Курсова робота - Сучасний стан і територіальна структура будівельно-індустріального комплексу України - файл n1.doc

Курсова робота - Сучасний стан і територіальна структура будівельно-індустріального комплексу України
Скачать все файлы (1750.5 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc1751kb.16.02.2014 05:15скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5


Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

з курсу «Регіональна економіка»

на тему

«Сучасний стан і територіальна структура будівельно-індустріального комплексу України»

Студентки І курсу ФЕМП

7 групи денної форми навчання

Тамайо Флорес Вероніки Алехандрівни
Науковий консультант

асс. Манжалій С. М.

Київ 2010
Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

  1. Соціально-економічна суть, структура і значення будівельно-індустріального комплексу в господарстві України. ………………………5

  2. Передумови регіонального розвитку і розміщення будівельно-індустріального комплексу України: природно-сировинні,

техніко-економічні, споживчі, історичні. ……………………………………7

  1. Сучасний стан розвитку виробництв будівельно-індустріального комплексу України. ………………………………………………………….14

  2. Територіальна структура будівельно-індустріального комплексу

України: основні центри, промислові вузли, райони. …………………….16

  1. Продукція будівельно-індустріального комплексу у внутрішній

та зовнішній торгівлі. ………………………………………………………..20

  1. Проблеми та перспективи регіонального розвитку будівельно-індустріального комплексу України. ……………………………………….22

Висновки.…………………………………………………………………………26

Додаток 1 ...…………………………………….......……....……………………..28

Додаток 2 …………………………………………………………………………28

Додаток 3 …………………………………………………………………………29

Додаток 4 …………………………………………………………………………30

Додаток 5 …………………………………………………………………………31

Додаток 6 …………………………………………………………………………31

Додаток 7 …………………………………………………………………………32

Список використаної літератури ………………………………………………..33

Вступ

Актуальність теми. Промисловість України об'єднує широкий спектр галу­зей базових і соціальних виробництв і є основою розвитку національної економічної системи загалом.

Будівельно-індустріальний комплекс займає сьогодні достатньо важливе місце в структурі міжгалузевих комплексів. Він включає виробництво будівельних матеріалів, капітальне будівництво та галузі, які їх обслуговують. Його складові надзвичайно різняться за продукцією, умовами і знаряддями праці, зв’язками тощо. Рівень розвитку будівельного комплексу впливає на формування пропорцій і темпів розвитку країни.

Метою курсової роботи є дослідження будівельного комплексу України та проблем його розвитку.

Завдання роботи:

Об’єктом дослідження є будівельно-індустріальний комплекс України.

Предметом дослідження виступають особливості та проблеми розвитку і розміщення будівельно-індустріального комплексу України.

Основні методи дослідження: літературна статистика (діаграми, таблиці, тощо), аналітичний, порівняння, картографічний.

Дана тема вивчалася багатьма вченими ы в своїй роботі я буду посилатися на таких авторів як Довбенко В., Ковалевський В., Дейнека О., Карманова І., Федоренко В., Качан Є., Кістанов В., Копилов Н., Іщук С., Заставний Ф.

Незважаючи на те, що у промисловому комплексі України частка будівельної промисловості ще не значна (близько 4,2% вартості валової продукції), будівельна індустрія є провідною галуззю, яка істотно впливає на структуру і функціонування всього суспільно-територіального комплексу України. Будівельна промисловість відноситься до числа галузей індустріального виробництва, яка повинна розвиватися дуже високими темпами, що спостерігалося в 1960-1995. Тоді загальний обсяг будівельної промисловості України зріс у 12,4 рази і майже не відставав від відповідних показників машинобудівного комплексу (12,8 рази). Але з 1997 року і в подальші роки обсяг будівництва значною мірою скоротився [1].

1. Соціально-економічна суть, структура і значення будівельно-індустріального комплексу в господарстві України.
Будівельно-індустріальний комплекс — це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельно-індустріального комплексу входять такі галузі матеріаль­ного виробництва: будівництво, промисловість буді­вельних матеріалів, будівельне машинобудування, проектно-дослідні й конструкторські роботи. Структура будівельно-індустріального комплексу наведена в додатку 1.

Будівельно-індустріальний комплекс тісно пов’язаний з усіма галузями господарства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва становлять біля 25% [2].

Будівництво - головна ланка комплексу. Тут створюються основні фонди господарства. Від інших галузей будівництво відрізняється своєю продукцією (будівлі), яка є нерухомою, великогабаритною.

За призначенням будівництво поділяється на промислове (заводи, фабрики), гідротехнічне (ГЕС, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження ферм, елеваторів).

Будівництво характеризується тривалим виробничим циклом, територіально закріпленими об’єктами, які зводять промислові будинки, жилі будинки, електростанції, трубопроводи тощо, а також високою залежністю виробництва від географічних умов.

Серед галузей, які обслуговують будівництво, насамперед слід назвати будівельне машинобудування, підприємства якого виробляють близько 2 тис. машин, механізмів, устаткування для виконання промислового, житлового будівництва, комунального господарства, а також для добування і виробництва будівельних матеріалів, серед них екскаватори, бульдозери, трубоукладачі, будівельні крани тощо.

Проектно-конструкторські роботи в будівництві — важлива складова частина комплексу. Власне, вони започинають всі будівельні роботи. В проектних роботах зайняті сотні тисяч фахівців з різних галузей будівництва, а також економісти, екологи, географи. Проектування зосереджено у великих індустріальних центрах, які мають розвинену мережу науково-дослідних і вищих учбових закладів, значний контингент фахівців-будівельників.

Отже, сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельно-індустріального комплексу неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей на­родного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі зале­жить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мік­рорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об'єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо. Будівельно-індустріальний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

  1. Передумови регіонального розвитку і розміщення будівельно-індустріального комплексу України: природно-сировинні, техніко-економічні, споживчі, історичні.


Необхідність постійного здійснення капітального будівництва визначає велике значення промисловості будівельних матеріалів. Промисловість будівельних матеріалів одночасно є однією з галузей важкої промисловості і найважливішою складовою будівельного комплексу.

Промисловість будівельних матеріалів має багатогалузевий характер. До складу промисловості будівельних матеріалів входять такі основні групи галузей:

  1. Видобуток і обробка мінерально-будівельної сировини (пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь та ін.);

  2. Виробництво в’яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс, та ін.);

  3. Виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій (бетонні, залізобетонні, та інші конструкції і блоки).

Галузева структура промисловості будівельних матеріалів у відсотках за кількістю зайнятих наведена у додатку 2.

Промисловість будівельних матеріалів розвивається в усіх районах, однак переважна більшість підприємств тяжіє до районів індустріального будівництва. Тому на перший план виступає виробництво цементу, збірного залізобетону і заповнювачів для бетону. В різних районах освоєні родовища мінерально–будівельної сировини – джерел природних будівельних матеріалів.

Детальна інформація про кількість родовищ будівельних корисних копалин наведена в додатку 3 .

У виробництві будівельних матеріалів використовуються відходи окремих галузей важкої індустрії (шлаки в металургійному виробництві, відходи золи в електроенергетиці ). Це призвело до виникнення комплексів підприємств на основі комбінування виробництва будівельних матеріалів з чорною і кольоровою металургією, електроенергетикою та галузями, що виробляють мінеральну сировину. Використання золи і шлаків теплових електростанцій, відходів вуглезбагачувальних фабрик, металургійного виробництва посилює зв’язки промисловості будівельних матеріалів з галузями важкої індустрії і розглядається як один з головних резервів зростання виробництва продукції.

На розміщення підприємств з виробництва будівельних матеріалів, найбільший вплив має сировинний фактор. Наближення виробництва до сировинних баз обумовлюється великими об’ємами витрат сировини на одиницю продукції і низькою її транспортабельністю. Так, перевезення піску або гравію автотранспортом на 50 км обходиться в 10 разів дорожче порівняно з їх видобутком. На виробництво 1 т цементного клінкеру витрачається від 1,5 до 2,5 т вапняку і глини, на 1 т вапна – 2 т вапнякового каменю, а на 1 т керамічних труб – до 1,5 т глини. Питома вага витрат на сировину становить 15 - 25% у структурі собівартості продукції[3].

Ряд галузей промисловості будівельних матеріалів тяжіє до споживача зокрема виробництво залізобетонних виробів і конструкцій та виробництво в’яжучих матеріалів. Їх продукція менш транспортабельна, ніж сировина. Однак часто їх розміщують враховуючи тяжіння до сировинних баз і до споживачів.

Зважаючи на значення сировинного і споживчого факторів, розрізняють дві групи галузей :

1. Переважно сировинної орієнтації – виробництво цементу, азбесто – цементних і шиферних виробів, вогнетривів, скла, керамічних труб, вапна та ін.

2. Переважно споживчої орієнтації - виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м’якої покрівлі, та ін.

Підприємства, що зв’язані з сировинними базами, мають повний цикл виробництва (виробництво цементу, скла, цегли). Ряд підприємств у районах споживання працюють на довізних напівфабрикатах (бетонні та залізобетонні заводи).

Територіальна організація галузей має удосконалюватись з урахуванням спеціалізації, кооперування, комбінування підприємств та міжрегіональних зв’язків України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт.

Виробництво будівельних матеріалів супроводжується забрудненням атмосфери пилом, особливо при тонкому подрібненні та термічній обробці сировини в цементній, тальковій та ряді інших галузей. Захист навколишнього середовища в промисловості будівельних матеріалів здійснюється за такими напрямами [4]:

Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена по території України, крім Донбасу і Придніпров’я (на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Запорізьку області припадає понад 30% усього виробництва галузі). Високий рівень розвитку промисловості будівельних матеріалів також у Харківській (7%), Одеській і Львівській (по 5%), Хмельницькій (4,5% ) областях та АР Крим (4,5%).

Зупинимось на основних регіонах України, в яких розвинутий видобуток природних корисних копалин, які використовуються в промисловості будівельних матеріалів.

Вінницька область

У сучасний період Вінницька область володіє значними запасами вапняку (карбонатна сировина для вапнування кислих ґрунтів) – 10,7 млн. т (10 родовищ), каоліну первинного – 4 родовища (151,6 млн. т), щорічний видобуток якого становить 0,28 млн. т; вапняку для будівництва – 10 родовищ (42,6 млн. т), щорічний видобуток 0,1 млн. т ; граніту – 2 родовища (115,1 млн. т); каменю будівельного – 92 родовища (458,9 млн.м3), щорічний видобуток близько 0,5 м3; керамзитової сировини – 2 родовища ( 3,9 млн.м3 ); піщано-гравійної суміші – 2 родовища (1млн. т); піску будівельного – 33 родовища (50 млн. м3), щорічний видобуток близько – 0,07 млн.м3; цегельно – черепичної сировини – 168 родовищ (134424 млн.м3).

Дніпропетровська область

Місцева сировинна база забезпечує потреби області в будівельному камені стіновій кераміці, керамзиті та в будівельному піску. В області зосереджені значні запаси ресурсів України, фарбової сировини – 68,8 %, каоліну – 17,3%, керамзитової сировини – 20,3 %, піску будівельного – 11 %.

Донецька область

В області сконцентровані потужні запаси корисних копалин, вогнетривких глин, каоліни, вапняки, кварцити, пісок, мергель, будівельне каміння, керамзитна, черепична, скляна сировина, крейда.

Житомирська область

Багата запасами будівельних пісків, керамічних глин та інших видів мінеральної будівельної сировини. На території області зосереджена одна п’ята частина бутощебеневої сировини України. Має значні запаси декоративно-облицювального каменю (лабрадорит, гранит, габро). Розвідані поклади лабрадоритів і габро в області становлять 86 % запасів цього каменю в Україні. Найбільшими родовищами цієї сировини є Галовинське і Федорівське. Граніти видобувають в Омелянівському, Корнінському, Коростишивському та інших родовищах. Перспективним є родовище мармуру – сировини для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти.

Закарпатська область

Сировинними ресурсами область забезпечена достатньо, є багато покладів корисних копалин, які на території України більше не зустрічаються. Промислове значення мають поклади туфів, доломитів, перлітів, мінеральних фарб, бетонітових глин, кольорових мармуризованих вапняків (Великокам’янецьке, Довгорунське, Прибуйське родовища), запаси сировини будівельної промисловості.

Київська область

Велике значення мають запаси гранітів, (Богуславське, Синявське, Шамраївське, Чубинецьке родовища); родовища гнейсів, цегельно – черепичної глини (Млачівське, Обухівське, Сквірське); мергелів, будівельних і кварцових пісків (Мирчанське, Бабинецьке, Кодрянське родовища).

Миколаївська область

Загальнодержавне значення мають родовища різнокольорових гранітів які відрізняються широкою кольоровою гамою, і високими декоративними якостями. З них виробляють декоративно-облицювальні матеріали. В області 8 родовищ з них 6 розробляється. Домінують розвідані запаси будівельного каменю – 38 родовищ (11 розробляється), матеріалу для виробництва бутощебеневої продукції, зосереджені значні запаси сировини для виробництва цементу, карбонатні та глинясті породи. Промислове значення мають поклади вапняків, гнейсів, кварцових пісків і глини для виробництва вапна, цегли, дорожніх матеріалів.

Одеська область

Сировинні ресурси представлені виключно будівельною мінеральною сировиною. За обсягом запасів та рівням освоєння державне значення мають цементна сировина (Єлізаветинське) і вапняки (Галочське, Олексіївське, Цибулевське, Дубівське родовища). Розвідані значні запаси керамзитової сировини, пісків для виготовлення силікатних виробів, а також піщано – гравійних сумішей для бетону. Основні обсяги будівельних пісків видобуваються на шельфі у прибережній зоні міста Одеси.
Рівненська область

Державне значення мають запаси цементної сировини, будівельного каменю, базальтів, облицювального каменю, родовища крейди і суглинків (Купецьке, Любомирське). Розвідані запаси склових пісків, є унікальні родовища високоякісних базальтів для виробництва мінеральної вати, цементу, будівельний щебінь. Видобуток піску проводиться на шести кар’єрах.

Тернопільська область

Тут є понад 300 родовищ вапняків, крейди, мергелю, гіпсів, кварцових пісків, цегельно – черепичних глин та інших будівельних матеріалів.

Херсонська область

Має корисні копалини: пісок будівельний, глина, вапняки, цегельно – черепичні глини поширені в Білозерському, Генічеському, Каланчацькому районах. Мергель залягає поблизу Борислава, Каховки. Вапняк у Великоолександрівському, Великопільському, та Бориславському районах. Будівельний пісок у Білозерському районі. Цюрупінське родовище пісків – 100 млн.м3. В області 18 родовищ будівельного каменю – 29 тис.м3. Цегельно – черепичної сировини – 20 родовищ – 36 млн.м3. В цілому в області нараховується 60 родовищ будівельних матеріалів, з них 13 активно розробляється.

АР Крим

Поклади флюсових вапняків розташовані поблизу міст Севастополя, Керчі, Старого Криму, біля Бахчисараю – цементні мергелі, біля села Первомайського - бетонітові глини Курцівського родовища, пиляні вапняки Інкерманського родовища. Є поклади різноманітних глин, гравію, піску, гіпсу. Мармур розробляють біля села Мраморне.
Найважливіші фактори, на основі яких обираються райони і пункти будівництва — це трудовий, сировинний, паливно-енергетичний та водний. Значний вплив на будівництво чинять кліматичні особливості різних регіонів. Вони впливають, перш за все, на сезонність відкритих будівельних робіт. При виборі конкретних майданчиків для будівництва промислових підприємств, при спорудженні доріг, транспортних і гідротехнічних об'єктів важливого, а нерідко і вирішального значення набувають такі географічні умови, як рельєф місцевості, ґрунти і ґрунтові води, карстові явища, сейсмічність, які в тій чи іншій мірі впливають на вартість будівництва і його організацію.

Рівень розвитку промисловості будівельних матеріалів України показаний на картосхемі (додаток 4).

Отже, потреби будівництва в Україні повністю забезпечують власними мінеральними ресурсами. Промисловість будівельних матеріалів рівномірно розміщена по всій території України. Основні фактори її розміщення: сировинний та на споживача. Промисловість будівельних матеріалів супроводжується забрудненням атмосфери. Основні фактори розміщення будівництва України: трудовий, сировинний, паливно-енергетичний, водний та кліматичні особливості регіонів.


  1. Сучасний стан розвитку виробництв будівельно-індустріального комплексу України.


В Україні ВВП будівництва зараз становить 2,9%. Комплекс охоплює майже 7% усіх зайнятих у господарстві, з них 4,3% - у будівництві.

Чисельність зайнятих у будівництві України становить 497 тис .чол. Капітальні вкладення склали в 2006 р. 6300 млн. грн., 2007р. 9107 млн. грн., 2008 р. 12469,1 млн. грн., за січень-вересень 2009 р. 2991,1 млн. грн. При чому, 61,4% припадає на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств, 37% - на нове будівництво (включаючи розширення діючих підприємств, будівель і споруд), а 1,6% - на підтримання діючих потужностей.

Обсяг капітальних вкладень у будівництво є диференційованим по областях України, що видно з даних, наведених у додатку 5. Якщо провести аналіз таблиці то можна побачити, що найбільші інвестиції припадають на регіони з розвинутим будівельним комплексом та видобувною промисловістю (Донецька, Київська, Одеська, Харківська області).

Зміну обсягів будівельних робіт за 1990 – 2009 рр. можна простежити по додатку 6. Проаналізувавши графік можна зробити висновок, що в 2009 р. спад обсягів будівельних робіт в Україні був значнішим, ніж під час кризи 1990х рр. Це пов’язано зі світовою фінансовою кризою, що проявилася у

2008 р.

За 2009р. підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 37,9 млрд. грн., що у порівнянних цінах становить 51,8% до обсягів будівництва попереднього року.

Скорочення обсягів будівельних робіт відбулося за усіма основними видами будівельної діяльності. Зокрема, обсяги робіт із завершення будівництва зменшено на 67,2%, з будівництва будівель та споруд (частка яких у загальному обсязі становила 84,5%) – на 48,6%, з установлення інженерного устаткування будівель та споруд – на 44,9%, з підготовки будівельних ділянок – на 41,4%.

Серед підприємств, що займаються будівництвом будівель та споруд, найбільше скоротили обсяги робіт підприємства, що виконують роботи з будівництва будівель (на 54,5%), з монтажу і встановлення збірних конструкцій (на 49,2%), а також здійснюють будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітену (на 50,6%).

Водночас обсяги будівництва підприємств, що займаються будівництвом підприємств енергетики, добувної та переробної промисловості проти 2008р. зросли на 10,1%.

Зниження обсягів будівництва відбулося в усіх регіонах, крім Рівненської області, підприємства якої перевищили на 9,8% обсяги будівельних робіт 2008р. (в основному за рахунок проведення робіт з реконструкції автодороги Київ – Чоп).

Більше третини загального обсягу будівництва виконано підприємствами 5 регіонів (Донецької, Харківської, Львівської, Дніпропетровської та Одеської областей), ще 24,8% – будівельниками

м. Києва.

За характером будівництва обсяги робіт розподілились так: роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння становили 79,2% від загального обсягу, решта – з капітального і поточного ремонтів (14,7% та 6,1% відповідно)[16].

Отже, в теперішній час будівельно-індустріальний комплекс перебуває у рецесії. Значно зменшилися обсяги капітальних вкладень у будівництво та обсяги будівельних робіт.


  1. Територіальна структура будівельно-індустріального комплексу України: основні центри, промислові вузли, райони.


За економічним призначенням продукція промисловості будівельних матеріалів належить до виробництва засобів виробництва (група А) і є основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечує зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на основні впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень у народне господарство. До неї належать галузі: цементна, азбестоцементних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

Детальніше про деякі з них.

Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому це­ментні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпродзержинськ (Дніпропетровська обл.), Балаклія (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунів (Рівнен­ська обл.), Кам'янець-Подільський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (АР Крим), Одеса.

Цементна промисловість є однією з найважливіших галузей промисловості будівельних матеріалів, підприємства якої виробляють різні види цементу – «хліба» будівельної індустрії. Цемент становить собою тонкоподрібнений порошок штучної неорганічної в’яжучої речовини, що виробляється з вапнякової сировини (вапняк, мергель).

Цемент використовують як основний в’яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону та шлакоблоків. Перший цементний завод споруджено в 1896 р. в Донбасі. У 1913 р. в Україні працювало 12 цементних заводів, які виробляли 269 тис. т цементу. У 2008 р. виробництво цементу становило

9,5 млн. т.

На виробництво 1т клінкеру (напівфабрикату цементу) потрібно 1,5т карбонатних порід (мергелю, доломіту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т глини. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України - Амвросіївський цементний комбінат (до нього належать 5 заводів і 4 кар’єри), Краматорський, Єнакіївський. За виробництвом цементу на першому місці в Україні Донецька область, потім Дніпропетровська й Харківська (Балаклія). Найбільші цементні заводи в Кривому Розі та Дніпродзержинську. Вони виробляють портланд-цемент і шлакопортланд-цемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій. Виробничі потужності галузі тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, а також до населених пунктів зі значним обсягом житлового і цивільного будівництва.

Підприємства, що виробляють збірний залізобетон для гідротехнічного будівництва, є в Каховці (Херсонська область), Новомосковську (Дніпропетровська область), Калуші, Бурштині (Івано-Франківська область), Кривому Розі, Нікополі, Дніпропетровську (Дніпропетровська область) тощо. Збірні залізобетонні конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові; залізобетонні опори та інші конструкції для спорудження ліній електропередач і зв’язку - у Світловодську (Кіровоградська область).

Основні підприємства великопанельного та об’ємно-блокового домобудування розташовані в Київській, Харківській, Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій областях; підприємства з виробництва сталевих конструкцій - у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізький, Житомирський, Львівській, областях; алюмінієві будівельні конструкції виробляють переважно на Броварському заводі (Київська область).

В країні діє 25 виробничих об'єднань по виготовленню комп­лектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське. Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни (най­більш потужні комбінати зосереджені в Києві, Донецьку, Луган­ську, Запоріжжі, Одесі). В 2006 р. вони виробляли 3,7 млн. м3 збірних залізобетонних конструкцій.

Виробництво керамічних, вогнетривких виробів. Виробництво керамічної глазурованої плитки зосереджене в Слов’янську (Донецька область). Є можливості для розвитку цього виробництва у Вінницькій та Житомирській областях з використанням місцевих каолінів; у Закарпатській, Хмельницькій і Кіровоградській на базі тугоплавких і вогнетривких глин; у південних областях-вогнетривких і тугоплавких глин Причорномор’я та Приазов’я.

В 2009 р. було виготовлено 48 млн. м2 плит та керамічної плитки.

Виробництво будівельної цегли. Оскільки сировина для її ви­готовлення є майже всюди, розміщення цих виробництв орієнту­ється на споживача. Великі центри виробництва будівельної цег­ли — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слав'янськ. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості. Його підгалузями є виробництво глиняної та силікатної цегли. У високопродуктивних кільцевих тунельних печах глиняну цеглу випалюють протягом 18-36 годин. Виробляють глиняну цеглу звичайну, порожнисту й просту. З кварцового піску з домішками вапна (на 1000 шт. цегли потрібно 2,5 м3 піску та 0,1 - 0,2 м3 вапна ) виготовляють силікатну цеглу. Її виробництво менш трудомістке, ніж глиняної, і на 30% дешевше. В 2009 р. на підприємствах України було вироблено 1 млрд. шт. умовної цегли.

Виробництво будівельного вапна. Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки та інші карбонатні породи. Заводи галузі розміщені в районах видобутку сировини, а головну продукцію вивозять іноді на значні відстані.

Основними виробниками будівельного вапна в Україні є Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська, і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області, звідки понад 100 тис. т його вивозять до Черкаської та Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Київської.

В 2009 р. в Україні було вироблено 4 млн. т. вапна.

На картосхемі показано розміщення підприємств промисловості будівельних матеріалів України.

Розміщення підприємств будівельного машинобудування зумовлене їх спеціалізацією, металомісткістю. Так підприємства продукція яких потребує багато металу (крокуючі екскаватори), розміщена поблизу металургійних баз (Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Донецька області). А менш металомісткі підприємства розташовані у центрах з висококваліфікованими виробничими кадрами (Одеса, Київ, Львів та інші).

Отже, промисловість будівельних матеріалів має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень у народне господарство.

Основними районами розвитку будівельно-індустріального комплексу є Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Одеська та Львівська області. Основними центрами будівельно-індустріального комплексу України є Київ, Львів, Донецьк, Харків, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Одеса і Запоріжжя.



  1. Продукція будівельно-індустріального комплексу у внутрішній та зовнішній торгівлі.

  1   2   3   4   5
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации