Лісівництво і агролісомеліорація. Збірник наукових праць. Випуск 115 - файл n1.doc

Лісівництво і агролісомеліорація. Збірник наукових праць. Випуск 115
Скачать все файлы (38271 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc38271kb.01.04.2014 05:57скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   57

Лісові генетичні резервати у лісовому фонді Чернівецької області (станом на 2008 рік)



п/п

Лісгосп, лісництво,

квартал/ділянка

Порода,

тип лісу

Площа, га

Вік років

Селекційна категорія дерев, %

плю-сові

кращі

нор-мальні

міну-сові

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

Чернівецький, Кузьмінське, 31/4,8

7Дз3Бк+Г

D2БД

51,0

98



31

68

1

2

Чернівецький, Кузьмінське,15/5

10Дз

D2БД

3,0

193

1

45

48

6

3

Чернівецький,

Кузьмінське,48/4

10Дз +Г, Лпд

D2ГБД

8,1

103

1

42

57



4

Чернівецький,

Кузьмінське,28/5

10Дз +Бк, Г

D2БД

7,9

183



38

60

2

5

Чернівецький,

Кузьмінське, 24/1,2

8Дз2Г

D2ГБД

36,6

88



37

63



6

Чернівецький,

Кузьмінське, 23/1,2,8

6Дз2Г1Бк1Лпд

D3ДГБ

31,7

83

2

41

56

1

7

Чернівецький,

Кузьмінське, 16/4,5

8Дз1Бк1Г

+Яв, Брс, Лпд, Клг

D2ГБД

19,0

203

-

31

61

8

8

Хотинський,

Рухотинське,

18/15

8Дз1Г1Бк

+Клг, Чш, Бер

D2ДГБ

8,3

225

-

59

30

11

9

Хотинський,

Клішківське, 46/2,3 50/2

7Дз2Г1Лпд

+Клг, Яв од. Бк

D2ГД

87

118

1

15

61

23

10

Хотинський,

Клішківське,

32/10

7Дз3Г +Яв, Клг од. Лпд

D2БД

4,2

103

2

25

54

19

Продовження табл. 2

1

2

3

4

5

6

7

8

9

11

Хотинський,

Клішківське, 39/7

8ДЗ1Лпд1Г+Яв, Клг од. Бер, Бк

D2ГД

22,0

133

1

31

59

9

12

Чернівецький,

Кузьмінське, 19/5,6,9; 20/1,2,8

7Дз2Бк1Г

D2ДГБ

18,9

93

-

31

69

-

13

Чернівецький, Кузьмінське, 11/5,8

7Дз3Бк

D3БД

7,1

203

-

38

56

6

14

Чернівецький, Кузьмінське, 48/1

8Дз2Лпд +Г, Клг

D3ГД

15,0

83

-

38

55

7

15

Чернівецький, Кузьмінське, 5/5,6,10; 6/4

10Дс

D2БД

25,5

213

2

32

54

12


Працівниками Українського науково-дослідного інституту гірського лі­сівництва ім. П. С. Пастернака проведено обстеження, вивчено структуру і стан об’єктів цінного генофонду лісів Чернівецької області, їх збереження у природному середовищі 5. Переважно при відборі насаджень визначено винятково високі показники продуктивності, якості стовбурів. Адже територія Чернівецького і Хотинського лісгоспів знахо­диться в центрі ареалу дуба звичайного, у Прут - Дністровському межиріччі.

Відбір плюсових насаджень проводили за продуктивністю та повнотою насаджень не нижче 0,6, а плюсових насаджень – за повноти 1,0. Участь плюсових і кращих дерев має сягати не менше 15 %, при повноті 0,9 – 18 %; 0,8 – 21 % ; 0,7 – 24 %; 0,6 – 27 %. Плюсові насадження є одним із джерел генетичного матеріалу для розвитку популяційного насінництва на селекційній основі.

Згідно з "Настановами з лісового насінництва" відбір плю­сових дерев проводили за типологічним принципом і фенологічними ознаками у стиглих і пристиглих насадженнях природного поход­ження. Плюсові дерева відбирали першої категорії, які перевершували середні показники насадження на 30 % за діаметром, на 10 % за висотою. Вони мали високу очищуваність від сучків і добрий стан. Допус­кається відбір плюсових дерев другої категорії, які за висотою та діаметром мають незначні перевершення при високій якості стовбура або можуть мати незначні вади при відповідних висоті і діаметрі стов­бура.

Відбір плюсових дерев на Буковині проводили на початку 70-х років. Відібрано 155 плюсових дерева, з них 85 дерев у масиві Клішківського лісництва Хотинського лісгоспу. Висота їх ста­новить 28,5 – 42,0 м, діаметр 43,0 – 86,0 см, вік дерев 95 – 135 років. Дерева, відібрані у Чернівецькому лісгоспі, ростуть у перестійних насадженнях віком 113 – 215 років, їх висота сягає 30,0 – 38,0 м, а діаметр 38,5 – 76,0 см. З відібраних жолудів закладено родинну плантацію площею 5,0 га у Кіцманському лісництві Чернівецького лісгоспу. Додавши плюсові дерева, відібрані у Вінницькій області, способом щеплення закладено архівно-маточну клонову плантацію на площі 9,9 га 1, 2. Тут розмісти­ли 158 клонів дуба звичайного різних форм розпускання – ранньої, про­міжної та пізньої, а також 30 клонів дуба скельного.

Водночас закладено насінні плантації на площі 25,0 га свіжорозкорчованої території. Рельєф хвилястий, мікросхили 2 – 3°, висаджені саджанці дуба звичайного з розміщенням 5 х 5 м по 3 шт. в садивне місце, з урахуван­ням форм розпускання. В ряду 71 садивне місце. Коли саджанці підросли до 1 м і досягли діаметра 1 см, біля кореневої шийки було проведено щеплення (табл. 3).

На території плантації переважає сірий лісовий оглеєний ґрунт 3. Кислотність ґрунту на території, де урожай­ність досягала 10 – 15 кг з дерева у 2007 році, рН соляної витяжки сягала 6,0. У місцях, де ці самі клони зовсім не плодоносили, рН сягала 4,5. Поодинокі плоди визріли там, де рН становило 5,0. На цих ділянках необхідно проводити вапнування з розрахунку 2 – 2,5 тони вапняку на 1 га.

Таблиця 3

Структура клонової насінної плантації (Чернівецький лісгосп, Кіцманське лісництво, кв. 12, вид. 7)

№ поля

Площа, га

Порода

Кількість садивних рядів

Кількість клонів

Фенологічна форма

Рельєф

1

6,0

Дуб звичайний

32

25

рання

рівнинний.

2

3,4

19

25

рання

мікросхил південної експозиції

3

3,4

19

23

рання

мікросхил південної експозиції

4

6,1

33

27

пізня

пониження

5

6,1

Дуб скельний

33

25

рання

мікросхил південної експозиції

Разом

25,0





Сіянці, вирощені із жолудів плюсових дерев, виявилися стійкими до грибнх захворювань.

Висновки. Лісорослинні умови Чернівецької області на рівнинній частині території сприятливі для росту й розведення дуба. Наявні в області об’єкти постійної насінної бази частково задовольняють потреби в жолудях підпри­ємств лісового господарства Чернівецького ОУЛМГ, хоча не усі вони використовуються належним чином через відсут­ність належного догляду.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Білоус В. І. Лісова селекція. – Умань, 2003. – 534 с.

2. Белоус В. И. Использование фенологических форм дуба черешчатого при создании клоновых семенных плантацій // Лесоводство и агролесомелиорация. – К.: Урожай, 1974. – Вьп. 38. – С. 109 – 115.

3. Городній М. М. та інші. Агрохімія. – К.: Вища школа, 1995. – 526 с.

4. Кацуляк Ю. Д. Відтворення дубових лісів у Передкарпатті. Автореф. дис. ... к.с.-г.н.. – Івано-Франківськ, 2007. – 20 с.

5. Яцик Р. М., Воробчук В. Д,. Парпан В. І,. Гайда Ю. І. та інші. Генетико-селекційні та насінницькі об’єкти в лісах Буковини. – Тернопіль: Підручники і посібники", 2008. – 288 с.
Sudarikov V. V.

FOREST SEED BASE OF QUERCUS ROBUR L. IN CHERNIVTSI REGION

Chernivtsi National University named after Ju. Fedkovich

Short description of the permanent forest seed base of Quercus robur in Chernivtsi region is presented. It is shown that it satisfies partially the demands of forest enterprises in acorns.

Key words: forest gene reserve, plus stand, plus tree, clone seed orchards.
Судариков В. В.

ЛЕСОСЕМЕННАЯ БАЗА ДУБА ЧЕРЕШЧАТОГО В ЧЕРНОВИЦКОЙ ОБЛАСТИ

Черновицкий национальный университет им. Ю. Федьковича

Приведена краткая характеристика постоянной лесосеменной базы дуба обыкновенного в Черновицкой области. Показано, что она частично удовлетворяет потребности в желудях предприятий лесного хозяйства этой области.

Ключевые слова: лесной генетический резерват, плюсовое насаждение, плюсовое дерево, клоновые архивно-маточные и семенные плантации.
Одержано редколегією 12. 12.2008 р.
УДК 6305х165

С. А. ЛОСЬ 1

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ МІНЛИВОСТІ ДУБА ЗВИЧАЙНОГО (QUERCUS ROBUR L.) ЗА МОРФОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ

ЖІНОЧИХ РЕПРОДУКТИВНИХ СТРУКТУР

Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького


На основі аналізу внутрішньовидового поліморфізму жіночих репродуктивних структур дуба звичайного за морфологічними показниками виявлено значну мінливість на індивідуальному рівні. Виділено групи клонів із певними морфологічними характеристиками. Запропоновано шкали для класифікації індивідуумів дуба звичайного за морфологічними ознаками жіночих репродуктивних структур, які можуть бути використані для ідентифікації клонів.

Ключові слова: жіночі репродуктивні структури, плодонос, квітка, маточка, плодолистик.


Загальновідомо [2], що в основу таксономічної класифікації рослин, зокрема деревних покладено морфологічну будову репродуктивних органів. Секції, види й різновиди дуба так само розрізняють за морфологічними ознаками квіток і плодів [1, 2]. Так, у роботі К. Nixon [13] наведено класифікацію роду Quercus за морфологічною будовою квітки та розташуванням на плодоносі недорозвинених жолудів. З іншого боку, питання внутрішньовидового поліморфізму морфологічних ознак жіночих генеративних структур звичайного (Quercus robur L.) на індивідуальному рівні залишаються мало вивченими. Незважаючи на те, що дослідження морфологічних особливостей дуба звичайного ведуться з початку минулого сторіччя [1, 3, 4, 6, 7, 10, 13], доволі часто у цих роботах при вивченні морфології репродуктивних органів розглядають розміри та форму жолудів, іноді – довжину плодоноса, а ознакам жіночих квіток уваги не приділяється. В інших роботах, присвячених репродуктивній біології дубів [8, 11], розглядають морфологічну й анатомічну будову жіночих квіток, але на рівні виду. Так, L. C. Boavida et al. [12] аналізують розвиток жіночих квіток дуба коркового (Quercus suber L.) на анатомічному рівні, К. І. Мейр [8] – морфологічну й анатомічну будову жіночої квітки дуба звичайного у періоди цвітіння, запилення, запліднення та на ранніх етапах розвитку зав’язі, не беручи до уваги відмінності між індивідуумами. Зважаючи на наявність значної індивідуальної мінливості дуба звичайного за морфологічними ознаками листя і плодів, можна передбачити наявність такого самого рівня поліморфізму також за будовою жіночих репродуктивних структур – квіток і суцвіть.

Мета цієї роботи полягала у вивченні внутрішньовидового поліморфізму морфологічних ознак жіночих генеративних структур Quercus robur L. на індивідуальному рівні, розробці методики класифікації цих ознак і їх використання для ідентифікації його клонів.

Дослідження проведено на клонових насінних плантаціях дуба звичайного КНП № 3 та № 3а селекційного комплексу Данилівського ДДЛГ, створених у 1979 – 1981 та 1985 рр., загальною площею 4,0 га. Зразки суцвіть 33 клонів плюсових дерев, відібраних у Харківській і Сумській областях (по 20 – 25 штук), було заготовлено на початку третьої декади травня 2007 р. Свіжозаготовлені зразки вміщували у паперові пакетики і занурювали у розчин фіксатора, який складався з 70 спирту, гліцерину й дистильованої води у рівних частках. Термін заготівлі зразків через дуже короткий проміжок часу після цвітіння (після запилення, але до запліднення) обумовлений можливістю виявлення в цей період нормально розвинених і недорозвинених квіток у клонів.

При аналізі зразків було розглянуто такі параметри: довжину плодоносу, прямизну плодоносу, кількість зав’язей на плодоносі (у тому числі нормально розвинених і недорозвинених), кількість плодолистиків маточок, форму маточки.

Морфологічні ознаки суцвіть аналізували на цифрових фотознімках, зроблених фотоапа­ратом OLYMPUS. Квітки фотографували при збільшенні бінокулярного мікроскопу 4 х 8. Отримані дані оброблено методами варіаційної статистики за допомогою пакету програм МS EXСEL. Узагальнення отриманих результатів дало змогу згрупувати клони за ступенем вираженості морфологічних ознак і побудувати шкали-класифікатори для характеристики індивідуумів дуба звичайного за морфологічними ознаками жіночих генеративних структур.

Однією з найбільш вивчених морфологічних ознак репродуктивних органів, за якою відрізняють форми й види дуба, є довжина плодоноса. У минулі роки П. С. Погребняком [10] було описано три форми дуба звичайного за довжиною плодоносу: Q. r. brevipes (плодоноси завдовжки до 2 см), Q. r. pseudosessilis (плодоноси 6 – 12 см) і Q. r. longependuculata (плодоноси 12 – 25 см). В. Н. Андрєєвим [1] окрім форми f. brevipes (плодоноси до 2 см) визначено f. typica (довжина плодоносів дорівнює половині довжини листка). А. Н. Кривошия [3], описуючи різні фенологічні форми дуба звичайного, вказує, що довжина плодоносу у дуба ранньої форми становить 4,2 – 4,6 см.

Серед клонів, представлених на КНП № 3 та № 3а селекційного комплексу Данилівського ДДЛГ, у попередні роки за довжиною плодоносу ми виділили три групи клонів [11]: із коротким плодоносом (до 3 см) – П-21; із плодоносом середньої довжини (3 – 7 см) – Д-2, К-26, К-33, К-35, П-8, П-18, П-20, Та-7, Тр-15 і з довгим плодоносом (понад 7 см) – Д-5, Тр-2. У зразків, заготовлених у 2007 році, також було визначено довжину плодоносу. На час заготівлі зразків плодоноси досягли максимальних розмірів лише у ранніх клонів (Ш-2), а у проміжних і пізніх – лише розпочали ріст. За довжиною плодоносу обстежених клонів відмічено значну мінливість (V = 47,2 %). Напевне, для ідентифікації клонів цей показник слід визначати на пізніших етапах репродуктивного розвитку. З іншого боку, можна припустити, що довжина плодоносу на цьому етапі надасть можливість визначити належність клону до певної фенологічної форми. Отримані результати підтвердили цю думку. Так, найменшим середнім значенням показника характеризувався клон Тр-15 (1,0 см), який розпускається найпізніше з усіх клонів, а найбільшим – Ш-2 (9,8 см), який, навпаки, є одним із найбільш ранніх клонів. Установлено позитивний кореляційний зв’язок між довжиною плодоносу наприкінці травня та фенологічною належністю клонів (r = 0,62).

У нашій попередній роботі [5] було запропоновано використати таку ознаку як "колінчатість плодоноса". Тоді клони було оцінено за трибальною шкалою: 1 бал – колiнчастiсть не виражена (плодонос прямий), 2 бали – колiнчастiсть слабко виражена і 3 бали – колiнчастiсть чітко виражена. Виявилося, що всі клони мали або прямий плодонос (близько до 1 балу), або колінчатість була слабко виражена. Значної мінливості за цією ознакою виявлено не було. Розглядаючи морфологію плодоносів клонів у період після цвітіння, було виявлено значну мінливість за їх прямизною (V = 47,2 %). Було виділено 5 груп клонів (рис. 1, А). Прямий плодонос (1 бал) мали 13 клонів (К-32, 33, 36, Л-7, М-4, П-18, 21, 23, 24, Та-11, Те-5, Тр2, 15) (рис. 2). Клони Д-3, К-31, 38, Л-8, П-20, Та-3, 7, 18, Те-4, Ш-6, 7, 8 характеризувалися майже прямим дещо вигнутим плодоносом (2 бали). Дугоподібно вигнутий плодонос мали два клони Л-5 і Ш-4 (3 бали). Прямий із слабо вираженою колінчастістю плодонос (4 бали) виявлено лише в одного клону – Ш-3. Виражено колінчастими плодоносами (5 балів) характеризува­лися чотири клони – Д-2, 5, Та-13 і Ш-2. Клони, які за формою плодоносу зразків, заготовлених у вересні, належали до групи з прямим плодоносом, за зразками, заготовленими у травні, потрапили до групи клонів із вигнутим або колінчастим плодоносом. Це пояснюється тим, що у процесі розвитку зі збільшенням жолудів у розмірі плодонос також збільшується у довжину та за товщиною й випрямляється під вагою плодів. Тобто використовувати показник прямизни плодоносу для ідентифікації клонів дуба звичайного доцільно саме у період після цвітіння, а не у період дозрівання плодів. На основі розподілу клонів на групи за цим показником побудовано шкалу визначення прямизни плодоносу дуба звичайного (рис. 1, А).

Важливою ознакою, яка характеризує репродуктивну здатність клону та прямо пов’язана з його урожайністю, є кількість квіток на плодоносі. Відомо, що не з усіх квіток формуються плоди. Причинами цього, крім недозапилення або відсутності запліднення, часто можуть бути порушення у процесі морфогенезу генеративних структур. З іншого боку, кількість квіток на плодоносі у будь-якого виду є як генетично обумовленою, так і залежить від умов довкілля, зокрема від погодних умов року.

Ба-ли (гру-пи)

А) Пря-мизна плодо-носу

Фото типових прикладів

Б) Кіль-кість квіток на пло-доно-сі, шт.

Фото типових прикладів

В) Кіль-кість недо-розви-нених квіток, шт.

Фото типових прикладів (5х)

1

пря-мий



< 2,5



< 1



2

дещо ви-гну-тий



2,6 – 3,5



1,1 – 2,0



3

із слаб-ко вира-же-ною колін-часті-стю



3,6 – 5,0



2,1 – 3,0



4

ви-гну-тий



5,1 – 6,5



3,1 – 4,0



5

rолін-час-тий



> 6,5



> 4


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   57
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации