Курсова робота - Використання інтерактивних технологій навчання на уроках математики в початкових класах - файл n1.doc

Курсова робота - Використання інтерактивних технологій навчання на уроках математики в початкових класах
Скачать все файлы (236 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc236kb.18.02.2014 15:22скачать

n1.doc

  1   2   3
Тема: Використання інтерактивних технологій навчання на уроках математики в початкових класах.
План


  1. Вступ.

  2. Теоретична частина.

2.1. Історія виникнення інтерактивного навчання.

2.1.1 Форми навчання

2.1.1.1 Індивідуальне навчання.

2.1.1.2 Індивідуально-групове навчання.

2.1.1.3 Групове навчання

2.1.2 Моделі навчання

1.1.2.1 Пасивна модель навчання

1.1.2.2 Активна модель навчання

1.1.2.3 Інтерактивна модель навчання

2.2. Сутність інтерактивного навчання.

2.2.1 Головні риси

2.2.2. Позитивні і негативні сторони

2.2.3. Значення

2.2.4. Ефективність впровадження

2.3. Сукупність технологій та прийомів інтерактивного навчання

2.3.1. Диференціація.

2.3.2. Кооперативне навчання

2.3.2.1 „Карусель”

2.3.2.2 Робота в групах

2.3.2.3 „Акваріум”

2.3.2.4 „Навчаючи – учусь”

2.3.2.5 „Мікрофон”

2.3.2.6 „Ажурна пилка”

2.3.3. Ситуативне моделювання

2.3.3.1 Технології імітації

2.3.3.2 Технології симуляції

2.3.3.3 Навчання в грі

2.3.4 Дискусивне навчання

2.3.4.1 Метод „Прес”

2.3.4.2 „Карусель”

2.3.4.3 „Займи позицію”

2.3.4.4 „Шкала думок”

2.3.4.5 Дискусія

2.3.5. Проектна діяльність.

2.4. Алгоритми роботи вчителя при проведенні інтерактивного уроку

2.5. Структура інтерактивного уроку

2.6. Орієнтовний розподіл часу між етапами інтерактивного уроку

2.7. Рефлексія як обов’язковий елемент інтерактивного навчання

2.8. Підготовка вчителя до застосування інтерактивних технологій навчання на уроках

3. Практична частина

3.1. Фрагмент уроку з використанням інтерактивної технології навчання: диференціація навчання

3.2. Розробка уроку з використанням інтерактивних технологій навчання для 1 класу (додаток до контрольної роботи – відеоматеріал з проведеним уроком).

3.3. Розробка уроку з використанням ІТН, проведеного в 1-му класі під час безперервної переддипломної практики
Вступ
Загальновизнано, що школа – це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання і виховання залежить збагачення культурних цінностей. Стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету – створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації. Бо ж у формуванні особистості дитини, на мою думку, чи не найбільшу роль грають саме форми організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників. За визначенням О.Я. Савченко, „форма організації навчання” означає певну взаємодію вчителя та учнів, що регулюється встановленим режимом та умовами роботи.

Мені здається, саме форми і методи організації навчання учнів, зокрема в початковій школі, і є головним аспектом досягнення найкращих результатів у навчанні, вихованні і розвитку дитини. Крім цього, великою майстерністю вчителя є вміння працювати на уроці з усіма дітьми. І інтерактивні методи навчання якнайбільше сприятимуть цьому.

То ж, я вважаю цю тему дуже актуальною на сьогоднішній день і саме тому вирішила присвятити їй свою курсову роботу.

Теоретична частина
Розвиток форм організації системи навчання збігається з розвитком суспільства. Першим, ймовірно, виникло індивідуальне навчання – учні спілкувались наодинці з учителем і виконували всі завдання індивідуально. Наступним етапом став індивідуально-груповий спосіб навчання – вчитель навчав групу дітей, однак, навчальна робота мала індивідуальний характер.

Наприкінці ХVI – початку ХVII ст. як індивідуальна, так і індивідуально-групова форми роботи організації навчання вже не відповідали потребам суспільства. У братських школах України, Білорусі та деяких інших країнах виникло групове навчання, яке стало основою класно-урочної системи, обґрунтованої та вдосконаленої Я.А. Коменським.

На сучасному етапі провідною формою організації навчальної роботи є урок.

У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками (45 хвилин), планом роботи та складом учнів (класом). У процесі навчання урок відіграє інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти, як мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів.

Незважаючи на широке визначення у світі класно-урочної системи, спроби вдосконалити урок як специфічну форму організації навчально-виховного процесу не припиняються з моменту його винайдення. В історії педагогки було винайдено й апробовано такі варіанти класно-урочної форми, як бел-ланкастерська форма взаємного навчання, битовська, маннгеймська та лабораторна система (Дальтон-план).

І сьогодні у Державному стандарті початкової загальної освіти зазначено, що поряд із функціональною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатнього особистого досвіду культури спілкування та співпраці в різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань. Реалізація поставленої мети неможлива без використання особистісно зорієнтованих сучасних освітніх технологій, які передбачають демократизацію, гуманізацію освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня. Проголошення принципів особистісно зорієнтованого навчання, на жаль, на практиці обмежується етико-гуманістичним аспектом вчителя на учня. Постає питання про подолання суперечностей між розумінням педагогами важливості гуманізації та реальною готовністю до здійснення цієї мети, визнанням необхідності впровадження особистіно зорієнтованих технологій і неспроможністю їх практичного втілення.

Отже, необхідним є введення в навчальний процес таких моделей навчання, які органічно поєднуються із традиційними формами та методами, легко застосовуються на різних етапах уроку. Ще за радянських часів в Україні з метою поліпшення результативності навчального процесу значна увага приділялась розробці нових типів уроків, удосконаленню їх структури та основних елементів такої структури.

Велися, хоч і не так активно, пошуки вдосконалення уроку, пов’язані з формами організації навчальної діяльності учнів, яких у сучасній дидактиці виділяють чотири:

Залежно від участі учнів у навчальній діяльності, Я. Голант в 60-х рр.. ХХ ст. поділив навчання на пасивне і активне.

Розглянемо пасивну і активну моделі навчання (за О. Пометун та Л. Пироженко):

1. Пасивна модель навчання









За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який подає йому вчитель: відеофільми, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

Спробуємо визначити позитивні та негативні сторони такої моделі.

Позитивні:

  1. Можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час.

  2. Одночасно сприймають матеріал усі слухачі.

  3. Витрачається мало часу на розповідь або пояснення.

Негативні:

  1. Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем.

  2. Не виконують ніяких завдань.

  3. Вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу.

  4. Відсутній контроль за знаннями.

  5. Як правило, невисокий рівень засвоєння знань.

Навчання за такою моделлю пасивне. Цю модель можна назвати „Монолог”.

2. Активна модель навчання.















В цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв’язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. Вчитель має змогу співпрацювати з кожним учнем окремо. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Визначимо позитивні і негативні сторони цієї моделі.
Позитивні.

  1. Високий рівень інформації (проблемний метод).

  2. Велика кількість учнів, які одночасно можуть сприйняти інформацію.

  3. Рівень засвоєння досить високий.

  4. Майстерність педагога відіграє велику роль в організації такого навчання.

  5. Учитель може проконтролювати надані учням знання.

Негативні.

  1. Учні спілкуються тільки з учителем.

  2. Як правило, на уроці така модель використовується тільки для опитування.

  3. Учень перебуває у постійній напрузі – „спитає – не спитає”.

  4. Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

Навчання за такою моделлю – активне. Таку модель можна назвати „Діалог”.

На початку ХХІ ст. виникає нове дидактичне поняття – інтерактивне навчання. Це – співнавчання, взаємо навчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де вчитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб’єктами.

Слово „інтерактив” прийшло до нас з англійської мови від слова „inter” – взаємний, „асt” – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу.

Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні суб’єкти навчання.

Інтерактивне навчання (за О. Пометун) – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують із приводу того, що вони знають , уміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Важливим аспектом інтерактивного навчання є почуття групової приналежності, що дає слабким, невпевненим у собі учням змогу почувати себе безпечно, вселяє впевненість у можливості подолання труднощів. Коли діти навчаються разом, вони відчувають суттєву емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає можливість вийти далеко за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь.

Прийоми, які використовують учителів на інтерактивних уроках, дозволяють подолати індивідуалістську тенденцію до нездорової конкуренції у класних колективах, коли один учень може досягти поставленої мети при умові, що його однокласники зазнають невдачі. Унаслідок учні або ретельно працюють, щоби перемогти інших, або відступають, оскільки не впевнені у своїх силах. У такій ситуації діти розуміють, що їхні успіхи жодною мірою не залежать від діяльності товаришів, отже зосереджуються винятково на персональному успіху або невдачі.

Під час інтерактивного уроку відбувається співпраця – спільна діяльність для досягнення загальних цілей, коли учні починають розуміти: вони можуть досягти своїх особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші з групи також досягнуть успіху. Успіх кожного – це успіх групи.

Упровадження інтерактивних технологій потребує від учителя розуміння суті даної моделі навчання, уміння старанно планувати свою роботу, значної кількості часу, особливо на початкових етапах. Слід поступово вводити елементи інтерактивних технологій на окремих уроках, починаючи з найпростіших – робота в малих групах, парах, трійках, „мозковий штурм”, „мікрофон” тощо.

Педагогу слід усвідомлювати, що змістом такого уроку є програмовий матеріал. Мета – реалізація навчальних цілей, загальний розвиток учня, надання кожному з них оптимальної можливості в особистісному ставленні й розвитку, розширення можливостей самовизначення. Результат – створення її мотиваційної, інтелектуальної та інших сфер.

Інтерактивна взаємодія включає домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

Інтерактивну модель навчання можна назвати „Полілог”, вона є свідченням активного навчання:
















Перерахуємо позитивні і негативні сторони моделі.

Позитивні.

  1. Розширюються пізнавальні можливості учня (здобування, аналіз, застосування інформації з різних джерел).

  2. Як правило, високий рівень засвоєння знань.

  3. Учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнів.

  4. Учитель має змогу розкритися як організатор, консультант.

  5. Партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.

Негативні.

  1. На вивчення певної інформації потрібний значний час.

  2. Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів.

  3. В учителя відсутній досвід такого виду організації навчання.

  4. Відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.

Складовими різноманітних інтерактивних технологій обов’язково є так звані пасивні й активні методи навчання. Неможливо одній дитині знати все, навіть у вузькій галузі. Учні повинні мати інші навички: мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють інтерактивні технологій, які, на жаль, ще недостатньо поширені в українській школі. Щоб прискорити процес їх впровадження, необхідно, насамперед, підготувати вчителів до роботи з ними.

Слід зазначити, що існує низка проблем щодо вживання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Вони виникають внаслідок авторитарних та репродуктивно орієнтованих методик роботи окремих учителів, які досить скептично налаштовані до змін у власній педагогічній діяльності, а також внаслідок браку інформації та досвіду практичного використання різних методів інтерактивного навчання.

Використання інтерактивних технологій навчання – не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери у класі, яка найкраще сприятиме співробітництву, порозумінню і доброзичливості, дасть змогу реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

Розуміння інтерактивних форм і методів навчання можливе без звернення до психології усвідомлення психологічної сутності інтерактивних методів навчання.

Ключовими у розумінні психологічної основи інтерактивних методів є поняття інтеракції, більш відомого в російській та українській психологічній літературі як міжособистісна чи соціальна взаємодія.

Соціальна взаємодія вважається складовою частиною спілкування та спільної діяльності, які утворюють нерозривну єдність. Люди не просто спілкуються в ході виконання ними суспільних функцій, а й у процесі певної діяльності, з „приводу” неї. За допомогою спілкування діяльність організовується і збагачується. У свою чергу, в спільній діяльності формується потреба в спілкуванні.

Одна людина здатна своєю дією вносити зміни у поведінку і діяльність іншої та водночас і сама змінюється внаслідок змін свого партнера. Дія, спрямована на партнера, що викликає зміни в його поведінці, називається впливом. Отже, учасник спілкування одночасно є і об’єктом, і суб’єктом психологічного впливу. Процес обміну впливами у спілкуванні називають взаємовпливом.

За особливостями ціннісних орієнтацій і мотивації учасників спілкування вирізняються такі типи взаємодії, як співробітництво ї суперництво. Співробітництво визначається як така міра функціональної взаємозалежності сторін, коли успіх і винагороди окремого індивіда зумовлені успіхом усіх інших членів, що вимагає від них узгоджених дій. Між учасниками виникає довіра і симпатія. Таким чином, психологічною сутністю інтерактивного навчання є між особистісна (соціальна) взаємодія у процесі спілкування і співпраці між учнями та педагогом.

Головна риса інтерактивного навчання – використання власного досвіду учнями під час розв’язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів.

Ефективність впровадження інтерактивного навчання забезпечується спеціальною організацією навчального процесу, яка складається з кількох етапів.

Підготовчий етап.

На підготовчому етапі формуються мікрогрупи. При цьому враховують позитивний емоційний стан мікрогрупи, готовність учасників до співпраці під час вирішення навчальної проблеми, яка повинна спонукати учнів до пошукової діяльності, обміну власним досвідом, думками, розвивати вміння та навички самостійно працювати. Далі в процесі спілкування учні виявляють не тільки знання предмета, а й уміння узагальнювати, робити логічні висновки, у них формуються комунікативні уміння – у процесі обговорення свою думку необхідно висловлювати стисло і не відхилятися від теми; демонструвати вміння не тільки говорити, а й слухати.

Презентація групових рішень.

Цей етап може бути організований по-різному, залежно від характеру взаємодії учасників груп (спільно-індивідуальна, спільно-послідовна, спільно-взаємодіюча). Спільно-індивідуальна форма передбачає представлення результатів власної діяльності кожного учасника, обговорення та вибір доцільного варіанта. При спільно-послідовній – результат діяльності кожної групи є фрагментом, необхідним для побудови загальної відповіді. Спільно-взаємодіюча форма обумовлює вибір певних аспектів групових рішень, на основі яких приймається колективне.

Підсумковий етап.

На підсумковому етапі учні оцінюють , наскільки вдалося створити атмосферу співробітництва, підбиваються підсумки виконаної роботи.

Не менш важливим є висновок дослідників О. Пометун та Л. Пироженко про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на 4 групи, залежно від мети уроку та форми організації навчальної діяльності учнів:

Одним із головних шляхів реалізації освітніх і виховних завдань школи є диференціація. Слід завжди пам’ятати, що диференціація як принцип навчання в нашій школі передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному або групі учнів учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного.

Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому диференціація теж належить до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань).

Звичайно, треба використовувати різні інтерактивні технології навчання, але все це робити в міру. Наприклад, як можна створювати дискусійні групи шестиліток, у яких не розвинена мовленнєва діяльність, малий словниковий запас, бракує певних знань для прийняття конкретних рішень? Відбувається марнування часу. Такі форми роботи можливі в початкових класах, залежно від сформованості певних умінь і навичок.

А про суть диференційованого навчання учнів відзначається і в психологічній, і в дидактичній літературі.

Так, більше трьох століть тому Я.А. Коменський із властивою йому проникливістю писав, що той наставник досягне успіху, який викладатиме відповідно до ступеня сприймання.

Великий внесок у творчу розробку питання внутрішнього диференціювання зробив український педагог К.Д. Ушинський, який вказував на необхідність працювати на уроці з учнями різного рівня знань. Він писав: „Такий поділ класу на групи, із яких одна сильніша другої, не тільки не шкідливий, але навіть корисний, якщо наставник вміє працювати з однієї групою сам, даючи іншим корисні самостійні вправи”.

Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О. Сухомлинський: „До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання”.

Продовження цих думок є і в працях сучасних відомих науковців, зокрема, О.Я. Савченко „Сучасний урок у початкових класах”. У посібнику відзначається, що єдиним із шляхів забезпечення результатів в системі уроків є диференційований підхід.

Диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, дають змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності.

Всі диференційовані завдання можна звести до таких: диференціація за ступенем самостійності та за ступенем складності завдань.

При диференціації за ступенем самостійності всім учням пропонуються завдання однакової складності різним групам школярів. Зокрема, кількість інформації про хід розв’язання допускається він найбільш повної до найстиглішої.

Інформація також варіюється за характером:

У завданнях першій групі учнів вказується лише мета, а шляхи її досягнення вони знаходять самі. Учням другої групи дається підказка, на що слід звернути увагу під час роботи над завданням. З учнями третьої групи детально розглядається послідовність мислительних операцій, необхідних для пошуку розв’язання.

Робота над таким завданням дає змогу учням оволодіти раціональними прийомами розумової діяльності. Поступово кількість необхідної інформації учнів 2 і 3 груп зменшується. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв’язування пізнавальних завдань. Тому значну увагу слід приділити навчанню школярів прийомів аналізу і синтезу, порівнянь, абстрагування й узагальнення.

Розглянемо приклад поступового зменшення міри допомоги для самостійної роботи на уроках математики в 3 класі. Використано посібник „Вчимося розв’язувати задачі” для 3 класу (автор С.П. Логачевська, вид. „Початкова школа”), с. 105, с. 16. Задачі на ділення суми на число.

Задача 2.

2. В Оленки було 40 коп., а у Максима – 60 коп. На всі гроші вони купили зошити, по 20 коп. за кожний. Скільки всього зошитів купили діти?
У Оленки – 40 коп. купили? зошитів по 20 коп.

У Максима – 60 коп.
Користуючись зразком (№1), дай відповіді на питання:

Склади план розв’язування задачі.

Запиши розв’язання опорними записами.

1) 40 +  =  (коп..) – усього

2)  : 20 -  (зошитів) – купили

Відповідь: купили 5 зошитів.

Склади вираз: (40 + ) : 

3. Сестра зібрала 4 кг гороху, а брат – 5 кг. Весь горох розсипали порівну в 3 торбинки. Скільки кілограмів гороху в одній торбинці?




Сестра – 4 кг розсипали в 3 торбинки по ? кг

Брат – 5 кг



Міркуй далі сам.

Запиши розв’язання задачі:

1)  +  =  (кг);

2)  :  =  (кг).

Відповідь: 3 кг гороху в одній торбинці.

Склади вираз: ( + ) : 

4. На урок праці принесли 14 аркушів зеленого паперу і 15 аркушів синього. З усіх аркушів виготовили 15 коробочок. По скільки аркушів паперу використали на 1 коробочку?

Запиши розв’язання за поданим планом.

1) Скільки всього принесли аркушів паперу?

2) По скільки аркушів паперу використали на одну коробочку?

Відповідь: по 2 аркуші.

Склади вираз: (14  16)  15.

6. Мама відклала спочатку 30 грн., а потім 40 грн. На ці гроші вона купила 7 рулонів шпалер. Скільки коштує один рулон шпалер?

Вказівка: це задача на 2 дії. У першій дії дізнайся, скільки всього грошей відклала мама.

Відповідь: 10 гривень.

Основне завдання (без будь-яких підказок).

7. У першому кошику 10 яблук, а в другому – 11. Усі яблука розклали порівну на 3 тарілки. Скільки яблук на одній тарілці?

Відповідь: 7 яблук.

Завдання з поступовим ускладненням завдань для сильніших учнів: с. 109, № 10-13.

10. Добери числові дані.

Маринка зібрала  горіхів, а Михайлик . Усі горіхи розсипали в пакети, по 25 горіхів у кожний. Скільки використали пакетів?

11. Склади і розв’яжи задачу за розв’язком.

1) 55 + 15 = 70 (кг)

2) 70 : 10 = 7 кг слив.

12. Знайди зайві дані і розв’яжи задачу.

З першого куща зібрали 8 кг червоної смородини, а з другого – 6 кг. Чорної смородини зібрали 2 кг. Усі ягоди червоної смородини розклали в банки по 5 кг у кожну. Скільки використали банок?

13. Постав запитання і розв’яжи задачу на 2 дії.

У Руслани було 60 намистинок червоного кольору і 30 намистинок білого. З усіх намистинок Руслана зробила 3 зразки намиста. По скільки...?

Роботу з цими завданнями можна організувати так:

1. Колективна робота.

З першої грядки зібрали 15 кг цибулі, а з другої – 30 кг. Усю цибулю розклали порівну в 9 сіток. Скільки кілограмів цибулі в одній сітці?




І гр. – 15 кг розклади в 9 сіток по ? кг

ІІ гр. – 30 кг
Міркуємо разом:

Складаємо план розв’язування:

1. Скільки кілограмів цибулі зібрали з двох грядок?

2. Скільки кілограмів цибулі в одній сітці? Перевір розв’язання:

1) 15 + 30 = 45 (кг)

2) 45 : 9 = 5 (кг)

Відповідь: 5 кг цибулі в одній сітці.

Складаємо вираз: (15 + 30) – усього цибулі;

(15 + 30) : 9 – в одній сітці

Обчислити вираз: (15 + 30) : 9 = 5

2. Індивідуальна робота.

Основне завдання (без будь-яких підказок).

У першому кошику 10 яблук, а в другому – 11. Усі яблука розклали порівну на 3 тарілки. Скільки яблук на одній тарілці?

Відповідь: 7 яблук.

Виділення варіантів:

1 варіант – учні, яким потрібна допомога.

2 варіант – учні, які можуть працювати самостійно.

3. Поетапна робота.

1 варіант 2 варіант

(працюють з учителем) (працюють самостійно)

№ 2, с. 107; № 3, с. 107 № 10, с. 109; № 11, с. 109

№ 4, с. 108; № 6, с. 108 № 12, с. 109; № 13, с. 109
Завдання кожного етапу перевіряються. Слухають усі. Розглядаються наступні завдання і продовжується робота.
Не менш важливою технологією інтерактивного навчання є кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою.

За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, „Два – чотири – всі разом”, „Карусель”, роботу в малих групах, „Акваріум”.
Карусель”
Ця модель сприяє одночасному включенню всіх учнів класу в активну роботу, наприклад, для інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань.

„Карусель” – передбачає розподіл дітей на 2 групи (рівні за кількістю), утворюється 2 кола:




























Зовнішнє коло не „рухається” і визначає питання для внутрішнього кола; внутрішнє коло – рухоме. За сигналом вчителя учні внутрішнього кола пересуваються на 1 стілець ліворуч. З новим співрозмовником чи співрозмовницею обговорюється наступне питання.

Вчитель постійно слідкує за часом та чітким пересуванням учнів. Якщо коло пройдене повністю, то це має бути той або та, з ким починалася вправа.

На уроці математики зручніше розподілити дітей за варіантами, тому що вони сидять парами. Учні, які сидять за першим варіантом, будуть нерухомі („бережок”), а учні, що сидять за другим варіантом – рухомі („річечка”). Таким чином кожний сидить навпроти іншого.

Це виглядатиме так:


І ІІ І ІІ І ІІ





1




2
3




4


5




6
7




8


9




10
11




12

  1   2   3
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации