Особливості експортної політики ЄС - файл n1.docx

Особливості експортної політики ЄС
Скачать все файлы (35.9 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.docx36kb.16.02.2014 02:58скачать

n1.docx

Зміст

Вступ

  1. Регулювання експорту товарів Європейським Союзом

  2. Принципи експортної політики ЄС

  3. Зовнішня торгівля країн ЄС

Висновок

Список використаних джерел


Вступ

Сьогодні кожна країна приділяє особливу увагу розвитку своєї зовнішньої торгівлі, підтриманню добросусідських відносин зі своїми ключовими партнерами. Все це обумовлено в першу чергу тими позитивними ефектами для економіки, які отримує держава, а саме:

На сьогоднішній день ЄС є одним з інтеграційних об'єднань, яке найбільш активно здійснює торгівлю на світовому ринку. Спільна торговельна політика (СТП) залежно від своїх цілей може поділятися на відносини рівноправного партнерства та співробітництва (з іншими країнами Європи, а також США і Японією), відносини співробітництва з метою забезпечення політики сприяння країнам, що розвиваються, відносини з постсоціалістичними країнами і відносини з міжнародними організаціями (СОТ, ЮНКТАД та ін.).

Лідерами у взаємній торгівлі на ринку ЄС є Німеччина, Франція, Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди та Великобританія. Лідерство в обсягах експорту і імпорту на душу населення належить Бельгії, Люксембургу, Німеччині, Нідерландам, Ірландії, Данії, Австрії та Швеції.

Розвиток спільного ринку ЄС сприяв зміні структури взаємної торгівлі. Основними пріоритетами в обсягах товарообігу країн ЄС є: продукція машинобудування і транспортне устаткування (40,5% експорту і 39,9% імпорту), промислові вироби (відповідно 28,3% і 27,6%), хімічні товари (12,9% і 13%), продукти харчування, спиртні напої та тютюнові вироби (9,7% та 9,9%), що свідчить про орієнтацію взаємної торгівлі на виробництво високотехнологічної готової продукції і напівфабрикатів (комплектуючих).

  1. Регулювання експорту товарів Європейським Союзом

Метою загальної торгової політики ЄС, як і у всіх економічно розвинених країнах, є контроль над об'ємом імпорту і максимізація об'єму експорту. Друга складова реалізується за допомогою положень Регламенту № 2603/69, прийнятого ще в 1969 р., який встановлює загальні правила експорту товарів із ЄС. Що стосується тарифного регулювання експорту товарів, то ЄС послідовно проводить політику відмови від експортних мит, що повністю відповідає цілям і принципам ГАТТ. Експортні мита застосовуються тільки у виняткових випадках для запобігання відтоку життєво важливих продуктів із ЄС. 

Регламент складається з чотирьох розділів. Норми першого розділу формулюють базовий принцип Регламенту — принцип свободи експорту і відмови від кількісних обмежень, за винятком тих обмежень, які прямо передбачені засновницькими договорами. Другий розділ регламентує інформаційні і консультаційні процедури, необхідні при експорті товарів. Третій розділ містить правила застосування захисних заходів ЄС. У четвертому розділі містяться перехідні та прикінцеві положення, а також норми відносно національних обмежувальних заходів держав-членів і правила експорту сільськогосподарських продуктів. У додатках до Регламенту приведені списки товарів, що виключаються з дії принципу свободи експорту. Регламент підтверджує компетенцію держав-членів вводити обмеження на експорт з міркувань суспільної моралі, публічної політики, суспільної безпеки, захисту життя і здоров'я людей, охорони тварин і рослин, охорони національних культурних, історичних і археологічних цінностей, захисту промислової і комерційної власності. Ряд важливих для ЄС товарів виключається із загальної експортної політики (сільськогосподарські продукти, сировина металів і лом, паливо, вугілля та ін.). У сферу дії Регламенту були включені і деякі експортні обмеження, що існують у зв'язку із загальною зовнішньою політикою і політикою безпеки ЄС. 

Регламент допускає можливість контролю над експортом окремих товарів за допомогою наглядових або захисних заходів. Проте ці заходи не застосовуються тоді, коли торгові угоди ЄС з країнами-імпортерами передбачають інші експортні обмеження (квоти, експортні ліцензії, експортні дозволи та ін.). 

Адміністративну роботу по застосуванню Регламенту здійснює консультаційний комітет, що складається з представників держав-членів, що засідають під головуванням представника Комісії. Робота комітету головним чином пов'язана з консультаціями, що проводяться за ініціативою держав-членів для вирішення питання про необхідність захисних експортних заходів. Захисні заходи за наслідками проведених консультацій можуть бути прийняті або Радою, або Комісією. 

В цілях запобігання критичній ситуації, пов'язаній з браком того або іншого життєво важливого товару на ринку ЄС, Комісія, діючи за своєю ініціативою або за запитом держав-членів, може ввести дозвільну систему експорту таких товарів. Негативне рішення Комісії по запиту держави-члена повинно бути передане на розгляд Ради, яка може прийняти протилежне рішення кваліфікованою більшістю. 

Якщо цього вимагають інтереси ЄС, Рада може ухвалити рішення про введення кількісних обмежень на експорт товарів. Кількісні обмеження можуть бути введені тільки відносно експорту в окремі треті країни або відносно експорту з окремих регіонів ЄС. Для визначення кількісних меж експорту приймаються до уваги звичайні об'єми експорту товару, що існували до виникнення критичної ситуації. При цьому встановлені кількісні межі не повинні бути вищими, ніж це необхідно для реалізації цілей кількісних обмежень. 

Спеціальні правила регулювання експорту існують в ЄС для деяких категорій товарів, таких як нафта і продукти її переробки, продукти харчування, культурні цінності, небезпечні хімічні речовини і товари подвійного призначення.

  1. Принципи експортної політики ЄС

У своїй політиці експортного регулювання ЄС дотримується принципу вільного здійснення експорту у треті країни. У 1962 р. Рада прийняла програму дій у сфері спільної торговельної політики, де, зокрема, було сформульовано три основні принципи гармонізації систем підтримки експорту в треті країни:

Економічний контроль і обмеження експорту поширюються в ЄС на порівняно невелику групу товарів.

Експортні обмеження в країнах - членах ЄС застосовуються для безпеки країн-членів, збереження їх національного багатства, захисту промислової власності, охорони життя і здоров'я населення, зовнішнього середовища, а також для забезпечення виконання зобов'язань по їх міжнародним і двостороннім угодам, при необхідності для задоволення власних потреб в деяких видах сировини і матеріалів, які можуть виявитися для них дефіцитними.

Кількісні обмеження експорту застосовуються в країнах ЄС лише у відношенні невеликого числа продуктів, які вважаються дефіцитними, з метою задоволення власних потреб країн-членів у цих продуктах. В даний час на рівні ЄС кількісні обмеження експорту збережені лише щодо нафти та продуктів її перегонки .. Крім того, регламентом 1982 надано право зберігати обмеження експорту в індивідуальному порядку по деяких товарах. До цих товарів належать: дорогоцінні метали (Франція, Італія, Данія), годинникові механізми і кишеньковий годинник (Франція), приладдя для музичних інструментів (Італія), шкіра (Греція, Франція, Італія, Ірландія), хутро (Італія), лісоматеріали ( Італія, Ірландія).

Заборони експорту країнами ЄС застосовуються насамперед до політичних міркувань. До них відносяться заборони на основі рішень ООН (наприклад, відмова від торгівлі з Сербією і Чорногорією). Пряма заборона поставок небезпечних відходів, включаючи радіоактивні, з ЄС діє відносно країн, які забороняють імпорт цих матеріалів.

Добровільні обмеження експорту застосовуються країнами ЄС при поставках в інші країни продукції текстильної, швейної і взуттєвої промисловості, чорної металургії, металообробних верстатів, автомобілів, побутової електроніки, посуду та ін Наприклад, за угодою з США поставки з ЄС на американський ринок обмежуються 7% споживання стали в США.

Експортний контроль і ліцензування застосовуються в ЄС в основному у зв'язку із зобов'язаннями, прийнятими за міжнародними угодами. Процедура такого контролю поширюється в ЄС, зокрема:

1) на 8 хімічних продуктів, які можуть бути використані для виробництва хімічної зброї (ліцензії видаються національним органам в індивідуальному порядку з урахуванням напрямку експортера);

2) на хімічні продукти, які вважаються шкідливими для здоров'я людей і навколишнього середовища;

3) на небезпечні матеріали та відходи, що включають радіоактивні. Якщо їх експорт прямо не заборонений, вони підлягають економічному контролю і обмеженням при переміщенні за межі країн - членів ЄС;

4) на наркотики та психотропні речовини, які можуть бути використані для недозволеного чи забороненого виготовлення ліків (по Міжнародній конвенції про незаконне переміщення наркотичних речовин та психотропних речовин);

5) на деякі види фауни і флори, які відповідно до Конвенції про міжнародну торгівлю рідкісними видами тварин і рослин можуть вивозитися лише на основі експортної ліцензії або експортного сертифіката;

6) на предмети культурної спадщини (художні, історичні, археологічні цінності), які вивозяться за кордон на основі систем експортного контролю та ліцензування, встановлених в окремих країнах ЄС.

  1. Зовнішня торгівля країн ЄС

Західна Європа - найбільший центр міжнародної торгівлі. Її питома вага у світовій торгівлі перевищує рівень США. В останні десятиліття ЄС зберігає стійкі позиції і в світовому експорті, і в світовому імпорті.

Члени Союзу виробляють до 80% промислової продукції, 3/4 імпорту і 4/5 експорту всіх країн Західної Європи.

Рівень "відкритості" економіки ЄС, вимірюваний експортної та імпортної квот, значно вище, ніж в інших центрах світового господарства. Однак країни ЄС в цілому залежать від зовнішнього світу, за рахунок якого їм доводиться задовольняти 45% своїх енергетичних потреб і найнеобхідніших сировинних ресурсів. Експортна квота в середньому становить близько 25%. Для окремих, насамперед малих, західноєвропейських країн залежність від зовнішнього ринку ще більш суттєва.

Велика частина (до 2/3) торгівлі країн ЄС припадає на взаємну торгівлю (у всіх країн ЄС цей показник перевищує 50%, а у малих країн - 70%), близько 10% - на торгівлю з іншими європейськими країнами - членами ОЕСР, близько 7% - на торгівлю з США, близько 4% - на торгівлю з Японією, близько 12% - на торгівлю з країнами, що розвиваються.

Незважаючи на те, що торгові контакти між окремими європейськими країнами грають дуже значну роль у зовнішній торгівлі країн Союзу, регіональний ринок європейських країн не може обмежити сфери ділової активності європейських компаній. Країни ЄС змушені спілкуватися з іншими секторами світової економіки, що обумовлено, зокрема, ресурсної обмеженістю регіону. Нафта, газ, вугілля, ліс, кольорові метали і багато іншого країни ЄС отримують з третіх країн.

Крім того, інші країни є для Союзу важливими ринками збуту продукції, оскільки ЄС - найбільший експортер сільськогосподарської продукції. Європейські харчові та текстильні компанії - світові лідери у своїй галузі. Традиційно сильні позиції займає європейська хімічна промисловість. Вона постачає на світові ринки близько 2/3 всього експорту промислових товарів в порівнянні з 15% США та 5% Японії. ЄС є найбільшим експортером продукції машинобудування, навіть без урахування внутрирегионального обороту на західноєвропейські країни припадає майже 30% її світового експорту (Японія - 18%, США - 13%). Вельми міцні позиції займає ЄС в області телекомунікаційного та аерокосмічного устаткування, оптоелектроніки. На західноєвропейську авіаційну промисловість, яка експортує майже, 1/3 свого випуску, припадає близько 1/4 світового ринку цивільного авіабудування. З іншого боку, зберігається негативне сальдо балансу ЄС в торгівлі високотехнологічним інформаційним обладнанням, побутовою електронікою.

Промислово розвинені країни залишаються головними торговельними партнерами ЄС серед третіх країн, з яких можна виділити США і Японію.

На частку промислових товарів припадає близько 80% загального імпорту країн ЄС із США. Виробниче і транспортне обладнання - найбільш важлива група товарів, що імпортуються з США.

Імпорт трьох найбільш важливих груп СМТК, що імпортуються з США, до яких відносяться офісне обладнання та комп'ютери, інші промислові товари та електрообладнання, становить близько 30% загального імпорту країн ЄС із США. Імпорт офісного обладнання та комп'ютерів із США становить 37% загального імпорту країн ЄС цього товару. До товарів, потреба в імпорті яких задовольняється у великій мірі за рахунок імпорту з США, відносяться масляні (49% всього імпорту цього товару в країни ЄС забезпечується за рахунок імпорту з США), вимірювальні інструменти (48,4%), хімічні матеріали і продукти , nes (Раніше ніде не класифіковані) (44,4%), електрогенератори (43,9%) та інше транспортне обладнання (43%).

Експорт промислових товарів складає близько 86% від загального експорту з країн ЄС в США, а експорт виробничого та транспортного обладнання-близько 45%, сировини - близько 10%.

Основна продукція,. Експортована в США з країн ЄС, - транспортні засоби (близько 10% від загального експорту з країн ЄС в США). Близько 20% сукупного експорту транспортних засобів з країн ЄС припадає на США. Наступною важливою групою товарів, експортованих в США, є електрогенератори та спеціальне обладнання ( електрогенератори, офісне обладнання, а також комп'ютери і напої).

Головні торгові партнери США з країн ЄС - Німеччина і Великобританія.

Країни ЄС з Японії імпортують 4 групи товарів (транспортні засоби, офісне обладнання, електрообладнання, nes (раніше ніде не класифіковане) і аудіо-та телеапаратура, які складають більше 60% всього імпорту країн ЄС з Японії. Імпорт транспортних засобів становить близько 25% всього імпорту країн ЄС з Японії і більше 50% загального імпорту транспортних засобів.

Експорт країн ЄС в Японію менш однорідний, ніж імпорт, і перелік товарів, що експортуються більш широкий. Так само як і в імпорті, найбільш великою групою товарів, експортованих до Японії з країн ЄС, є транспортні засоби. На них припадає близько 1/6 загального експорту з країн ЄС в Японію і 1/12 загального експорту транспортних засобів з країн ЄС. Крім транспортних засобів, найбільш великими товарними групами в експорті є медичне обладнання, фармацевтична продукція та інші промислові товари.

Головним торговим партнером Японії з країн ЄС є Німеччина, яка зберігає за собою близько 1/3 всього імпорту та експорту ЄС в Японію.
Висновок

Зовнішньоторговельна  політика Європейського Союзу спрямована на лібералізацію експорту й імпорту, поступове зменшення тарифу та усунення нетарифних заходів, що стримують міжнародний обмін. Одночасно зовнішньоторговельна політика ЄС зберігає достатньо високий рівень захисту окремих "чутливих" секторів і сфер внутрішнього ринку ЄС через митні та нетарифні обмеження, які доповнюються спеціальною галузевою комунітарною конкурентною політикою.
Список використаних джерел

  1. Міжнародні  організації: Навчальний посібник / За редакцією Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського. – Київ: ЦУА, 2009. – 288 с.

  2. Світові новини торгівлі. Вип. 2, 2010 р.

  3. Шнирков О. Політика Європейського Союзу у сфері міжнародної торгівлі: особливості сучасного етапу. Економічний Часопис-XXI №5'2008, www.soskin.info.

  4. Субботин А. Перспективы глобального рынка. // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. - № 1, С.75-80.

  5. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. Ред. A.I. Кредісова / Н. Кіт, К. Серажим. - К., 2008. - 448 с.

  6. Фомичев В. И. Международная торговля. – М.: Экономика, 2009. – 438с.

Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации