  2. Виховні функції історичного краєзнавства…………………………….17

Розділ ІІІ. Система методичної роботи з історичного краєзнавства………..23

Висновки…………………………………………………………………………32

Список використаної літератури……………………………………………… 37

Додаток №1

Додаток №2

Вступ

Актуальність: На сучасному етапі розвитку освітніх процесів відбувається пошук нових парадигм освіти та оптимальних моделей її структури та змісту. Особливо це є актуальним для шкільної історичної освіти, на яку покладаються основні надії щодо подолання кризи в історичній свідомості суспільства в період нестабільності. Сьогодні вчені та вчителі активно працюють над проблемою модернізації викладання історії, не порушуючи балансу між модерними освітніми тенденціями та споконвічними навчально-виховними традиціями.

Останнім часом науковцями, авторами навчальних програм, вчителями значна увага приділяється визначенню оптимального співвідношення вивчення вітчизняної історії та історії рідного краю. Через знання та розуміння подій місцевої історії учень повинен прийти до усвідомлення минулого, його зв’язку з сучасністю та розуміння загальноісторичних процесів у цілому. Тому для вирішення означених завдань важливо розглянути попередній досвід та сучасний стан формування краєзнавчої складової курсу вітчизняної історії в системі шкільної історичної освіти України.

Мета: комплексне дослідження місця та ролі історичного краєзнавства в системі історичної освіти загальноосвітніх навчальних закладів України.

Дана мета визначає наступні завдання:

Предмет дослідження: методи організації навчання та роль історичного краєзнавства як елемента системи історичної освіти школярів.

Об’єкт дослідження: історичне краєзнавство в контексті сучасної шкільної історичної освіти.

Історіографія: Розкриття ролі і місця краєзнавства в системі освіти, конкретизація його змісту, функцій, форм і методів краєзнавчої роботи знайшли відображення у ґрунтовних дослідженнях багатьох відомих учених – краєзнавців (І. Безкоравайний, О. Діброва, Ф. Заставний, М. Костриця, М. Крачило, О. Савченко, В. Серебрій, І. Соколова, П. Тронько).

Нинішній період «краєзнавчого ренесансу», активізований розробками Я. Жупанського, М. Костриці, М. Крачила, В. Круля, В.Обозного, П. Тронька, О. Шаблія, П. Щищенка, має широкі перспективи. Для нього характерне використання на уроках історії краєзнавчого матеріалу, посилення краєзнавчої роботи й вивчення суспільствознавчих наук на основі реалізації краєзнавчого принципу, поєднання глибоких національних традицій гуманітарної освіти з орієнтацією на загальнолюдські гуманістичні цінності та стандарти. Свідченням цього є впровадження курсу історії рідного краю в школах усіх областей країни та створення навчальних посібників і хрестоматій з цього предмету.

Розвиток історичного краєзнавства ставить підвищені вимоги до науково-методичного забезпечення. Багато аспектів шкільного історичного краєзнавства висвітлено у дослідженнях прикарпатських науковців В.Грабовецького, В. Полєка, П.Арсенича, Я. Треф’яка, С. Пушика, які зробили вагомий внесок у розвиток національного краєзнавства.

Структура курсової роботи: Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, другий з яких включає два підрозділи, висновку, списку використаних джерел і літератури та двох додатків. Об’єм роботи – 43 сторінки.

Розділ І.

Місце історичного краєзнавства у вітчизняному законодавстві про освіту

У контексті сучасної соціокультурної ситуації пріоритетними стали історія та інші суспільствознавчі дисципліни, покликані допомогти молоді стати компетентними, активними, відповідальними громадянами нашої держави [20, С. 109].

Методологічна переорієнтація сучасної школи на особистість, спрямованість освіти на найповнішу реалізацію інтелектуального, духовного і творчого потенціалу молодої людини обумовлюють необхідність подальшої розробки концептуальних підходів до змісту шкільної історичної освіти загалом, курсу історії України зокрема. Включення краєзнавчого компоненту у зміст шкільного курсу історії визначається важливим напрямком у розвитку змісту шкільного курсу з вітчизняної історії. На думку доктора історичних наук, професора В.А. Потульницького, це дає можливість повніше уявити історичне минуле нашої Вітчизни, а в рамках всесвітньої історії акцентувати увагу на тих цивілізаціях, з якими була пов’язана раніше і пов’язана нині доля України [29].

Сьогодні, коли краєзнавство високо цінується і підтримується державою, оскільки складає духовне підґрунтя державотворчих процесів у незалежній Україні, сприяє національно-культурному відродженню, формуванню національного світогляду й патріотизму, його організація в школі не просто бажана справа. Вона необхідна і витікає з нормативних вимог до організації освітньо-виховного процесу, безперервної історичної освіти в Україні.

Сьогодні в системі загальноосвітньої школи України краєзнавчі знання формуються у процесі вивчення як окремих курсів з історії краю, так і навчального предмету історії, змістове наповнення якого щодо краєзнавчого матеріалу досить різноманітне, зумовлене специфікою історичного розвитку певного краю, його конкретно-історичними особливостями.

У «Національній доктрині розвитку освіти України», затвердженій 17 квітня 2002 р. Указом Президента за № 347/2002, у розділі «Національний характер освіти і національного виховання» проголошено курс на побудову освіти «на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях, духовності», ставиться завдання забезпечити «виховання свідомого громадянина, патріота» [25, С. 4]. А все це найефективніше реалізується шляхом звернення до минулого, звичаїв, обрядів, традицій свого села, міста, рідного краю. Концепція безперервної історичної освіти в Україні передбачає: «Діти повинні знати не тільки історію свого народу, але й історичне минуле населення, яке живе поруч – у конкретному місті або селі, у даному історичному регіоні. Тому краєзнавство та регіональна історія стануть не доповненням, а складовою частиною вітчизняної історії» [15].

За програмами загальноосвітніх шкіл з історії України періоду незалежності (1992 р., 1996 р., 1998 р., 2001 р., 2004 р.) [34; 33; 31; 32; 10] відводяться окремі уроки для вивчення історії рідного краю за хронологічними періодами. Тобто, у сучасних шкільних курсах вітчизняної історії історія краю представлена, за визначенням завідувача лабораторії історичної освіти АПН України О. Пометун, так званими «кишеньками», які розташовані наприкінці розділів і називаються «Наш край» [30, С. 2].

Навколо такого традиційного з радянських часів структурування курсу вітчизняної історії сьогодні точаться гострі дискусії. Проблема полягає у визначенні ролі, місця, змістового наповнення історії рідного краю у системі історичної освіти. Так, під час засідання «круглого столу» з проблем формування змісту шкільної історичної освіти, що проходило в Інституті педагогіки АПН України у листопаді 2002 р., доктор педагогічних наук, професор О. Пометун зазначила, що, згадана вище схема вивчення історії краю «не є місцева історія, це – краєзнавство, яке вчителі розглядають здебільшого як можливість проілюструвати загальні тенденції на історичному матеріалі» [30, С. 2]. На думку науковця, виховний, розвивальний та інтелектуальний потенціал локальної історії (історії краю – прим. автора) до навчального процесу не залучено. У зв’язку з цим, вважає О. Пометун, важливо взяти на озброєння досвід інших країн, де учні починають вивчати історію саме з локальної історії, наступним етапом опанування історичних знань є регіональна історія і лише після цього відбувається вихід на загальнодержавну історію.

У свою чергу доктор історичних наук, професор Ю. Мицик не підтримуючи думку про регіоналізацію історії, висловився за викладання історії рідного краю як додатку до основного курсу історії України за регіональними програмами та навчальними посібниками з інформацією краєзнавчого змісту [30, С. 3].

Слід зазначити, що такі додаткові курси почали впроваджуватись у навчальний процес ще з початку 1990-х рр. у різних регіонах України, а в практиці сучасної школи вони є структурним компонентом варіативної частини навчального плану загальноосвітніх закладів. Наприклад, це курс «Історія краю» (м. Івано-Франківськ, 1994 р.), «Історія рідного краю (Запорізька область) 7 клас» (2001 р.), «Історія Полтавщини» (2004 р.), «Історія рідного краю» (7 – 11 класи)» (Глухівський р-н, Сумської області, 2006 р.) та багато інших [62].

На державному рівні вироблено низку системних заходів щодо розвитку історичного краєзнавства. У 2001 р. було видано Указ Президента України № 35(35/2001) «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні». Положення цього документа націлюють державні структури, громадські організації та об’єднання на активне використання краєзнавчого руху у вихованні патріотизму до рідної землі, любові до Батьківщини. Він одночасно вимагає вжиття необхідних заходів щодо підтримки краєзнавчого руху, вирішення організаційних, матеріальних, фінансових проблем у його розгортанні [53].

На виконання Указу Президента урядом була затверджена «Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року» (Постанова КМУ від 10.06.2002 р. № 389). Метою Програми є активізація наукової діяльності, спрямованої на розвиток краєзнавства, залучення широкої громадськості до національної, культурної спадщини, здійснення науково-організаційних і видавничих заходів. Координація краєзнавчої роботи була покладена на Національну академію наук. З метою координації наукових досліджень Президія НАН України. створила міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства. Відповідні програми місцевого значення були затверджені на обласних та районних рівнях.

Відповідні міністерства, зокрема Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Міністерство культури та туризм та інші органи влади здійснюють реалізацію ряду заходів відповідно до забезпечення виконання Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року. Зокрема, Міністерством освіти і науки України, молоді та спорту і Академією педагогічних наук проводиться робота з розробки основ науково-методичного забезпечення викладання краєзнавства у вузах, професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладів. Відбувається відкриття кафедр краєзнавства у вузах, здійснюється підготовка програм та навчальних посібників з курсу «Краєзнавство», «Історичне краєзнавство».

Для забезпечення історико-краєзнавчої роботи у Міністерстві освіти і науки була створена Всеукраїнська координаційно-методична рада з питань розвитку дитячо-юнацького туризму, краєзнавства й екскурсій (Затверджена Наказом Міністерства № 379 від 11.05.2004 р.) головними завданнями якої є реалізація державної політики в галузі освіти засобами туризму, краєзнавства й екскурсій, організації науково-методичного, програмного та інформаційного забезпечення навчальних закладів з туристсько-краєзнавчого напряму позашкільної освіти. Під керівництвом цієї ради розроблені програма і методичні рекомендації проведення факультативних занять з краєзнавства у школах, що включають в себе різноманітні форми і методи навчання. Серед них визначальними є: методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об`єктів; екскурсії до краєзнавчого музею; практикуми в місцевому архіві; тематичні походи та експедиції; конференції з історії краю; організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю. В процесі виконання цієї роботи з учнями проводяться факультативні заняття на тему: «Історія села (міста) – історія нашої Батьківщини», «Роль і місце вивчення історії села(міста) в нашому житті», «Історія села (міста) в народних піснях, переказах, легендах, віршах, оповіданнях». На жаль факультативні краєзнавчі заняття проводяться не у всіх школах, тому дуже бажано було б вивчення краєзнавства здійснювати не факультативно, а відповідним наказом міністерства закріпити це як основний курс середньої школи [62].

Для реалізації завдань розвитку історичного краєзнавства, інтеграції відповідного напряму у політику ідентичності, виявляється за доцільне включення історичного краєзнавства до загальнонаціональних програм культурної політики. Серед останніх відповідних Указів Президента України слід назвати Указ № 6/ 2009 від 12.01.2009 р. «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні», в якому наголошується на необхідності підтримки регіональних культурних ініціатив, про відзначення ювілеїв, важливих пам'ятних дат. Відзначення ювілеїв видатних діячів українського народу пов'язане з поглибленим вивченням і популяризацією історії тих регіонів України, де народилися чи проживали відомі українці.

На підтримку розвитку історичного та географічного краєзнавства Кабінетом міністрів України була затверджена Міжгалузева програму «Пізнай свою країну» на 2007-2012 рр. (Наказ № 49/765/3027/308 від 27.08.2007 р.), фінансування заходів якої передбачається у межах бюджетних призначень, передбачених центральними органами виконавчої влади. Серед основних завдань програми були виділені: залучення дітей і молоді до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та довкілля, географічних, етнографічних, історичних об'єктів і явищ соціального життя, проведення краєзнавчих наукових досліджень.

Значну кількість заходів історико-краєзнавчого спрямування проводить Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України. При сприянні Центру був створений Рух за збереження і примноження звичаїв, традицій і обрядів українського народу «Моя земля - земля моїх батьків», Всеукраїнська туристсько-краєзнавча експедиція «Краса і біль України». 104 центри туризму і краєзнавства учнівської молоді України спрямовують цю роботу в регіонах, а саме, залучають дітей та юнацтво до вивчення історичної, культурної та природної спадщини.

Крім того Міністерством освіти і науки проводиться значна робота з ознайомлення учнів та студентів з визначними історичними місцями України, що сприяє формування історичної пам’яті молоді. Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 286 від 06.04.2007 р. була розроблена програма проведення комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна – Україна» (з відвідуванням визначних краєзнавчих та історичних об’єктів).

Значну роботу з вивчення і пропагуванню історії рідного краю здійснюють краєзнавчі та історичні музеї. Сьогодні в Україні нараховується 223 краєзнавчі музеї та 82 історичні музеї. Музеї здійснюють активну виставкову діяльність, представляючи численні пам’ятки з історії даного краю, проводять археологічні експедиційно-пошукові роботи по території даного регіону.

Внесок у дослідження та розвиток історичного краєзнавства також вносять бібліотеки, що представляють значну кількість краєзнавчої літератури. Досить позитивно слід відзначити те, що частина бібліотек представляють краєзнавчі матеріали в Інтернеті. Серед основних краєзнавчих ресурсів, представлених на бібліотечних сайтах України, слід назвати: електронні краєзнавчі каталоги; путівники, довідники, тексти з історії краю; матеріали наукових і науково-практичних конференцій з історико-краєзнавчої тематики; посилання на інформацію про край в Інтернеті.

Значний вклад у розвиток історичного краєзнавства також вносять громадські організації, зокрема Національна спілка краєзнавців України, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Український фонд культури, фонд ім. О. Гончара та інші. Особливо слід відмітити Національну спілку краєзнавців України. Саме з їх ініціативи і за безпосередньою участю разом з Міністерством культури і мистецтв було розроблено і підготовлено до затвердження проект Програми розвитку краєзнавства на 2000-2010 роки.

Заявлена в новій програмі для 11-річної загальноосвітньої школи ідея вдосконалення історичного краєзнавства, як складової змісту історії України, вимагає нових підходів щодо її реалізації. У пояснювальній записці програми з історії вказано: «Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. В темах «історія краю» передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю, так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень» [10, С. 4]. На історичне краєзнавство в 11-річній школі передбачено: 5 клас – 4 год. (Тема 4. Наш край в ХІХ – ХХ ст.); 7 клас – години не передбачені; 8 клас – години не передбачені; 9 клас – 8 годин разом із підсумковим оцінюванням (Тема 4. Наш край наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.; Тема 8. Наш край у другій половині ХІХ ст.); 10 клас – 4 год. разом із узагальненням (Тема 5. Історія рідного краю у 1900 - 1920-і рр.); 11 клас – 4 год. разом із узагальненням (Тема 6. Наш край у 1921 – на початку 50-х рр.; Тема 7. Наш край у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.). Сумарна кількість годин на 7 років навчання – 26. Це приблизно складає 8% від всього навчального часу, виділеного на історії України. В порівнянні з редакцією програми 2001 р., де сумарна кількість годин – 15 (5 – 11 класи), ці зміни дорівнюють 3% навчального часу [23].

Краєзнавство посіло належне місце в системі освіти, зокрема, впровадженні навчальних програм з історичного краєзнавства для вузів і шкіл. Водночас ліквідація політичної цензури в книговидавництві, можливість створювати альтернативну навчальну літературу, розвиток процесу конкурентоспроможності у підготовці та виданні підручників для освіти позитивно позначилися на праці авторів над різного роду методичними посібниками. Варто зазначити, що за роки незалежності України з історичного краєзнавства видана така кількість підручників і навчальних посібників, яка значно перевершила масу аналогічної літератури за весь попередній період розвитку освіти (1917–1990 рр.) [3].

На порозі ХХІ сторіччя зроблені спроби підготувати узагальнюючі підручники з історичного краєзнавства України. Так, Я. Серкіз видав у Львові підручник “Історичне краєзнавство” (1995 р.), О. Демиденко, О. Іонова, В. Кузнєцова — у Харкові посібник «Основи краєзнавства» (1999 р.), Я. Треф’як — у Івано-Франковську посібник «Методика краєзнавчої роботи в національній школі» (2000 р.) тощо [14].

Активізація авторських колективів щодо розробки курсів з історії рідного краю здебільшого була пов’язана з дефіцитом часу на уроках вітчизняної історії для розкриття місцевої. У зв’язку з цим нагальною потребою сьогодення стало обґрунтування, підготовка і включення відомостей з історії краю в школах усіх областей, як невід’ємної складової історії країни. Крім упровадження додаткових курсів з історії краю, вирішення даного питання може відбуватися шляхом використання краєзнавчих матеріалів на уроках нормативного курсу історії України, шляхом розробки відповідних додатків з місцевої історії та історії області до базового підручника з історії України та шляхом введення у навчальний процес інтегрованих краєзнавчих курсів [61].


Розділ ІІ

Роль історичного краєзнавства в системі шкільної історичної освіти
  1.   1   2   3   4
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации