Лабораторний практикум з дисципліни Конструювання одягу для студентів III курсу - файл n4.doc

Лабораторний практикум з дисципліни Конструювання одягу для студентів III курсу
Скачать все файлы (4734.1 kb.)

Доступные файлы (8):
n1.doc2795kb.05.11.2011 08:14скачать
n2.doc24kb.01.12.2008 01:11скачать
n3.doc3918kb.31.10.2011 23:51скачать
n4.doc257kb.31.10.2011 23:46скачать
n5.doc246kb.31.10.2011 23:46скачать
n6.doc524kb.05.02.2009 02:31скачать
n7.doc339kb.05.02.2009 02:39скачать
n8.doc197kb.31.10.2011 23:45скачать

n4.doc

Тема 3. Розробка конструкцій поясного та плечового одягу з рельєфами та кокетками .

Питання для висвітлення

  1. Розробка конструкцій плечового одягу з рельєфами.

  2. Розробка конструкцій поясного з рельєфами.

  3. Розробка конструкцій плечового одягу з кокетками.

  4. Розробка конструкцій поясного з кокетками.


Для зміни форми та створення декоративних ліній в одязі вводять додаткові членування. Кожну лінію членування слід, за можливістю, використовувати для формоутворення, наприклад перевести в них частково чи повністю розхили виточок та оформити зрізи у відповідності з особливостями моделі. За допомогою додаткових членувань створюють складні форми одягу з різкою зміною об’єму на будь-якому рівні.

Додаткові членування розподіляються на поперечні (по лінії талії, стегон та ін.) та подовжні (рельєфні шви, рельєфи) та інші (розташовані під кутом, овальні). Для створення об’ємної форми оптимальним є членування, що проходить через екстремальні точки (опуклості фігури) поверхні чи в близькості від них. Туди можна повністю перевести кути зпрасовування (посадку) чи розхили виточок.
Рельєфні шви забезпечують з’єднування розчленованих ділянок деталі та несуть декоративну чи конструктивно-декоративну функцію. Рельєфний шов завжди належить поверхні цілої деталі (спинки, пілочки, рукава), яка може існувати в конструкції виробу і без повного розчленування, наприклад з використанням виточки. У технологічній конструкції рельєфний шов виконує як конструктивну, так і декоративну функції. У деяких випадках, наприклад при оновленні одягу чи виготовленні одягу, комбінованого з різних за кольором та фактурою матеріалів, рельєфні шви можуть виконувати тільки декоративну функцію.

Методи обробки з’єднувальних швів різноманітні, що впливає на створення та сприйняття загальної форми виробу. Існують різноманітні способи надання опуклості рельєфним швам. Оздоблювальна строчка у з’єднувальних швах підвищує жорсткість та пружність поверхні виробу на цих ділянках та сприяє стійкому закріпленню проектованої форми деталі.

Побудову рельєфів розпочинають з визначення положення та конфігурації ліній, що належать центрам деталей. При проектуванні вертикальної лінії рельєфу слід врахувати особливості зорового сприйняття довгих паралельних вертикальних ліній: відстань між ними внизу як би звужується. Чим ближче розташовані лінії, тим сильніше проявляється ця ілюзія. Тому лінію рельєфу проводиться не строго вертикально, а злегка відклоняється у сторону боку (мал. 1). Цього не роблять у виробах із тканин з вираженим вертикальним малюнком.

Для побудови рельєфу відмічають точку початку рельєфу, куди переводять виточку (по пілочці – нагрудну, по спинці – плечову). Потім намічають відстань від середньої лінії до рельєфу на рівні грудей, талії, якщо можливо - стегон та низу.

Лінія рельєфу бічної частини деталі проходить по другій стороні виточки (верхньої або плечовий), переведеної в рельєф. Якщо в моделі проектується прилягання в області талії, але лінія рельєфу зміщена щодо виточки на талії, то її розчин переносять до лінії рельєфу (мал. 2). Оформлення лінії рельєфу бічної частини нижче рівня кінця виточки залежить від того, яка форма виробу проектується в цій області. Якщо зберігається форма вихідної конструкції, нижня ділянка лінії рельєфу є загальним для центральної й бічної частин деталі (див. мал. 2). Якщо проектується розширення (звуження) виробу, то більше розширення дають до ділянок більшої ширини й навпаки (див. мал. 1). Звичайно найбільше розширення роблять у бічних швах, трохи менше - у поздовжніх, що розчленовують деталі основи, ще менше - у середніх швах деталей спинки й переди.

Відстань від середньої лінії до рельєфу на рівнях стегон і низу можна визначити досить точно тільки при гладкій формі виробу внизу (відсутність фалд, зборок). Якщо неможливо визначити положення рельєфу на всіх рівнях, лінію рельєфу продовжують відповідно до проектованої силуетної форми. Потім оформляється лінія низу центральної частини деталі. Через точку перетинання з лінією рельєфу центральної частини на рівні кінця виточки на талії проводять вертикаль долілиць і щодо її симетрично відображають лінію нижньої частини рельєфу центральної деталі. У такий спосіб проектується однакове розширення по обидва боки шва.

Якщо розширення не однакове, можлива поява дефекту - скривлення шва рельєфу в нижній частині. При значній різниці в розширенні обох сторін рельєфу фалди, що утворяться, будуть закладатися убік деталі з меншим розширенням, закриваючи рельєфний шов. У деяких випадках це може бути особливістю модельного рішення. Різке розширення деталей від якого-небудь рівня називається «годе». Клини годе можуть бути суцільнокроєними з деталями або вшивними.

При побудові рельєфу на пілочці, зміщеного щодо екстремальної точки, залишають виточку від центра її розчину до рельєфу. Залежно від властивостей матеріалу, величини розчину виточки й задуму художника виточка або зшивається, або її розчин розподіляється в посадку при зшиванні рельєфу (див. мал. 2). Заміна виточки посадкою можлива при зміщенні рельєфу від центра опуклості: для цупких тканин - у межах 1 см, для матеріалів з гарними формувальними властивостями - до 3 см. Переведення виточки здійснюється по ламаній лінії - від контуру деталі по лінії членування, потім по новому напрямку виточки до центра розчину. Переміщувана частина деталі (обмежена лінією членування й сторонами нової й вихідної виточок) сполучається з нерухливою частиною по лінії вихідної виточки, при цьому автоматично розкривається виточка в новому положенні (див. мал. ).

При побудові рельєфу на спинці незалежно від його зміщення щодо виступаючих точок намічають точку початку рельєфу на контурі деталі, куди й переводять розчин виточки. Потім оформляються лінії рельєфу; одержувана при цьому різниця в довжині ліній визначає величину посадки або зпрасовування. Для правильного виконання цих операцій необхідно проставити контрольні мітки, що обмежують область формування.

Мал.1 Мал. 2.



Мал. 3 Варіанти рельєфів

Кокетки є конструктивно-декоративними лініями виробу. Кокетки можуть розташовуватися у верхній частині виробу від лінії плечей до лінії грудей і в області стегон - від лінії талії до лінії стегон. Конфігурація лінії кокетки може бути різна.

Кокетка повинна бути пов'язана із плечовою виточкою на спинці й верхньою (нагрудною) виточкою на пілочці (переді). По можливості виточки повинні бути перенесені в лінію кокетки. Якщо лінія кокетки проходить через центр грудей, товесь розчин верхньої виточки переводять у кокетку (мал. 4, а); якщо кокетка розташована вище, то частину розчину верхньої виточки залишають і оформляють від лінії кокетки зборками (збірки утворюються при стягненні матеріалу нитками, еластичною тасьмою, стрічками та використовуються самостійно чи у вигляді буфів. Збірки виконують як декоративну, так і конструктивно-декоративну функції (при заміні виточок, для створення об’єму по лінії стегон), м'якими складками, рельєфами або зпрасовують (мал. 4, б). При цьому збірки й складки проектують, заміняючи одну виточку декількома, сумарна величина яких дорівнює розчину вихідної виточки (якщо по моделі не передбачається збільшення обсягу). При оформленні збірки зовнішні кінці цих декількох виточок з'єднують плавною лінією (мал. 5 ).

Плечова виточка на спинці може бути переведена в лінію кокетки повністю, якщо ширина кокетки по середині спинки не більше 15,0 см. Якщо вона становить 20,0 см, то в кокетку переводять тільки 1/2 розчину виточки. Якщо ширина кокетки більше 20,0 см, то плечову виточку в кокетку не переводять.

Лінію кокетки намічають на основі ліфа із закритими виточками. Найбільше точно лінія кокетки може бути проведена на деталі, прикріпленої до манекена або фігури. Потім основу розрізають по лінії кокетки, відкриваючи виточку по лінії розрізу.
Мал. 4. Моделювання ліфа з кокетками



Мал. 5

Якщо кокетка на пілочці розташована високо, то її доцільно проектувати суцільнокроєною зі спинкою.

При розробці виробів з матеріалу з яскраво вираженим горизонтальним малюнком (смужка, клітка), при переведенні виточки в лінію кокетки рекомендується оцінити, як впливає конфігурація проектованих ліній членування на розташування малюнка в готовому виробі (мал. 6 ).

Мал. 6.

При проектуванні відлітної кокетки розчин її витачки не міняється, але залежно від проектованої форми вона може переводитися в лінію нижнього зрізу кокетки (мал. 7).


Мал. 7.
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации