Лісівництво і агролісомеліорація. Збірник наукових праць. Випуск 115 - файл n1.doc

Лісівництво і агролісомеліорація. Збірник наукових праць. Випуск 115
Скачать все файлы (38271 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc38271kb.01.04.2014 05:57скачать

n1.doc

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   57

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Сав’як Г. М., Нагнибіда І. Я., Яцик Р. М., Ступар В. І. Ефективність клонового плантаційного насінництва модрин в Передкарпатті // Збереження та відтворення біорізноманіття Горган. – Надвірна, 2006. – С. 181 – 184.

2. Яцык Р. М. Генетико-селекционное исследование лесных видов в Карпатском регионе Украины // Интеграция фундаментальной науки и высшего технического образования. – Воронеж, 2000. – С. 354 – 359.

3. Яцик Р. М. Курс лекцій з лісової селекції. – Івано-Франківськ: Плай, 2006. – 152 с.

4. Яцик Р. М. Курс лекцій з лісової генетики. – Івано-Франківськ: Плай, 2007. – 168 с.

5. Яцик Р. М. Лісова селекція і насінництво у Карпатах: досягнення, перспективи розвитку, невирішені проблеми // Наукові основи ведення сталого лісового господарства. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 34 – 39.

6. Яцик Р. М., Олексів Т. М. Висотно-інтродукційні культури в Горганах // Лісова селекція, насінництво та інтродукція в Українських Карпатах. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 90 – 93.

7. Яцик Р. М., Парпан В. І. Розвиток і результати генетико-селекційних досліджень лісових видів у Карпатському регіоні // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть. – К.: Логос, 2002. – Т. 3. – С. 394 – 410.

8. Яцик Р. М., Равлюк І. П., Ступар В. І. та ін. Збереження лісових генетичних ресурсів методами in situ та ex situ і їх роль у виведенні нових сортів рослин // Біорізноманітність флори: проблеми збереження і раціонального використання. – Львів, 2004. – С. 191 – 193.
Yatsyk R. M., Stupar V. I., Nagnybida I. Y., Saviak H. M., Yunyk T. R., Sishchuk M. M., Sishchuk N. M.

CREATION OF CLONAL HYBRID SEED PLANTATION OF LARCHES IN BUKOVYNA

Ukrainian Research Institute of Mountain Forestry named after P. S. Pasternak

Stages of creation of hybrid seed orchard of larches (Larix desidua, L. leptolepis and L. dahurica) in conditions of Bukovyna are consistently resulted and described, actions for its further regulation, цуувштп, transplants, as well as for effective use of plantation seeds are developed.

Key words: graft, clones, seed orchard, seed.
Яцык Р. М., Ступар В. И., Нагныбида И. Я., Савьяк Г. М., Юнык Т. Р., Сищук М. М., Сищук Н. М.

СОЗДАНИЕ КЛОНОВОЙ ГИБРИДНОЙ СЕМЕННОЙ ПЛАНТАЦИИ ЛИСТВЕННИЦ НА БУКОВИНЕ

Украинский научно-исследовательский институт горного лесоводства им. П. С. Пастернака.

Последовательно приведены и описаны этапы создания клоновой гибридной семенной плантации лиственниц европейской, японской и даурской в условиях Буковины, разработаны мероприятия по ее дальнейшему упорядочению, уходу за почвой, трансплантатами, а также эффективному использованию плантационных семян.

Ключевые слова: прививка, клоны, семенная плантация, семена.
Одержано редколегією 12.12.2008 р


УДК 630* 81

Ю. М. ДЕБРИНЮК1

ФОРМОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ LARIX DECIDUA MILL. У ПРИКАРПАТТІ

Національний лісотехнічний університет України


Вивчали формову різноманітність особин Larix decidua Mill. за кутом гілкування, густотою крони, товщиною сучків, ступенем очищення стовбура, типом кори. Найбільш перспективними для створення плантаційних насаджень є форми модрини з гострим кутом гілкування, щільною та середньої щільності кроною, тонкими або середньої товщини сучками.

Ключові слова: модрина, формова різноманітність, кут гілкування, густота крони, товщина сучків, очищення стовбурів, тип кори.


Неоднозначні результати розведення модрини європейської за межами її природного ареалу ще на початку ХХ ст. спрямували увагу дослідників насамперед на вивчення походжень, екотипів, рас і форм породи [8 – 11, 14].

Модрина європейська на території Західного Лісостепу та Прикарпаття утворює різні форми, які суттєво відрізняються за деякими морфологічними ознаками – кольором кори, характером галуження, очищенням стовбурів від сучків, густотою крони, товщиною сучків, типом кори, формою шишок тощо. Вказується на значну різноманітність форм модрини європейської за забарвленням і розмірами шишок, формою насінних лусок, характером росту [2]. Інші автори [5, 13] вказують на неоднакове забарвлення ауксибластів модрини європейської, різну ступінь їх опушення та опушення бруньок на брахібластах, а також значну варіабельність структури коркового шару кори дерев. Така варіабельність морфологічних ознак спостерігається в межах різних рас модрини європейської [1, 8, 12].

Вивчаючи особливості росту і продуктивності модрини європейської в лісових культурах, ми звернули увагу на дуже високу варіабельність особин за значною кількістю морфологічних ознак – типом кори, забарвленням пагонів, характером очищення пагонів від сучків, товщиною самих сучків, густотою крони, кутом прикріплення гілок до стовбура, формою шишок тощо. Рослинний матеріал настільки неоднорідний, що навіть у межах одного насадження виявлено значну варіабельність за цими ознаками і тому в межах окремих деревостанів іноді складно виділити переважаючу форму модрини за тією чи іншою ознакою.

Не вдалося також дослідити форми модрини європейської за будовою шишок, оскільки часто в межах одного насадження можуть рости не лише різні форми L. decidua, але й різні види породи – L. leptolepis, L. eurolepis та різноманітні гібриди. Тому дослідити вид L. decidua за формою шишок ми не виявили можливим.

Для дослідження форм модрини європейської ми вибрали п’ять ознак, перевагу за якими є можливим установити в межах більшості насаджень (табл.). Для визначення типу кори модрини ми використали класифікацію В. Н. Никончука [6], а для визначення форм модрини за кутом гілкування, густотою крони, товщиною сучків і ступенем очищення стовбурів від сучків – положення методики [4]. Форми модрини європейської нами вивчалися у 36-ти насадженнях штучного походження з різною участю породи у складі. У таблиці, як приклад, ми наводимо найбільш характерні з них.

Об’єкти досліджень знаходяться на території лісового фонду ДП "Дрогобицьке ЛГ", ДП "Старосамбірське ЛГ" Львівської обл., ДП "Надвірнянське ЛГ" Івано-Франківської обл. та ДП "Сторожинецьке ЛГ" Чернівецької обл.

За нашими дослідженнями, у Прикарпатті ростуть практично такі самі форми модрини, що і в Західному Лісостепу. Переважають вологі типи лісорослинних умов із проточним зволоженням, де модрина європейська характеризується високою продуктив­ністю.

Так, кут гілкування у модрини європейської характеризується високою варіабельністю і пов’язаний з іншими формовими ознаками (див. табл.). У цілому, в молодих насадженнях до 40-річного віку цей кут є переважно гострим (ПД 5буд, 7с, 5сс, 4с) і становить у середньому 60 – 80 °. Цей показник є неоднаковим у різних частинах крони: у нижній частині його значення наближається до 90 °, у середній – до 80 °, у верхній – може складати 45 – 60 °.

Таблиця

Форми модрини європейської у зв’язку з лісівничо-таксаційними показниками

в лісових культурах різних типів лісорослинних умов Прикарпаття

№ проб-ної діля-нки

(ПД)

Вік ро­­ків

Таксацій-ний

склад

наса-дження

Середні такса­ційні показники модрини

Запас

стов-бур-ної дере-вини

мод-рини,

м3/га

Об’єм

cеред-нього

дерева

мод-рини,

м3

Бо­ні­тет

Переважаючі морфологічні ознаки

ви-со-та,

м

діа­метр, см

кут

гіл-ку­ва-ння, град

гус-тота крони

тов-щи­на суч-ків

очи-щен-ня від суч­ків

тип

кори

Тип лісорослинних умов – С3

7сс

70

2Мдє5Яц

2Ял1С

25,6

41,1

88

1,517

Іа

80–90

середн. щільн.

сер. товщ.

добре

ВГ

6сс

70

3Мдє5Яц

1С1Ял

27,5

43,8

159

1,786

Іа

80–90

рихла

сер. товщ.

добре

ШЛ

3сс

80

8Мдє1Яц



27,9

32,1

359

1,095

Іа

80–90

середн. щільн.

тонкі

добре

ШЛ



75

7Мдє2Бк

1Ял

28,6

44,5

392

1,970

Іа

90

середн. щільн.

тонкі

добре

ШЛ



80

7Мдє2Бк

1Ял

27,6

38,4

479

1,492

Іа

80–90

рихла

сер. товщ.

добре

ШЛ

Тип лісорослинних умов – D3

5буд

20

8Мдг1Г

1Ял

15,7

15,6

104

0,154

Іе

60–80

щільна

тонкі

добре

ВЛ



35

8Яц2Ял + Мдє

22,4

24,6

16

0,485

Іс

60–80

середн. щільн.

сер. товщ.

добре

ШЛ

5сс

32

1Мдє9Яц

19,8

25,4

27

0,509

Іс

60–80

середн. щільн.

товсті

добре

ВГ



32

5Мдя1Яц

3Ял1Пд

21,6

24,1

172

0,456

Id

60–80

щільна

тонкі

добре

ШЛ

41а

46

1Мдє6Яц

2Д1Г

26,7

22,5

25

0,458

Іс

80

щільна

тонкі

добре

ШЛ



46

1Мдє7Яц



23,3

21,4

22

0,353

Іс

80

щільна

тонкі

добре

ВЛ



80

1Мдє8Ял

1Бк

33,8

55,2

25

3,571

Ib

90

рихла

товсті

за-дов.

ШЛ



73

4,5Мдє

4,5Ял1Бк

28,6

38,1

299

1,488

Іа

80

середн. щільн.

товсті

добре

ВГ



80

8Мдє2Бк

30,6

43,1

501

2,012

Іа

90

рихла

сер. товщ.

за-дов.

ШЛ



75

8Мдє1Г

1Бк

29,7

37,3

544

1,511

Іа

80–90

середн. щільн.

сер. товщ.

за-дов.

ВГ



85

3Мдє5Яц

2Бк

33,2

49,4

168

3,111

Ib

80

середн. щільн.

сер. товщ.

добре

ВЛ



95

1Мдє6Яц

3Ял

26,5

60,2

35

3,500

І

90

рихла

тов-сті

за-дов.

ШГ

10ч

160

10Мдє

43,9

63,8

1316

6,420

Іс

90

рихла

тов-сті

добре

СПП

Примітка. При дослідженні кори виділяли дві групи з такими типами: гребінчаста кора (типи: широко гребінчастий – ШГ, вузько гребінчастий – ВГ, плитчастий – П, товстокорий – ТВК) та луската кора (типи: широколускатий – ШЛ, вільхоподібний – ВП, тонкокорий – ТНК, сосноподібно-пластинчастий – СПП, вузьколускатий – ВЛ); визначали також кут гілкування (близько 45 є; близько 60 є; близько 80 є; близько 90 є), густоту крони (дуже щільна, щільна, середньої щільності, рихла), товщину сучків (дуже товсті, товсті, середньої товщини, тонкі), ступінь очищення стовбурів (добре, задовільне, незадовільне) [6].

У деяких середньовікових насаджень (ПД 41а, 2д, 1н та ін.) також виявлено прикріплення гілок до стовбура під гострим кутом. У насадженнях 70 – 80-річного віку в переважній більшості випадків кут гілкування сягає 80 – 90 є, а в насадженнях більш старшого віку – 90 є.

Кут гілкування пов’язаний з інтенсивністю росту модрини. Так, насад­ження з кутом гілкування до 60 – 80 є ростуть за Іс – Іе класами бонітету (див. табл.). Із збільшенням кута гілкування до 80 є бонітет модрини знижується до Іb – Іс. Якщо кут гілкування становить у середньому 80 – 90 є, то бонітет модрини тут рідко перевищує Іа клас (ПД 7сс, 2н, 4н та ін.). В окремих випадках інтенсивний ріст модрини (Іс клас бонітету) можна спостерігати і при куті гілкування близько 90 є (ПД 10ч), однак ця варіанта не є часто повторюваною.

Для екотипу L. d. var. sudetica, як одного з найбільш перспективних для лісовідновлення, характерний саме гострий кут прикріплення гілок до стовбура [7]. Загалом прикріплення гілок до стовбура під гострим кутом свідчить про інтенсивний ріст модрини європейської.

Ще одним важливим показником формоутворення у модрини є густота крони. За цим показником, як і за прикріпленням гілок, виявлено значну варіабельність – від рихлої до щільної (див. табл.). Як бачимо, переважаючими є насадження із середньою щільністю крон модрини, хоча певну частину становлять насадження зі щільними кронами. Останні можуть успішно рости в деревостанах навіть при відсутності другого ярусу.

Нами встановлено, що рихлі крони характерні переважно для культур старшого віку (ПД 2н, 5н, 1с), тоді як у молодняках вони є переважно щільними та середньої щільності (ПД 7с, 5сс, 4с та ін.). Насадження модрини з гострим кутом гілкування (60 – 80 є) характеризуються переважно щільними кронами і найвищим класом бонітету – Іс – Іе (ПД 5буд, 4с, 41а, 2д). Для насаджень із рихлими кронами характерний дещо нижчий клас бонітету – Іа – Іb (ПД 5н, 4н, 1с).

З густотою крони модрини пов’язаний інший показник – товщина сучків. Цей показник певною мірою визначається віком насаджень: у молодих культурах переважають особини з тонкими та середньої товщини сучками, тоді як у старших насадженнях сучки можуть бути товстими. Однак, у деяких випадках товщина сучків визначається генотипом особин, і тому насадження з товстими сучками виявляють серед молодняків (ПД 5сс), а з середньою товщиною – серед пристиглих і стиглих насаджень (ПД 4н, 7н, 6н).

На товщину сучків суттєво впливають також лісівничі чинники (густота насаджень, наявність другого ярусу). При вільному стоянні модрина переважно формує широку рихлу крону з товстими сучками, а при наявності підгінних порід і густішому розміщенні розвиток крони і товщина сучків обмежуються.

Очищення стовбурів від сучків і товщина самих сучків визначається двома групами чинників – генотиповими та лісівничими. Навіть при рідкому розміщенні модрина може формувати добре очищені від сучків стовбури та з переважанням гілок середньої товщини (ПД 7сс, 6сс та ін.).

Інша важлива морфологічна ознака – тип кори – у модрини є значно більш варіабельною, ніж у ялини [3]. Згідно з методикою [6] нами виділено п’ять типів кори породи (див. табл.). Серед них найбільш поширені широколускатий (50 %), вузькогребінчастий (22 %), вузьколускатий (16 %) типи кори. Інші типи кори посідають незначну частку.

Аналізуючи розподіл особин за типом кори у найбільш високопродуктивних насаджен­нях (Іс – Іе бонітет) ми встановили, що переважають тут широколускатий, вузьколускатий і вузькогребінчастий типи. Два з цих типів належать до групи дерев з лускатою корою, яка має певні переваги перед гребінчастокорими особинами. Нерідко дерева з гребінчастою корою характеризуються зна­чною товщиною кори, що знижує вихід деревини.

У вологих сугрудах серед пристиглих насаджень модрини переважають екземпляри із середньою щільністю крони і середньою товщиною сучків, з добре очищеними стовбурами і широколускатою корою. Бонітет насаджень не перевищує Іа класу.

У вологих грудах варіабельність модрини за продуктивністю та досліджуваними морфологічними ознаками значно більша. У молодих насадженнях модрини кут гілкування становить 60 – 80 є, сучки тонкі, крона щільна або середньої щільності, стовбури добре очищені від сучків, із широколускатою або вузькогребінчастою корою. В середньовікових пристигаючих насадженнях кут гілкування наближається до прямого, крона стає рихлою або середньої щільності, сучки стають товстими або залишаються середньої товщини. Стовбури переважно добре очищені від сучків за винятком насаджень із порівняно невисокою інтенсивністю росту (ПД-7н, 4н та ін.).

Відмінності у співвідношенні форм модрини за п’ятьма досліджуваними ознаками значною мірою залежать від лісівничих чинників, однак вирішальною, вірогідно, тут є генотипова структура вихідних популяцій, в яких проводили заготівлю насіння.

Найвищою продуктивністю характеризується насадження з переважанням екземплярів із порівняно тонкою корою (див. табл.). Прикладом є 160-річне насадження модрини європейської, яке росте за Іа класом бонітету, маючи рекордну продуктивність.

Порівняння таксаційних показників модрини свідчить, що середня висота породи практично не залежить від її участі у складі лісових культур, тоді як середній діаметр залежить від участі модрини у складі – чим більше модрини у насадженні, тим показник її середнього діаметра менший. Відповідно до динаміки показника Dср. змінюється показник об’єму середнього дерева породи (див. табл.). Останній є більшим у особин із лускатим типом кори.

Висновки. У Прикарпатті модрина європейська характеризується високою інтенсив–ністю росту у вологих сугрудових і грудових типах лісорослинних умов, які тут переважають. Більшість насаджень характеризуються добрим очищенням від сучків і мають у молодому віці щільні або середньої щільності, а у старшому – рихлі крони. Найбільш високопродуктивні насадження мають переважно лускоподібну кору різних типів.

Гострий кут прикріплення гілок до стовбура (~ 60 є) є характерним для молодих, меншою мірою – для середньовікових насаджень і свідчить переважно про високу інтенсивність росту насаджень (Іс – Іd класи бонітету). У пристиглих і стиглих насадженнях кут гілкування становить переважно 80 – 90 є.

На густоту крони, товщину сучків, очищення стовбурів модрини впливають тип лісорослинних умов, густота і склад насаджень, наявність другого ярусу, розміщення хвойної породи на ділянці.

Щільні крони є характерними переважно для молодих насаджень із гострим кутом гілкування, які ростуть за найвищими (Іс – Іd) класами бонітету. Рихлі крони є характерними переважно для насаджень, в яких кут прикріплення гілок сягає близько 90 є, і модрина росте за Іа – Іb класами бонітету.

Найбільш перспективними для створення плантаційних насаджень із погляду продуктивності є форми модрини європейської з гострим кутом гілкування, щільною та середньої щільності кроною, тонкими або середньої товщини сучками. Відбір вихідного матеріалу для плантаційних культур слід здійснювати в насадженнях, де переважають особини з добрим очищенням стовбурів від сучків. Перевагу слід надавати особинам із лускатою порівняно тонкою корою, які характеризуються більшим виходом деревини.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   57
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации