Закони України у сфері охорони праці

Доступные файлы (1):

28kb.

30.03.2014 09:08

n1.docx

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Реферат

з дисципліни: Охорона праці в галузі

на тему: «Закони України у сфері охорони праці»

Виконала:
Київ – 2013

Закони України у сфері охорони праці. Конституція України. ЗУ «Про охорону праці»
Законодавство України про охорону праці базується на основних принципах Конституції України (ст. 8 - так як КУ має найвищу юридичну силу і закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі КУ і повинні відповідати їй), яка визначає що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; також громадянам гарантується захист від незаконного звільнення і забороняється використання примусової праці і використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах (ст. 43). Ст. 45 КУ гарантує, що кожен, хто працює, має право на відпочинок; ст. 46 що громадяни мають право на соціальний захист; ст. 49, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Законодавство України у сфері охорони праці – це система взаємопов’язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі державної політики щодо правових, соціальних, економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається з:

Закону України «Про охорону праці»,
Кодексу законів про працю України,
ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,
ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,
ЗУ «Про пожежну безпеку»,
«Норм радіаційної безпеки України»,
інших нормативно-правових актів, що регулюють взаємовідносини між різними суб’єктами права у сфері охорони праці.

Так як, ЗУ «Про охорону праці» є основоположним серед інших нормативно-правових актів України, я вирішила зосередити свою увагу саме на ньому.

Отже, ЗУ «Про охорону праці» був прийнятий ВРУ у 1992 році, однак у подальші роки до нього були внесені численні зміни. Даний Закон складається з преамбули та 9 розділів.

Основні положення даного Закону:

ст. 1 – наводиться визначення та характеризуються поняття «охорона праці», «роботодавець», «працівник». У ст. 2 окреслюється сфера дії цього Закону, який поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб.
у ст. 3 говориться про те, що “якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору”.
Основними принципами на яких базується державна політика в Україні є (ст. 4): пріоритет охорони життя та здоров'я працівників перед економічними інтересами; повна відповідальність роботодавця за створення належних,безпечних і здорових умов праці; соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; компетентність діяльності щодо забезпечення охорони праці; двосторонній зобов'язуючий (і працівника, і роботодавця) характер діяльності щодо додержання норм з охорони праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; встановлення та гарантування заходів самозахисту прав працівників на здорові та безпечні умови праці; обов'язковість відшкодування шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків та інші.
у ст. 5 – ст. 12 йдеться про гарантії прав на охорону праці, якими передбачено, що роботодавець зобов’язаний інформувати працівника про умови праці, виплачувати компенсацію за шкідливі умови праці, забезпечувати соц. страхування від нещасних випадків та ін.
у ІІІ розділі ЗУ (ст. 13 – ст. 24) йдеться про організацію охорони праці: роботодавець обов'язково створює систему управління охороною праці на підприємстві і забезпечує її функціонування для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці. В розділі наведені обов'язки працівників: дбати про здоров'я і безпеку як особисту, так і оточуючих; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці; проходити встановлені законодавством медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.
У розділі IV - "Стимулювання охорони праці" йдеться про економічне стимулювання працівників (ст. 25) за активну участь та ініціативу у запровадженні заходів щодо підвищення рівня безпеки праці, яке здійснюється згідно з колективним договором, угодою та законодавством. Відшкодування збитків (ст. 26) за порушення правил охорони праці - державі, юридичним і фізичним особам - згідно з діючим законодавством.
До нормативно-правових актів з охорони праці належать (відповідно до ст. 27 – ст. 30 ЗУ «Про охорону праці»): правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.
До органів державного управління охороною праці відносяться (ст. 31 – ст. 37): КабМін України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Також дані статті містять положення про їх компетенцію та повноваження.
Розділ VIII - "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці". За порушення законодавства про охорону праці передбачено штраф (ст. 43). Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці (стаття 44) передбачається дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна.

Інші нормативно-правові акти у сфері охорони праці
У 1999 р. було прийнято ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з урахуванням подальших поправок. Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" з урахуванням подальших поправок встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біологічної природи, присутніх в середовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної реєстрації (ст. 9), вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій (ст. 15), гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщеннях (ст. 19), вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки (ст. 23) тощо.

ЗУ "Про пожежну безпеку" з урахуванням подальших поправок визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, що повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.

Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших законодавчих актах України: глава 40 Цивільного кодексу України «Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди» регулює загальні підстави відшкодування шкоди і у т. ч. відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть працівника у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків; ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці регулюють інші національні законодавчі акти, міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку, підзаконні нормативні акти: Укази і розпорядження Президента України, рішення Уряду України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної влади. На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних актів та договорів, до яких приєдналася Україна, а також більше сотні національних законів України безпосередньо стосуються або мають точки перетину із сферою охорони праці. Майже 200 підзаконних нормативних актів прийнято відповідно до Закону "Про охорону праці" для регулювання окремих питань охорони праці. Всі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в країні.

Висновок

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці належних та безпечних умов праці, експлуатації обладнання, зменшення або нейтралізації впливу шкідливих речовин на організм людини, зниження травматизму та професійних захворювань, що в свою чергу сприяє підвищенню продуктивності праці. ЗУ «Про охорону праці» регулює взаємовідносини працівника та роботодавця на державному рівні та піклується про поліпшення умов праці. Цей закон визначає та реалізує конституційні права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. На основі та у відповідності до цього закону була створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення при КабМіні України, національний науково-інформаційний навчальний центр охорони праці, Державний комітет по нагляду за охороною праці, розроблені національні галузеві, регіональні і виробничі програми поліпшення стану умов безпеки праці і виробничого середовища, запроваджені фонди фінансування таких програм.

Однак, стан охорони праці все ще залишається незадовільним. Щорічно тисячі осіб стають інвалідами внаслідок травм та професійних захворювань, сім’ї втрачають годувальників внаслідок нещасних випадків. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику. Також, слід згадати і про підприємства недержавного сектору, де стан охорони праці викликає занепокоєння. На таких підприємствах порушення правил безпеки носить масовий характер: приховання нещасних випадків, не дотримання тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій та ін. Деяких із цих проблем можна уникнути запровадивши нові та більш ефективні форми та методи роботи, наприклад перехід на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

Також, важливим напрямком діяльності України на сьогоднішньому етапі є адаптація національного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Особливе значення ця діяльність набуває в сфері законодавства про охорону праці. До найважливіших документів Європейського Союзу, які закріплюють вимоги та стандарти в сфері охорони праці відносяться: Директива Ради "Про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки і охорони здоров’я працівників під час роботи", Директива Ради "Про мінімальні вимоги щодо безпеки і охорони здоров’я в робочих зонах", Директива Європейського Парламенту і Ради "Про зближення законодавства держав-членів щодо устаткування, яке працює під тиском", Директива Ради "Про зближення законодавств держав-членів щодо засобів індивідуального захисту", Директива Ради "Про мінімум вимог до забезпечення знаків безпеки й/або гігієни праці".

Аби наше національне законодавство у сфері охорони праці відповідало вимогам документів ЄС нам необхідно провести такі заходи: доповнити ЗУ «про охорону праці», ратифікувати інші закони ЄС щодо охорони праці і найголовніше – це дотримуватись цих законів, Конституції України, та інших законів, що вже прийняті в Україні.

Список використаної літератури:

Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці: Підручник. – К., 2001.
Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
Закон України "Про міжнародні договори України"
Закон України “Про охорону праці”
Зеркалов Д. В. Охорона праці в галузі. – К., 2011.
Конституція України

Закони України у сфері охорони праці - файл n1.docx

n1.docx