Вплив стресорів на репродуктивну функцію та протікання вагітності - файл n1.doc

Вплив стресорів на репродуктивну функцію та протікання вагітності
Скачать все файлы (277.5 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc278kb.01.04.2014 06:01скачать

n1.doc





ЗМІСТ

1.ВСТУП…………………………………………………………………………..3

2.ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ У ВІДПОВІДЬ НА ДІЮ СТРЕСОРІВ……………………………………………………………………….5

2.1.Види стресів…………………………………………………………………...6

2.2. Стадії стресів…………………………………………………………………7

3.ВПЛИВ СТРЕСОРІВ НА РЕПРОДУКТИВНУ СИСТЕМУ………………...8

4.ВПЛИВ СТРЕСУ НА ПРОТІКАННЯ ВАГІТНОСТІ І ПОЛОГІВ…………13

5.ВИСНОВКИ……………………………………………………………………16

6.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ………………………………………………………...17

7.ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………..……19
ВСТУП

Стресори - це фактори навколишнього середовища або особисті, дія яких виводить з рівноваги фізіологічні та психічні функції людини, що позначається на нервовій системі організму і служить причиною виникнення стресу.

Будучи частиною життя кожного, стреси неминучі. Зміни на роботі і в сім'ї, особливо непередбачені, можуть вивести людину з рівноваги, привести до невідповідності його стану навколишнього середовища. Така невідповідність, у свою чергу, породжує втому, почуття небезпеки, послаблення розумових здібностей, підвищення кров'яного тиску, пасивне ставлення до роботи, зниження рівня організованості, порушення трудової дисципліни і т.д.

Це призводить до втрат в організації через збільшення кількості нещасних випадків, зниження якості роботи, росту плинності кадрів, передчасної смерті працівників. Щоб уникнути подібних втрат, необхідно навчитися визначати причини стресів, якими є стресори.

Стресова ситуація виникає, коли людина відчуває вплив того чи іншого стресора.

Стресори класифікують за зовнішніми і внутрішнім ознаками. А їхні наслідки можуть носити суб'єктивний, поведінковий, когнітивний, фізіологічний та організаційний характер.

Метою даної роботи є визначення впливу стресорів на репродуктивну функцію людини, а також на протікання вагітності.

Ця тема на сьогодні являється актуальною тому що вплив стресорів в період вагітності явище дуже небезпечне в першу чергу для здоров’я дитини та матері, а також стреси також можуть бути причиною психогенного безпліддя.
Завдання роботи:

1.Розглянути поняття стресори, їх види та стідії.

2.Визначити вплив стресорів на репродуктивну функцію.

3.З’ясувати як стресори впливають на протікання вагітності і пологів.

4. Розглянути як стрес, перенесений матір'ю під час вагітності, впливає на здоров'я її потомства.
1. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРЕСОРІВ

Стресори — це фактори навколишнього середовища або особисті, дія яких виводить із рівноваги фізіологічні та психічні функції людини, що позначається на нервовій системі організ­му та спричиняє виникнення стресу [1].

Будучи частиною життя кожного, стреси неминучі. Зміни на роботі й у родині, особливо непередбачені, можуть вивести людину з рівноваги, привести до невідповідності її стану навколишньому середовищу. Така невідповідність, у свою чергу, породжує втому, почуття небезпеки, послаблення розумових здібностей, підвищення кров’яного тиску, пасивне ставлення до роботи, зниження рівня організованості, порушення трудової дисципліни тощо. Це призводить до втрат в організації через збільшення кіль­кості нещасних випадків, зниження якості роботи, росту плин­ності кадрів, передчасної смерті працівників. Щоб уникнути подібних втрат, необхідно навчитися визначати причини стресів, якими є стресори.

Стресова ситуація виникає, коли людина зазнає впливу того чи іншого стресора. При цьому її мозок швидко визначає, що несе із собою даний стресор: загрозу чи користь? Потім випливає стресова реакція — за природою кожного разу та сама, але за силою й тривалістю залежна від стресора, а також від психологічного й фізіологічного стану людини.

Стресори класифікують за зовнішніми (навколишнього середовища) і внутрішніми (особистими) ознаками [1]. А їхні наслідки можуть носити суб’єктивний, поведінковий, когнітивний, фізіологічний та організаційний характер.

2.ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ У ВІДПОВІДЬ НА ДІЮ СТРЕСОРІВ

В процесі еволюції при зіткненні організму з труднощами, було доведено, що він виробляє такі основні типи реагування: активний — це боротьба; пасивний — це втеча; компромісний — це терпіння. Незалежно від того, який тип реагування вибере організм, перша реакція буде однотиповою — мобілізація функціональних можливостей для подолання надто високих потреб. Походження стресових факторів (стресорів) може бути різноманітним. Це фізичні, хімічні, теплові, соціальні, психічні чинники. Напруга, втома, біль, приниження, втрата крові, довготривала фізична або розумова робота, безсоння, раптовий успіх, проте, незалежно від того позитивні чинники діють чи негативні, відповідь організму буде однаковою. Стрес не завжди є результатом порушення. Будь-яка нормальна діяльність — гра в шахи, емоційні обійми, придбання цуценяти, можуть обумовити розвиток стану стресу, не надаючи організму шкоди.

Після впливу на організм стресового подразника активізується функція гіпофізу. Він починає в підвищеній кількості виділяти адренокортикотропний гормон, який в свою чергу стимулює діяльність кори наднирників. Ті ж починають виробляти більше гормонів, зокрема кортикостероїдів. Кортикостероїди стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується (адаптується) до нових умов [2].

2.1.Види стресу

Фізіологічний стрес пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Стресорами при цьому можуть бути мікроклімат, радіація, шум, вібрація, природні стихійні лиха (землетрус, паводок, виверження вулкану) та навіть затоплення вашої квартири сусідами. Психоемоційний стрес виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі своєю інтерпретацією зовнішніх стимулів, яка залежить від особистих характеристик, соціального статусу, ролевої поведінки, віку, вихованості, життєвого досвіду. Скажімо, крадіжка гаманця, для одного стане стимулом бути уважнішим, сконцентрованим, більше попрацювати, щоб повернути втрачене. А іншого навпаки охопить апатія, відчуття своєї нікчемності та постійного невезіння. Повна відсутність стану стресу при впливі збуджуючих факторів означає смерть. Здатність організму до адаптації поступово втрачається.
2.2. Стадії стресу

Три стадії розвитку стресової ситуації

Г. Сельє довів, що в розвитку стресової реакції можна виділити три стадії (рис.1):



Рис. 1

Три стадії розвитку стресової ситуації

1) Стадія тривожності — характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.

2) Стадія резистентності — розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Як що дія стресору на цій стадії припиняється або стає маленької сили, зміни, які він викликав, поступово нормалізуються.

3) Стадія виснаження. Однак, якщо вплив патогенного фактору не припиняється, він продовжує бути надто сильним і тривалим, розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є не зворотними і закінчуються загибеллю організму (смертю) [3].

3.ВПЛИВ СТРЕСОРІВ НА РЕПРОДУКТИВНУ ФУНКЦІЮ

Хронічний стрес має істотно прямий або опосередкований вплив на репродуктивну функцію.

Чоловіки і жінки по-різному реагують на стрес. У жінок стресові розлади

зустрічаються в три рази частіше, ніж у чоловіків, але при цьому жінки володіють більш високими, ніж чоловіки, адаптаційними можливостями. Цьому сприяє властива жіночому організму циклічність, відбуваються в її репродуктивній системі процесів кожен (менструальний цикл): вона ̶ циклічність ̶ має тренувальне значення для формування оптимального антистрессорного відповіді.

Репродуктивна система не бере безпосередньої участі в адаптації до стресу. Однак, займаючи пасивну позицію, вона тимчасово знижує або припиняє свою функцію, поступаючись, таким чином, кровообіг і енергію системам, що забезпечує виживання в умовах стресу. Це еволюційно сформований захисний механізм - «не до розмноження», коли їсти нічого і самого, можливо, скоро з'їдять. Але в сучасних умовах, коли психоемоційний стрес – частина повсякденного існування, ця сліпа пристосувальна реакція призводить до формування патології. У фазі дистресу тканини репродуктивної системи, як і весь організм, піддаються системним пошкоджуючим процессам [1,4].

Вплив різних стресорів - це, як ми знаємо, можуть бути негативні емоції, гормональні деструктори, перегрів, голодування і т.д. Порушує функцію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи і негативно впливає на репродуктивну функцію. Гіпоталамус відповідає за емоційну сферу і стрес-реакцію, в ньому ж розташований центр регуляції статевої системи. Будь-які порушення функції гіпоталамуса позначаються на репродуктивній системі. З гіпоталамусом функціонально тісно пов'язаний гіпофіз, в якому виробляються гонадотропні гормони, що беруть участь у функціонуванні репродуктивної системи (фолікулостимулюючий, лютеїнізуючий і пролактин). Порушення з боку гіпофіза призводить до гормональних зрушень і знижують вірогідність зачаття. Гормони наднирників безпосередньо пригнічують репродуктивну функцію. Обумовлені стресом зміни функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи зберігаються довго навіть після закінчення впливу стрес-фактора (рис.2).



Рис. 2- Механізми взаємодії репродуктивної системи з гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (ГГНС) і норадренергічною системою блакитної плями (НАС / БП) при стрессі (по Дж.П.Крусос)
Стрес є причиною психогенного безпліддя, яке відзначається в кожному п'ятому випадку безплідного шлюбу. Але ж, як стверджує статистика, 63% наших жінок перебувають у стані хронічного стрессу. Не кажучи вже про чоловіків. При психогенному безплідді не відбувається дозрівання повноцінної, здатної до запліднення яйцеклітини і порушена овуляція, знижується чутливість рецепторів репродуктивних органів до статевих гормонів, а гормони стрессу безпосередньо пригнічують репродуктивну систему. Усунення ж стресової ситуації або хоча б її зменшення в 20-35% випадків виявляється достатнім для відновлення менструального циклу і настання вагітності. Тому одним із шляхів лікування психогенного безпліддя є зниження рівня гормону стресу кортизолу, усунення стрессирующих факторів, прийом заспокійливих засобів і адаптогенів [2,5].

При стресі наднирковий гормон кортизол і репродуктивний гормон інгібітор гонадотропіну пригнічують основний статевий гормон гонадотропін, функція якого – стимулювати розвиток і функціонування статевих залоз (яєчок у чоловіків і яєчників у жінок), сприяти утворення статевих гормонів і статевих клітин (сперматозоїдів і яйцеклітин). В результаті у чоловіків знижується утворення і активність сперматозоїдів, з'являються їх деструктивні форми, падає концентрація сперми, розвивається еректильна дисфункція (імпотенція); у жінок розвивається стресова дисфункція яєчників, в результаті якої знижується синтез статевих гормонів, порушується овуляція, розвивається гіпоестрогенії і недостатність лютеїнової фази менструального циклу - причина безпліддя, змін у шийці матки і зниження рухливості маткових труб, в результаті якого може наступити позаматкова вагітність.

До пошкоджую чого впливу стресу жіночий організм особливо чутливий в період овуляції і менструації. Від зайвих емоцій у ці дні жінку уберігає природна захисна реакція: жінка стає загальмована, сонлива, розслаблена.

У більшій частині випадків для стресу характерна функціональна, тобто проходить після закінчення стресу, гіперпролактинемія (підвищення вмісту гіпофізарного гормону пролактину) [6].

Гіперпролактинемія пригнічує репродуктивну функцію на різних рівнях, будучи причиною розвитку у жінок мастопатії, дисфункції та безпліддя, а в чоловіків - зниження рівня тестостерону, розвитку імпотенції та безпліддя.

На репродуктивну систему впливає гормон лептин, який виробляють клітини жирової тканини адипозоцитів. Лептин функціонально пов'язаний з наднирковими і репродуктивної системою і може впливати на їх функцію. У нормі він активує симпатичний відділ вегетативної нервової системи, бере участь у центральному механізмі регуляції жирового запасу організму, знижує активність гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, пригнічує секрецію кортизолу і стимулює статеву функцію (Рис 3). Підвищення рівня лептину - сигнал до початку статевого дозрівання. Зниження ж його рівня пригнічує статеву функцію і є причиною репродуктивних розладів у чоловіків і жінок. (Дівчата, які прагнуть до худорби заради моди, ризикують, як мінімум заробити порушення циклу, а як максимум - безпліддя) [7,2].


Рис. 3 – Взаємодія лептину з системою яка забезпечує реакцію організму на стрес і репродуктивну систему у жінок (по Дж.П.Крусос)
Тривалий психоемоційний стрес є однією з провідних причин предменстуального синдрому, альгодисменореи, важкого перебігу клімактеричного періоду, і, як уже говорилося, розвитку мастопатії.

У жінок з високим рівнем стресу або які знаходяться в стані депресії більш виражені явища остеопорозу навіть при нормальному рівні естрогенів (вони сприяють «утриманню» кальцію в кістках), що пояснюється підвищеним рівнем глюкокортикоїдів, «розсмоктуючих» кістки. Крайньої формою порушення репродуктивної функції внаслідок стресу є первинна і вторинна аменорея.

Аменорея є розладом менструальної функції, при якій у жінок дітородного віку (16 - 45 років) не наступає менструація протягом півроку і більше. Аменорея, як правило, не є самостійним захворюванням, а служить симптомом генетичних, біохімічних, фізіологічних, психоемоційних розладів в організмі.

4.ВПЛИВ СТРЕСУ НА ПРОТІКАННЯ ВАГІТНОСТІ І ПОЛОГІВ

Стрес негативно впливає на перебіг вагітності і пологів. Причинами стресу є несприятливе соціоекономічне становище, хімічні залежності (куріння, алкоголь,наркотики), депресія, знервована обстановка в сім'ї і на роботі, несприятлива екологія, недостатнє харчування, психоемоційний стрес та ін.

Материнський організм є для дитини тим навколишнім середовищем, під впливом якого відбувається його формування. Основними ж факторами, що впливають на зміну цього захисного середовища, є гормони, які утворюються в жіночому організмі під дією зовнішніх і внутрішніх подразників.

Ановуляція і недостатність лютеїнової фази, що розвиваються при стресі, лежать в основі невиношування вагітності. Вони є причиною зниження кількості «гормону вагітності» прогестерону, який забезпечує підготовку ендометрію до імплантації заплідненої яйцеклітини (під його впливом в ендометрії створюється унікальний набір імунокомпетентних клітин, які забезпечують харчування і нормальний розвиток зародка) і визначає успішне протікання вагітності. Після закінчення навіть короткочасного стрессорного впливу рівень прогестерону залишається низьким ще протягом 3-4-х місяців. Що розвивається на тлі хронічного стресу імунодефіцитний стан може стати причиною викидня на ранніх термінах вагітності. По-перше, імунодефіцит може викликати компенсаторне підвищення активності імунних клітин, вони стають більш агресивними і починають боротися із зародком і знищувати його як чужорідне тіло. По-друге, в ендометрії порушуються умови для харчування і розвитку зародка, що викликає його «голодну» загибель. В - третє, викликаний стресом вторинний імунодефіцит підвищує ймовірність виникнення і тривалого хронічного перебігу інфекційно-запальних процесів геніталій з порушенням репродуктивної функції. І нарешті, стрес є одним з етіологічних факторів формування аутоімунної патології, деякі форми якої (антифосфоліпідний синдром) лежать в основі звичного невиношування вагітності [3,8]. При стресі підвищується частота ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду: загрози переривання вагітності, ранніх і пізніх токсикозів, плацентарної недостатності;порушується скорочувальна здатність матки і затягується процес пологів, що може стати причиною гіпоксії плода та розвитку постгипоксических уражень центральної нервової системи у новонароджених, підвищення перинатальної захворюваності і смертності [2,9].

Стрес, перенесений матір'ю під час вагітності, впливає на здоров'я потомства. Численними епідеміологічними дослідженнями був підтверджений зв'язок високого рівня стресу при вагітності із затримкою внутрішньоутробного розвитку плода, передчасними пологами, народженням маловагих дітей.

Основною причиною порушення розвитку плоду є активація гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи і стійко підвищені рівні надниркових гормонів глюкокортикоїдів. У дітей, народжених матерями з високим рівнем стресу при вагітності, достовірно частіше зустрічаються захворювання серцево-судинної системи, вісцеральне ожиріння, цукровий діабет, зниження вищих мозкових функцій (пам'яті, уваги, мислення, вищої психічної діяльності) і наступні психічні розлади в зрілому віці.

На жаль, фактори, що були причиною стресу під час вагітності, як правило, продовжують існувати і після пологів.

Умови існування плода у пренатальному (допологовий) періоді визначають його стресостійкість в подальшому житті. Вплив підвищеного рівня активних глюкокортикоїдів на плід підвищує вірогідність розвитку у людини в майбутньому метаболічних порушень (гіперліпідемії, порушення толерантності до глюкози, гіперглікемії).

Однак не слід розглядати високий рівень пренатального стресу або малу вагу при народженні як вирок до порушення психічного і соматичного здоров'я. Сприятливі умови розвитку в ранньому постнатальному періоді (періоді новонародженості), забезпечені материнською турботою, здатні нівелювати (згладити, усунути) негативні ефекти стресу, перенесеного в пренатальному періоде [3,5].

Фахівці вважають, що дітки, народжені мамами, що зазнали під час вагітності стрес, в період новонародженості повинні бути оточені особливою турботою, теплотою і любов'ю. До змін в органах репродуктивної системи призводить голод. Чи не лікувальне голодування, яке активізує репродуктивну систему, а саме голод, який є досить жорстким стресором. При голоді відбувається практично тотальне зникнення яйцеклітин в яєчниках і сперматозоїдів в яєчках (при збереженні гормонопродукуючих структур), і розвивається безпліддя, як у жінок, так і у чоловіків [4,9].

У багатьох стресованих голодом діток в організмі виробляється недостатня кількість ферменту лактози, переробного молоко. У них порушується травлення і розвиваються метеоризм, розлади стільця і спазми кишечника.


ВИСНОВКИ

1. Стресори — це фактори навколишнього середовища або особисті, дія яких виводить із рівноваги фізіологічні та психічні функції людини, що позначається на нервовій системі організ­му та спричиняє виникнення стресу.

Розрізняють 3 стадії стресу: тривожності,резистентності,виснаження.Також стрес можна поділіти на фізіологічний та психоемоційний.

2. Вплив різних стресорів - це, як ми знаємо, можуть бути негативні емоції, гормональні деструктори, перегрів, голодування і т.д. Порушує функцію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи і негативно впливає на репродуктивну функцію.

3. При стресі підвищується частота ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду: загрози переривання вагітності, ранніх і пізніх токсикозів, плацентарної недостатності;порушується скорочувальна здатність матки і затягується процес пологів, що може стати причиною гіпоксії плода та розвитку постгипоксических уражень центральної нервової системи у новонароджених, підвищення перинатальної захворюваності і смертності.

4. У дітей, народжених матерями з високим рівнем стресу при вагітності, достовірно частіше зустрічаються захворювання серцево-судинної системи, вісцеральне ожиріння, цукровий діабет, зниження вищих мозкових функцій (пам'яті, уваги, мислення, вищої психічної діяльності) і наступні психічні розлади в зрілому віці.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Стресори – це(ст.5)

А) способи, завдяки яким живий організм відповідає на вплив навколишнього середовища.

Б) стресс, пов'язаний з вираженими негативними емоціями і надає шкідливий вплив на здоров'я.

В) фактори навколишнього середовища або особисті, дія яких виводить з рівноваги фізіологічні та психічні функції людини, що позначається на нервовій системі організму і служить причиною виникнення стресу [1].

Г)стабільність роботи,яка досягається завдяки іншим систем організму.
2.Вплив різних стресорів порушує функцію

А) надниркових гормонів глюкокортикоїдів

Б) кори наднирників

В) гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи []

Г) лютеїнової фази
3. Г. Сельє довів, що в розвитку стресової реакції можна виділити три стадії

А) тривоги, резистентності, виснаження [3].

Б)спокою,напруження,збудження.

В)тривоги,збудження,виснаження.

Г)напруження,виснаження,спокою.
4. При психогенному безплідді гормони стрессу безпосередньо

А) пригнічують репродуктивну систему [2].

Б) не впливають на репродуктивну систему.

В) активують репродуктивну систему.

Г) стабілізують репродуктивну систему.

_______________

1. Татарчук Т.Ф. Стресс и репродуктивная функция женщины // Междунар. эндокринол. журн. – № 3 (5). – 2006.

2. Абдурахманов Ф. М., Мухамад І. М., Рафієв З. Х., Надирова А. Вплив психоемоційного стресу на перебіг та наслідки вагітності. / / Російський вісник акушера-гінеколога № 3, 2006.

3.Барашнев Ю.І. Ризик репродуктивних втрат і шанс народження здорової дитини при бажаної вагітності / / Рос.вестн.перінат. і педіатрії. - 1996. - № 6.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Татарчук Т.Ф. Стресс и репродуктивная функция женщины // Междунар. эндокринол. журн. – № 3 (5). – 2006.

2. Абдурахманов Ф. М., Мухамад І. М., Рафієв З. Х., Надирова А. Вплив психоемоційного стресу на перебіг та наслідки вагітності. / / Російський вісник акушера-гінеколога № 3, 2006.

3.Барашнев Ю.І. Ризик репродуктивних втрат і шанс народження здорової дитини при бажаної вагітності / / Рос.вестн.перінат. і педіатрії. - 1996. - № 6.

4. Штефко В.Г. Про вторинному піднятті яєчок у людини в дитячому віці. До питання про походження крипторхізму при голодуванні. / / «Педологія. журн. », 1924, № 2 (5).

5. Щербатых Ю. В. Психология стресса — М.: Эксмо, 2008.

6. Щербатых Ю. В. Психология стресса и методы коррекции. — СПб.: Питер, 2007.

7. Сапин М.Р. Никитюк Д.Б. Иммунная система, стресс и иммунодефицит. – М.: АПП «Джангар», 2000.

8. Marshall J.C. et al. Hypotalamic dysfunction. Mol. Cell Endocrinol. 2001; 183: 29-32.

9.Chrousos M.D., David J. Torpy, Philip W.Gold. Interaction between the Hypothalamic-Pituitary – Adrenal Axis and the Famale Reproductive System. An. Intern. Med. 1998; 129 (3): 229-240.
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации