Лабораторний практикум з дисципліни Конструювання одягу для студентів III курсу - файл n6.doc

Лабораторний практикум з дисципліни Конструювання одягу для студентів III курсу
Скачать все файлы (4734.1 kb.)

Доступные файлы (8):
n1.doc2795kb.05.11.2011 08:14скачать
n2.doc24kb.01.12.2008 01:11скачать
n3.doc3918kb.31.10.2011 23:51скачать
n4.doc257kb.31.10.2011 23:46скачать
n5.doc246kb.31.10.2011 23:46скачать
n6.doc524kb.05.02.2009 02:31скачать
n7.doc339kb.05.02.2009 02:39скачать
n8.doc197kb.31.10.2011 23:45скачать

n6.doc

Тема 5. Методи конструктивного моделювання II виду. Паралельне розширення деталей. Конусне розширення деталей

Питання для висвітлення

  1. Паралельне розширення деталей.

  2. Паралельно-конусне розширення деталей.

  3. Конусне розширення деталей.

Для створення м'яких зборок і м'яких складок на деталях використовується паралельне розширення деталей. Для цього вихідна деталь із нанесеними на неї горизонтальними конструктивними лініями розсікається на кілька смуг, які розсовуються на запроектовану величину уздовж конструктивних горизонталей (мал. 1). Розширення деталей може бути рівномірним і нерівномірним залежно від моделі. Операцію можна здійснити й без розрізування вихідного лекала. При цьому на аркуші паперу накреслюють горизонталь, на контурі вихідного лекала відзначаються границі смуг, лекало накладається на підготовлений аркуш зі сполученням конструктивних горизонталей, обводяться контури першої смуги, лекало пересувається на потрібну відстань по горизонталі, обводяться верхній і нижній контури наступної смуги й т.д. Для копіювання можна скористатися калькою. Остаточні контури перетвореної деталі оформляються плавними кривими. Якщо по моделі на деталі проектують м'які складки, розсічення на смуги роблять в місцях розташування складок і на контурі отриманої деталі вони відзначаються надсічками. Варто мати на увазі, що зміна обсягу деталі звичайно відбувається не тільки за рахунок її розширення, але й подовження, що необхідно враховувати при розробці конструкції (див. мал. 1). Паралельне розширення деталей часто використовується в комплексі з конічним.






Мал. 1. Паралельне розширення деталей

(рукав «ліхтарик»)

Конічне розширення деталей

Залежно від силуету моделі конічне розширення деталей може починатися на будь-якому рівні: лінії плеча, грудей, талії, стегон, колін і нижче. Прийоми перетворення аналогічні застосовуваним при паралельному розширенні, однак розсування деталей роблять не уздовж горизонталі, а по дузі (мал. 2). Конічне розширення в чистому виді — це розведення смуг на певний кут без зміни довжини зрізу, від якого починається розширення (див. мал. 2, а), а паралельно-конічне — зі збільшенням довжини (див. мал. 2, б). У деталі з виточками її умовне розсічення для розширення виконується через кінці виточок; після розведення смуг виточки частково або повністю закриваються (мал. 3).

Для того щоб шви з'єднання отриманих деталей у виробі не перекошувалися, лінії швів повинні мати однаковий нахил. Наприклад, якщо при конічному розведенні прямої спідниці розчини передньої й задньої виточок повністю переводяться в лінію низу, лінії бічного шва виходять із різним нахилом. Це викликано тим, що розчин задньої виточки більше розчину передньої. Для одержання однакового нахилу ліній бічного шва при проектуванні розширених спідниць на основі прямій (див. мал. 3, а) можливі три варіанти.

  1. Невелике розширення — передня виточка переводиться повністю, а
    задня — частково (на величину розчину передньої) (мал. 3, б).

  2. Середнє розширення — обидві виточки переводяться на величину розчину задньої, при цьому сторони передньої виточки заходять одна на одну. Тому необхідно продовжити лінію верхнього зрізу деталі на величину що утворилась при звуженні та відкоригувати лінію боку до лінії стегон (мал. 3, в).

  3. Велике розширення — центри розведення перебувають вище лінії стегон (для дуже широких спідниць можуть бути навіть на лінії талії) (мал. 3, г).

Не слід забувати, що форма спідниці, як і будь-якого іншого одягу, створюється в основному за рахунок бічних швів.

Такі ж прийоми використовуються для конічного звуження деталей. При цьому смуги розсічених деталей повертаються, накладаючись один на одного, зі збереженням довжини лінії, що відповідає рівню максимального обхватного виміру (наприклад, для спідниць - лінії стегон). При звуженні деталей донизу й збереженні їхньої ширини на заданому рівні збільшуються розчини вихідних виточок і утворяться нові. Звичайно вони використовуються для утворення м'яких складок і драпірувань (мал. 4).

Конічне розширення може бути рівномірним по всьому периметру виробу або нерівномірним (як правило, більше з бічних сторін, чим попереду й позаду). При розробці конструкції по малюнку моделі величину розширення визначають орієнтовно за силуетом моделі.

Приклади отримання деталей різної форми з використанням методів конструктивного моделювання другого виду показані на мал. 5 – 11.





Мал. 2. Конічне (а) і паралельно-конічне (б) розширення деталей









Мал. 3. Проектування розширених спідниць на основі прямої



Мал. 4. Проектування звуженої спідниці на основі прямої




Мал.5. Рукав «окорок»








Мал. 6. Рукава з різним обсягом у верхній частині




Мал. 7. Рукав, розширений донизу












Мал. 8. Рукав фантазійної форми

Мал. 9. Послідовність розробки фантазійного рукава з верхнім швом
















Мал. 10. Рукав у готичному стилі



Мал. 11. Безшовний рукав «ліхтарик»

Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации