Методичні рекомендації для студентів I курсу з археологічної практики - файл n1.doc

Методичні рекомендації для студентів I курсу з археологічної практики
Скачать все файлы (89 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc89kb.16.02.2014 01:07скачать

n1.doc

Міністерство освіти та науки України

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

Історичний факультет

Кафедра історіографії, джерелознавства та археології


Методичні рекомендації для студентів

I курсу з археологічної практики


Харків – 2008

Рекомендовано кафедрою історіографії, джерелознавства та археології, протокол № від

Методичні рекомендації для студентів I курсу з археологічної практики / Уклад.: Ю.В.Буйнов, В.В.Скирда, І.Б.Шрамко. – Харків: ХНУ, 2008. – с.

Відповідальний за випуск С.І.Посохов, докт. іст. наук, професор

Рецензент В.С.Аксьонов, канд. іст. наук
ВСТУП
Відповідно до навчального плану студенти історичного факультету після закінчення першого курсу проходять обов’язкову тритижневу польову археологічну практику. Цей вид навчальної роботи є складовою частиною підготовки висококваліфікованих фахівців за напрямком „історія”.

Пропоновані методичні рекомендації розроблені для студентів з метою надання їм допомоги при підготовці до більш якісного виконання програми практики в повному обсязі.

МЕТОЮ практики є ознайомлення студентів з сучасними методами польових археологічних досліджень, надбання практичних навичок роботи в археологічних експедиціях, закріплення, поглиблення та розширення знань з теоретичних питань археологічної науки.

ЗАВДАННЯ практики – закріплення та поглиблення знань з лекційного курсу „Археологія”.

ЗМІСТ практики: 1. Безпосередня участь студентів в процесі розкопок і дослідженні культурного шару, житлових, господарських, культових, поховальних пам’яток та інших комплексів. 2. Вивчення стратиграфії пам’ятки та речового матеріалу, що був знайдений під час розкопок. 3. Вивчення основних прийомів топографічної зйомки і практична робота з геодезичними приладами. 4. Ознайомлення та особиста участь в археологічній розвідці. 5. Заповнення польового щоденника. 6. Виконання завдань з польових креслень, ведення опису знахідок та первинна реставрація здобутих артефактів.

  1. НАУКОВА ТА ТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА ДО ПРАКТИКИ

До початку практики студенти повинні вивчити інструкцію з техніки безпеки при проведенні земляних робіт, пересуванні у транспорті, правила поведінки на воді, у лісі та дотримання вимог правил внутрішнього розпорядку у експедиційному таборі. Обов’язково необхідно пройти медичний огляд та отримати дозвіл для роботи в експедиції.

Окремо необхідно повторити теоретичний матеріал з таких питань:

типи археологічних пам’яток;

методи дослідження культурного шару поселень;

методи розкопок поховальних пам’яток.

Студенти факультету проходять практику у складі академічної групи на кількох базах, де розміщені різнотипні та різночасові пам’ятки. Звісно, робота кожної експедиції має свою специфіку, що обумовлена особливостями пам’ятки, місцевості та кліматичними умовами. Тому до проходження практики необхідно готуватися заздалегідь. По-перше, студенти відповідної групи повинні перевірити наявність та стан робочого реманенту, матеріалів для польових лабораторних робіт, побутового обладнання.

Готуючись до виїзду у поле, усім студентам необхідно обміркувати питання про особистий одяг, взуття, головні убори, набір предметів особистої гігієни, аптечки та побутових дрібниць. Для проведення вечірнього дозвілля і вихідних днів в групі необхідно мати шахи, шашки, футбольний та волейбольний м’ячі, будь-які музикальні інструменти, радіоприймачі та художню літературу.

Для виконання робочої приграми та індивідуальних завдань студентам-практикантам необхідно мати зошит для щоденних записів, папір формату А-4 (10 аркушів), олівці, ручки, ластик, лінійку для креслення, транспортир, кілька примірників топографічних мап відповідної місцевості.


  1. АРХЕОЛОГІЧНІ РОЗВІДКИ


„Археологические разведки служат средством предварительного изучения археологических памятников, расположенных в поле” (Д.А.Авдусин)

Відповідно до робочої програми археологічній розвідці виділяється 1 – 2 дні. Завдання розвідки полягає у пошуках, виявленні та науковій фіксації пам’яток археології. Мета археологічної розвідки – виявити археологічний об’єкт, зафіксувати наявність культурного шару, глибину його знаходження, потужність, характер насиченості знахідками, кордони пам’ятки, його площу, з’ясувати її належність до конкретного типу, визначити датування та культурну приналежність.

Під час проходження практики можливо опрацювати такі види розвідок: тотальний (коли фіксуються усі археологічні пам’ятки навколо найближчого населеного пункту або експедиційного табору); географічний (оглянути береги водоймища та балок); тематичний (археологічна екскурсія на відомі стародавні пам’ятки).

Як правило, вони проходять у складі академгрупи з наданням і індивідуальних завдань.

Для виконання плану розвідки необхідно підготувати відповідне спорядження, що включає топографічну мапу, компас, рулетку, щоденник з олівцем, аркуш міліметрового паперу, лінійку, мотузку, ніж, лопату, фотоапарат тс коробки для пакування знахідок.
ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ


  1. Будь-яка розвідка починається з вивчення топографічної карти досліджуваної місцевості. Особливу увагу необхідно звернути на особливості рельєфу та місця, здогадано зручні для заселення, або розташування поховальних пам’яток.

  2. За допомогою карти намічається маршрут пересування групи до обраної місцевості та повернення до бази практики.

  3. Студентам необхідно знати основні закономірності розташування археологічних пам’яток та їх ознаки, які можна звести до наступного переліку:

а) пам’ятки різних епох розташовуються поблизу джерел питної води та у місцях зосередження господарської діяльності стародавнього населення (мисливські угіддя, виходи кременю, устя річок та їх заплави);

б) поселення найчастіше займали мисоподібні виступи надзаплавних терас, піщані підвищення та лесові останці в заплаві річок;

в) деякі пам’ятки (городища, кургани, зольники) мають характерну рельєфність. Це вали, рови, курганні або зольничні насипи. Переважно вони зустрічаються на краю високих берегів річок, оточених ярами, та на водороздільних шляхах;

г) усі стародавні поселення мають культурний шар різної потужності, що виділяється темними відтінками кольору. Особливо добре він помітний у берегових урвищах, на стінках кар’єрів та інших господарчих котлованів. Часто культурний шар може бути розореним, розвіяним на пісках або розмитим водою. В таких випадках на поверхні зустрічаються фрагменти посуду, кістки тварин, знаряддя праці, прикраси, зброя та інші речі;

д) ґрунтові могильники не мають зовнішніх ознак, тому їх знаходять переважно випадково. Але існують і деякі орієнтири. Їх необхідно шукати на околицях поселень, звертаючи увагу на характер знахідок та западини на схилах річкових берегів та ярів.

Головним прийомом відкриття археологічних пам’яток був і залишається особистий огляд місцевості. Якщо попадається рілля, необхідно її ретельно оглянути і провести збір підйомного матеріалу, застосовуючи так званий човниковий метод. Краще за всього підйомний матеріал фіксувати по квадратам площею 10 х 10 м. Усі знахідки збираються, переглядаються і розміщуються для транспортування у пакетах, до яких додається бирка з назвою пам’ятки. У разі фіксації культурного шару у берегових обривах або на стінках котлованів необхідно зробити зачистку лопатою, зафотографувати її, зробити креслення та запис у щоденнику.

ПРИМІТКА: Студентам забороняється самостійно проводити шурфовку на території стародавніх пам’яток.

Важливе значення у справі виявлення археологічних пам’яток має опитування місцевого населення. Справа в тому, що місцеві мешканці часто знають місця, де зустрічаються земляні вали, кургани („могили”), пов’язані з ними легенди або знахідки стародавніх речей.

ПОЛЬОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ РОЗВІДКИ

Під час проведення розвідки у щоденнику робляться відповідні записи, малюються плани, проводиться фотофіксація відкритих пам’яток. Окомірний план пам’ятки викреслюється у масштабі 1 : 500.

У щоденнику необхідно висвітлити такі питанні: план, термін, маршрут розвідки; підсумки опитування місцевого населення; результати обстеження берегів річок, ярів, кар’єрів, ланів; опис відкритих пам’яток (тип, назва, географічне положення, форма, розміри); підйомний матеріал, речі, зібрані у місцевого населення, їх малюнки; наявність культурного шару, його характер, склад, колір, структура, черговість нашарувань; стратиграфія; сучасний стан пам’ятки.

Приклад опису пам’ятки: „Поселення в урочищі Піски (назву повідомив мешканець с.Олексіївка Золочівського району Фомін Петро Іванович). Пам’ятка знаходиться на західній околиці названого села. Займає піщану дюну розмірами 150 х 200 м у заплаві лівого берега р.Уди. На відстані 400 м на захід від нього знаходиться місток через річку на дорозі в с. Петрівка. Висота дюни над рівнем заплави сягає 2,5 м. З північної сторони дюну підмиває русло річки, а з східного і північного боків вона оточена старицями. Поверхня дюни у східній частині частково розвіяна, у північній частині зафіксовано культурний шар у береговому обриві, а інша площа пам’ятки задернована. На розвіяній частині трапляються знахідки уламків посуду зрубної культури доби бронзи, кістки домашніх тварин, крем’яні та кварцитові відщепи. У місці зруйнованого берегового схилу зроблена зачистка шириною 2 м. Зафіксовано таку стратиграфію: 1 – дерновий шар товщиною 0,10 – 0,15 м; 2 – сильно гумусований пісок чорного кольору потужністю 0,40 – 0,45 м зі знахідками фрагментів кераміки зрубної культури; 3 – пісок сірого кольору потужністю 0,15 м без знахідок; 4 – білий материковий пісок з глибини 0,6 м від рівня сучасної поверхні.

ПРИМІТКА: Бажано усі записи вести на правій сторінці аркушів щоденника, а малюнки робити на лівій сторінці.

  1. ОСНОВНІ ПРИЙОМИ АРХЕОЛОГІЧНИХ РОЗКОПОК


Робочою програмою передбачено, що кожен студент під час практики переважно виконує функції землекопа (грабаря). Групові керівники разом з науковими співробітниками експедиції розповідають практикантам про вибір того або іншого методичного прийому дослідження конкретної археологічної пам’ятки.

РОЗКОПКИ ПОСЕЛЕНЬ. Як відомо, цей тип пам’яток складається з стоянок, селищ та городищ. В свою чергу вони відносяться до різних епох, що обумовило наявність різноманітних методик дослідження культурного шару. В наших рекомендаціях звернемо увагу лише на основні прийоми археологічних розкопок.

Розбивка розкопу. Для студентів-практикантів на цьому етапі важливо знати, що таке невіліровка поверхні, репер, нанесення сітки квадратів, перевірка правильності отримання прямого кута в траншеях за допомогою „єгипетського трикутника”.

Отримавши свій квадрат для роботи на розкопі, необхідно занести його номер у щоденник та проводити фіксацію знахідок і об’єктів, які будуть зустрінені у його межах. На поселеннях доби бронзи, раннього залізного віку та середньовіччя розкопки ведуть горизонтальними пластами по 20 см (висота залізної частини лопати). Цю товщину необхідно точно витримувати. Для виконання цієї вимоги не треба добирати пласт на 2 – 3 см, які зріжуться потім при зачистці. На багатошарових поселеннях розкопки проводяться окремо у межах стратиграфічно відокремлених шарів. Тоді і фіксація знахідок ведеться не по „штикам”, а по окремим шарам. Це стосується і всіх будівельних залишків.

Для того, щоб не пропустити знахідку в культурному шарі, необхідно копати землю тонкими вертикальними зрізами, ретельно її перевіряти і лише потім викинути за межі розкопа або на носилки. При вологому і м’якому ґрунті рекомендується грабарям працювати попарно: один копає, другий перевіряє викопаний пласт землі.

Про зміну кольору, складу, структури ґрунту, знахідку скупчення речей необхідно терміново повідомити науковому співробітнику експедиції. При виявленні скупчень речей (уламків посуду, глиняних блоків, каміння тощо) не можна їх зворушувати з місця і виймати з землі поодинці. У цих випадках починається розчистка комплексу за допомогою дрібного інструменту – ножа та пензлика. Усі поодинокі знахідки необхідно класти на спеціально відведену ділянку.

При розкопках треба забезпечити чистоту зрізу землі. Справа в тому, що сме по зрізу миттєво фіксуються культурні шари та прошарки і таким чином з’являється можливість запобігти руйнації будівельних залишків та інших об’єктів. Для виявлення ґрунтових плям, які виділяються кольором ґрунту, треба підошву кожного пласта ретельно зачищати лопатою у горизонтальній площині. В процесі розкопок кожна ділянка повинна зберігатись в акуратному вигляді. Стінки бортів та бровок повинні бути прямими, рівними й прямовисними, а підошва – горизонтальною без будь-яких пагорбків чи западин. В розкопі не повинно бути залишків відпрацьованої землі і стороннього сміття (трави, соломи, недокурків тощо).

Особливо уважними й обережними необхідно бути при дослідженні котлованів жител, господарчих ям, залишків виробничих, культових та інших споруд. У пошуках цих комплексів основним орієнтиром являються різнокольорові плями, різниця структури заповнення котлованів на відміну від навколишньої землі, а також різниця у складі, характері і збереженості знахідок. Верхня частина котловану розкопується пластами. При цьому починати копати треба не суворо по контуру плями, а на відстані 5 – 10 см від її краю. Це дає можливість зберегти стінки будівлі від руйнування і прослідкувати особливості будівельної техніки за рахунок обережного зняття залишеної частини землі при заглибленні розкопа на деяку глибину. Нижню частину котловану бажано розкопувати більш обережно, з використанням дрібних інструментів. Усі знахідки на дні котловану спочатку розчищаються начорно і тільки під кінець розчищення проводиться остаточна якісна зачистка.

Господарчі ями. Добре виявляються на фоні материка, а в культурному шарі вони майже непомітні. Це стосується і наземних жител, але усі вони легко фіксуються по складу знахідок. В таких випадках яму необхідно розкопувати до зняття пласта, в який вона заглиблюється. Заповнення ям необхідно вибирати по пластам – спочатку з однієї їх половини, а після замальовування і фотографування – з другої. З метою визначення функціонального призначення ям, вся вийняти з них земля повинна бути ретельно переглянута, на дні таких простих споруд інколи знаходять залишки зерна, соломи та інших органічних речовин.

У вологому культурному шарі інколи трапляються знахідки залишків різних дерев’яних конструкцій. Їх розчистку треба проводити тильною стороною ножа поперек волокон деревини.

Після кожного робочого дня студенти повинні заносити до щоденника відповідні записи та малюнки. Особливу увагу в них слід приділяти стратиграфічним спостереженням, виявленим комплексам, залишкам споруд та індивідуальним знахідкам не тільки зі свого квадрата, а й з інших місць розкопа. В окремих випадках в щоденнику можна висловлювати свої міркування, здогадки та робити якісь попередні висновки. Вся інша інформація, яка не має відношення до розкопок, не повинна бути розміщена в щоденнику. Знахідки невеликих розмірів замальовуються у натуральну величину, а великих – у масштабі.
РОЗКОПКИ ПОХОВАЛЬНИХ ПАМ’ЯТОК
Існує декілька типів поховальних пам’яток. Це можуть бути земляні і кам’яні кургани, звичайні ґрунтові ями, склепи чи катакомби у безкурганних ґрунтових могильниках. Поховання здійснювалися за обрядом інгумації (трупопокладання) або кремації (трупоспалення). Все це обумовило впровадження у практику польових робіт археологів кількох різних методик розкопок. Ґрунтові могильники розкопуються тільки ручним засобом, а при дослідженні курганів дозволяється застосування землерийної техніки – бульдозера та скрепера.

При розкопках курганів велику увагу необхідно приділити насипу. Справа в тому, що під ним часто трапляється не одне, а кілька поховань. Саме завдяки стратиграфічним спостереженням вдається встановити їх відносну хронологію в межах одного кургану. Тому ретельна зачистка проводиться по бровкам вертикально, а з рівня поховального ґрунту – горизонтально. У всіх випадках необхідно навчитись фіксувати підсипки у насипу та материковий викід. Під час розкопок курганів найбільш активно студенти повинні відпрацьовувати прийоми роботи з геодезичними приладами.

Місце розташування стародавніх могил фіксується по темному кольору плям на фоні материкової глини або піску. Для цього необхідно провести горизонтальну зачистку. Якщо материк і заповнення могильної ями однокольорові, потрібно звернути увагу на шорсткість горизонтальної поверхні, яка може указувати на наявність у цьому місці поховання.

Прийоми розкопок могильних ям однакові для ґрунтових та підкурганних поховань. Помічена пляма поховальної ями нівелюється, робиться креслення (в масштабі: 1 х 50 або 1 х 100) та проводиться фотофіксація. В заповненні цієї ями можуть бути залишки тризни, уламки від дерев’яного склепу, тому розкопки її на всю глибину зразу забороняються. Тим більше, що таким способом можна зруйнувати не тільки поховальний інвентар, а й залишки скелета. Заповнення ями розбирають по її стінках суворо в межах ґрунтової плями. У випадках, коли ґрунт сипучий, необхідно відступити в середину від межі ями на 10 см. Прокопав на глибину 0,4 – 0,6 м, ці залишки землі підкопують і легким ударом зверху обвалюють їх від стін. Цей спосіб дає змогу побачити деталі побудови могили. Велику увагу необхідно приділяти окремим речам, які попадаються у заповненні ями або дромосу. Їх заносять на план і залишають на своєму місці, поки не з’ясується їх взаємовідношення і призначення. Якщо такого не існує, ці знахідки убирають і продовжують розкопки.

Студенти ще не мають достатнього досвіду в розкопках стародавніх могил, тому часто не помічають наближення дна ями, руйнують скелет і поховальний інвентар. Ознаки наближення поховання: прогнутість шарів землі у розрізі могильної ями, поява темної плями твердої землі, верхівки гробовища або високого посуду.

Кістяк і поховальний інвентар необхідно розчищати у такому порядку. Спочатку виймається земля між черепом і стінкою могили. Далі розчистка ведеться справа (зліва) від черепа до плечових кісток, щоби визначити положення кістяка. Потім розчищається друга половина скелета від черепа впродовж хребта до кісток нижніх кінцівок. Студенти повинні пам’ятати, що землю у цьому випадку ріжуть ножем не горизонтально, а тільки вертикально і на розчищеній ділянці прибирають її зразу з дна могили. Не можна допускати, щоб зрізана земля попадала на розчищену частину поховання. Кістки та речі необхідно залишати в непорушеному стані. Якщо вони лежать вище загального рівня, то їх треба залишити на земляних стовпчиках („попах”). Після опису та інших процедур фіксації поховання кістяк обережно розбирається, а дно могильної ями зачищається, потім перекопується з метою знайти можливу схованку та речі, які могли потрапити у нори гризунів.

Значні труднощі виникають при дослідженні безурнових поховань залишків кремації, коли їх просто засипали в ґрунтові ями. Зустрічаються випадки, коли залишки трупоспалення і поховального вогнища розташовувались не на дні, а у верхній частині ями або навіть по всій глибині ями. У таких випадках необхідно всі знахідки наносити на план поховання після зняття кожного пласта землі товщиною до 5 см.

При розкопках поховальних пам’яток до щоденнику заносять такі дані: назва пам’ятки, місце кургану (індивідуального поховання) в курганній групі (в ґрунтовому могильнику), характеристика форми насипу, рослинності, її розміри (висота, діаметр), результати нівелювання, методику розкопок, стратиграфічні спостереження. Далі детально описується поховання: у насипу, на горизонті, в ямі, склепі, катакомбі, їх форма, розміри, будівельні деталі, кістяк, його орієнтировка, положення рук, ніг, черепа, взаємне розміщення кістяків у групових похованнях, спосіб розміщення залишків кремації (в ямі, урні, під урною та поряд з нею), поховальний інвентар.


  1. ПРАВИЛА ВНУТРІШНЬОГО РОЗПОРЯДКУ ТА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ




  1. Всім студентам-практикантам необхідно заздалегідь пройти медичний огляд та отримати дозвіл на роботу в експедиції.

  2. Студенти-практиканти повинні суворо дотримуватись дисципліни та правил внутрішнього разпорядку в експедиційному таборі.

  3. Без дозволу керівника практики студентам забороняється залишати межі табору. Черговим забороняється пропускати на територію табору сторонніх осіб і самим залишати табір.

  4. Купатися дозволяється тільки у відведених для цього місцях у складі групи не менше 5 чоловік. Категорично забороняється відпливати далеко від берега, пригати з високих берегів, купатися після 20 годин.

  5. У таборі, в лісі і полі обережно поводитись з вогнем. Не курити в наметах, поблизу ланів та не розводити багаття в хвойному лісі. Вогнище повинно мати спеціальний майданчик, оточений рівчаком. Не залишати на ніч незагасене вогнище.

  6. У таборі та поруч з ним берегти чистоту. Викидати сміття тільки в спеціально відведене місце. Бережно відноситись до природи, не допускати випадків порубки лісу.

  7. Категорично забороняється вживання алкогольних напоїв. Порушники цього пункту Правил підлягають відрахуванню зі складу студентів університету.

  8. Не дозволяється пити сиру воду з будь-яких випадкових джерел. Забороняється використовувати невідомі плоди рослин та гриби.

  9. Не можна перегріватися на сонці, знаходитись під ним тривалий час без головного убору.

  10. Категорично забороняється розчистка поховальних катакомб і підбійних камер з боку устя без наявності професійно збудованої крепіди.

  11. Забороняються ручні розкопки грабіжницьких ходів шляхом поступового заглиблення у товщу насипу кургану.

  12. При розкопках підземних приміщень у м’якому ґрунті необхідно починати роботу зверху.

  13. При використанні землерийних машин забороняється стояти на краю бровки або знаходитись близько від її краю. Взагалі на курганах і на поселеннях забороняється ходити по бровкам і сидіти на них.

  14. Під час розкопок або при чергуванні на кухні студенти повинні уважно відноситись один до одного і не допускати випадкових ударів лопатою та іншими знаряддями. Лопати та сокири повинні бути надійно закріплені з їх держаками.

  15. При відкритті в розкопі або на місцевості вибухонебезпечних речей категорично забороняється їх чипати, розчищати, переносити у друге місце, знешкоджувати.

  16. З метою запобігання мікротравм усі земляні роботи необхідно проводити у рукавичках.


ЛІТЕРАТУРА
Авдусин Д.А. Полевая археология СССР. - М., 1980.

Буйнов Ю.В. Методические рекомендации по археологической практике. – Харьков, 1986.

Ганьшин В.Н. Простейшие измерения на местности. – М., 1973.

Грязнов М.П. Памятка по раскопкам грунтовых могильников. – Л., 1961.

Конспект лекций по дисциплине «Методика полевой археологии» / Сост. Гаврилюк Н.А., Ветров В.С. – Луганск, 2003.

Кравец Д.П., Посредников В.А. Методические рекомендации к организации самостоятельной работы на археологической практике. – Донецк, 1990.

Мартынов А.И., Шер Я.П. Методика археологического исследования. – М., 1989.

Методика полевых археологических исследований. – М., 1983; М., 1986.

Чмихов М.О., Шилов Ю.О., Корнієнко П.Л. Археологічні дослідження курганів. – К., 1989.
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации