Лісівництво і агролісомеліорація. Збірник наукових праць. Випуск 115 - файл n1.doc

Лісівництво і агролісомеліорація. Збірник наукових праць. Випуск 115
Скачать все файлы (38271 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc38271kb.01.04.2014 05:57скачать

n1.doc

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   57

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Альбенский А. В. Селекция древесных пород и семеноводство. – М.-Л.: Гослесбумиздат, 1959. – 306 с.

2. Баранецький Г. Г., Бодлак З. Й. Лісова селекція. – Львів: УкрДЛТУ, 1996. – 101 с.

3. Дебринюк Ю. М. Розповсюдження та формова різноманітність Picea abies [L.] Karst. // Наук. вісник/ Зб. наук.-техн. праць. – Львів: НЛТУ України, 2008. – Вип. 18.2. – С. 7 – 17.

4. Никончук В. Н. Генетическая структура культур лиственницы европейской в лесной и лесостепной зонах европейской части СССР //Сб. научн. тр.: Лесная геоботаника и биология древесных растений. – Тула, 1981. – Вып. 7. – С. 79 – 82.

5. Никончук В. Н. Изменчивость вегетативных органов у лиственницы европейской //Сб. научн. тр.: Лесная геоботаника и биология древесных растений. – Брянск: БТИ, 1984. – С. 57 – 60.

6. Никончук В. Н. К классификации изменчивости лиственницы по струк­туре коркового слоя коры // Научн. тр.: Лесная геоботаника и биология древесных растений. – Брянск: БТИ, 1972. – С. 79 – 85.

7. Пешко В. С. Лиственница в культурах западных областей Украинской ССР: Автореф. дис...канд. с.-х. наук /Харьков. с.-х. ин-т. – Х., 1965. – 24 с.

8. Ромедер Э., Шенбах Г. Генетика и селекция лесных пород: Пер. с нем. – М.: Сельхозиздат, 1962. – 268 с.

9. Смаглюк К. К. Інтродуковані хвойні лісоутворювачі. – Ужгород: Карпати, 1976. – 94 с.

10. Тимофеев В. П. Лесные культуры лиственницы. – М.: Лесн. пром-сть, 1977. – 215 с.

11. Яблоков А. С. Лесосеменное хозяйство (Основы лесного семеноводства). – М.: Лесн. пром-сть, 1965. – 465 с.

12. Gьnzl L. Ergebnisse aus Lдrchen-Herkunftsversuchen // Цsterr. Forstztg. – 1990. – № 12. – S. 28 – 30.

13. Piovarči J. Niektorй dфležitй kritйriб hospodбrsko-fenotypovej klasifikбcie fyzicky zrelэch porastov smrekovca slovenskйho (Larix decidua Mill. slovacica Љim) // Les. – 1977. – R. 33, № 4. – S. 162 – 165.

14. Љindelбř J. Prirozenб obnova jesenickйho (sudetskйho) modřinu Larix decidua Mill. var. sudetica Dom. na nelesnich půdach a structura mlazin //Čas. Slezck. muz. – 1974. – Č. 1.– S. 33 – 51.
Debrynuk Yu. M.

DIVERSITY OF LARIX DECIDUA MILL. FORMS IN PRECARPATHIAN REGION

Ukrainian National Forest & Technical University

Diversity of European larch forms in Precarpathian region conditions was studied according to branching angle, crown density, knots diameter, degree of stem natural pruning and bark type. Forms of European larch having acute branching angle, dense or medium dense crown, small or average diameter of knots, are the most suitable for plantations creation.

Key words: European larch, branching angle, crown density, knots diameter, degree of stem natural pruning, bark type.
Дебринюк Ю. М.

ФОРМОВОЕ РАЗНООБРАЗИЕ LARIX DECIDUA MILL. В ПРИКАРПАТЬЕ

Национальный лесотехнический университет Украины

Изучали формовое разнообразие особей Larix decidua Mill. по углу ветвления, густоте кроны, толщине сучков, степени очищения ствола, типу коры. Наиболее перспективными для создания плантационных насаждений являются формы лиственницы с острым углом ветвления, плотной и средней плотности кроной, тонкими или средней толщины сучками.

Ключевые слова: лиственница, формовое разнообразие, угол ветвления, густота кроны, толщина сучков, очищение стволов, тип коры.
Одержано редколегією 12.12.2008 р.
УДК 634.017+581.522.4

Ю. Г. ГРИНЮК, І. І. МЯКУШ, Я. Я. БІЛИК 1

ДОСВІД ЛІСОВОЇ ІНТРОДУКЦІЇ НА РОЗТОЧЧІ
Страдчівська лісодослідна станція Національного лісотехнічного університету України


На підставі досліджень співробітників Страдчівської лісодослідної станції наведено підсумки інтродукції деревно-чагарникових видів на українському Розточчі. Визначено пріоритети щодо можливого практичного значення деяких інтродуцентів у лісогосподарському виробництві, озелененні, фармакогнозії. Висвітлено роль Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату та лісодослідної станції як експериментальної бази інтродукційних досліджень.

Ключові слова: інтродукція, лісодослідна станція, арборетум, лісові культури.


Розташований на межі трьох географічних природних районів: Карпат, Полісся та Поділля, регіон Розточчя увібрав у себе різноманіття їх біогеоценозів. Це вузьке горбогірне пасмо характеризується густою мозаїчністю екосистем, де крутосхилі горби останців і платоподібні підняття розчленовуються глибокими ярами, котрі виходять на піщані заболо­чені улоговини. Пересічений рельєф Розточчя сприяв збереженню високої лісистості регіону, а клімато-едафічні умови якнайліпше відповідають доброму росту більшості бореальних лісоутворювальних порід і багатьох південних екзотів.

Історія інтродукції лісових порід у насадження українського Розточчя сягає кінця ХІХ сторіччя, коли австрійські лісівники почали масово впроваджувати тут такі високопро­дуктивні види, як сосна веймутова (Pinus strobus L), дугласія (Pseudotsuga menziesii (Mirb) Franco), модрина європейська (Larix decidua Mill) тощо. Залишки цих насаджень, представлені могутніми прекрасно сформованими деревами, ще й тепер милують око фахівців та й простих любителів лісу в околицях містечка Янів, що біля Львова. Буремні роки першої половини ХХ століття прокотилися по цих краях запеклими битвами першої світової, польсько-німецької та Великої Вітчизняної війн. На потреби чергових завойовників ліс безладно вирубали, інтродукційні роботи було занедбано…

Лишень після того, як у 1945 році було утворено Львівський лісотехнічний інститут (нині – Національний лісотехнічний університет України), а у 1949 році – підпорядкований йому навчально-дослідний лісгосп (нині – Страдчівський навчально-виробничій лісокомбі­нат), до якого увійшли прилеглі до Янова ліси, природничо-лісові дослідження набрали тут особливої інтенсивності та наукового спрямування. У 1984 році частина найбільш збереже­них лісостанів комбінату перейшла до новоутвореного заповідника "Розточчя". З 1998 року було відновлено діяльність Страдчівської лісодослідної станції, складовою якої став арбо­ретум з понад 300 таксонами деревно-чагарникових порід із різних країн і континентів [1], а основною метою роботи – вивчення лісових ценозів і сприяння підвищенню їх стійкості та продуктивності.

Завдяки дослідному характеру Страдчівського лісокомбінату лісове господарство, а особливо лісокультурне виробництво з початків його заснування було поставлене на високій рівень. Асортимент вирощуваних у розсаднику господарських і декоративних видів садив­ного матеріалу сягав у кращі роки 50 – 60 таксонів. Створювали експериментальні культури, до складу яких вводили нові для Розточчя деревні породи з метою перевірки їх на перспективність використання в насадженнях. Ці ділянки нині є цікавими для вивчення об’єктами. Деякі з них стали моніторинговими стаціонарами лісогосподарського факультету НЛТУУ, Страдчівської ЛДС, заповідника "Розточчя". Адже, власне, інтродукція, змінюючи породний склад лісостанів, стає радикальним засобом зміни вихідних параметрів лісових екосистем, через що вона може бути одним із найбільш ефективних шляхів оптимізації лісових культуроценозів [4].

З метою аналізу лісокультурного виробництва у Страдчівському НВЛК нами проведено інвентаризацію проектів лісових культур за десятиріччями на предмет впровадження інтродуцентів і оцінювання сучасного стану цих насаджень. Було підраховано площу створених культур з участю інтродукованих видів дерев і без інтродуцентів. Порівняно також кількісне співвідношення аборигенів та екзотів за кількістю садивних місць. Наведена діаграма (рис.) наочно демонструє динаміку участі інтродукованих порід у створених за останні 50 років культурах Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату.



Рис. – Динаміка участі інтродуцентів у лісових культурах, що створено у Страдчівському НВЛК

за десятиріччями
Найбагатший асортимент деревних порід використано в культурах 1970-го року, найбільше екзотів за кількісним показником, натомість, висаджували в культури у 50-ті роки. На жаль, згодом видовий набір дерев зменшується, лише у 2000 році спостерігається збільшення видового різноманіття в лісових культурах, що створювалися. Позитивним фактом є те, що у 50 – 70-ті роки широко впроваджували в насадження цінні, хоч і другорядні в лісогосподарському відношенні аборигенні дерева (наприклад, черешню Cerasus avium (L) Moench) та інтродуценти, особливо такі перспективні, як горіхи (Juglans nigra L, J. cinerea L, J. cordiformis Maxim, J. mandshurica Maxim), бархат амурський (Phellodendron amurense Rupr), дуб червоний (Quercus rubra L), ялини (Picea sp). Водночас, невиправдано багато (без апробації) садили у 50-ті роки модрину сибірську (Larix sibirica Ldb), котра себе в умовах Розточчя зовсім не виправдала і практично повністю випала із складу насаджень уже через 15 – 20 років після садіння. Вже з 70-х років замість сибірської садять європейську модрину (судячи з фенотипу дерев у посадках – також японську (L. leptolepis Gord) та гібридні між ними форми), котрі прекрасно розвиваються, випереджуючи всі місцеві породи вже з перших років росту. Так, якщо з 50-тих аж до 90-х років інтродуковані види вводили майже в усі нові посадки (що не завжди є раціональним і обґрунтованим), то у 2000 році відбувається різке зменшення площ, де впроваджено екзоти, постійно зменшується також частка інтродуцентів. Збереженість більшості інтродуцентів, що були введені до складу культур у 50-ті та 60-ті роки, вкрай незадовільна. Найкраще почувають себе модрина європейська (японська?) та дуб червоний, дуже добре зарекоменду­вала себе на Розточчі також дугласія (котра, проте, сильно потерпає від злодіїв новорічних ялинок і вщент вирубується ними з віку 6 – 8 років). Добре росте робінія псевдоакація (Robinia pseudoacacia L.). Проте такі цінні породи, як горіхи й бархат амурський, потребують спеціальних доглядів для збереження, особливо в перші роки існування культур.

Аналіз упровадження інтродуцентів у насадження лісокомбінату з 2001-го по 2007-й рр. свідчить, що системної роботи не проводилося, кількість висаджених інтродуцентів залежала від наявності садивного матеріалу, асортимент украй бідний: основне місце посідає модрина (що є виправданим з погляду підвищення продуктивності насаджень), натомість експеримен­тальні культури з новими породами створюються рідко, практично лише співробітниками та студентами НЛТУ України (табл. 1).

Таблиця 1

Впровадження інтродуцентів у культури СНВЛК у 2001 – 2007 рр.


Рік садіння

Площа лісових культур, га

Кількість садивних місць, шт.

Частка інтро-дуцентів, %

усього

з участю інтродуцентів

усього

інтродуцентів

2001

50,5

10,6

337570

1620

0,5

2002

55,4

7,6

266810

3380

1,3

2003

60,0

3,7

220865

2570

1,2

2004

61,5

0,0

225430

0,0

0

2005

58,4

13,0

214140

7880

3,7

2006

55,3

11,9

263820

5010

2,0

2007

55,5

2,0

249750

987

0,4



Зважаючи, що за останні десятиріччя в насадженнях лісокомбінату проведено велику наукову роботу щодо лісогосподарської та біологічної цінності інтродуцентів, така ситуація неприпустима. Адже такі породи, як горіхи чорний, манчжурський і сірий, дугласія, модрини європейська та японська, смерека, сосна кедрова європейська, дуб червоний (на бідних едатопах) позитивно себе виявили в умовах Українського Розточчя і заслуговують на якнайширше впровадження в місцеві ліси [2, 3].

Надзвичайно цікавим є порівняння росту інтродуцентів і аборигенних видів. З такою метою закладено лісівничий стаціонар "Палатки" (Страдчівське лісництво, вид. 10, 11, 13 кв. 40). Порівнювали ріст культур сосни звичайної, дуба звичайного, бука лісового, модрини японської, дуба червоного та бархата амурського в умовах Українського Розточчя (табл. 2).

Таблиця 2

Основні таксаційні показники лісових культур на стаціонарі "Палатки"

Деревна

порода

Таксаційні показники

Якісні показники

D1,3, см

H1,3, м

ярус

технічна якість

перспективність

Пробна площа № 1, склад насадження: 6Мд3С1Дч + Д, загальний запас 460 м3/га

Модрина

41,8

25,5

1

Сучкаті

Домінант

Сосна зв.

26,6

23

1

Добра

Співдомінвнт

Дуб червоний

28,0

23

1

Д. добра

Співдомінант

Дуб звичайний

18,1

20

2

Добра

Другорядна

Граб звичайний

10,3

11

3



Підгін

Пробна площа № 2, склад насадження: 6СД2ДчБрх, загальний запас 327 м3/га

Бархат амурський

24,3

18,5

2

Низька

Другорядна

Сосна звичайна

31,2

23

1

Добра

Домінант

Дуб червоний

28,9

22

1

Д. добра

Домінант

Дуб звичайний

25,0

21

1

Добра

Другорядна

Граб звичайний

9,8

10

3



Підгін

Пробна площа № 3, склад насадження: 5С5Дч,од.Д,Г, загальний запас 380 м3/га

Сосна звичайна

25,9

23,5

1

Добра

Домінант

Дуб червоний

29,0

22,5

1

Д.добра

Домінант

Дуб звичайний

19,2

16

2

Добра

Другорядна

Граб звичайний

13,1

12

3



Підгін


Оскільки модрина вже в перші роки значною мірою випереджує решту деревних видів, пригнічуючи їх, цю породу в культурах на Розточчі слід вирощувати або на невеликих за площею ділянках чистих культур, або вводити в мішані культури широкими кулісами. Так, дерева модрини на пробній площі (ПП) № 1 при великій загальній масі мають погану технічну якість: високу збіжистість стовбура, сучкатість. У таких умовах, коли модрина відчуватиме конкуренцію з боку швидкорослих екземплярів свого виду, прискориться її ріст у висоту, значно покращуватиметься технічна якість стовбурів, краще відбуватиметься очищення від сучків тощо. Аналогічні висновки стосуються дуба звичайного. В досліджених культурах він демонструє високу інтенсивність росту, тим не менше відстає від сосни і модрини, тому доцільніше вводити його також широкими кулісами, де дуб отримав би змогу в перші критичні роки розвитку насадження уникнути пригнічення з боку цих швидкорослих видів. Добрий ріст явора свідчить про необхідність збільшення його частки у новоство­рюваних культурах.

Експеримент із бархатом амурським (ПП № 2) показав, що ця порода цілком адапту­валася в умовах Розточчя і може входити до складу лісових культур. Слід, проте, зазначити, що бархат не варто садити разом із сосною звичайною, котра суттєво випереджує його за ростом і врешті-решт починає пригнічувати. Найкращими супутниками бархата на Розточчі, очевидно, є дуб звичайний, липа, граб.

У Верещицькому лісництві (нині територія заповідника "Розточчя", в дубово-букові культури у 1965 році було введено дугласію, модрину і сосну звичайну. Метою моніторингу в цьому випадку є спостереження перебігу сукцесiї у процесі демутаційних змін, котрі відбуваються в культурах в умовах заповідника, тобто без господарського втручання людини. Після припинення рубок догляду динамічні процеси формування насаджень цілком обумовлюються біологічними можливостями видів, що їх складають. На стаціонарі сформу­вався панівний ярус із швидкорослих модрини, дугласії, поодиноких дерев смереки i самосівних сосни й берези, причому модрина посідає наддомiнуючу роль, далеко випере­джує за ростом решту порід. Другий ярус складається з дуба, бука, явора, граба та інших аборигенних видів. Цікавим уявляється дослідження подальшого перебігу конкуренції аборигенів (сосна, клени, бук, граб та інші) із інтродукованими дугласією, модриною та червоним дубом.

Співробітниками Страдчівської лісодослідної станції та ботанічного саду НЛТУУ розпочато власну програму систематичних досліджень росту екзотів в арборетумі й госпо­дар­ських насадженнях Страдчівського лісокомбінату. На ділянці лісових культур у вид. 5 кв. 42 Страдчівського лісництва введено у 2000 році на площі 0,25 га сосну жорстку (P. rigida Mill) з метою дослідження росту цієї породи в культурах Розточчя. Розпочато моніторинг кількох ділянок лісових культур з участю екзотів, зокрема на площі 2,2 га у Великопільському лісництві (вид. 3 кв. 51), де у 2006 році створено експериментальні культури дуба звичайного з участю багряника японського (Cercidiphyllum japonicum Sieb.et Zucc.) та горіха ведмежого (Corylus colurna L). Працівники станції надають консультативну та рекомендаційну інфор­мацію щодо застосування екзотичних порід в озелененні (різнома­нітні форми хвойних видів, квітучі кущі й дерева тощо) та пропагують впровадження перспективних для отримання лікарської сировини рослин, наприклад, софори японської (Sophora japonica L.) Арборетум лісодослідної станції став насіннєвою базою. Тут можна заготовляти невеличкі партії насіння деяких екзотів для вирощування садивного матеріалу.

Висновок. Результати досліджень демонструють багатий досвід інтродукційних експе­ри­мен­тів на українському Розточчі, закладених із часів Австро-Угорщини й донині. Основ­ною базою цих робіт є ліси Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату та арборетуму "Страдч" ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України. Як найбільш перспективні для впровадження в лісові культури наведено модрини євро­пейську та японську, дугласію, горіхи чорний і сірий, дуб червоний тощо. Рекомендовано широкий асортимент декоративних видів для озеленення.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   57
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации