Традиційні та інноваційні форми навчання іноземної мови учнів загальноосвітніх навчальних закладів - файл n1.doc

Традиційні та інноваційні форми навчання іноземної мови учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Скачать все файлы (331.5 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc332kb.31.03.2014 02:40скачать

n1.doc

  1   2


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Маріупольський державний університет

Кафедра грецької філології


До захисту допустити

« » 2012 р.

Зав. Кафедри грецької філології

_______________ Рожкова І. Г.


Курсова робота
Традиційні та інноваційні форми навчання іноземної мови учнів загальноосвітніх навчальних закладів




студента ІІI курсу

ОКР «Бакалавр»

спеціальності «Мова та література

(новогрецька)»

Демури Тараса Олеговича
Науковий керівник:

Короткова Ю.М.

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри грецької філології

Маріуполь – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТРАДИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНІХ ЗАКЛАДІВ

    1. Сутність та класифікація традиційних форм навчання

    2. Загальна характеристика та класифікація нетрадиційних форм навчання, як прикладу інноваційної діяльності на уроці

    3. Переваги та недоліки уроків нетрадиційної форми при вивченні іноземної мови

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ПРОВЕДЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ УРОКІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ НА ПРИКЛАДІ ГРИ

  1. . Методичні аспекти використання гри як нестандартної форми уроку при вивченні іноземної мови

  2. . Принципи організації та проведення гри при вивченні іноземної мови учнями загальноосвітніх навчальних закладів

  3. . Аналіз результатів дослідження при проведенні нестандартних уроків з іноземної мови з учнями 5«А» класу ЗШ №69

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ВСТУП

Протягом багатьох століть школа накопичила чималий досвід навчання дітей. Багато педагогів досліджували форми навчання (І.М. Чередов, В.К. Дьяченко, К.Г.Селевко), завдяки чому склалися різні точки зору на поняття, ефективність та застосування різних форм процесу навчання. Але до сьогодні немає єдиної думки з даного питання. Постійно ведуться пошуки нових форм навчання і аналізуються традиційні, з метою створення високого рівня освіти учнів.

Особистісно-орієнтована педагогіка висуває на передній план нетрадиційні підходи до організації процесу навчання в сучасній школі. Сутність освіти становить система знань, умінь, навичок, характеристики творчої діяльності, світоглядних і поведінкових якостей особистості, які зумовлені вимогами суспільства і для досягнення яких повинні бути спрямовані зусилля як вчителів, так і учнів. Якщо при традиційному трактуванні цілі і зміст навчання фактично збігаються (головна мета навчання - засвоєння основ наук, зміст навчання - самі ці основи, представлені у знаковій формі навчальної інформації), то в новому трактуванні вони значно розрізнені.

Актуальною метою стає створення особистісного потенціалу людини, виховання її здібностей до адекватної діяльності в майбутніх предметних і соціальних ситуаціях, а змістом - все те, що забезпечує досягнення цієї мети. Успішність досягнення мети залежить не тільки від того, що засвоюється (зміст навчання), а й від того, як засвоюється: індивідуально або колективно, в авторитарних або гуманістичних умовах, з опорою на увагу, сприйняття, пам'ять або на весь особистісний потенціал людини,за допомогою репродуктивних або активних форм.[15, С.324]

У зв'язку з цим метою роботи є визначення ступеня впливу нетрадиційних форм навчання на рівень вивчення іноземної мови.

Об'єктом курсової роботи є процес навчання, а предметом - нетрадиційні форми його організації.

Можна висунути таку гіпотезу, якщо вчитель правильно використовує нестандартні форми організації процесу навчання, то цей процес має стати цікавим, корисним, учні будуть активними, здатними самостійно вирішувати поставлені перед ними завдання, підвищиться рівень навчання школярів.

Основні завдання курсової роботи наступні:

Методологічною основою курсової роботи є роботи, що присвячені вирішенню проблем традиційних і нетрадиційних форм навчання таких вчених як Виготський Л.С., Гез Н.І., Годніка С.М., Леонтьєв А. Н., Макаренко А.С., Підкасистий П. І., Ушинський. К.Д., Шмаль С.А.

При виконанні роботи були використані наступні методи: вивчення та науково-теоретичний аналіз літератури з досліджуваної теми; аналіз роботи вчителя; синтез і узагальнення, що сприяють підведенню проміжних і загальних підсумків.
РОЗДІЛ І

ТРАДИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНІХ ЗАКЛАДІВ


    1. Сутність та класифікація традиційних форм навчання іноземної мови


Вже на протязі багатьох десятиріч в вітчизняних загальноосвітніх навчальних закладах склалися традиційні форми навчання, за якими вивчилося вже не одно покоління. В основі традиційної форми навчання, перш за все, лежать такі основні поняття, як сама освіта та склад навчальної діяльності. Роздивимося ці моменті більш детально.

Освіта - це частина процесу формування особистості. За допомогою цього процесу суспільство передає знання, навички від однієї людини до іншої. У процесі навчання учневі нав'язуються певні культурні цінності; процес навчання направлений на соціалізацію особистості, але іноді навчання конфліктує зі справжніми інтересами учня.

Навчальна діяльність складається з трьох основних частин:

- Орієнтовно-мотиваційної;

- Операціонально-виконавчої;

- Рефлексивно-оцінної.

Відсутність першої частини перетворює діяльність у хаотичне скупчення окремих дій без ясної й усвідомленої мети, коли людина не бачить особистісного сенсу в здійснюваних діях, не сприймає їх як значущі, важливі, необхідні для себе. Відсутність же другої і третьої частин також призводить до втрати мети діяльності, оскільки в людини не сформована при цьому здатність оцінити своє поетапне просування до бажаного результату, можливість його досягнення, перспективи та наслідки своєї поведінки в подальшому. Успішність діяльності, можливість її коректувати, розвиток своїх творчих здібностей і самовдосконалення в цілому стають дуже скрутними при відсутності або невисокому рівні сформованості рефлексії.

Тому навчальна діяльність, як і будь-яка інша, повинна обов'язково містити всі три зазначених компонента і найважливіше завдання освіти - навчити учнів будувати свою діяльність як повноцінну, розумну, у якій всі три частини збалансовані, досить розгорнуті,усвідомлені і цілком здійснені. При цьому мається на увазі, що всі дії, в тому числі контроль і оцінку, здійснює сам учень.

Формування навчальної діяльності, як способу активного добування знань, є одним з напрямків розвитку особистості учня. Специфіка цього способу полягає в послідовній і цілеспрямованої відпрацювання активності самих учнів (розуміння навчальної задачі, оволодіння способами активних перетворень об'єкта засвоєння, оволодіння способами самоконтролю). На цій основі постає задача формування усе більшої самостійності переходу учнів від виконання одного компонента навчальної діяльності до інших, тобто формування способів самоорганізації діяльності.

Повертаючись до традиційних форм навчання, слід зазначити, що у літературі по педагогіці часто плутають поняття методу і форми навчання. Отже, дамо їм наступні визначення:

Форма - характер орієнтації діяльності. В основі форми лежить провідний метод.

Метод - спосіб спільної діяльності вчителя та учня з метою вирішення завдань.

Традиційні форми навчання бувають конкретними (урок, домашня робота, факультативні заняття, курсові, консультації, додаткові завдання, форми контролю і таке інше) та загальними. Розглянемо деякі з форм більш докладно.

Урок – це колективна форма навчання, якій притаманні постійний склад учнів, певні рамки занять, жорстка регламентація навчальної роботи за однаковим для всіх навчальним матеріалом.

Аналіз проведених уроків показує, що їх структура і методика багато в чому залежить від тих дидактичних цілей і завдань, що вирішуються в процесі навчання, а також від тих коштів, що є в розпорядженні вчителя. Все це дозволяє говорити про методичну розмаїтість уроків, які, на сам перед, можна класифікувати за наступними типами:

1. Уроки-лекції (практично - це монолог вчителя на задану тему, хоча при відомій майстерності вчителя такі уроки набувають характер бесіди).

2. Лабораторні (практичні) заняття (такого роду уроки зазвичай присвячені відпрацюванню умінь та навичок).

3. Уроки перевірки та оцінки знань (контрольні роботи тощо).

4. Комбіновані уроки. Такі уроки проводяться за схемою:

- повторення пройденого - відтворення учнями раніше пройденого матеріалу, перевірка домашнього завдання, усне і письмове опитування і т. д.

- освоєння нового матеріалу. На цьому етапі новий матеріал викладається вчителем, або «видобувається» в процесі самостійної роботи учнів з літературою.

- відпрацювання навичок і вмінь застосування знань на практиці (найчастіше - рішення задач по новому матеріалу);

- видача домашнього завдання.

Факультативні заняття як форма навчання були введені наприкінці 60-х - початку 70-х рр.. в процесі чергової безуспішної спроби реформувати шкільну освіту. Ці заняття покликані дати глибше вивчення предмету всім охочим, хоча на практиці,вони дуже часто використовуються для роботи з відстаючими учнями.

Екскурсії - форма організації навчання,при якій учбова робота здійснюється в рамках безпосереднього ознайомлення з об'єктами вивчення.

Домашня робота - форма організації навчання, при якій учбова робота характеризується відсутністю безпосереднього контролю вчителя.

Позакласна робота - олімпіади, гуртки за інтересами та ін., які повинні сприяти найкращому розвитку індивідуальних здібностей учнів.

Таким чином, можна сказати, що є певне розмаїття традиційних форм навчання, але всі вони майже базуються на колективній формі навчання з певними рамками занять та жорсткою регламентацією навчальної роботи, що не завжди дає можливість отримати бажаний результат, адже до уваги не беруться індивідуальні можливості та особливості кожного учня. Саме тому на сьогодні постає актуальне питання щодо інноваційних та нестандартних форм навчання у загальноосвітніх школах.
1.2. Загальна характеристика та класифікація нестандартних форм навчання, як прикладу інноваційної діяльності на уроці
З середини 70-х рр. у вітчизняній школі виявилася небезпечна тенденція зниження інтересу школярів до занять. Відчуження учнів від пізнавальної праці педагоги намагалися зупинити різними способами. На загострення цієї проблеми масова практика відреагувала так званими нестандартними уроками, головною метою яких було збудження та утримання інтересу учнів до навчального процесу. Нестандартні уроки стали проявом інноваційної діяльності педагогів та реакцією вчителів на нові цілі загальноосвітньої школи, що пов'язані з розвитком особистості учнів. Адже на сформований традиційний шаблон проведення уроків, викликають у школярів байдужість до навчання, відверту нудьгу та неприязнь.

Збільшення обсягу інформації (в тому числі навчальної), що обрушується на сучасних дітей та підлітків - добре відоме явище. Вступаючи в життя, учень радіє новому, йому все цікаво. Але проходить час, і настає «перенасичення» знаннями, які починають обтяжувати свідомість дитини. В результаті втрачається інтерес до навчання і народжується звичайний трієчник. Щоб цього не сталося, потрібно підвищувати цікавість навчального матеріалу [9, с.368]. Саме тому в останні роки в учительській практиці особливої ​​популярності набули нетрадиційні форми уроків.

На нестандартних уроках учні мають отримувати нестандартні завдання. Нестандартне завдання - поняття дуже широке. Воно включає цілий ряд ознак, що дозволяють відмежувати завдання цього типу від традиційних (стандартних). Головною найпомітнішою ознакою нестандартних завдань являється їх зв'язок "з діяльністю, яку в психології називають продуктивною", тобто творчою.

Є й інші відмінні ознаки нестандартного завдання, а саме:

- самостійний пошук учнями шляхів і варіантів вирішення поставленого навчального завдання (вибір одного із запропонованих варіантів або знаходження власного варіанту і обгрунтування рішення);

- незвичайні умови роботи;

- активне відтворення раніше отриманих знань у незнайомих умовах.

Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури показує, що поняття «нетрадиційна форма уроку» не має чіткого визначення та залишається вкрай розмитим. Варто відзначити також, що існує велика кількість синонімів до словосполучення «нестандартна форма навчання», серед яких «нетрадиційний урок», «нетрадиційні технології уроку», «нетрадиційні види уроків», тощо. Але всі вони мають на увазі одне й те саме – нова форма передачі інформації учням.

Можна виділити два основних підходи до розуміння нестандартних форм уроку. Перший підхід трактує даний тип уроку, як відхід від чіткої структури комбінованого уроку і поєднання різноманітних методичних прийомів. При другому підході під нестандартними формами уроку маються на увазі форми уроку, що з'явилися останнім часом і завойовують все більш міцні позиції в сучасній школі. Ні перший ні другий підходи не відображають, на наш погляд, сутність даного педагогічного явища. Роздивимося саме чому.

У науковій літературі намітилася тенденція розглядати нестандартні форми уроку як форми інтерактивного навчання або навчальні знання «в режимі інтерактиву» (взаємодії).

Г.К. Селевко пропонує розглядати нестандартні форми уроку як «технології». Він вживає термін «нетрадиційні технології уроку» і характеризує їх як «засновані на вдосконаленні класичних форм урочного викладання нетрадиційних структурах і методах» [15, 324].

Отже, нестандартні уроки, на наш погляд, це перш за все нетрадиційні технології проведення уроку в режимі інтерактивну, що ставлять перед собою основну і єдину мету, а саме підняти інтерес учнів до навчання і, тим самим, підвищити ефективність навчання. Для учнів це можливість розвивати свої творчі здібності, оцінювати роль знань і побачити їх застосування на практиці, відчути взаємозв'язок різних наук, самостійність і відчути зовсім інший спосіб отримування нових знань. Для викладача це можливість краще пізнати та зрозуміти учнів, оцінити їх індивідуальні особливості, також це можливість для самореалізації, прояву творчого підходу до роботи за рахунок здійснення власних ідей.

Нестандартний урок може зберігати традиційну структуру, тобто організаційний момент, передання нових знань, контроль вивченого, а може й бути оригінальним за рахунок зміни послідовності звичайних етапів, маючи в собі також ігрові елементи. Ці «захоплюючі» доповнення можуть бути вбудовані як фрагменти в структуру уроку, а можуть бути уроком, повністю присвяченим реалізації одного з нових методів.

На сьогодні налічується понад 100 типів нетрадиційних форм навчання і розроблено безліч класифікацій нестандартних уроків.

Ми пропонуємо роздивитися класифікацію нестандартних уроків В.А.Щенева, бо в ній якнайширше, на наш погляд, використана традиційна типологія уроків, що доповнена їх нестандартними формами [13, с.223, мал. 1] (Див. Рис. 1.1.).


Рис. 1.1. Класифікація нестандартних уроків за В.А.Щеневим
За формою проведення можна виділити наступні групи нестандартних уроків:

1.Уроки у формі змагання та ігор: конкурс, турнір, естафета (лінгвістичний бій), дуель, КВН, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина і т.п.

2.Уроки, засновані на формах, жанрах та методах роботи, відомих у суспільній практиці: дослідження, винахідництво, аналіз першоджерел, коментарії, мозкова атака, інтерв'ю, репортаж, рецензія.

3.Уроки, засновані на нетрадиційній організації навчального матеріалу: урок мудрості, одкровення, урок-блок, урок-«дублер».

4.Уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, аукціон, бенефіс, мітинг, регламентована дискусія, панорама, телепередача, телеміст, рапорт, діалог, «жива газета», усний журнал.

5. Уроки, що спираються на фантазію: урок-казка, урок-сюрприз, урок-подарунок від Хоттабича.

6.Уроки, засновані на імітації діяльності установ і організацій: суд, слідство, цирк, патентне бюро.

7.Перенесені в рамках уроку традиційні форми позакласної роботи: КВК, «слідство ведуть знавці», ранок, спектакль, концерт, інсценування художнього твору, диспут, «клуб знавців».

8. Інтегровані уроки.

9.Трансформація традиційних способів організації уроку: лекція-парадокс, подвійне опитування, експрес-опитування, урок-залік (захист оцінки), урок-консультація, захист читацького формуляра, телеуроки без телебачення.

Беручи до уваги перераховані види нестандартних уроків, ми пропонуємо додати наступні види нестандартних уроків для навчання іноземної мови в загальноосвітній школі, а саме:

1.Уроки з використанням сучасних аудіовізуальних і технічних засобів навчання: Інтернет урок (використання Інтернет на уроці, або використання Інтернет матеріалів), відео урок.

2. Уроки, спрямовані на встановлення міжпредметних зв'язків: урок-проект, інтегрований урок.

3.Уроки творчості: Урок-екскурсія, урок-спектакль, урок-свято, урок-інтерв'ю, урок-мюзикл, урок-суд, урок-казка.

Отже, проведення нестандартних уроків є одним із найкращих інноваційних нововведень у загальноосвітній школі за останні часи, адже саме вони дозволяють передавати учням нову інформацію у великій кількості без ускладнень. Прямим доказом тому є велика кількість класифікацій нестандартних форм навчання, що були успішно введені та використані в учбовому процесі в загальноосвітніх школах.

1.3. Переваги та недоліки уроків нетрадиційної форми при вивченні іноземної мови

Як зазначалось вище, нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну (невстановлену) структуру. Також, це один з важливих засобів навчання, тому що саме нетрадиційні уроки формують у учнів стійкий інтерес до навчання, знімають напругу, допомагають формувати навички навчальної діяльності, надають емоційний вплив на дітей, завдяки чому у них формуються більш міцні та глибокі знання.

Особливості нестандартних уроків полягають в прагненні вчителів урізноманітнити життя школяра: викликати інтерес до пізнавального спілкування, до уроку, до школи; задовольнити потребу дитини в розвитку інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та інших сфер. Проведення таких уроків свідчить і про спроби вчителів вийти за межі шаблону в побудові методичної структури заняття. І в цьому полягає їх позитивна сторона.

Незважаючи на високий ступінь ефективності нестандартних форм уроку в процесі навчання вони мають і свої мінуси. Можна назвати такі недоліки:

- стихійність і безсистемність використання. Виняток становлять лише уроки лекційно-семінарської системи.

- відсутність прогнозу позитивних змін - зростання якості формованих знань і умінь, зрушень у розвитку учнів, його розвиваючі можливості;

- переважання репродуктивних технологій навчання. Звертається увага переважно на форму організації навчального процесу, а не на його тематичний зміст.

- перевантаження деяких уроків навчальним матеріалом. Особливо це відноситься до інтегрованих уроків, навчальним конференціям, іноді цікавим формам уроку. Відсутні етапи узагальнення, переважає робота з фактичним матеріалом, що не мають особливого освітнього значення. Залучені факти цікаві учням, проте їх освітня і розвиваюча навантаження незначна [5, с.12].

Погляди педагогів на нестандартні уроки розходяться: одні бачать в них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи, а інші, навпаки, вважають такі уроки небезпечним порушенням педагогічних принципів, вимушеним відступом педагогів під натиском ледачих учнів, що не бажають і не вміють серйозно працювати. З таких уроків неможливо побудувати весь процес навчання: за самою своєю суттю вони гарні як розрядка, як свято для учнів. Звичайно, нестандартні уроки, незвичайні за задумом, організацією, методикою проведення і вони більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття з суворою структурою і встановленим режимом роботи. Тому практикувати такі уроки слід всім вчителям. Але перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через велику втрату часу, відсутності серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності.

Тому для розвитку пізнавальних інтересів у учнів необхідно поєднувати традиційні та нетрадиційні форми і методи навчання, які будуть сприяти зростанню їх активності на уроках, якості знань, формуванню позитивних мотивів навчання, активної життєвої позиції, що в сукупності і викликає підвищення ефективності процесу навчання [8,с.378].

Сьогодні практично будь-який вчитель застосовує хоча б зрідка у своїй діяльності нетрадиційні форми навчання школярів. Це пов'язано зі становленням нового стилю педагогічного мислення вчителя, орієнтованого на інтенсивне і ефективне рішення освітньо-виховних завдань у рамках невеликої кількості предметних годин, на визнання факту посилення самостійної творчо-пошукової діяльності школярів, на модернізацію активних форм навчання.

Підводячи підсумок, можна сказати, що нестандартний урок – це органічне поєднання освіти, розвитку і виховання. Нестандартні уроки подобаються дітям, тому що вони творчі й незвичайні, а найголовніше - ефективні. Але не слід занадто часто проводити нестандартні уроки, тому що вони стануть традиційними і рівень ефективності знизиться.

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ ПРОВЕДЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ УРОКІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ НА ПРИКЛАДІ ГРИ
2.1. Методичні аспекти використання гри як нестандартної форми уроку для вивчання іноземної мови
Одним із видів нестандартної форми навчання є гра. Про навчальних можливості ігор відомо давно. Багато видатних педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. У грі якомога повніше і, навіть, часом несподівано виявляються здібності учня.

Гра – це особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил. Гра завжди передбачає прийняття рішення - як вчинити, що сказати, як виграти? Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність граючих. А якщо підліток при цьому говорить іноземною мовою, це відкриває багаті навчальні можливості. Діти над цим не замислюються. Для них гра насамперед - захоплююче заняття. Цим вона і приваблює вчителів, в тому числі і вчителів іноземної мови. У грі всі рівні. Вона посильна навіть слабким учням. Більш того, слабкий з мовної підготовки учень може стати першим в грі: винахідливість і кмітливість тут виявляються часом більш важливими, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості і радості, відчуття посильності завдань - все це дає можливість хлопцям подолати сором'язливість, що заважає вільно вживати в мові слова чужої мови, і благотворно позначається на результатах навчання. Непомітно засвоюється мовний матеріал, а разом з цим виникає почуття задоволення - «виявляється, я вже можу говорити нарівні зі всіма» [21, с.117].

Головним елементом гри є ігрова роль, не має значення яка саме, важливо, щоб вона допомагала відтворювати різноманітні людські відносини, що існують в житті. Тільки якщо виокремити і покласти в основу гри відносини між людьми, вона стане змістовною і корисною. Що стосується розвиваючого значення гри, то воно закладено в самій її природі, бо гра - це завжди емоції, а там, де емоції, там активність, там увага і уява, там працює мислення. Таким чином, гра - це:

1) діяльність (у нашому випадку - мовна);

2) змотивованість, відсутність примусу;

3) індивідуалізована діяльність;

4) навчання і виховання в колективі і через колектив (А. В. Петровський):

5) розвиток психічних функцій і здібностей;

6) «вчення із захопленням» (кажучи словами С.Л. Соловейчик).

Гру так само розглядають як ситуативно-варіативну вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування з притаманними йому ознаками - емоційністю, спонтанністю,цілеспрямованістю мовної дії.

Ігри сприяють виконанню важливих методичних завдань:

- створенні психологічної готовності дітей до мовного спілкування;

- забезпеченні природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу;

- тренуванні учнів у виборі потрібного мовного варіанту, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мовлення взагалі.

Ігрові форми навчання дозволяють використовувати всі рівні засвоєння знань: від відтворюючої діяльності через перетворюючу до головної мети - творчо-пошукової діяльності. Творчо-пошукова діяльність виявляється ефективнішою, якщо їй передує відтворююча і перетворююча діяльність, в ході якої учні засвоюють прийоми навчання. [16, с.256]

Технологія ігрових форм навчання націлена на те, щоб навчити учнів усвідомлювати мотиви свого вчення, своєї поведінки в грі і в житті, тобто формувати цілі і програми власної самостійної діяльності та передбачити її найближчі результати. [11, с.94]

Говорячи про ігрове навчання іноземній мові та іншомовного спілкування, педагоги часто звертаються до класифікації ігор, розробленої Е.А. Маслико. У даній класифікації ігри поділяються на 5 груп, всередині яких можуть виділятися підгрупи.

Перша група - мовні ігри. Вони призначаються для формування вимовних, лексичних та граматичних навичок і тренування вживання мовних явищ на підготовчому, передкомуникативному етапі оволодіння іноземною мовою. У цій групі виділяють 5 підгруп:

- фонетичні ігри;

- орфографічні гри;

- ігри для роботи з алфавітом;

- лексичні гри;

- граматичні гри.

Друга група - ігрові вправи для роботи з лексичним і граматичним матеріалом. Їх основним завданням є управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів і формування у них лексичних та граматичних навичок, а також організація інтенсивної самостійної роботи на навчальних заняттях з метою оволодіння правилами вживання конкретних мовних одиниць. Ігровий аспект у різних вправах виражений неоднаково - від повного використання ігрової діяльності учнів до суто дидактичних ігор.

Третя група ігор - психотехнічні ігри для навчання навичкам і вмінням лексико-граматичного оформлення мовних висловлювань.

Основними функціями таких ігор є:

Четверта група - ігрові вправи для навчання іншомовного спілкування. Вони дозволяють організувати цілеспрямовану мовну практику учнів з іноземної мови, дозволяють проводити тренування та активізацію в рамках навичок та умінь монологічного і діалогічного мовлення різних типів взаємодії партнерів по спілкуванню, дозволяють робити формування і формулювання різноманітних функціональних типів висловлювань (описи, повідомлення інформації, докази і т.д.). Метою таких ігор є мовне тренування на іноземній мові. Викладач повідомляє учням мету гри, що налаштовує їх на виконання різних дій, а іншомовна мова стає засобом їх виконання, створюючи основу для практики мовленнєвої діяльності учнів. У цій групі ігор можна виділити такі підгрупи:

П’ята група ігор – це ділові ігри. Навчальна ділова гра є практичним заняттям, що моделює різні аспекти професійної діяльності учнів і забезпечує умови комплексного використання наявних у них знань предмета професійної діяльності, вдосконалення їх іноземної мови, а також більш повне оволодіння іноземною мовою як засобом професійного спілкування і предметом вивчення.

Так само ігри можна розділити на:

1. Ігри з буквами.

2. Ігри зі словами.

3. Синтаксичні гри.

4. Ігри з текстом.

5. Граматичні ігри.

6. Поетичні ігри.

7. Коректувальні ігри.

8. Загадки, ребуси.

9. Інтерактивні ігри [10, с.368]

На уроках ігри слід використовувати в наступних цілях:

- формування певних навичок;

- розвиток певних мовних умінь;

- здобуття навичок спілкування;

- розвиток необхідних здібностей та психічних функцій;

- пізнання;

- запам'ятовування мовного матеріалу.

Існують також основні організації гри:

Таким чином, можна зробити висновок про те, що гра це особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил. Також гра це мотивована індивідуальна особистісно-значуща мовна діяльність, в ході якої учень навчається і виховується в колективі і через колектив, розвиває психічні функції та здібності, в основі якої лежить інтерес.
2.2. Принципи організації і проведення гри для вивчення іноземної мови учнями загальноосвітніх навчальних закладів
Говорячи про нетрадиційні уроки, необхідно загострити увагу на принципи організації, періоди підготовки та етапи проведення нетрадиційних уроків.

Необхідно зазначити, що в основу нестандартних уроків покладено кілька принципів:

- максимальне залучення учнів до активної діяльності на уроці;

- основою емоційного тону уроку повинні бути цікавість і захоплення, а не розвага;

- використання розвитку функції спілкування як умову забезпечення взаєморозуміння на уроці;

- «Прихована» диференціація учнів за навчальними можливостями, інтересами та здібностями;

- використання оцінки в якості формуючого, а не тільки результативного інструменту.

Окрім принципів вчені відносять до вельми значущих умов організації гри періоди підготовки та проведення нетрадиційних уроків. Виділяють три основні періоди:підготовчий, власне урок та його аналіз.

У підготовці до уроку учні беруть активну участь, яка може виражатися в підготовці повідомлень, складанні питань, кросвордів, вікторин, виготовленні необхідного дидактичного матеріалу.

На самому уроці учні вивчають новий матеріал або систематизують раніше отримані знання в різних «нестандартних» формах організації розумової активності.

На етапі аналізу проведеного уроку вчені рекомендують оцінювати не тільки результати досягнення освітніх, виховних і розвиваючих завдань, а й картину спілкування - емоційний тонус уроку.

Таким чином, необхідно приділяти значну увагу як принципам так і етапам проведення нестандартних уроків.

Під час проходження методичної практики у ЗШ №69, на протязі двох місяців ми працювали з 5«А» класом у кількості 24 учнів, де цілком і повністю змогли на практиці проаналізувати важливість проведення нестандартних уроків під час вивчення іноземної мови, а також важливість правильної організації етапов при проведенні нестандартних уроків. Кожен урок не обходився без ігор, пісень, загадок, наочних посібників, а використовувані презентації, відеоматеріали та інтернет-ресурси робили уроки більш інформативними та яскравими. Ігри використовувалися як для введення нового матеріалу, так і для його закріплення. Перелік ігор, що проводилися нами з учнями 5 «А» класу ЗШ №69 представлений у Додатку А.

У наступному розділі курсової роботи, нами більш детально приведені результати аналізу проведених нестандартних уроків з учнями 5«А» класу ЗШ №69.


    1. Аналіз результатів дослідження при проведенні нестандартних уроків іноземної мови з учнями 5«А» класу ЗШ №69


Основною метою нашого дослідження було визначення впливу нестандартних уроків (у нашому випадку проведення уроків з елементами ігор) на процес вивчення іноземної мови. Для цього нами було проведено експеримент з учнями 5 «А» класу загальноосвітньої школи №69, у якому прийняло участь 24 учні, 13 з яких були хлопці, а 11 – дівчата.

Протягом двох місяців методичної практики вивчення іноземної мови велося з використанням нестандартних уроків, а саме урок-гра, урок-екскурсія, урок-суд, урок-інтерв'ю (див. Додаток А). Учні працювали з текстами та додатковими матеріалами по заданій нами темі.

Програма експерименту передбачала розв’язання комплексу наступних взаємопов’язаних завдань:

1) активізацію пізнавальної діяльності учнів на основі моделювання ситуацій мовленнєвої взаємодії (спілкування іноземною мовою в ситуаціях, наближених до реальних умов, використання спеціальних ігрових прийомів і методів активізації пізнавальної діяльності, навчання техніки спілкування);

2) посилення професійної спрямованості вивчення іноземної мови засобами навчальних ігор, розв’язання комунікативних завдань, пов'язаних з майбутньою спеціальністю учнів;

3) оптимальне поєднання "природного" і "навчального" спілкування в грі залежно від рівня підготовки учнів і етапу навчання (моделювання труднощів у процесі оволодіння іноземним мовленням, послідовне ускладнення комунікативної діяльності на репродуктивному, продуктивному і творчому рівнях);

4) формування сприятливого психологічного клімату шляхом розвитку у учнів інтересу до іноземної мови й навчально-рольової гри на основі особистісно-орієнтованого підходу до вирішення комунікативних завдань.

Метою констатуючого етапу експерименту ставилося виявлення вихідного рівня знань учнів шляхом спостережень та усного опитування.

Результати констатуючого зрізу і результати спостереження дозволили розділити групу учнів 5''А''класу на три умовні категорії (див. Рис. 2.1.):

1. Учні з дуже високим рівнем володіння іноземною мовою.

2. Учні з середнім рівнем володіння іноземної мови.

3. Учні зі слабким рівнем володіння іноземної мови.

Рис. 2.1. Результати вихідного рівня знань учнів 5 «А» класу ЗШ №69 з іноземної мови

На початку методичної практики усні висловлювання учнів показали, що з вивченої лексики по темі, у своїй промові учні вживають лише 40-60% слів.

Під час визначення ефективності експериментальної методики проведення нестандартних уроків ми враховували чотири основні показники:

1) рівень пізнавальної активності учнів;

2) структура мотивації навчальної діяльності;

3) ставлення учнів до іноземної мови як навчальної дисципліни;

4) рівень навчальної успішності учнів з іноземної мови.

Відповідно до плану дослідження було проведено два діагностичні зрізи: перед початком формуючого експерименту і після його завершення. На констатуючому етапі у класі виявлявся вихідний рівень пізнавальної активності учнів, структура їх навчальної мотивації, ставлення до іноземної мови та рівень успішності.

Під час першого зрізу, що проводився перед початком формуючого експерименту, учні 5 «А» класу не показали значної пізнавальної активності (див. Рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Динаміка розвитку рівня пізнавальної активності учнів 5 «А» класу ЗШ №69 до проведення нестандартних уроків

Для більшості слухачів у класі характерним був середній, пошуково-репродуктивний рівень пізнавальної активності. Високий, творчий, рівень виявляли 18% учнів. Для майже третини учнів властивим був низький, репродуктивний рівень пізнавальної активності.

Після формуючого експерименту у 5«А» класі суттєво збільшився відсоток учнів з високим, творчим (з 18% до 34%) та середнім (з 49% до 60%) рівнем пізнавальної активності і, відповідно, зменшилась кількість слухачів з низьким рівнем (з 33% до 6%). Таким чином, отримані результати дають підстави стверджувати, що застосування в процесі викладання іноземної мови нестандартних уроків з елементами гри сприяє підвищенню пізнавальної активності учнів (див. Рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Динаміка розвитку рівня пізнавальної активності учнів 5 «А» класу ЗШ №69 після проведення нестандартних уроків
Внаслідок формуючого експерименту вдалося також сформувати у учнів збалансовану структуру мотивації навчання, в якій в оптимальній пропорції поєднуються внутрішні та зовнішні мотиви навчальної діяльності (див. Рис. 2.4.).

Як бачимо, у класі суттєво зросло значення пізнавальної мотивації, а також мотивів самовипробування та самовдосконалення. Застосування нестандартних уроків з елементами ігор, а також організація навчальної взаємодії викладача та учнів на основі принципів діалогу і творчого співробітництва сприяла зниженню питомої ваги негативних мотивів у структурі мотивації навчальної діяльності учнів і посиленню мотивів особистісного самовдосконалення.



Рис. 2.4. Динаміка мотивів навчальної діяльності учнів 5 «А» класу ЗШ №69 (1. професійний мотив; 2. почуття обов'язку; 3. мотив самоствердження; 4. інтерес до знань; 5. мотив уникнення неприємностей; 6. мотив самовипробування; 7. демонстрація власних можливостей; 8. почуття власної гідності; 9. мотив самовдосконалення; 10. вимоги викладачів; 11. мотив досягнення; 12. мотив уникнення осуду; 13. мотив уникнення невдачі; 14. пізнавальний мотив; 15. прагматичний мотив).

Важливим об’єктивним показником, який враховувався нами під час дослідження ефективності проведення нестандартних уроків з елементами ігор, виступала успішність засвоєння учнями знань, умінь і навичок з іноземної мови. З метою визначення динаміки навчальної успішності учнів нами були розроблені тестові завдання, які застосовувалися на початку і після формуючого експерименту. Після формуючого експерименту показник успішності в класі зріс на 21% і становив 89%.

Слід зауважити, що протягом усього часу, що ми працювали з учнями, їм для вивчення давався незнайомий матеріал. Після засвоєння матеріалу учням також давалася проблемна ситуація в нетрадиційній формі, яку їм було необхідно вирішити. На останньому уроці по темі «The Nature Around» в гості прилетів інопланетянин. Він потребував допомоги, тому що його планета стала дуже брудною, а планета Земля - ​​чиста і красива. Але, від учнів він дізнався, що і на Землі не все так добре як він думав. Тому вони разом шукали способи як врятувати світ.

У ході виступів учні використовували в мові 70-80% вивчених слів.

Результати показали, що проведені уроки сподобалися всім дітям і кожен дізнався щось цікаве з них. Найбільше дітям сподобалися: мовні ігри, розваги, тести, використання відеофрагментів, додаткові завдання в нетрадиційній формі (проекти, твори, кросворди, загадки). Більш високі результати пояснюються тим, що використання ігор і нестандартних уроків при навчанні лексиці, допомогло сформувати лексичні навички на порядок вище, ніж у них були до цього.

Також, наприкінці останнього уроку учням було запропоновано відповісти на питання анкети (Див. Додаток Б). Анкета складалася з 5 питань, про те, щоб вони хотіли бачити на наступних уроках. За результатами опитування, майже всі учні хотіли б бачити на уроках більше цікавих ігор та нових розваг під час вивчення іноземної мови.

Таким чином, гіпотези, що ставилися на початку експерименту були доведені, а методична необхідність включення нетрадиційний уроків у процес навчання іноземної мови - обґрунтована.

Наш досвід використання у процесі вивчення іноземної мови нестандартних уроків свідчить, що за їх допомогою ефективно розв’язується цілий комплекс важливих завдань: активізація процесу навчання, надання йому творчого характеру; набуття учнями досвіду іншомовного спілкування в контексті реального життя; розвиток пізнавальних мотивів; вдосконалення комунікативних умінь і навичок соціальної взаємодії, індивідуального і колективного прийняття рішень; підвищення навчальної успішності учнів.

В результаті проведеного експерименту нами були розроблені рекомендації з проведення нестандартних уроків, а саме:

1. Нестандартні уроки слід використовувати як підсумкові при узагальненні і закріпленні знань, умінь та навичок учнів.

2. Занадто часте звернення до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, оскільки це може призвести до втрати стійкого інтересу до навчального предмету і процесу навчання.

3. Нетрадиційному уроку повинна передувати ретельна підготовка і в першу чергу розробка системи конкретних цілей навчання і виховання.

4. При виборі форм нетрадиційних уроків викладачу необхідно враховувати особливості свого характеру і темпераменту, рівень підготовленості і специфічні особливості класу в цілому і окремих учнів.

5. Інтегрувати зусилля вчителів при підготовці спільних уроків, доцільно не тільки в рамках предметів природничо-математичного циклу, а й виходячи на предмети гуманітарного циклу.

6.При проведенні нестандартних уроків керуватися принципом «з дітьми і для дітей», ставлячи однією з основних цілей виховання учнів в атмосфері добра, творчості та радості.

Як відзначає Л.М.Боголюбов, «практика проведення уроків в нетрадиційних формах свідчить про те, що вони не можуть замінити традиційну форму і занадто часте звертання до них може дати зворотний результат. Це пояснюється різним потенціалом нестандартних форм уроків в реалізації цілей навчання і тим, що у кожної з форм є свої сильні і слабкі сторони »[15, С.324].

На наш погляд однією зі слабких сторін нестандартних уроків є той факт, що вони не завжди носять більш інформативний характер, ніж стандартні уроки. А так як на вивчення іноземної мови відводиться всього 2 години у тиждень, то на такі уроки іноді не залишається часу. Але використовувати елементи нестандартних уроків у педагогічній практиці необхідно завжди.

ВИСНОВОК
Таким чином, проаналізувавши літературу з проблеми використання нестандартних уроків при оволодінні іноземної мови, а також беручи до уваги проведене дослідження в даній роботі, з великою впевненістю можна стверджувати, що нестандартні уроки володіють величезними потенційними можливостями і результативністю. Вони надають можливість здійснювати диференційований підхід до учнів, залучати кожного учня в активну роботу, враховуючи його схильності, інтереси а також рівень мовної підготовки. Також, такі уроки сприяють підтримці працездатності кожного учня, знімають втому, виконують дефіцит спілкування, що особливо важливо для сучасної школи з її значним перевантаженням учнів знаннями.

На підставі проведеної роботи можна стверджувати, що нестандартні уроки:

- Збагачують учнів новими враженнями, надають уроку привабливість, створюючи позитивний психологічний клімат у класі.

- Сприяють кращому запам'ятовуванню лексики та граматики, більш якісному висловлюванню на іноземній мові.

- Розвивають мовну активність та самостійність учнів.

- Дозволяють реалізувати виховні цілі навчання.

- Підвищують мотивацію учнів до навчання.

- Активізують пам'ять і розвивають індивідуальну особистість кожної дитини.

Отже, на сьогоднішній день, нестандартні форми навчання, а також, в особистості, гра як різновид нестандартних форм проведення уроків при вивченні іноземної мови, дійсно можна вважати одними з найвдаліших інноваційних нововведень в плані отримання освіти учнями загальноосвітніх шкіл.

Список викорстаних джерел:


  1. Выготский Л.С. «Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка», Вопросы психологии: М.: Просвещение, 1993, 221 с.

  2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте, М.: Просвещение, 1991, 267 с.

  3. Гез Н.И. «Методика обучения иностранному языку в средней школе» - М., 1982, 117 с.

  4. Годника С.М. Страницы современной педагогики: диалог теории и практики.- М., 1998, с.124

  5. Кашлев С.С. «Интерактивные методы обучения» - М., 2001, 12 с.

  6. Китайгородская Г.А «Методические основы интенсивного обучения иностранным языкам», М.: Просвещение, 1989

  7. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2-х томах, Т. 1

  8. Леонтьев А. Н. Психологические вопросы сознательности учения. – М., 1983

  9. Макаренко А.С. Соч.: в 7-ми томах, Т.1, М.: Просвещение, 1957, 368 с.

  10. Маслыко Е.А., Бабинская П.К. и др. «Настольная книга преподавателя иностранного языка». – Мн.: Народная асвета, 1999, 368 с.

  11. Медведева О.И. «Творчество учителя на уроках иностранного языка», М.: Просвещение, 1992, 94 с.

  12. Пассов Е.И. Урок иностранного языка в средней школе. - М.: Просвещение, 1988, 223 с.
  13.   1   2
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации