Батюк Б.Б. Методи прийняття управлінських рішень - файл n1.doc

Батюк Б.Б. Методи прийняття управлінських рішень
Скачать все файлы (1666 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc1666kb.03.02.2014 14:54скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет

ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького





Кафедра

Менеджменту ЗЕД


Факультет

економіки та менеджменту


МЕТОДИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Конспект лекцій

ЛЬВІВ 2010

Укладач: доц. БАТЮК Б.Б.


Методи прийняття управлінських рішень. Конспект лекцій. – Львів, 2010. – 184 с.

Для студентів денної, заочної та екстернарної форми навчання
©Батюк Б.Б.

©ЛНУВМтаБТ імені С.З. Ґжицького,

2010

ЗМІСТ:


Лекція №1. Рішення в системі управління виробництвом……...

5

1. Загальні поняття про управлінські рішення………………………………………..

5

2. Управлінські рішення в циклі управління………………………………………….

7

3. Класифікація управлінських рішень і вимоги до них……………………………..

9

4. Система управлінських рішень і їх ієрархічний зв'язок…………………………..

12

5. Реалізація через рішення вимог об'єктивних економічних законів та закономірностей………………………………………………………...........................

15

6. Людина як суб'єкт прийняття рішень………………………………………………

17

7. Мистецтво управління та прийняття рішень………………………………………

19

8. Взаємозв'язок управлінських рішень та функцій управління…………………….

21

Лекція №2. Технологія підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень…………………………………………………..


23

1. Етапи та організація розробки управлінських рішень…………………………….

23

2. Інформаційне забезпечення управлінських рішень………………………………..

37

3. Організаційно-технологічні основи підготовки рішення…………………………

41

4. Організація і контроль виконання рішень………………………………………….

51

Лекція №3. Якість і ефективність управлінських рішень………

55

1. Якість і функції управління…………………………………………………………

55

2. Забезпечення співставимості альтернативних варіантів управлінських рішень...

59

3. Врахування факторів ризику і невизначеності при прийнятті рішень…………...

63

4. Шляхи підвищення ефективності управлінських рішень…………………………

67

5. Визначення ефективності управлінських рішень………………………………….

69

Лекція №4. Методологічні підходи до розробки управлінських рішень………………………………………………………………….......


73

1. Роль методології в системі розробки, прийняття і реалізації рішень…………….

73

2. Застосування до розробки управлінських рішень наукових підходів……………

75

3. Натуралістичний і системодіяльний методологічний підхід в теорії прийняття рішень…………………………………………………………………………………....


77

4. Системний підхід в розробці, прийнятті і реалізації управлінських рішень…….

81

5. Вибір методів вирішення проблем………………………………………………….

84

Лекція №5. Особливості прийняття окремих управлінських рішень………………………………………………………………….......


90

1. Врахування особливостей інформаційного забезпечення………………………...

90

2. прийняття рішень в умовах невизначеності і ризику……………………………..

92

3. прийняття стратегічних рішень…………………………………………………….

94

4. Вироблення рішення керівником тактичного рівня……………………………….

97

5. Управлінські рішення в сфері виробництва………………………………………..

101

6. Прийняття інвестиційних і фінансових рішень……………………………………

103

7. Рішення в сфері маркетингу………………………………………………………...

106

8. Рішення в сфері управління персоналом…………………………………………...

109

Лекція №6. Аналітичні методи обґрунтування управлінських рішень………………………………………………………………….......


111

1. Методи наукових досліджень……………………………………………………….

111

2. Суть і принципи аналізу……………………………………………………………..

112

3. Методи і прийоми аналізу…………………………………………………………...

114

4. Традиційні методи економічного аналізу…………………………………………..

118

5. Математичні методи в економічному аналізі……………………………………...

121

6. Багатопланові аналітичні методи…………………………………………………...

125

7. Ділові ігри…………………………………………………………………………….

131

8. Аналіз фінансового стану фірми з позиції конкурентноздатності………………..

133

Лекція №7. Методи прогнозування управлінських рішень……...

136

1. Основи передбачення та прогнозування…………………………………………...

136

2. Принципи та класифікація управлінських рішень………………………………...

140

3. Методи екстраполяції………………………………………………………………..

143

4. Параметричні методи………………………………………………………………..

144

5. Експертні методи…………………………………………………………………….

146

6. Евристичні методи…………………………………………………………………...

149

7. Суть нормативного, експериментального та індексного методів………………...

160

8. Організація роботи по прогнозуванню та вибір методів прогнозування………...

162

9. Способи формування пріоритетів…………………………………………………..

165

Лекція №8. Методи економічного обслуговування управлінських рішень………………………………………………………………….......


170

1. Методологічні основи оцінки ефективності прийняття управлінських рішень…

170

2. Принципи економічного обґрунтування…………………………………………...

174

3. Методика економічного обґрунтування управлінських рішень………………….

176

4. Методика оцінки ефективності інвестиційного проекту………………………….

179


Лекція №1.

Рішення в системі управління виробництвом
План:

  1. Загальні поняття про управлінські рішення.

  2. Управлінські рішення в циклі управління.

  3. Класифікація управлінських рішень і вимоги до них.

  4. Система управлінських рішень і їх ієрархічний зв'язок.

  5. Реалізація через рішення вимог об'єктивних економічних законів та закономірностей.

  6. Людина як суб'єкт прийняття рішень.

  7. Мистецтво управління та прийняття рішень.

  8. Взаємозв'язок управлінських рішень та функцій управління.



  1. Загальні поняття про управлінські рішення


Від того моменту коли людина прокидається і до моменту, коли наша голова знову падає на подушку (а іноді і під час сну), наш мозок зайнятий безкінечним потоком рішень пов'язаних з нашим приватним та професійним життям. Вони стосуються і тих дрібниць, що зустрічаються протягом кожного дня – який галстук чи сорочку одягти на роботу, поїхати машиною чи трамваєм – і тих, що вимагають серйозних розмірковувань – чи погоджуватись на нову, запропоновану нам посаду, чи залишати все як є; чи повністю перевчитись задля нової кар'єри.

Сидячи за робочими столами, прокручуємо щоденно коло рішень в максимально швидкому темпі. Досліджено, що типовий менеджер щодня приймає буквально сотні більш або менш важливих рішень.

Що ж таке рішення? Для теорії і практики управління важливе значення має правильне і єдине тлумачення цього терміну. Ще древній філософ Р.Декарт наголошував: "Уточнюйте значення слів і позбавите людство від половини помилок". З врахуванням того, що визначення управління трактується по різному, необхідно роз'яснити суть поняття "управлінське рішення".

У виробничих системах, основою яких є соціальні колективи управління по суті спрямоване на організацію діяльності персоналу для досягнення поставлених цілей. Управлінська діяльність управляючої підсистеми виконується через зворотній зв'язок, який забезпечує вплив на виробничі фактори за рахунок власних ресурсів. Цим досягається самоорганізація виробничих систем. Управляючий механізм здійснює погодження входу і виходу системи. Робота цього механізму координується управлінськими рішеннями осіб, що приймають рішення (ОПР).

Особи, що приймають рішення працюють на основі стратегічного плану, програми, алгоритмів і поточної інформації, яка надходить від вищих органів управління, із зовнішнього середовища і виробничого процесу.

Управлінські рішення – основа управління. В літературі поняття "УР" застосовують в декількох значеннях:

Поняття про "УР" слід відрізняти від рішень взагалі. Рішення взагалі – це той пункт, у якому вибір робиться між альтернативними та як правило конкуруючими можливостями. Відправним моментом тут є та мить, коли дія вже робиться в певному напрямку, а решта можливостей відкидається. Людина протягом життя приймає безліч рішень: в бізнесі, виробництві, особистому житті, але далеко не всі вони відносяться до управлінських.

Управлінське рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи із багатьох варіантів досягнення конкретної мети.

Імпульсом УР є необхідність вирішення проблеми, тобто наближення параметрів об’єкта до бажаних.

Для вирішення проблеми необхідно відповісти на наступні питання:

Важливою ознакою УР є його направленість на організацію колективної праці. Крім того вони приймаються не будь-яким працівником, а тільки суб’єктом управління наділеними повноваженнями – керівником або колегіальним органом управління.

Істотною ознакою УР є його прийняття лише в тому випадку, коли потрібно задіяти всю систему управління організацією.

Теорія і практика управління передбачає наступне:

  1. прийняття УР зв’язане з переробкою інформації, що відноситься до вирішування проблеми і вибором на основі її аналізу і синтезу найкращого варіанту діл;

  2. варіант дії вибирається на основі критеріїв і сформованих правил;

  3. система критеріїв і прийняття їх базується на знанні закономірностей управління, врахуванні особливостей конкретної ситуації;

  4. процес прийняття УР охоплює елементи наукового знання, творчості і мистецтва;

  5. конкретні УР різняться, але мають також спільні властивості.

Розробка, прийняття і реалізація УР є інтегрованим процесом людської діяльності, послідовною зміною стану ОПР при виконанні ними своїх функціональних обов’язків.

УР – це результат системної діяльності людей і продукт емоційної, вольової і мотиваційної природи – синтез психічних процесів, що мають вихідну регулятивну направленість.

УР – це вольовий акт ОПР оформлений у вигляді документа.

Таким чином, управлінське рішення – це акт творчої діяльності по цілеспрямованому аналізу ситуації, а також по альтернативному вибору і реалізації шляхів, методів і засобів повного вирішення проблеми у відповідності із загальною стратегією.


  1. Управлінські рішення в циклі управління


Процес управління виробництвом має циклічний характер і відбувається в часі і просторі. По часу він може вимірюватись від кількох хвилин до кількох років. Просторові характеристики управління можуть охоплювати як підрозділ підприємства так і транснаціональні корпорації.

Отже, цикл управління характеризується двома видами вимірів: часом циклу і його просторовими рамками. Тривалість циклу управління визначається часом збору, обробки інформації, розробкою і прийняттям рішень, організацією виконання рішень. Технологія в процесі управління ділиться на 3 цикли: 1) інформаційний (пошук, збір, передача, обробка та зберігання інформації);

2) логіко-розумовий (вироблення і прийняття УР);

3) організаційний (організація виконання УР).

В процесі розробки, прийняття і реалізації рішень діяльність ОПР являє собою систему, що має свою логіку і закономірності. Це усвідомлені рішення. Однак, як показує практика, людина досить часто приймає рішення в трасовому стані, напівсвідомо.

Всі розумові процеси прийняття рішень пов'язують і ототожнюють з рефлексією, під якою розуміють роздумування, самоспостереження, теоретичну діяльність людини, осмислення нею своїх дій. Вона дозволяє людині моделювати світ і себе в ньому. Це дар природи людині. Однак більшість людей цей дар майже не використовує, чим пояснюється багато бід і проблем. Адже рефлекс здійснює аналіз діяльності людини, спрямовані на виявлення причин труднощів і корекцію способу цієї діяльності.

Здатність приймати рушення, особливо на стратегічному рівні, пов’язані з розвитком рефлексивних навиків у людини.

В процесі діяльності при виникненні труднощів людина досить часто використовую рефлексивну функцію для знаходження рішення. При цьому в уяві людини виникає модель її діяльності, що викликала ці труднощі, що дає інформацію для аналізу причин труднощів. На основі аналізу причин, людина обґрунтовує подальшу модель своєї діяльності. Цей етап розумової діяльності називається нормуванням. На ньому людина вносить зміни в систему своєї минулої діяльності і будує нову.

Описуючи етапи рефлексії (дослідження, критика, нормування), слід звернути увагу на те, що процес, що процес ПР на підприємстві (організації) аналогічний рефлексії.

Раніше за інших УР, порядок їх прийняття і виконання стали вивчати військові, які прийшли до висновку, що УР – це основа управління. Несвоєчасне, неправильне, неоптимальне рішення у військовій сфері приводило до поразки, втрат людей і матеріальних ресурсів. Для підготовки і прийняття рішення була запропонована блочна модель, що складається з 5 блоків:

Блок 1. Проходить збір, обробка і зберігання інформації, яка класифікується, систематизується і при необхідності передається в іншу блоки для ПР.

Блок 2. Ідентифікують ситуацію, що склалась з тою, яка необхідна, визначають її ознаки, які вимагають нових підходів до вирішення проблеми, що виникла. Відбувається діагностика проблеми, виявлення її симптомів і причин виникнення.

Блок 3. Виробляють проекти (альтернативи) вирішення проблеми на основі врахування обмежень і критеріїв. При цьому складність проблеми визначає необхідні засоби її вирішення.

Блок 4. Оцінюють альтернативні рішення проблеми, використовуючи стандарти встановлені в організації, враховуючи обмеження в можливостях і способи оцінки, якими володіють ОПР.

Блок 5. Приймають рішення, якщо проблема була правильно визначена, а альтернативні рішення об’єктивно оцінені.

Коли відомо, яке із ПР здійсниться, вибирається альтернатива, що має найбільший ефект в цих умовах. Якщо неможливо оцінити імовірність потенційних результатів, то рішення приймається в умовах невизначеності. Це проходить, якщо фактори середовища невідомі або складні і не можна отримати потрібну інформацію.

В загальній формі ПР характеризується сукупністю елементів:

- необхідною інформацією;

- правилами вибору рішення,

- альтернативними рішеннями,

- особливостями ОПР,

- сформульованих критеріїв і правил.

Результати ПР впливають як на ОПР так і на середовище.

В останньому виникають екологічні катастрофи, а керівники несуть відповідальність.

Сприйняття і точки зору особи індивідуальні і часто протилежні в одній і тій самій ситуації. Кожна людина на одну і ту ж ситуацію може реагувати по різному і приймати суб’єктивні рішення, іноді такі, що не відповідають дійсності. Часто, це продиктовано інтересами ОПР.


  1. Класифікація управлінських рішень і вимоги до них


Працівники апарату управління виробляють величезну кількість рішень, які в сукупності формують управлінський процес. Для аналізу ефективності системи, а також структури і процесу управління необхідна чітка характеристика кількості і складу прийнятих і реалізованих управлінських рішень кожним працівником і всім апаратом управління. Для цього проводять наукову класифікацію управлінських рішень.

В літературі зустрічаються різні класифікації видів рішень. Управлінські рішення можуть бути згруповані за різними ознаками, що підкреслюють одну із сторін рішення.

В залежності від цілей і методів розробки рішення можна класифікувати за наступними ознаками:

Контурні рішення, що лише приблизно позначають схему дії підлеглих і дають їм широкий простір для вибору засобів і методів їх втілення;

Структуровані – передбачають жорстке регламентування дії підлеглих. Ініціатива допускається лише при вирішенні другорядних питань.

Алгоритмічні – гранично жорстке регламентування і виключення будь якої ініціативи.

У програмних рішеннях число можливих альтернатив обмежене, вибір повинен бути зроблений у межах напрямків наперед заданих.

Як правило при прийнятті будь якого рішення присутні три моменти: інтуїція, судження і раціональність. Розглянемо кожен із них.

При прийнятті інтуїтивних рішень люди основуються на власних відчуттях, керуються так званим шостим чуттям. Інтуїція посилюється по мірі набуття досвіду, але покладатись лише на неї не слід.

Рішення основані на судженнях подібні з інтуїтивними, оскільки на перший погляд тут логіка мало помітна. Але в їх основі лежать знання і усвідомлений досвід минулого. При їх прийнятті опираються на здоровий глузд, який не завжди мають ОПР. Цей спосіб є швидким, дешевим але не дуже надійним. Його важко застосувати в нестандартних ситуаціях.

Для тактичного, а особливо стратегічного управління застосовують раціональні рішення, основані на методах економічного аналізу, обґрунтування і оптимізації.

Рішення часто несуть на собі відбиток особистих якостей ОПР, в зв’язку з чим їх поділяють на врівноважені, імпульсивні, інертні, рисковані і обережні.

В управлінській практиці розрізняють оптимальні ефективні і результативні рішення.

Термін оптимальний трактується як найкращий. Оптимальність визначається за певним критерієм – показником якості роботи системи, значення якого має бути максимізоване чи мінімізоване. Бувають задачі багатокритеріального вибору.

Під оптимальним УР розуміють його здатність бути найкращим за певним критерієм.

Ефективним є рішення, що приводить до потрібних результатів.

Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до підсумкових результатів, що відповідають системі управління.

Практично в усіх випадках для керівника важливо прийняти рішення, яке не матиме негативних наслідків. Однак, кожне рішення повинне врівноважувати найбільш суперечливі цілі, цінності та критерії, а тому негативні наслідки в певних частинах (елементах) неминучі. Тому слід розглядати підприємство з позиції системного підходу і враховувати можливі наслідки управлінських рішень для всіх його підрозділів чи напрямків діяльності.

Рішення повинні відповідати цілям, функціям відповідного рівня ієрархії управління, вимогам об'єктивних законів управління. Отже, визначаючи вимоги до УР необхідно виходити не з суб’єктивних уявлень ОПР або керівників, а з принципів управління, що відображають вимоги законів і правила їх виконання в конкретних умовах.


Управлінські рішення повинні відповідати певним вимогам:

  1. Своєчасність вироблення, прийняття і реалізації. Це сприяє вчасному розрішенню проблем і недопущенню їх загострення, що призводить до штурмівщини, неефективних дій, безпорядку;

  2. Наявність механізму реалізації – тобто мети, задач підлеглим і порядку їх виконання, а також організації, мотивації, контролю, необхідних організаційних змін;

  3. Оптимальність – забезпечення максимальної віддачі від потенційної можливості в процесі реалізації рішення;

  4. Можливість бути реалізованим, тобто забезпеченим відповідними ресурсами, недопущення конфліктів, відповідність використовуваній на підприємстві психології управління;

  5. Гнучкість, тобто можливість зміни, коректування при зміні умов та ситуації;

  6. Можливість верифікації і контролю виконання;

  7. Оригінальність і несподіваність для конкурентів;

  8. Вміст необхідної інформації для підлеглих;

  9. Зрозумілість по формі і обґрунтованість;

  10. Враховувати всю різноманітність можливих наслідків.

  11. Бути науково обґрунтованими.

  12. виключати будь-які протиріччя (погоджуватися з іншими, раніше прийнятими рішеннями);

  13. Бути конкретним, зрозумілим, повним, мати свого адресата.


4. Система управлінських рішень і їх ієрархічний зв'язок
Система управління включає в себе ряд підсистем: інформаційної, технічної, організаційної, формування і реалізації управлінських рішень і т.д.

В свою чергу підсистема "формування і реалізація рішень" утворює цілісну систему і складається із ряду підсистем та елементів – визначення стратегії і цілей, встановлення критеріїв, генерування та аналіз альтернатив, вибір домінанти, прийняття рішення. Для вирішення проблемної ситуації потрібні кадри, інформація, техніка, методи прийняття рішень і т.д.

Для ефективного господарювання необхідно з'єднати ці елементи і підсистеми в єдине ціле – систему управлінських рішень (СУР). В останній можна виділити дві взаємозв’язані підсистеми: функціональну і забезпечуючи.

В систему поступає різна інформація, в результаті переробки якої приймаються і реалізуються рішення. Основними принципами її створення і функціонування є:

- реалізація стратегій, цілей і задач системи управління;

- оптимальність параметрів та раціональність ієрархічності;

- надійність системи, яка повинна гарантувати достовірність, достатність, безперебійність;

- здатність адекватно відображати ситуацію;

- економічність;

- оперативне прийняття оптимального числа ефективних рішень;

- ціле направленість на завдання системи управління.
Функціональна підсистема СУР включає в себе три складові.

  1. підготовка – дослідження проблеми і постановка стратегії, визначення цілей, встановлення критеріїв, генерування і аналіз альтернативи.

  2. прийняття рішень – вибір домінанти і прийняття рішень;

  3. реалізація рішень – організація виконання, контроль і оцінка рішень.

Забезпечуючи система включає в себе 4 складові:

  1. організаційна забезпечує взаємозв’язок і взаємодію органів управління, організаційне регламентування і нормування функціонування системи і її параметрів, систему навчання знанням і мистецтву рішення проблеми умови для формування і виконання рішень. Основу цієї підсистеми складає людина.

  2. інформаційного забезпечення включає інформаційні моделі і масиви, засоби введення і виведення інформації, класифікатори і кодифікатори інформації, довідково-нормативні фонди, словники, каталоги;

  3. математичного (програмного) забезпечення – включає алгоритмічні мови і транслятори, комплекси програм, робочі інструкції і методи програмування

  4. технічного забезпечення складається з технічних засобів автоматичного збору, передачі, зберігання, обробки і видачі інформації. Це перш за все ЕОМ, персональні комп’ютери.

На перспективу СУР буде перетворена в автоматизовану СУР.

Управлінські рішення на підприємстві мають ієрархічну структуру, яка включає три рівні:

А. стратегічний, на якому приймаються стратегічні рішення, що визначають шлях підприємства на ряд років;

Б. функціональний, на якому виробляються стратегія розвитку, маркетингу, виробництва, фінансів і т.д., об’єднані стратегією управління підприємства;

В. тактичний, на якому щоденно реалізуються рішення прийняті на стратегічному рівні. На цьому рівні приймаються рішення безпосередньо зв’язані з управлінням виробничою діяльністю.

За розробку рішень на ієрархічних рівнях відповідають:

А. – керівники підприємств (компаній)

Б. – начальники служб і відділів підприємства

В. – керівники підприємства тактичного рівня.

Рішення, що приймаються на всіх рівнях, зв’язані головною метою, стратегією підприємства.

Рішення, що приймаються на всіх рівнях, зв’язані головною метою, стратегією підприємства.

Визначення місії, мети і вироблення стратегії дій – найважливіші завдання вище стоячого керівництва, що складають основу стратегічного управління.

Під місією розуміють констатацію призначення, смислу існування підприємства, що відрізняє дану організацію від подібних.

Мета – це бажаний кінцевий результат, до досягнення якого прагнуть всі працівники.

Під стратегією розуміють план, модель, сукупність рішень, що визначають системну діяльність всіх людей підприємства.

Місія задає загальні орієнтири, напрямки функціонування підприємства і служить задоволенню потреб оточуючих. Мета виражає потреби людей, що входять в підприємство. Для досягнення мети необхідно вирішувати певні задачі, що формулюються в управлінських рішеннях у відповідності з задумом керівника.

Постановка мети відповідає на питання, який результат повинен бути досягнутий, а задача на питання – що повинно бути для цього зроблено. Будь-яке підприємство – це багатоцільова система. Сукупність цілей різних рівнів являє собою систему взаємопов’язаних цілей у вигляді "дерева цілей". УР повинне визначати задум і систему діяльності людей по досягненні цих цілей. Отже, прийнявши до виконання мету керівники всіх рівнів розробляють відповідні рішення, що утворюють "дерево взаємозв'язаних рішень".

Як показує практика, управлінські рішення можуть розроблятись по ініціативі керівників як стратегічного, так і тактичного рівня. Принципових відмінностей у взаємозв’язку управлінських рішень по рівнях ієрархії в цьому випадку немає, а відмічаються особливості організації процесу розробки, прийняття і реалізації рішень.

5. Реалізація через рішення вимог об'єктивних економічних законів і закономірностей
Суть управління виробництвом заклечається в створенні умов для реалізації в рамках об’єкту управління вимог об'єктивних економічних законів і закономірностей. Тому рішення, які основуються на дії і вимогах цих законів є науковими, дійовими, ефективними. Ефективність управлінських рішень можна підвищити за рахунок аналізу і врахування механізму дії в конкретних ситуаціях наступних економічних законів.

  1. Закон залежності між ціною і пропозицією. Згідно цього закону між ціною і пропозицією є тісна обернена залежність. Тому, приймаючи рішення щодо нарощування обсягів виробництва слід враховувати, як це вплине на ціну товару і на ефективність його виробництва. С – в – ціна.

  2. Закон попиту і пропозиції. Даний закон проявляється в кон'юнктурі ринку на певні товарі і послуги. Визначаючи спеціалізацію підприємства, обсяги виробництва, встановлюючи ціни на товари слід орієнтуватися на те співвідношення попиту і пропозиції, яке склалося на даний момент і яке може скластись в найближчій перспективі.

  3. Закон зростання додаткових затрат. Для забезпечення конкурентноздатності продукції на ринку в умовах науково-технічного прогресу необхідно постійно дбати про підвищення кваліфікації працівників, технічне і технологічне оновлення виробництва, залучення у виробництво нових, більш якісних матеріалів, сировини, енергоносіїв, рекламу, інші маркетингові витрати. Це пов’язано із додатковими витратами. Тому керівник підприємства, його власник в своїх рішеннях, що стосуються розвитку виробництва повинен враховувати можливі додаткові витрати, знаходити джерела їх покриття та можливості компенсації для збереження рівня прибутковості.

  4. Закон спадаючої доходності випливає із попереднього закону. Додаткові витрати при незмінних цінах зумовлюють зменшення норми прибутку. Тому, збереження загальної суми прибутку необхідно вихід шукати у збільшення обсягів виробництва. Дію цього закону слід враховувати при прийнятті фінансових рішень, щодо формування і використання доходів підприємства.

  5. Закон економічного взаємозв’язку затрат в сферах виробництва і споживання. Зниження в сфері виробництва повинне перевищувати зростання в сфері виробництва. Розвиток виробництва зумовлю зростання виробничих витрат та вартості товарів, що поступають на ринок. І якщо керівники держави, регіонів, підприємств не забезпечать адекватного зростання доходів населення, ці товари не будуть реалізовані, що зумовить кризу надвиробництва. Саме цієї помилки допускаються в Україні. Існує й зворотній зв'язок між цими затратами. Додаткові затрати в сфері виробництва ведуть до підвищення якості продукції та відповідно зменшення затрат в сфері споживання. Якісне взуття довше носиться, менше коштів іде на його ремонт.

  6. Закон ефекту масштабу виробництва проявляється в зростанні розміру ефекту (зниження собівартості, трудомісткості, підвищення якості і ціни) по мірі зростання масштабів виробництва. Фактор масштабу виробництва при розробці управлінського рішення враховується по формулі

Уп = Ун· Кп

де Уп – приведене до нового масштабу виробництва значення функції (ціни, с-в, інвестицій);

Ун – те ж номінальне (фактичне) значення функцій;

Кп – коефіцієнт, який враховує фактор масштабу.

  1. Закон економії часу є основою росту продуктивності праці. Дія його при формуванні рішень проявляється в економії часу на його підготовку, прийняття, реалізацію. Своєчасне рішення забезпечує оперативне втручання в проблемну ситуацію. Економії часу сприяє алгоритмізація процесу прийняття рішень. Економічність рішення це і реалізація його з найменшими затратами часу, що можливе коли рішення ефективне.

  2. Закон конкуренції і антимонопольного законодавства. Конкурентна боротьба та антимонопольне законодавство ведуть до "вимивання" неякісних дорогих товарів. Виживає той, хто забезпечує нижчу питому ціну.

Ц пит =

Ніхто ніколи не заставляє виробляти дешеву і якісну продукцію, крім загрози банкротства. Однак закон конкуренції може діяти лише при наявності якісного антимонопольного законодавства та його дотриманні ( чого немає в Україні), яке регламентує перелік вимог до товарів, їх упаковки, екологічності, безпеки, організації торгівлі, долю ринку зайняту певним виробником, порядком застосування санкцій у випадку порушення цього законодавства. Ігнорування вимог цього законодавства приводить до зниження якості і ефективності управлінських рішень, банкрутства фірми через значні штрафні санкції.

Врахування вимог економічних законів реалізується в об’єктивно існуючих закономірностях управління. Вони є основою підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Основними закономірностями управління є:

  1. Єдність цілей і принципів управління – означає єдність цілей політичних, економічних і соціальних на всіх ступенях і у всіх ланках апарату управління для всіх працівників. Це виключає дисгармонію і хаос. В процесі прийняття УР слід користуватись одними правилами.

  2. Адекватного відображення системою управління виробничої і організаційної систем, всіх проблем. Це дозволяє правильно визначити стратегію, мету, прийняти ефективне рішення.

  3. Цілісності і діалектики системи управління означає органічну єдність і оптимальне поєднання частин та цілісність всієї системи. В управлінських рішеннях ця закономірність реалізується у зображенні ефективної дійсності, складі і структурі рішень, в їх прийнятті і виконанні.

  4. Оптимальність статики і динаміки С.У. вимагає правильної оптимальної її побудови та функціонування, раціонального поєднання централізації і децентрафізації функцій управління. При підготовці і прийнятті управлінських рішень оптимальними повинні бути технологія, підготовленість кадрів, реагування на проблеми, що виникли.

  5. Безперервності технологічного процесу. Вона обумовлена безперервністю виробництва. Управління повинне бути не лише безперервним, але й ритмічним. Проявляється ця закономірність в постійному динамічному процесі підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень.


  1. Людина як суб'єкт прийняття рішень


Результати від реалізації рішень залежать від того хто їх приймає і виконує. Науково-технічний прогрес розширює можливості людини в її впливові на середовище.

В людині скриті значні сили і резерви, яких вона не навчилась повністю використовувати. Особливо великі можливості має людина в трасових станах (сприйняття інформації). Є 34 стани свідомості. Ось два "секрети" якими користуються "фокусники" політики та естради:

1. Людина усвідомлює тільки те, на що направлена її увага. Якщо відвернути увагу від важливої інформації – вона не буде людина усвідомлена (сьогодні відвертають увагу на проблеми мови, флот, символи, тощо).

2. Не дивлячись на те, що людина свідомо не сприйняла інформацію, вона була знята рецепторами органів чуття і попадає в мозок. Якщо інформація "подається" за певною технологією, то людину "програмують" на майбутні рішення, які влаштовують "фокусників". На цьому побудована реклама, вибори.

Людина сприймає всю інформацію зняту органами чуття, але усвідомлює ту, на яку звернув увагу. Над нашою увагою працюють ті, хто володіє ЗМІ. З метою управління на людей здійснюють інформаційний вплив, маніпулюючи їх свідомістю, сприйняттям реальності та поведінкою. Тому для виключення нав’язування думки "лялькарями" людина повинна бути вільна в прийнятті рішення, робити вибір і нести за це відповідальність.

Прийняття рішення – це процес мислення, який здійснюється в структурах центральної нервової системи керівника. Людина в процесі прийняття рішень застосовує три способи мислення: емпіричне, аксіом не і діалектичне.

Емпіричне мислення людина використовує в найпростіших життєвих ситуаціях. Вона користується життєвим досвідом при виборі варіанту дій. Враховуючи різний життєвий досвід люди по різному реагують на одну і ту ж ситуацію, часто не прогнозовано. Часто рішення приймається на рівні підсвідомості, автоматично, як реакція на подразник. Таке мислення використовується при керування машиною, тощо.

Аксіомне мислення передбачає використання при прийнятті рішень системи загальних положень, принципів зведених в ранг аксіоми. Проходить порівняння з конкретною ситуацією. Аксіом не мислення базується на аналізі ситуації, через що його ще називають аналітичним. Ефективність рішень при цьому визначається правильністю аксіом. Таке мислення забезпечує в межах прийнятих припущень наукове передбачення, припущення про розвиток подій. В складних ситуаціях, які не вкладаються в аксіоми, це мислення не дає бажаного результату.

Діалектичне мислення базується на врахуванні законів діалектики. Основується на виявленні і подоланні основного протиріччя ситуації для досягнення мети. Основується не на досвіду, а на врахуванні конкретної ситуації, припущенні, здогадці.

Перебудова, що відбулась в нашому суспільстві висунула нові вимоги до мислення людини, що приймає УР. Розвиток діалектичного мислення зв’язаний з рефлексивними здібностями людини, які дозволяють аналізувати свою діяльність, виявляти причини виникнення труднощів і коректувати подальші дії. Таке мислення виключає маніпулювання людською свідомістю. Багато негативних явищ сьогодні пояснюється відсутністю в наших людей рефлексивних здібностей (попереднє радянське існування їх не сформувало). Управлінська діяльність є рефлексивною. Для прийняття рішень необхідно:

    1. побудувати існуючу картину дійсності

    2. проблематизувати зміст і форму минулої діяльності (сформулювати проблему);

    3. знайти причину труднощів або невідповідність замовленню чи меті;

    4. побудувати проект нової діяльності.

При діалектичному мисленні ПР можливе при нехватці інформації (умови невизначеності) шляхом передбачення.

На практиці "чистого мислення" не буває. Перші два способи мислення входять у склад діалектичного мислення, яке крім того пронизане почуттями, емоціями, вольовими тенденціями.

Враховуючи індивідуальність сприйняття і життєвого досвіду можна стверджувати, що в кожної людини своя неповторна модель сприйняття і обробки інформації. Кожен живе в дещо іншій реальності, що створює труднощі при спілкуванні людей. В цьому причина багатьох особистих проблем і навіть трагедій окремих людей та цілих народів. Якщо модель бачення реального світу людиною близька до реальності, то прийняті нею рішення адекватні обстановці.

Враховуючи особливості психофізіології людини, властивості її особи і наявність в кожного своєї індивідуальної "моделі світу" можна зробити висновок про важкість прогнозування поведінки людини в різних ситуаціях.

Всі УР приймає людина, дії якої підлягають певним законам. Знання цих законів, механізму їх прояву дозволяє приймати науково-обґрунтовані рішення, враховувати закономірності поведінки людей, так як їх дії проявляються по різному. Основні групи законів, які необхідно враховувати при прийнятті управлінських рішень – це загальні закони поведінки людини, закони зв’язку із зовнішнім середовищем, соціально-психологічні і біопсихологічні закони. Механізм дії закону починає діяти, коли для цього створюються відповідні умови. Для врахування вимог законів при прийнятті рішень необхідно уточнити зв'язок між явищами, що становлять їх суть; встановити умови, при яких закони діють; знайти методи їх практичної реалізації.


7. Мистецтво управління та прийняття управлінських рішень
В процесі управлінської діяльності працівники апарату управління використовують різні знання, навики, вміння, інтуїцію тощо. Мистецтво управління це форма відображення, пізнання, осмислення і розв’язання конкретної проблемної ситуації завдяки високому рівню творчості, майстерності, інтерпретації науки управління і реалізації позитивного досвіду, евристичних особливостей, фантазії, ерудиції, наукової інтуїції працівника.

Головні цілі мистецтва управління і управлінських рішень: інтеграція почуття, думки і волі для досягнення мети; всестороннє формування творчості працівника; високоякісне і високоефективне вирішення поставлених завдань і проблем.

Мистецтво прийняття УР проявляється через особистість, її індивідуальність, еврестичність, своєрідність, фантазію, ерудицію, талановитість, позитивний досвід, знання теорії, предмету і його методів.

Велику роль в мистецтві управління відіграє досвід керівника, його конкретна практика. УР є творами мистецтва управління лише тоді коли розкриті глибина, всі тонкощі і нюанси конкретної проблемної ситуації.

В мистецтві управління і УР широко використовуються мистецькі категорії: майстерність, обдарованість, геніальність, естетичність тощо. Конкретний досвід, знання наук реалізується в мистецтві управління (рішення) через натхнення, творчість, талант.

Кожен конкретний зразок мистецтва управлінського рішення тісно пов’язаний з емоціями конкретних людей. Одні і ті ж прийоми управлінського впливу по різному впливають навіть на одну людину в різному психічному стані. Порівняно з науковими моделями зразок мистецтва прийнятті УР невіддільний від конкретної ситуації зі всіма факторами і явищами. Отже, не можна одні і ті ж зразки вироблення рішення повністю використати в аналогічних ситуаціях, через неповторність цих ситуацій через особистісний характер мистецтва управління.

В значній мірі мистецтво управління проявляється в умінні знайти основну ланку в кожній ситуації. Сюди слід віднести вибір основних ланок при аналізі проблеми, визначенні стратегії і тактики, критеріїв оцінки варіантів і результатів, найбільш ефективних методів обґрунтування рішення, а також основних і першочергових шляхів перетворення рішення в життя.

Важливою умовою мистецтва прийняття УР забезпечення гармонії його якостей. Рішення тоді виступає твором мистецтва управління, коли весь процес його підготовки, прийняття і реалізації забезпечує гармонійне поєднання складових частин і властивостей рішення.

Мистецтво УР включає не лише рівень і глибину відображення дійсності, але й процес цього пізнання, моделювання рішення, аналіз його сенсорних аспектів.

Всякій праці, а тим більше творчій властива естетичність. Мистецтвом діяльності керівника є вміння поєднати позитивне, добре, прекрасне в теперішньому житті і роботі з кращим, благороднішим в майбутньому. Досвідчені керівники вміють бачити прекрасне в праці різних категорій працівників, розвивають цю естетичну сторону, поетизують працю в широкому розумінні. Разом з тим вони створюють умови для підвищення привабливості праці, вносячи в неї художнє начало.

Узагальнення досвіду кращих керівників дозволяє зробити наступні висновки:

  1. Мистецтво управлінських рішень є плодом всестороннього творчого аналізу проблеми, знаходження нових, оригінальних шляхів її вирішення:

  2. Мистецтво УР повинне інтегрувати почуття, думки і волю працівників на досягнення мети;

  3. Мистецтво УР – це втілення творчості, ерудиції, фантазії осіб, що приймають рішення.

  4. Мистецтво створення і використання управлінських рішень – це майстерне володіння організаційними інструментами (методами управління, технологією, алгоритмами, моделями і т.д.)

  5. Мистецтво управлінських рішень – в гармонії колективних, колегіальних і одноособових рішень;

  6. Успішне рішення залежить від правильного передбачення результатів діяльності;

  7. Оригінальне, нестандартне рішення може бути в колективі де панує клімат творчості, фантазії, змагання розуму і ерудиції;

  8. Розумні управлінські рішення прекрасні своїм втіленням в житті.


8. Взаємозв’язок управлінських рішень та функцій управління
Роль управлінських рішень як основи управління заключається в тому, що вони визначають послідовність дій персоналу для виробництва і реалізації товарів або послуг. Управлінські рішення – це результат управління, що реалізується в процесі виробництва і проявляється в кінцевих результатах. Реалізується управлінське рішення через взаємозв’язані функції управління, послідовне виконання яких формує процес його вироблення, прийняття і реалізації, що характеризується універсальним набором процедур, взаємозв’язаних послідовністю дій. Процедури, які виконують ОПР і персонал апарату управління, забезпечують взаємозв’язки об’єкта і суб’єкта управління, потребу в засобах реалізації УР. Характерними властивостями цього процесу є безперервність, дискретність, альтернативність, соціальна значимість, оперативність, результативність.

В залежності від сфери ПР, виникаючих ситуацій і проблем склад функцій і блоків з операціями і процедурами ПР може бути різним. Кожна функція в залежності від рівня управління наділяється обсягом повноважень, необхідних і достатніх менеджерам для виконання конкретних операцій і процедур по даній функції, а також прийняття і реалізації рішень.

Об’єм повноважень по кожній функції визначає кількісні і якісні характеристики інформації, необхідної для її наповнення, по використанню ресурсів підприємства. В комплексі функцій забезпечується їх наповнення по рівнях ієрархії управління. Взаємозв’язок функцій управління і операцій та процедур ПР визначається тим, що перші відображають види робіт по управлінню (відповідають на питання, що робити), а другі – цикл управління (відповідають на питання , як робити, щоб послідовність роботи менеджера сприяла вирішенню проблеми).

Конкретне виконання функцій менеджменту і блоків ПР залежить від організаційної і функціональної структури організації, видів діяльності персоналу управління, системи внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

УР реалізується через здійснення функцій управління і саме виконує певні функції.

Підвищені вимоги до якості УР обумовлені їх функціями в системі управління виробництвом. Функції, які реалізуються через управлінські рішення можна поділити на політичні, економічні, соціальні, господарські, техніко-технологічні і морально-психологічні.

Політичні функції передбачають реалізацію стратегії держави, виховання працівників в дусі патріотизму, високої моралі.

Економічні функції передбачають економічний ріст підприємства, нарощування виробництва, підвищення добробуту.

Соціальні функції заключаються в залученні працівників до вироблення рішень, покращенні соціальної структури колективу, підвищенні творчого характеру праці, рості духовного рівня життя, покращенні умов життя і праці, підвищенні соціальної активності та ініціативи, створенні сприятливого морально-психологічного клімату, нормальних відносин.

Техніко-технологічні функції забезпечують вибір прогресивної технології і техніки та відображення.
Лекція №2.

Технологія підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации