Лекції з дисципліни Менеджмент - файл n1.doc

Лекції з дисципліни Менеджмент
Скачать все файлы (652.5 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc653kb.18.02.2014 05:44скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Додаток 1.


Опорний конспект

з дисципліни “Менеджмент”

для студентів денної та заочної форм навчання

за напрямком “Економіка і підприємництво”

спеціальностей “Фінанси” і “Облік і аудит”


Тема 1. Поняття і сутність менеджменту.

Сучасний мінливий світ вимагає від коленого працівника швидкої адаптації до його перемін. Спеціалісти одностайні в тому, що результативність праці великою мірою залежить від рівня розвитку менеджменту в організаціях. Причому, якщо, скажімо, рівень розвитку техніки та технологій може мати певні обмеження, викликані об'єктивними обставинами, то менеджмент має можливість розвиватися стабільно за висхідною за будь-яких з них, бо він передбачає використання людського ресурсу, який володіє необмеженими резервами щодо вдосконалення. Прогрес, досягнутий людством в другій половині минулого століття, значною мірою пов'язаний саме з розвитком менеджменту. Найкращим прикладом тут слугують економіки США, Японії, країн Європи, де були започатковані основні засади менеджменту. Сьогодні ж термін менеджмент отримав розповсюдження у всьому світі практично вживається у всіх мовних культурах. Це є переконливим доказом потреби в ньому і його значущості.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:


Вміти:


Ключові поняття та терміни



План засвоєння матеріалу:
1.1.Сутність понять "управління" та "менеджмент".

1.2.Значення та завдання менеджменту.

1.3. Історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні.
1.1. Сутність понять "управління" та "менеджмент"
Поряд із поняттям "управління" сьогодні в наш словниковий запас увійшов термін "менеджмент”. І це не випадковість, а закономірність, яка обумовлена орієнтацією нашої економіки на ринкові методи господарювання, що давно вже діють у більшості розвинутих державах світу. Вивчення досвіду цих держав показує, що своїм досягненням вони багато в чому завдячують системі управ­ління виробництвом. Очевидно, що діючі там схеми управління підприємствами, організаціями, які, власне, й привели до успіху економіку цих країн не могли не зацікавити наших учених та практиків. Досліджуючи ці схеми з метою набуття власного досвіду, вони виявили, що обійтися без менеджменту тут неможливо. Це і є головною причиною того, що слово "менеджмент" іноземного походження потрапило до нашого лексикону сьогодні й, напевно, назавжди.

Нерідко нам доводиться чути, що поняття "управління" та "менеджмент" за своїм змістом тотожні, що це лише своєрідні "примхи" наших економістів у "копіюванні" Заходу привели до підміни управління менеджментом. Це як би лише данина моді й не більше. Чи так це насправді, чи є корінні відмінності в змісті цих понять, як їх необхідно трактувати? Ось питання, на які нам треба дати відповідь.
Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт із метою зміни його стану, або поведінки у зв'язку зі зміною певних обставин.

Звідси випливає, що управляти процесами, які протікають на будь-якому підприємстві, в організації, що і є об'єктами, означає змінювати їх стан


іноземних фірмах: "Менеджмент" - система управления на капиталистических фирмах и предприятиях; имеет двойственную природу. С одной стороны менеджмент выполняет функцию управления по координации (согласованию) действий работников данного предприятия или фирмы, характерную для всех способов производства, а с другой -функцию реализации частной собственности на средства производства, т.е. осуществляет практически эксплуатацию наемных работников для получения максимальный прибыли. Ядро менеджмента составляют управляющие - менеджеры, которых буржуазныє экономисты и социологи пытаются изобразить энергичными, способными специалистами, дружески настроенными к рабочим. В действительности, главным образом, целью менеджера является получение максимальной прибыли фирмой, предприятием''.

З наведених вище визначень менеджменту можна зробити заключення про те, що це поняття є багатомірним і характеризується організаційною, функціонального та особового складовими.

Усі підходи до вивчення поняття «менеджмент» зводяться до наступних узагальнень:

Таким чином, узагальнюючи різноманітні визначення та складові менеджменту, можна прийти до наступного визначення його суті:
Менеджмент - це складова процесу управління, яка забезпечує координацію дій персоналу підприємства (організації) па всіх його ї рівнях з раціонального використання ним наявних ресурсів із застосуванням наукового підходу, психологічних та етичних норм керівництва.

Інакше кажучи, менеджмент означає організацію роботи колективу згідно з метою його діяльності. Найціннішими в менеджменті є люди, співробітники як основний елемент будь-якого виробничого процесу. Знайти або виховати компетентних співробітників набагато складніше, ніж отримати, наприклад, інвестиції. Менеджмент понад усе цінить людей із оригінальними ідеями. Він вчить працювати не так швидко, як мудро. У ній людських та матеріальних ресурсів. Успіхи та невдачі підприємства -це, а першу чергу, успіхи та невдачі менеджменту. Менеджмент повинен створювати умови фірмі для випуску товарів кращої якості за більш низькими цінами, або надавати кращі послуги, ніж її конкуренти.

Наведені вище завдання, які вирішує менеджмент, не є вичерпними (можна було б назвати ще чимало інших), але вони із достатній мірі доводять його важливість у діяльності будь-якого підприємства, організації.

1.3. Історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні
Менеджмент не з'явився раптово, він не є породженням науковців чи практиків у сфері управління. Менеджмент існує з тих пір, коли почали виникати ділові відносини між людьми, з'явилися перші організації, елементи виробничо-господарської діяльності. У міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці, виникла необхідність виділення управління в якості окремого виду трудової діяльності людини на виробництві - управлінської.

Як предмет науки менеджмент пройшов певні етапи свого розвитку, які в зарубіжній літературі отримали наступні назви:

Домонополістичний етап. Цей етап співпадає з періодом до­монополістичного капіталізму. У цей час виробництво велося на дрібних підприємствах. Великі підприємства Існували лише в державному та військовому секторах. Управління дрібними підприємствами здійснювалося лише на основі практичного досвіду кожного керівника. На державних та військових підприємствах й організаціях переважав авторитарний стиль управління, який передбачав сувору субординацію керівників різних рівнів управління, чітке дотримання статутів тощо. Це було суто адміністративне управління, при якому чітко прослідковувалася підвищена роль головного керівника й використовувалися адміністративно-командні важелі. Таке управління було характерне й для церкви. Зрештою, структура управління католицькою церквою збереглася й до наших часів: папа (головний керівник), кардинали, архієпископи, єпископи й приходські священники.

Отже, для цього етапу розвитку менеджменту характерні їм було:

Етап "наукове управління підприємством". Даний етан отримав назву "наукового менеджменту", оскільки співпав з масштабними науковими дослідженнями управління підприємствами. Родоначальниками цих досліджень були Фредерік Тейлор (1856-1915 рр.), Френк Гілбрейт (1878-1924 рр.) і Лілія Гілбрейт (1878-1972 рр.), Генрі Гант (1816-1910 рр.). Якщо коротко викласти зміст тейлоризму, то в ньому все зведено до того, щоб синхронізувати, з'єднати в єдине ціле працю людини й машини, створити своєрідний механізм "людина-машина''.

Тейлор і Гілбрейти, які починали свою кар'єру робітниками, займалися сі спостереженнями, замірами й аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудового вкладу, нормуванням праці тощо. Подружжя Гілбрейт детально вивчали трудові рухи, систематизовували їх і спрощували. Так, вивчаючи прийоми кладки цегли Ф. Гілбрейт скоротив кількість рухів та сконструював спеціальні пристрої і в результаті робітник став укладати за годину 350 цеглин замість 120.

Тейлором були сформовані 4 основних принципи наукового управління працею:

Тейлор описав особливості трудових процесів на ряді промислових підприємств і прийшов до висновку, що основна причина низької продуктивності праці прихована в недосконалості системи стимулювання робітників. Тому перше, з чого він почав - це розробив систему матеріальних стимулів, "прогресивну" систему оплати. Винагороду Тейлор уявляв не лише як грошовий вираз, Він радив підприємцям іти на поступки робітникам, оскільки це також нагорода (їдальні, дитячі садки, вечірні курси і т.д.). Тейлор довір, якщо ввести відповідні вдосконалення в трудовий процес і зацікавити робітника, то за відведений час він зробить у 3-4 рази більше, ніж при звичайному порядку роботи.

Однак у своїх дослідженнях Тейлор не врахував одного дуже важливого аспекту праці – людської психології. Тому, не дивлячись на великі досягнення запропонованої Тейлором і Гілбрейтами організації праці, вона була піддана критиці їх послідовниками.

Щодо внеску у науковий менеджмент Г.Ганта, то його книги "Праця і доход" (1910 р.), "Промислове виробництво" (1916 р.), "Організація праці" (1919 р.) характеризують усвідомлення ним провідної ролі людського фактору в промисловості і впевненість в тому що робітнику повинна бути надана можливість віднайти в своїй праці не тільки джерело існування, але і стан задоволеності.
Із всіх проблем менеджменту найбільш важливою є проблема людського фактору.

Г.Гант

Етап "адміністративно-бюрократичний підхід". На відміну від тейлоризму, в європейських концепціях розвитку менеджменту на перший план висувалися формально організаційні аспекти. Започаткував цей етап, який ще називають класичного школою управління, французький підприємець Анрі Файоль (1841-1925 рр.), якого вважають "батьком" менеджменту. Прибічники класичної школи не дуже турбувалися про соціальні аспекти управління. Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. Так, у своїй книзі "Основи менеджменту" А. Файоль запропонував 14 принципів;

Не дивлячись на те, що в наведеній системі принципів п'ять мають суто психологічне значення, тобто враховують людський фактор, у цілому теорія А. Файоля зводилась до того, що управління повинно базуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб'єктів управління, обов'язків працівників, регламентації .їхньої праці аж до детального опису окремих управлінських операцій.

Етап "рух за гуманні стосунки". Для розглянутих вище етапів розвитку теорії менеджменту характерною була недооцінка соціально-психологічних та емоційних потреб людини в процесі виробництва та управління. Як реакція на недоліки попередніх теоретичних поглядів у менеджменті виникла течія за гуманізацію відносин виробництва та управління. Ця течія була заснована Елтоном Мейо (3880-1949 рр.). Що саме зробив Е. Мейо?

У 1927 р. американська дослідницька рада запросила Е. Мейо в Хотсорн на підприємства фірми "Вестерн електрик", де проводилися експерименти із вдоско­налення робочих місць. Проблема полягала в тому, що дослідники, в основному інженери, не могли пояснити, чому покращення умов роботи не корелювало з рівнем продуктивності праці. Так. регулюючи освітленість, дослідники фіксували ріст продуктивності праці там, де за їхніми очікуваннями вона повинна була знижуватися, і навпаки. Психологічне пояснення цим явищам дав Е.Мейо.

Він провів серію експериментів. В одному з них брали участь шість жінок-монтажниць. Вони працювали в окремому приміщенні, де змінювали освітлення, колір стін приміщень та устаткування, відпрацьовувався режим праці та відпочинку, організовувалася індивідуальна та колективна оплата тощо. І було зауважено, що кожне з ретельно підготовлених нововведень давало приріст продуктивності праці. Після цього дослідну групу перево­дили у звичайні умови, де не застосовували ніякого стимулювання, а продуктивність, не дивлячись на це, досягала ще вищого рівня.

На основі спостережень за даною та іншими групами, Е Мейо зробив висновок, який став іменуватися "хотсорнським ефектом". Він полягав у тому, що продуктивність праці і якість продукції залежить не лише від умов праці, форми її оплати, фізіологічного стану робітника, але й від соціальних та психологічних факторів. Якщо робітники експериментальних груп усвідомлювали, що є предметом уваги зі сторони керівництва і своїх безпосередніх начальників, то вони завжди позитивно відгукувалися на їхні наміри підвищити продуктивність праці.

Цей ефект вивів дослідників на необхідність обліку психологічних явищ у колективах. У кінцевому результаті все закінчилося тим, що в США виникла наука про те, як слід вести роботу з людьми, в Інститутах відкривалися відділення із психології праці. Сьогодні в Америці практично не існує жодного великого підприємства, де б не було людини, яка займається вивченням психологічних конфліктів.
Якщо б ми навчилися згладжувати психологічні конфлікти в процесі праці, то я в найближчі 10 років зміг би понизити собівартість своїх автомобілів більше, ніж я зміг би не зробити за 15 років технологічними метолами.

Г.Форд
Пізніше результати досліджень Е. Мейо стали відомі у всьому світі: звіт про них був перекладений на 24 мови.

Отож, на даному етапі, менеджмент показав залежність результатів праці від існуючих психофізіологічних умов та її мотиваційних характеристик.

Сучасний етап. На сучасному етапі в теорії менеджменту відображено все те раціональне, що було досягнуто на попередніх етапах його розвитку. Якщо розглядати сучасний етап розвитку теорії менеджменту в економічно-розвинутих країнах, то можна відзначити традиційне тяготіння вчених та менеджерів до тієї чи іншої складової частини теорії, Так, в США теоретичні розробки й практичне їхнє впровадження базується на тейлоризмі, у Німеччині. Швеції, Японії переважають погляди прихильників "руху за гуманні стосунки".

Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент є наступні принципові положення:

1. Застосування системного підходу а управлінні (теорія систем).

Підприємство (організація) представляється як система найвищого порядку складності, складовими частинами якої є люди. Будь-яку систему (механічну, біологічну, людську) характеризують взаємозалежності. Вся система не обов'язково покращується, якщо стає більш ефективною лише одна її частина. У будь-якій системі важлива робота цілого.

Недолік підходів різних шкіл до управління полягає в тому, що вони концентрували увагу лише на якомусь одному важливому елементі. Сучасний підхід до управління розглядає його ефективність як результат дії багатьох факторів. Саме тому теорія систем інтегрувала вклади всіх шкіл і представляє собою не набір якихось принципів для керівників, а спосіб мислення відносно організації і управління.

2. Застосування ситуаційного підходу в управлінні.

Даний підхід розширив практичне застосування теорії систем. Центральним його моментом є ситуація, тобто набір змінних (обставин), які сильно вплітають па організацію в конкретний період часу - Організація і методи управління визначаються даного ситуацією. Змінюються ситуації - змінюються методи.

Таким чином, у відповідності до ситуаційного підходу вся організація управління підприємством - це відповідь на різноманітні за природою змінні, що характеризують конкретну ситуацію.

На відміну від всіх попередніх способів управління колективними діями ситуаційний підхід перед ба час постійне оновлення організації у відповідності з конкретною ситуацією.

3. Орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію.

Інновації. Високі темпи науково-технічного розвитку висунули на перший план ті системи управління, які можуть швидко освоювати результати нововведень. В майбутньому ефективною буде не та організація, яка добре працює сьогодні, а та, яка орієнтована на постійні нововведення.

Інтеграція. Вона мас глибокий зміст. Один із її напрямів - Інтеграція організації і особистості. Фірма розглядається як живий організм, який складають люди, об'єднанні спільними інтересами (метою, цінностями). Сьогодні майбутнє за таким управлінням, яке мобілізує активність працівників, заставляє їх думати над способами роботи, об’єднувати свої зусилля.

Інтернаціоналізація. Передбачає необхідність міжнародного співробітництва в сфері управління,

4. Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому.

Це пояснюється тим, що саме менеджмент створює економічний і соціальний розвиток суспільства. Організації несуть відповідальність перед суспільством, в якому цмин функціонують, щодо забезпечення ефективності, зайнятості, прибутковості, захисту оточуючого середовища, безпеки, культури, освіти, охорони здоров'я.

Бізнес повинен добровільно відгукуватися на соціальні потреби. Сьогодні важливого значення набуває етика бізнесу.

В Україні управлінська наука розвивалася в рамках підходів, які панували в колишньому СРСР. Науковці виділяють 7 етапів розвитку управлінської науки в радянський період.

І етап (1917-1921рр.) - розроблялися форми її методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовувалися принципи централізму, державного регулювання.

ІІ етап (192!-1928рр.) - здійснювалося подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби введення так званого госпрозрахунку як основи економічних методів управління, а також формально вивчалися можливості участі трудящих в управлінні,

ІІІ етап (1929-1945рр.) - пов'язаний із організацією індустріальної бази суспільного виробництва й присвячується вдосконаленню структур управління, методів добору та підготовки кадрів, планування й організації виробництва.

ІV етап (1946-1965рр.) - характеризується пошуком нових форм функціонування та взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної та галузевої систем управління.

V етап (1965-1975рр.) - здійснена спроба проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Було показано неефективність реформ, які проводяться в рамках адміністративно-командної системи.

ІV етап (1975-1985рр.) - підтвердив необхідність зміни економічних відносин, докорінних економічних реформ, проведення яких слід віднести до сьомого етапу,

VII етап (з 1985р.- по даний час) - початок ринкових реформ, введення моделей госпрозрахунку, кооперативного руху, збільшення економічної свободи.

Період формування національної економіки України й проведення економічних реформ вимагає окремого вивчення. У розвиток управлінської науки суттєвий внесок зробили такі українські вчені, як О. Терлецький, М. Зібер, С. Подолянський, М.Туган-Барановський, М.Драгоманов, І.Вернадський, І Коропецький та інші.

Розвиткові науки про менеджмент в Україні за умов державної незалежності сприяли праці відомих вітчизняних вчених Б.М. Андрушківа, Й.С.Заводського, А.М. Колота, А.І. Кредісова, О.Є. Кузьміна, Ф.І. Хмїля, та інших.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации