Збірник наукових праць Академії внутрішніх військ МВС України 2008. Випуск 2 - файл n1.doc

Збірник наукових праць Академії внутрішніх військ МВС України 2008. Випуск 2

Доступные файлы (1):

n1.doc

7027kb.

15.02.2014 19:17

скачать

n1.doc

Засновано у 2003 р.
Засновник – Академія внутрішніх військ МВС України
Зареєстровано

Міністерством юстиції

України

Свідоцтво КВ № 12403-1287 ПР

від 22.03.2007 р.

Виходить двічі на рік

Адреса редакції:

61001, м. Харків-1, пл. Повстання, 3,

Академія внутрішніх військ

МВС України
Тел./факс: (0572) 732-37-56;

тел.: (0572) 739-26-68.

Е-mail: avvnov@rambler.ru.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Збірник наукових праць АКАДЕМІЇ

ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

Випуск 2 (12)
Гуманітарна і політична безпека
Озброєння і військова техніка,

спеціальні засоби
Будівництво внутрішніх військ і правоохоронних органів
Теорія та методика навчання
Фізика, математика, механіка, машинознавство, хімія

Харків

2008

ББК В2, В3, Ж2, Ж8, С, 25*Ч30/49
УДК 050.066
Збірник наукових праць Академії внутрішніх військ МВС України / редкол.: В. І. Пелепейченко та ін. – Х.: Акад. внутрішніх військ МВС України, 2008. – Вип. 2 (12). – 68 с.
Збірник містить матеріали з проблем розвитку воєнних і технічних наук, озброєння, військової техніки та її експлуатації, науково-методичного забезпечення навчального процесу вищих навчальних закладів внутрішніх військ, інших збройних формувань і правоохоронних органів, а також інші науково-дослідні матеріали з різних галузей.

Для фахівців внутрішніх військ, правоохоронних органів, інших збройних формувань, науковців, викладачів, ад’юнктів, курсантів та студентів вищих навчальних закладів України.
Р Е Д А К Ц І Й Н А К О Л Е Г І Я:
В. І. Пелепейченко, д.т.н., професор (відп. редактор); М. О. Ніколаєв, к.т.н., с.н.с. (заст. відп. редактора); В. М. Телелим, д.військ.н., професор; В І. Шарий, д.військ.н., професор; І. О. Кириченко, д.військ.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України; О. М. Шмаков, д.військ.н., професор; В. П. Городнов, д.військ.н., професор; О. П. Кондратенко, д.т.н., професор; В. Є. Карпусь, д.т.н., професор; А. М. Толкачов, д.ф.-м.н., професор; О. М. Крюков, д.т.н., професор; В. П. Пісарєв, д.т.н., професор; В. А. Сало, д.т.н., професор; О. В. Лавніченко, к.військ.н., доцент; Ю. П. Бабков, к.т.н., доцент; І. А. Пегахін, к.військ.н.; В. П. Раківненко, к.т.н., доцент; В. В. Сисоєв, к.т.н., доцент; А. В. Ковтун, к.т.н., доцент; П. П. Круть, к.філос.н., доцент; О. І. Сачков, к.т.н., доцент; С. М. Осипенко, к.е.н., доцент; В. М. Захаров (відп. секретар).
Редколегія не завжди поділяє погляди авторів публікацій.

За достовірність викладених фактів, цитат та інших відомостей відповідає автор.

Редколегія залишає за собою право на власне рецензування поданих матеріалів.
Рекомендовано до друку науково-технічною радою Академії внутрішніх військ МВС України (протокол № 7 від 16.12.2008 р.)
© Академія внутрішніх військ МВС України, 2008

УДК 623.68
В. П. Варакута
ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ БЕЗПЕКИ І ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ ВИНИКНЕННЯ НЕШТАТНИХ СИТУАЦІЙ НА ТЕХНОГЕННО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ’ЄКТАХ
На основі аналізу загроз, джерелом виникнення яких є такі техногенно небезпечні об’єкти,, як атомні електростанції і сховища зберігання вибухових та інших небезпечних речовин, визначені рівні безпеки і проведене оцінювання ризиків виникнення аварійних і, як можливий наслідок, критичних ситуацій на цих об’єктах. Визначено заходи запобігання надзвичайним ситуаціям на техногенно небезпечних об’єктах.
Постановка проблеми. Як показали події, що сталися за останні тридцять років, на економіку і стабільність розвитку будь-якої держави суттєво впливає стан технологічного обладнання техногенно небезпечних об’єктів, можливість їх безаварійного функціонування.

З
Т а б л и ц я

Пор. №	Де сталася аварія	Дата	Причини	Наслідки
1	2	3	4	5
США
1	м. Детройт	1951 р.	Дослідний реактор	Забруднення повітря радіоактивними газами
2	м. Санта-Сюзан (шт. Каліфорнія)	24.06.1959 р.	Вихід з ладу системи охолодження реактора	Забруднення території АЕС
3	м. Айдахо-Фолс (шт. Айдахо)	3.01.1961 р.	Викид пари на експериментальному реакторі	Загинуло троє осіб
4	Поблизу м. Детройта	5.11.1966 р.	Вихід з ладу системи охолодження реактора “Енріко Фермі”	Забруднення території АЕС
5	м. Монтжелло (шт. Міннесота)	19.11.1971 р.	Пошкодження сховища	200 тис. л забрудненої радіоактивними речовинами води потрапило у річку Міссісіпі, 100 осіб зазнало опромінювання
6	АЕС “Тримайл-Айленд”	28.03.1979 р.	Втрата охолодження реактора	Забруднення повітря радіоактивними газами та річки Сукуахана рідкими відходами, евакуація населення
7	м. Ервинг (шт. Теннессі)	7.08.1979 р.	Викид збагаченого урану на заводі з виготовлення ядерного палива	Близько 1000 осіб отримали дозу опромінювання, що в шість разів перевищувала норму
8	м. Рочестер	25.01.1982 р.	Пошкодження труби парогенератора на реакторі “Джина”	Викид радіоактивної пари в атмосферу
9	м. Онтаріо (шт. Нью-Йорк)	30.01.1982 р.	Аварія в системі охолодження реактора	Викид радіоактивних речовин у атмосферу
10	АЕС “Самер-Плант”	28.02.1985 р.	Мав місце некерований ядерний розгін
11	АЕС “Індіан-Пойнт-2”поблизу Нью-Йорка	18.05.1985 р.	Витік радіоактивної води	Витік декількох десятків галонів радіоактивної води за межі території АЕС
12	Уэбберг-Фолс	1986 р.	Вибух резервуара з радіоактивним газом на заводі зі збагачення урану	Загинула одна та травмовано вісім осіб

© В. П. Варакута
аглянемо в історію розвитку, наприклад, атомної енергетики США, колишнього СРСР та України і переконаємося, що аварії на ядерних реакторах почалися одразу ж після їх появи (див. табл.).

				З а к і н ч е н н я т а б л.
1	2	3	4	5
Колишній СРСР
13	м. Мелекес	7.05.1966 р.	Розгін на миттєвих нейтронах на АЕС з кип’яченим ядерним реактором	Зазнали опромінювання дозіметрист і начальник зміни
14	Білоярська АЕС	1964 – 1979 рр.	Неодноразові руйнування паливних складань активної зони на першому блоці	Експлуатаційний персонал зазнав опромінювання
15	Ленінградська АЕС	7.01.1974 р.	Вибух залізобетонного газгольдера видержки радіоактивних газів на першому блоці
16	Ленінградська АЕС	6.02.1974 р.	Розрив проміжного контуру на першому блоці	Загинуло троє осіб. Високоактивна вода з пульпою фільтропорошку потрапила у зовнішнє середовище
17	Ленінградська АЕС	жовтень 1975 р.	Часткове зруйнування активної зони на першому блоці	Викид у атмосферу близько 1,5 млн Кі високоактивних радіонуклідів
18	Білоярська АЕС	1977 р.	Розплавлення половини складань активних зон на другому реакторі	Експлуатаційний персонал зазнав опромінювання
19	Білоярська АЕС	31.12.1978 р.	Пожежа на другому блоці	Вісім осіб зазнали опромінювання
20	Вірменська АЕС	жовтень 1982 р.	Вибух генератора на першому блоці
21	Балаківська АЕС	27.06.1985 р.	Аварія на першому блоці	Загинуло 14 осіб
Україна
22	Чорнобильська АЕС	вересень 1982 р.	Руйнування центрального паливного складання на першому блоці внаслідок помилкових дій обслуговуючого персоналу	Викид радіоактивних речовин у промислову зону та м. Прип’ять. Ремонтний персонал зазнав опромінювання
23	Чорнобильська АЕС	1986 р.	Вибух четвертого реактора	Катастрофа світового масштабу

Для ліквідації наслідків катастрофи, що сталася в Україні у 1986 р. на Чорнобильській АЕС, було витрачено мільярди коштів на дезактивацію і дегазацію промислової зони, створення саркофага над четвертим реактором, відселення величезної кількості навколишніх мешканців, облаштування п’ятдесяти - та двадцятикілометрової зон відчуження навколо об’єкта. Повністю була зруйнована інфраструктура цілого району у центрі країни. За приблизними підрахунками від цієї катастрофи загинуло і постраждало більш ніж 400 тис. осіб у десяти країнах Європи та Канаді. Суттєво погіршився екологічний стан довкілля.

До техногенно небезпечних об’єктів віднесено не тільки АЕС. Протягом останніх років в Україні, на жаль, продовжують мати місце аварії і катастрофи, пов’язані з військовою діяльністю, наслідками яких є значні матеріальні збитки та загибель військовослужбовців, а інколи і цивільного населення. Яскравими прикладами є надзвичайні ситуації, що сталися на складах боєприпасів ракетно-артилерійського озброєння 52-ї окремої механізованої бригади (м. Артемівськ Донецької обл.), 275-ї бази зберігання артилерійських боєприпасів (с. Новобогданівка Запорізької обл.) та 61-го арсеналу (м. Лозова Харківської обл.).

За даними статистики сьогодні на більш ніж 200 військових складах зберігається близько 2 млн т боєприпасів. Негайної утилізації потребують близько 200 тис. т боєприпасів, у тому числі 24 тис. т ракет. Важливу роль відіграє і природний плин часу. Середній термін технічної придатності боєприпасів складає дванадцять років. Вважається, що за поточний рік закінчується ресурс зберігання 10 – 15 тис. т боєприпасів. Наприклад, для внутрішніх військ МВС України останні поставки боєприпасів були у 1989 – 1990 рр. Можна впевнено стверджувати, що достатньо велика їх кількість на складах внутрішніх військ є за тими чи іншими межами гарантійних термінів зберігання.

Отже, зважаючи на принципову можливість і наслідки техногенних катастроф, виникає необхідність заздалегідь планувати заходи щодо запобігання можливої шкоди. Своєчасне виявлення загроз, їх оцінювання та удосконалення методів забезпечення безпеки техногенно небезпечних об’єктів є актуальними напрямками досліджень.

Доцільність виконання цих завдань стосується забезпечення захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, обумовлених руйнуваннями або аваріями на техногенно небезпечних об’єктах [1].