Платіжний баланс та його стан в Україні - файл n1.docx

Платіжний баланс та його стан в Україні
Скачать все файлы (50.9 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.docx51kb.19.02.2014 03:11скачать

n1.docx

Міністерство фінансів України

Львівська державна фінансова академія
Кафедра економічної теорії

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з навчальної дисципліни «Макроекономіка»

на тему:

«Платіжний баланс та його стан в Україні»



Перевірив:
ст. викладач: Зеленко В.А.

_________________________

підпис

«__» _____________20___р.


Виконав:
Студент: Монинець В.В.

групи: Ф-206

« __ » _____________20___р.


Львів – 2011


Зміст





Вступ 3

1. Економічний зміст платіжного балансу 4

2. Структура платіжного балансу 6

3. Фактори які впливають на стан платіжного балансу 8

4. Стан платіжного балансу України станом на IІ квартал 2011 року 10

5. Напрямки вирішення проблеми пасивного сальдо поточних операцій в Україні 16

Висновок 19


Вступ



Зовнішньоторговельна діяльність країни обраховується у вигляді платіжного балансу. Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у лаконічній формі відбивати стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними партнерами, являючись індикатором для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики і управління державною заборгованістю.

Актуальність розгляду даної теми для України, насамперед, пов’язано з тим, що країну охопила світова економічна криза, яка негативно позначилася на її зовнішньоекономічній діяльності і безпосередньо призвела до зменшення попиту та цін на послуги та товари українського виробництва, а також зменшення фізичного обсягу товарів та послуг. Тому в даний час для України є необхідним визначити свою позицію та напрям оптимізація платіжного балансу країни для того, щоб поліпшити умови функціонування економіки в цілому, оптимізувати міжнародну економічну діяльність загалом та її окремих компонентів.

Метою даної роботи є розгляд не тільки теоретичних основ побудови та аналізу платіжного балансу, його структури та факторів, що мають безпосередній вплив на баланс, а також порівняльна розробка характеристики платіжного балансу України.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань, як:



1. Економічний зміст платіжного балансу



Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни відображається в балансовому рахунку її міжнародних операцій, які носять назву платіжного балансу.

Іншими словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

Останнім часом у доповнення до платіжного балансу, який відображає відомості про рух потоків цінностей між країнами, складають і баланс міжнародних активів і пасивів країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан.

Платіжний баланс – це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов’язанні з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком «+», а другі зі знаком «-». Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, — це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн — дебетні. [5; ст. 232]

За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день змінюються.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні показники про здійснені на цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки між певною країною та зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки.

По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавленні в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

По-друге, платіжний баланс і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам. [5; ст. 240]

2. Структура платіжного балансу



Платіжний баланс складається з таких розділів:

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповідний період.

Саме завдяки цим розбіжностям у свій час і виникло поняття платіжного балансу як співвідношення здійснених грошових платежів і фактичних надходжень, на відмінну від загального торговельного балансу, що відображає відповідні вимоги і зобов’язання з різними термінами погашення.

Баланс послуг та некомерційних платежів включає надходження з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного зв’язку та інших видів зв’язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертних послуг, утримання дипломатичних, торгівельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін.

Платіжний баланс з поточних операцій включає торговельний баланс і «невидимі» операції. Поточними ці операції стали називати для того щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів та кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних та приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

Підприємницький капітал включає прямі закордонні (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні (купівля цінних паперів закордонних компаній) інвестиції.

Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові операції.


3. Фактори які впливають на стан платіжного балансу



Платіжний баланс прямо і зворотно пов'язаний з процесом відтворення.

З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з іншого, — впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори.

1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

2. Циклічні коливання економіки.

Оскільки існує асинхронність сучасного економічного циклу, його коливання впливають на платіжний баланс опосередковано.

3. Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних мілітаризацією економіки і військовими витратами.

4.Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

5.Зміни в міжнародній торгівлі.

Наприклад, різке зростання світових цін на нафту може призвести до дефіциту поточних операцій платіжного балансу країн — імпортерів нафти та активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн.

6. Вплив валютно-фінансових факторів.

З уведенням плаваючих курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і платежу: долара США, англійського фунта стерлінга, євро. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту.

7. Негативний вплив інфляції.

8. Торговельно-політична дискримінація певних країн.

9. Надзвичайні обставини: неврожаї, стихійні лиха, катастрофи.

Після розгляду множинності факторів, які впливають на платіжний баланс, можна зробити висновок, що досягти щорічної збалансованості надходжень у країну чи її виплат іншим країнам — завдання надзвичайно складне. Тому навряд чи яка-небудь держава світу ставить його для без заперечного вирішення, тому що немає безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певному не збіганні вхідних та вихідних потоків. Однак тут, як в усьому, також необхідно дотримуватися певної міри.

Так, довготермінове пасивне сальдо платіжного балансу призводить до того, що для покриття дефіциту іноземної валюти необхідно використовувати офіційні резерви, зменшуючи їх обсяг. Оскільки ці резерви не є безмежними, то країна, щоб виправити ситуацію, змушена йти на запровадження різних протекціоністських заходів для стримування імпорту й заохочування експорту. Одним із наслідків дефіциту платіжного балансу може стати зміна курсової вартості національної валюти. Валютний курс з одного боку, віддзеркалює стан платіжного балансу, з іншого, є одним із факторів, які суттєво впливають на стан платіжного балансу. [5; ст. 245]

Стосовно довготермінового активного сальдо платіжного балансу, той тут може мати місце ціла низка негативних наслідків.

Якщо активне сальдо досягається за рахунок позитивного сальдо платіжного балансу, то це означає, що імпорт не перекриває експорту і тим самим фактичний рівень споживання стає меншим від потенційно можливого.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв’язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання. [1; ст. 180]

4. Стан платіжного балансу України станом на IІ квартал 2011 року



У II кварталі 2011 року сальдо зведеного платіжного балансу залишалося додатним – 682 млн. дол. США. Але його розмір був значно меншим порівняно з відповідним кварталом попереднього року. Це було зумовлено як формуванням дефіциту поточного рахунку на достатньо високому рівні, так і скороченням припливу капіталу за фінансовим рахунком.

Погіршення стану поточного рахунку відбулося внаслідок:

1) продовження імпорту природного газу в значних обсягах за очікувань суттєвого його подорожчання в наступні квартали;

2) зростання внутрішнього попиту на товари інвестиційного призначення;

3) високих виплат дивідендів за прямими інвестиціями. У результаті кумулятивний дефіцит за останні 12 місяців досяг 6.4 млрд. дол. США (4.3% від ВВП;

Додатне сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій (2.3 млрд. дол. США) було сформоване насамперед за рахунок значного припливу прямих іноземних інвестицій та боргового капіталу в державний та квазідержавний сектори. Водночас зовнішні залучення боргового капіталу приватним сектором залишалися нижчими, ніж виплати за зовнішніми зобов’язаннями, та зберігалися значними обсяги приросту готівкової валюти в інших секторах економіки.

У II кварталі 2011 року дефіцит поточного рахунку становив 1.6 млрд. дол. США, тоді як у відповідному кварталі минулого року спостерігався профіцит на рівні 512 млн. дол. США. З урахуванням сезонності дефіцит поточного рахунку за квартал був найвищим з 2009 року, збільшившись порівняно з попереднім кварталом на 1.8 млрд. дол. США – до 2.6 млрд. дол. США. Унаслідок цього кумулятивний дефіцит за останні 12 місяців продовжив зростати і на кінець ІІ кварталу досяг 6.4 млрд. дол. США (4.3% від ВВП).

Таке погіршення стану поточного рахунку було зумовлене зростаючим внутрішнім попитом на товари інвестиційного призначення, продовженням імпорту енергоносіїв у значних обсягах та високими виплатами дивідендів за прямими інвестиціями. Незважаючи на певне уповільнення зовнішнього попиту в країнах – основних торгових партнерах, кон’юнктура на зовнішніх ринках залишалася сприятливою для України, особливо щодо динаміки цін на сталь. Як наслідок, профіцит зовнішньої торгівлі без енергоносіїв залишався на достатньо високому рівні (2.9 млрд. дол. США).

Додатковим чинником формування такого профіциту було триваюче послаблення РЕОК гривні (на 4.8% порівняно з ІІ кварталом 2010 року).

Експорт. Зростання експорту поступово уповільнилося (до 37.5% у річному вимірі порівняно з 49.5% у І кварталі) на фоні триваючого погіршення перспектив розвитку світової економіки. Насамперед це уповільнення відбулося через скорочення темпів зростання цін експорту – до 26.8% (порівняно з 35.6% у І кварталі). Зростання фізичних обсягів поставок є більш стабільним, хоча й на нижчому рівні: зміни порівняно з відповідним періодом попереднього року становили 10.1% і 8.2% у І і ІІ кварталах відповідно.

За широкими економічними категоріями товари проміжного споживання продовжили забезпечувати найбільший внесок у зростання експорту – 79%. Експорт цих товарів зріс на 38% порівняно з відповідним кварталом попереднього року (у І кварталі – на 51%).

Суттєво уповільнилося зростання експорту засобів виробництва – до 41% (у І кварталі – 66%). Темпи зростання експорту споживчих товарів залишаються найнижчими – 32%.

За товарними групами найбільший внесок у зростання експорту забезпечили чорні метали та вироби з них (23.6% приросту експорту), мінеральні продукти (23.4%) та продукція АПК (19.0%). Зростання експорту продукції чорної металургії (на 24.3% порівняно з ІІ кварталом 2010 року) зумовлено майже виключно ціновим фактором, тоді як фізичні обсяги експорту чорних металів були нижчими, ніж рік тому. Високі темпи зростання експорту мінеральних продуктів (78.4%) були забезпечені насамперед за рахунок нафтопродуктів (експорт яких збільшився на 91.5%

унаслідок значних обсягів переробки давальницької сировини з Росії) та руд (59.9%). Зростання експорту продукції АПК (на 43.8%) було забезпечено завдяки зерновим, вартісні обсяги яких збільшилися в 2.1 раза внаслідок відміни квотування експорту. Високими залишилися темпи зростання експорту продукції хімічної галузі та машинобудування (53.7% і 29.6% відповідно).

Імпорт. У ІІ кварталі 2011 року в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 20.1 млрд. дол. США, що на 47.5% більше, ніж у відповідному кварталі 2010 року. На відміну від експорту, розподіл приросту імпорту за рахунок цін і фізичних обсягів майже рівний (зростання на 23.2% і 17.2% відповідно).

За широкими економічними категоріями найвищі темпи зростання притаманні імпорту засобів виробництва – 86%, хоча питома вага цих товарів у структурі імпорту залишається найнижчою – 13%.

Високими залишаються темпи зростання товарів проміжного споживання – 45%. Споживчий імпорт зростав відносно повільно – на 23%.

За товарними групами найбільш вагомий внесок у зростання імпорту (38.4% приросту) продовжують забезпечувати енергоносії, вартісні обсяги імпорту яких порівняно з ІІ кварталом 2010 року зросли на 57.6%. З одного боку, фізичні обсяги імпорту газу в ІІ кварталі все ще були набагато вищими, ніж рік тому. Це значною мірою пов’язано з накопиченням запасів через очікування зростання цін у наступні квартали. З іншого боку, майже у два рази збільшився імпорт нафтопродуктів, що було зумовлено переорієнтацію на зовнішні ринки вітчизняних виробників. [6, ст. 14]

Імпорт машинобудівної продукції продовжував зростати високими темпами (70.1%), зокрема за широкою номенклатурою товарів унаслідок значного інвестиційного попиту. Ця група забезпечила 29.1% приросту загального імпорту товарів.

Послуги. У ІІ кварталі 2011 року додатне сальдо торгівлі послугами становило 1.0 млрд. дол. США, залишившись майже на рівні минулорічного показника. Проте темпи зростання імпорту послуг досить суттєво перевищували аналогічний показник для експорту (26.3% і 17.5% відповідно).

Доходи. Від’ємне сальдо доходів у ІІ кварталі 2011 року суттєво збільшилося – до 1.2 млрд. дол. США (порівняно з 0.6 млрд. дол. США у 2010 році). Це зумовлено збільшенням виплат дивідендів за прямими іноземними інвестиціями, що, пов’язано з покращенням фінансового стану українських компаній.

Поточні трансферти. Додатне сальдо за статтею “поточні трансферти” у ІІ кварталі 2011 року зросло до 866 млн. дол. США (порівняно з 728 млн. дол. США в аналогічному кварталі 2010 року), відображаючи насамперед відповідне збільшення грошових переказів із-за кордону.

Профіцит фінансового рахунку в ІI кварталі 2011 року (2.3 млрд. дол. США) залишився на рівні попереднього кварталу. Такий профіцит сформувався за рахунок значного припливу прямих іноземних інвестицій та боргового капіталу в державний та квазідержавний сектори. У той самий час зовнішні залучення боргового капіталу приватним сектором залишалися нижчими, ніж виплати за зовнішніми зобов’язаннями, та зберігалися значними обсяги приросту готівкової валюти в інших секторах економіки. [5, ст. 5]

Формування фінасових потоків у ІІ кварталі вібувалося під впливом двох різноспрямованих факторів: з одного боку, знижувалась активніть інвесторів через проблеми державних фінансів у США та країнах ЄС, з іншого – державні та гарантовані державою довгострокові цінні папери в таких умовах залишалися достатньо привабливими для інституційних інвесторів.

За ІI квартал 2011 року обсяги чистого припливу прямих іноземних інвестицій в Україну становили 2.3 млрд. дол. США, що є найвищим показником за посткризовий період, та в 1.9 раза більше ніж у ІІ кварталі 2010 року. Значну частину становили надходження коштів для приватизації (0.6 млрд. дол. США). Також зросли обсяги припиву прямих іноземних інвестицій у банківський сектор (у 1.8 раза порівняно з ІІ кварталом 2010 року), що в основному були спрямовані на цілі рекапіталізації. У результаті цього сальдо широкого базового балансу в ІІ кварталі повернулося до додатних значень – 656 млн. дол. США, а за останні 12 місяців становило 413 млн. дол. США.

Чистий приплив фінансових ресурсів за кредитами та облігаціями в ІІ кварталі 2011 року відбувся за рахунок розміщення єврооблігацій урядом (на 1.25 млрд. дол. США) та державною компанією під реалізацію інфраструктурних проектів Євро-2012 (690 млн. дол. США).

Також скорочувалися обсяги запасів ОВДП у нерезидентів (на 93 млн. дол. США), що може бути пояснено загальносвітовими тенденціями до зниження схильності до ризиків. У результаті цього чисті залучення сектору загальнодержавного управління за ІІ квартал становили 1.1 млрд. дол. США. [7, ст. 7]

Завдяки розміщенню гарантованих державою єврооблігацій чисті залучення реального сектору за квартал становили 769 млн. дол. США, а рівень покриття за рахунок залучень виплат за зовнішніми зобов’язаннями (rollover) – 123%3.

У той самий час банківський сектор продовжував скорочувати свою зовнішню заборгованість і рефінансував власні виплати лише на 43%4: чисте погашення зовнішніх боргів становило 1.5 млрд. дол. США.

Формування додатного сальдо зведеного платіжного балансу (682 млн. дол. США) дало змогу продовжити нарощення резервних активів. Їх обсяг за станом на 01.07.2011 досяг 37.6 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту товарів та послуг протягом місяця майбутнього періоду.

5. Напрямки вирішення проблеми пасивного сальдо поточних операцій в Україні



Одним із наслідків світової фінансової кризи для України є погіршення стану її платіжного балансу, а точніше виникнення ситуації, коли платежі перевищують валютні надходження. В Україні спостерігається тривалий дефіцит поточного рахунку платіжного балансу.

Стан платіжного балансу потребує врегулювання, що можливо провести за допомогою корекції балансу або фінансування дефіциту балансу. Корекція поточного платіжного балансу є набагато складнішим завданням, ніж фінансування дефіциту, адже вона передбачає значно продуктивнішу працю чи зменшення витрат. Разом з тим суспільно-політична ситуація в країні призвела до зволікання й відкладання корекції, що разом із світовою рецесією стало причиною виникнення надто загрозливого стану – кризи платіжного балансу країни.

Отже, виникає потреба у визначенні джерел, за рахунок яких можна мінімізувати дефіцит платіжного балансу та сприяти оптимізації зовнішньоторговельного балансу регіонів України в умовах фінансової кризи.

Матеріальною основою регулювання платіжного балансу слугують: державна власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви; зростання долі національного доходу, який перерозподіляється через державний бюджет; безпосередня участь країни в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів кредитора, гаранта, позичальника; регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю. [2, cт. 250]

Загалом державне регулювання платіжного балансу зводиться до сукупності економічних (у тому числі фінансових, грошово-кредитних, валютних) заходів, спрямованих на раціональне формування його основних статей, усунення причин та факторів появи неврівноваженого стану. Арсенал методів, які можна застосувати до вирівнювання платіжного балансу, доволі широкий та різноманітний. Їх вибір залежить від валютно-економічного стану країни та стану її міжнародних розрахунків. Для країн з дефіцитним платіжним балансом, до яких належить і Україна, звичайно застосовуються заходи, що стимулюють експорт товарів та ввіз іноземних капіталів і стримують імпорт товарів та обмежують вивіз капіталів.

У перелік таких заходів, які можуть значною мірою знайти відповідне адаптаційне використання в умовах України, входять:

- дефляційна політика, тобто обмеження бюджетних видатків переважно на загальносуспільні цілі, „заморожування” цін та зарплати. Вона спрямована на скорочення внутрішнього попиту. Її складовими виступають: фінансові та грошово-кредитні інструменти, що дозволяють досягти зменшення бюджетного дефіциту; зміна облікової ставки національного банку (дисконтна політика); кредитні обмеження; встановлення меж зростання грошової маси;

- девальвація (зниження курсу національної валюти, що відбувається в Україні, що було зроблено під час фінансової кризи 2008 року), спрямована на стимулювання експорту й стримування імпорту продукції. Слід особливо підкреслити, що така впливовість на національну економіку можлива й доцільна лише за наявності в країні високого експортного потенціалу, тобто конкурентоспроможних товарів і послуг, а також сприятливої ситуації на світовому ринку. - валютні обмеження, пов’язані з блокуванням інвалютної виручки експортерів, ліцензуванням, продажем іноземної валюти імпортерам, зосередженням валютних операцій в уповноважених банках;

- цілеспрямована фінансова і грошово-кредитна політика, яка полягає у виділенні бюджетних субсидій експортерам, підвищенні імпортних зборів, мит на імпортні товари, відміні податку з відсотків, що виплачуються країнам-власникам цінних паперів, з метою надходження капіталів у країну.[1, 46-67]

Негативні тенденції на ринку портфельних інвестицій та падіння інвестиційних рейтингів України та більшості вітчизняних фінансових установ спонукають багатьох експертів до песимістичних оцінок щодо можливостей фінансування негативного сальдо поточних операцій платіжного балансу за рахунок його капітальної частини. Власне, це й стало одним із мотивів звернення уряду до Міжнародного валютного фонду з проханням щодо відкриття кредитної лінії для України. [5, ст. 40]

Залучення іноземних кредитів для покриття пасивного сальдо платіжного балансу породжує проблему врегулювання зовнішньої заборгованості. Позика, надана МВФ, у 8 разів за обсягом кредитної програми перевищує українську квоту в цій фінансовій організації. Ризиком такого інструменту погашення дефіциту платіжного балансу, як іноземні кредити, є наростання державного боргу, оскільки виникає обов’язок країн-позичальників виплачувати як основну суму позики, так і відсотки. Також слід враховувати, що вимоги МВФ по позиці суттєво впливають на загальну макроекономічну ситуацію в країні (насамперед, йдеться про збалансування бюджету, вирівнювання платіжного балансу тощо).

Висновок



Платіжний баланс — це баланс платежів певній країні від інших країн і міжнародних економічних організацій та платежів першої останнім.

Статі платіжного балансу покликані відображати всі зовнішньоторговельні операції країни з зовнішнім світом. ці статі охоплюють експорт товарів і послуг, витрати туристів за кордоном тощо. Платіжний баланс країни є балансом між надходженнями країни від зовнішнього світу та її платежами йому.

Що стосується платіжного балансу України, то в останні роки він характеризується дефіцитом поточних рахунків. Становище дещо покращується за рахунок позитивного сальдо балансу послуг та торговельного балансу з багатьма країнами, звідки не ввозяться енергоносії.

Таким чином у II кварталі 2011 року сальдо зведеного платіжного балансу залишалося додатним – 682 млн. дол. Також НБУ прогнозує позитивне сальдо платіжного балансу у 2012 році на рівні 761 млн. Але дещо негативним є та ситуація, що імпорт переважає над експортом, що знижує платіжний баланс країни.

Залучення іноземних кредитів для покриття пасивного сальдо платіжного балансу породжує проблему врегулювання зовнішньої заборгованості. Отже, постає потреба раціонального та ефективного для економіки країни витрачання кредитних коштів, оскільки чим ефективніше вдасться вкласти кошти в найбільш важливі для суспільного та економічного розвитку сектори за наступні півроку, тим кращими будуть наслідки для економіки держави.[ Список використаних джерел:


  1. Валютно-фінансові відносини: навчальний посібник / О.І. Бутук. - К.: Знання, 2006. - 349 с. - (Вища освіта XXI століття).

  2. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 441 с.

  3. Статистичний щорічник України за 2010 рік. - К.: «АвгустТрейд» 2011.

  4. Хоменко Т., №4 2006 ст. 14-28 // Банківська справа.

  5. Шевчук Віктор Олексійович. Міжнародна економіка: теорія і практика: підручник / В. О. Шевчук. - 2-ге вид., перероблене. і доповнене. - К.: Знання, 2008. - 664 с.

  6. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. «Платіжний баланс та зовнішній борг України 2010 рік», Авторський колектив Гальчинський Т.А., Чепурнова Н.І., Березок Н.О., ст. 3-31

  7. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. «Платіжний баланс та зовнішній борг України ІІ півріччя 2011 року», Авторський колектив Гальчинський Т.А., Чепурнова Н.І., Березок Н.О., ст.3-28

  8. Інтернет ресурс НБУ: http://www1.bank.gov.ua/Statist/index_PB.htm.
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации