Лісівництво і агролісомеліорація. Збірник наукових праць. Випуск 115 - файл n1.doc

Лісівництво і агролісомеліорація. Збірник наукових праць. Випуск 115
Скачать все файлы (38271 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc38271kb.01.04.2014 05:57скачать

n1.doc

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   57

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бескаравайный М. М. Межвидовая гибридизация и отдаленные прививки хвойних и других древесных экзотов для получения экологически стойких и гетерозисних форм // Селекция, интродукция и семеноводство древесных лесных пород. – К.: Урожай,1964. – С. 140 – 149.

2. Болотов Н. А. Интродукция как метод повышения продуктивности лесов и проблемы семеноводства экзотов // Селекция, генетика и семеноводство древесных пород как основа создания высокопродуктивных лесов. Тезисы докладов и сообщений на Всесоюзном НТС (1 – 5 сентября 1980 г.) – М., 1980. – С. 458 – 462.

3. Калуцкий К. К., Крылов Г. В. Задачи лесной интродукции по повышению продуктивности и улучшению качественного состава лесов // Селекция, генетика и семеноводство древесных пород как основа создания высокопродуктивных лесов. Тезисы докладов и сообщений на Всесоюзном НТС (1 – 5 сентября 1980 г.) – М., 1980. – С. 470 – 474.

4. Килимчук Н. Д., Коробов И. А. Интродукция сосны на Нижнеднепровских песках // Лесное хозяйство. – М.: Лесн. пром-сть, 1982. – Вып. 9. – С. 43 – 45.

5. Комаров В. Л. Учение о виде у растений. – М. – Л.: Из-во АН СССР, 1944. – 244с.

6. Логгинов В  Б. Интродукционная оптимизация лесных культурценозов. – К.: Наук. думка, 1988. – 159 с.

7. Мажула О. С., Шлончак Г. А., Митроченко В. В. та ін. Рекомендації зі створення та експлуатації насінних плантацій сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) першого та другого порядку // Рекомендації з питань лісового насінництва. – Х., 2008. – 16 с.

8. Моисеев Р. Г., Барна Н. Н. О создании и семеношении прививочных плантаций хвойных пород в условиях Карпат // Тезисы докладов и сообщений: Республиканская научн.-техн. конференция по повышению эффективности научных исследований и внедрению достижений науки в лесохозяйственное производство и полезащитное разведение (Харьков, 23 – 25 марта 1971г). – Х., 1971. – С. 179 – 180.

9. Ненюхин В. Н. Анатомо-физиологические особенности прививок некоторых видов рода Рinus в практике лесного семеноводства: Автореф. дис. … канд. с.-х. наук. – Л., 1966. – 15 с.

10. Поляков А. К., Суслова Е. П. Хвойные на юго-востоке Украины. – Донецк: Норд-Пресс, 2004. – 195 с.

11. Правдин Л. Ф. Сосна обыкновенная. – М.: Наука, 1964. – 189 с.

12. Прилуцкая С. Н. Прививка черенков сосны и лиственницы для создания семенных участков // Селекция, интродукция и семеноводство древесных лесных пород. – К.: Урожай,1964. – С. 125 – 132.

13. Проказин Е. П. Эффективность семенных плантаций хвойных пород и новое в технологии их создания. // Селекция, интродукция и семеноводство древесных лесных пород. – К.: Урожай,1964. – С.133 – 139.

14. Райт ДВ. Введение в лесную генетику. – М.: Лесн. пром-сть, 1978. – 469 с.

15. Соломаха Н. Г. До питання видового різноманіття роду Pinus L. у Лівобережному Степу України // Лісівництво та агролісомеліорація. – Х., 2007.– Вип. 111. – С. 148 – 150.

16. Тупик П. В. Репродукция хвойных интродуцентов в условиях Беларуси. Автореферат дисс … канд с.-х. наук. – Минск, 2008. – 21с.
Solomaha N. G.

GRAFTING OF PINUS L. SPECIES TO P. PALLASIANA D. DON IN CONDITIONS OF SOUTH-EAST OF UKRAINE

State Enterprise "Mariupol Forest Research Station" of URIFFM

Results of investigation on grafting of Pinus L. species to man-made stands of P. рallasiana D. Don are presented. Establishment and viability of grafting of different species and forms are determined.

Key words: graft, grafting, introduction, species of Pinus L, stock, grafter.
Соломаха Н. Г.

ПРИВИВКА ВИДОВ РОДА PINUS L. НА P. PALLASIANA D. DON. В УСЛОВИЯХ ЮГО-ВОСТОКА УКРАИНЫ

ДП "Мариупольская лесная научно-исследовательская станция" УкрНИИЛХА

Представлены результаты работ по прививкам видов рода Pinus L. на производственные культуры P. рallasiana D. Don. Определена приживаемость и сохранность прививок различных видов и форм.

Ключевые слова: черенки, прививка, интродукция, виды рода Pinus L., подвой, привой.
Одержано редколегією 12.12.2008 р.

УДК 630*165

Л. О. ТОРОСОВА 1

ЦИТОЛОГІЧНІ ТА ЕМБРІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

В ЛІСОВІЙ СЕЛЕКЦІЇ – РЕЗУЛЬТАТИ Й ПЕРСПЕКТИВИ

Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького


Наведено основні результати цитологічних та ембріологічних досліджень лабораторії селекції УкрНДІЛГА, обґрунтовано необхідність подальшого розширення таких робіт. Висвітлено перспективні напрями їх застосування не тільки в лісовій селекції, а і в інших сферах лісівничої науки.

Ключові слова: цитологічні та ембріологічні дослідження, лісова селекція.


Нині не підлягає сумнівам актуальність досліджень закономірностей внутрішньовидової мінливості та популяційної структури видів головних лісоутворювальних порід. Ці дослідження є базовими при вирішенні проблеми підвищення продуктивності та стійкості лісів, поліпшення їх якісного складу, оскільки при цьому достатньо повно можна розкрити генетичний потенціал видів. Відбір для селекційних робіт дерев і популяцій лише за феноти­по­вими ознаками потребує перевірки їх за генотипом [6]. Таку перевірку селекційного матеріалу здійснюють на різних стадіях розвитку рослини – від меристеми до сформованих органів. Однак, генетичний аналіз у лісовому господарстві пов’язаний із певними труднощами, адже на відміну від сільськогосподарських рослин, коли певні ознаки спадковості можливо виявити в перший же рік життя, у лісових деревних порід стабілізація росту й розвитку настає у значно старшому віці. Вирішення названих проблем потребує всебічного вивчення рослинного організму, тобто глибокого комплексного проникнення у сутність його життєдіяльності. У зв’язку цим важливе значення має вивчення природи змін у генотипі рослини з використанням одночасно цитологічних і генетичних характеристик, зокрема в таких напрямах, як дослідження пилку на фертильність, аналіз мейозу, каріологічний аналіз, цитологічний аналіз мітозу тощо.

Залучення таких наук як цитологія, ембріологія, анатомія та інших допоможуть виявити властивості рослин уже на ранніх етапах розвитку та передбачити подальші зміни. Дуже важливим є прогнозування майбутніх властивостей деревних порід на основі кореляції морфологічних ознак дорослої рослини з цитологічними, ембріологічними, анатомічними ознаками насіння або меристем.

Отримання нових форм і підвищення врожайності так чи інакше пов’язане з вивченням цитологічних та ембріологічних процесів, зокрема для визначення методу генетико-селекційних робіт. Цитологічні та ембріологічні дослідження дають змогу поглибити, розширити та уточнити знання про процеси, які нас цікавлять. У селекції сільськогоспо­дарських культур і садівництві ембріологія та цитологія вже давно відіграють важливу роль. Що стосується лісової селекції України, то до останнього часу такі дослідження застосовують украй недостатньо, лише для окремих видів і не комплексно.

Починаючи із середини 60-років ХХ століття в лабораторії селекції УкрНДІЛГА поступово впроваджуються мікроскопічні дослідження. З часу заснування лабораторії С. С. П’ятницьким цитологічні та ембріологічні методи застосовували Г. Д. Літєвич, З. П. Коц, М. М. Барна, Н. В. Старова, Ц. М. Хашес, І. М. Патлай, П. П. Бадалов, О. І. Кири­ченко, О. І. Свердлова, В. В. Митроченко, О. І. Протасов, Т. Л. Кузнєцова, Л. О. Торосова. Перші роботи в цьому напрямі зроблені ще С. С. П’ятницьким для потреб селекції лісових деревних порід. Насамперед це стосувалося вивчення характеристик початкового селекцій­ного матеріалу, підбору пар для схрещування, ранньої діагностики та надання характеристики отриманим потомствам.

Ембріологічними дослідженням тополь і верб (рис. 1) найбільш детально займалися З. П. Коц і М. М. Барна (рис. 1). Поєднання детального морфологічного опису різних видів тополь з ембріологічним вивченням жіночого та чоловічого гаметофітів дало дослідникам можливість визначити деякі філогенетичні зв’язки у родах Populus L. і Salix L. [1, 4]. Це дало підстави значно зменшити тривалість виведення нових господарсько-цінних сортів тополь і верб.



Рис. 1 – Жіноча генеративна брунька тополі (фото М. М. Барна)
З. П. Коц було проведено всебічне й досконале вивчення цитоембріології сосни звичай­ної на сході України стосовно строків і особливостей розвитку жіночого та чоловічого гаметофітів (рис. 2). Це дало змогу в подальшому, враховуючи усі нюанси розвитку генеративних органів сосни, здійснювати селекційну роботу зі спрямованих схрещувань. Також було підтверджено наявність механізму пригнічення інбридингу та особливе значення підбору пар для схрещувань [5].



Рис. 2 – Загальний вигляд насінного зачатку сосни звичайної (фото З. П. Коц)
У вивченні мінливості сосни звичайної О. І. Кириченко приділила увагу дослідженням із каріології (рис. 3), що природно доповнило та поглибило результати вивчення мінливості морфологічних ознак. Було доведено, що окремі параметри каріотипу популяції залежать від зміни екологічних чинників і геологічної історії. Досліди показали загальну закономірність характеру мінливості морфологічних ознак і мінливості каріотипу в одних и тих самих популяціях [3]. Виявлена різниця свідчить про можливість використання цих ознак для додаткового обґрунтування відмінностей між популяціями при лісонасінному районуванні та для виділення цінних генофондів.



Рис. 3 –Хромосоми сосни звичайної з природної популяції України (фото О. І. Кириченко)
Комплексний підхід до вивчення внутрішньовидової мінливості сосни звичайної в географічних культурах з використанням характеристик на цитологічному та лісівничо-таксаційному рівнях дав змогу Л. О. Торосовій провести селекційний відбір кращих популяцій у культурах [2]. Для цього було запропоновано використовувати, водночас із лісівничими показниками, також цитологічні, наприклад, окремі характеристики пилку (рис. 4).



Рис. 4 – Пророслий на штучному середовищі пилок сосни звичайної (фото Л. О. Торосової)
Проведений О. І. Свердловою цитологічний моніторинг чоловічого гаметофіту різних клонів дуба звичайного дав змогу прослідкувати залежність рівня фертильності пилку та врожайності від поширення порушень у мейозі.

Вдосконалену методику дослідження чоловічого гаметогенезу успішно використовували протягом тривалого часу для моніторингу стану сосни звичайної, що зазнала впливу аварії на Чорнобильській АЕС (П. І. Молотков, О. І. Кириченко). Подальша робота В. В. Митроченко в цьому напрямі у зоні Чорнобильської АЕС та на клонових плантаціях дає змогу зробити як практичні, так і теоретичні висновки щодо особливостей проходження мейозу сосни звичайної.

Найковцями лабораторії селекції УкрНДІЛГА протягом тривалого часу і до тепер також проводяться дослідження анатомічної будови хвої сосни звичайної, різних видів і гібридів сосон, вивчаються особливості ростових процесів вегетативних бруньок хвойних і листяних деревних видів.

Узагалі, мікроскопічні дослідження дають змогу селекціонерам більш поглиблено вивчати біологію деревних порід. Насамперед це стосується таких питань: життєздатність початкового селекційного матеріалу та придатність його для подальшої селекційної роботи, підбір пар для схрещування, можливість попередньої характеристики майбутнього та отриманого потомств, ранньої діагностики господарчо-цінних показників. Усі ці явища настільки складні та різноманітні, що успішне їх вивчення пов’язане саме з комплексним застосуванням різних методів, які використовують у лісовій селекції. Для цього, зокрема, необхідно приділити увагу каріологічним дослідженням поліплоїдів, анеуплоїдів, апоміктів, мутантів – як потенційних джерел матеріалу для успішного селекційного процесу різних видів горіхів, дубів, сосон. На жаль, ще досі не обстежено цитологами гібриди С. С. П’ят­ницького; лише розпочато вивчення географічних культур різних видів аборигенних та інтродукованих видів. Також потрібно дослідити всі етапи розвитку чоловічого та жіночого гаметофітів головних лісоутворювальних порід: від мейозу до стиглого пилку, від яйцеклітини до вистигання насіння. Це особливо стосується тих рослин і популяцій, де існує загроза техногенного перевантаження та впливу несприятливих екологічних умов. Унаслідок комплексного моніторингу (із застосуванням цитологічних досліджень) можна буде розробити та рекомендувати заходи зі збереження природної рівноваги у генетичних резерватах.

У лісовій селекції також необхідно застосовувати дослідження морфогенезу рослин, тобто процесу їх розвитку в онтогенезі, вивчати закономірності внутрішньої мікроскопічної будови та формування тіла рослини. Такі дослідження пов’язані також із вивченням спадкових особливостей меристематичних тканин та їх реакцією на зміну чинників навколишнього середовища. Так, наприклад, вивчення морфогенезу вегетативних пагонів лісових порід дасть змогу певною мірою визначити загальні закономірності їх формування. Знання цих закономірностей допоможуть у розробці агротехнічних заходів на плантаціях і культурах лісових порід, уточненні строків їх проведення. При проведенні анатомо-морфологічних досліджень треба вивчати весь цикл формування пагонів від утворення первинних бугорків апікальної меристеми і до реалізації їх у закінченій довжині пагонів. При врахуванні впливу екологічних і генетичних чинників це може стати одним із методів ранньої діагностики швидкості росту та якості стовбура.

Таким чином, завдяки накопиченим протягом тривалого часу результатам мікроскопічних досліджень реально стає можливим проведення по всіх селекційних об’єктах загального комплексного моніторингу. Це водночас дасть змогу розробити й рекомен­дувати заходи зі збереження природної рівноваги й надійні методики з ранньої діагностики продуктивності та стійкості окремих дерев і популяцій. Окрім селекційних досліджень такі методики можуть бути застосованими в інших сферах лісівничої науки, зокрема в екології – з метою встановлення критичного рівня впливу навколишнього середовища на рослинні організми, що відбиваються у клітинних змінах. При застосуванні у лісовому господарстві добрив і інсектицидів цитологічні показники можуть бути індикаторами порогів неушкоджуючого впливу хімічних речовин на рослину.

У літературі з ботанічної мікротехніки накопичено значні загальні результати (Навашин, 1934; Наумов, Козлов, 1954; Прозина, 1960; Паламарчук, 1964; Абрамова, Карлинський, 1968; Кухтина, 1971; Паушева, 1988; Барикіна, Веселова та ін., 2004). У цих посібниках автори викладають загальні положення, що стосуються методів обробки рослинного матеріалу, виготовлення з нього постійних і тимчасових препаратів та їх дослідження. Однак, майже всі вони стосуються сільськогосподарських рослин, вивчення ж деревних рослин у зв’язку з їх специфічною будовою та функціями вимагає деяких змін методики та уточнення основних способів роботи, що й було протягом років здійснено співробітниками лабораторії. До того ж багато з перерахованих літературних джерел стали бібліографіч­ним раритетом. Для розширення використання мікроскопічних досліджень не лише в лісовій селекції, а й в усіх сферах лісівничої науки готується до друку посібник "Методи мікроскопічних досліджень у лісівничій селекції", що міститиме відпрацьовані та вдосконалені співробіт­никами лабораторії селекції УкрНДІЛГА методики цитологічних досліджень та основні можливості й напрями їх застосування. Саме тому, на нашу думку, майбутній посібник стане у пригоді при виконанні багатьох досліджень лісових деревних порід.

Висновки. Результати дослідження цитологічних та ембріологічних характеристик де­ревних порід дають змогу вирішувати складні питання біології лісу на сучасному та більш інформативному рівні. Для цього в цитологічному й ембріологічному планах бажано більш поглиблено вивчати такі питання: 1) мінливість деревних порід з метою відбору кращих дерев і популяцій; 2) виявлення показників ранньої діагностики інтенсивності росту та стійкості щодо збудників хвороб, шкідливих комах, несприятливих зовнішніх умов; 3) адаптованість інтродуцентів у нових лісорослинних умовах і реакції рослин на зміну екологічних чинників довкілля; 4) оцінювання репродуктивної здатності деревних рослин із метою підвищення насіннєношення та розширення насіннєвої бази; 5) характеристики нових сортів, видів, форм, що отримані за допомогою гібридизації, апоміксису, мутагенезу, поліплоїдії.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Барна М. М. Ембріологічне дослідження тополі пірамідальної (Populus pyramidalis Koz.) // Український ботанічний журнал. – 1969. – Т. ХХVI, № 1. – С. 93 – 100.

2. Дешко Л. О. Внутрішньовидова мінливість сосни звичайної в географічних культурах за цитологічними показниками: Автореф. дис. ... канд. с.-х. наук: 06.03.01/ УкрНДІЛГА. – Х., 2001.– 18 с.

3. Кириченко О. И. Кариотипическая изменчивость сосны обыкновенной на Украине.// Лесоводство и агролесомелиорация. – 1983. – Вып. 65. – С. 59 – 62.

4. Коц З. П. Розвиток жіночої квітки тополі сизої (Populus pruinosa Schrenk.) // Український ботанічний журнал. – 1972. – Т. ХХІХ, № 2. – С. 202 – 206.

5. Коц З. П. Сроки развития женской шишки сосны обыкновенной на Украине // Лесоводство и агролесомелиорация. – 1975. – Вып. 42. – С. 115 – 121.

6. Erikson Gosta, Ekberg Inger. An Introduction to Forest Genetics. SLU Repro. – Uppsala, 2001. – 167 p.
Torosova L. O.

CYTOLOGICAL AND EMBRYOLOGICAL STUDIES IN FOREST BREEDING – RESULTS AND PROSPECTS

Ukrainian Research Institute of Forestry and Forest Melioration named after G. M. Wysotskij

The main results of cytological and embryological studies of laboratory breeding of URIFFM are presented. The necessity for further expansion of such works is proved. Basic perspective directions of its application not only for forest breeding, but for all aspects of forestry science outlined .

Key words: cytological and embryological studies, forest breeding.
Торосова Л. А.

ЦИТОЛОГИЧЕСКИЕ И ЭМБРИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ В ЛЕСНОЙ СЕЛЕКЦИИ – РЕЗУЛЬТАТЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ

Украинский научно-исследовательский институт лесного хозяйства и агролесомелиорации им. Г.Н Высоцкого

Представлены основные результаты цитологических и эмбриологических исследований лаборатории селекции УкрНИИЛХА, обоснована необходимость дальнейшего расширения таких работ и намечены основные перспективные направления их применения не только для лесной селекции, а и в других сферах лесоводственной науки.

Ключевые слова: цитологические и эмбриологические исследования, лесная селекция.
Одержано редколегією 12.12. 2008 р.

УДК 630*56

В. П. ТКАЧ, В. І. РОГОВИЙ, В. П. ПАСТЕРНАК1

МОДЕЛЮВАННЯ ХОДУ РОСТУ БУКОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ КРИМУ

Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького


Наведено алгоритм і математичні моделі для оцінювання існуючого стану та прогнозування росту модальних букових деревостанів Криму.

Ключові слова: бук кримський (східний), хід росту, модальні деревостани, тип лісу, таксаційні показники, продуктивність, математичні моделі.


Концепцією реформування та розвитку лісового господарства [8] передбачено вдоско­налення системи інформаційного забезпечення галузі та впровадження новітніх технологій. Це вимагає розробки відповідних нормативно-інформаційних матеріалів для оцінювання та прогнозування росту головних лісоутворювальних порід України з урахуванням зональних особливостей [9]. Наявність достатньої кількості таксаційних нормативів, які повною мірою враховуватимуть умови росту й розвитку деревостанів, дасть змогу об’єктивніше оцінювати лісосировинні ресурси, прогнозувати ріст деревостанів, контролювати ефективність лісогосподарських заходів, а також аргументовано вирішувати різноманітні лісівничі проблеми [25].

Таблиці ходу росту (ТХР) покладені в основу нормативно-довідкових даних при веденні лісового господарства, обліку лісів і лісових ресурсів. Їх використовують при проектуванні та плануванні лісогосподарських робіт, здійсненні заходів із підвищення продуктивності лісів [11]. Розрізняють таблиці ходу росту нормальних, оптимальних і модальних насаджень. Модальні ТХР на відміну від інших відображують реальний сучасний стан лісів. Тому саме їх найчастіше застосовують при проектуванні лісогосподарських заходів [5, 20]. Наявні таблиці ходу росту та продуктивності деревостанів [7, 13] не повною мірою забезпечують лісогосподарське виробництво та лісовпорядкувальну практику. Викладені у попередній роботі [18] результати наших досліджень ходу росту букових деревостанів Криму свідчать про особливості динаміки їхніх таксаційних показників, що не відображені у чинних нормативах [13]. Існуючі таблиці ходу росту деревостанів бука європейського (Fagus silvatica L.) ІІ – Іb бонітетів, що ростуть в Українських Карпатах, не можуть бути використані для оцінювання відповідних показників деревостанів бука кримського (східного) (F. taurica Popl.).

Моделювання росту деревостанів значною мірою залежить від наявності точної та повної інформації, однак для цього не обов’язково мати великий банк даних постійних пробних площ [11]. Використання бази даних "Повидільна таксаційна характеристика земельних ділянок лісового фонду" (БД ПТХЛ) в поєднанні із результатами порівняно невеликої кількості пробних площ та аналізами ходу росту деревних стовбурів можуть забезпечити достатню інформацію для розробки функцій росту лісових насаджень [11, 12].

У процесі досліджень використано матеріали повидільної бази даних лісового фонду Криму, де головною лісоутворювальною породою є бук (станом на 01.01.2007 р.). БД ПТХЛ включає такі таксаційні характеристики деревостанів: площа ділянки (S), га; вік (A), років; середній діаметр (D), см; середня висота (H), м; повнота (P), запас на 1 га (M1га), м3·га-1; загальний запас на виділі (M), м3; частка ділової деревини, %; бонітет (B), тип лісорослинних умов (ТЛУ), тип лісу (ТЛ), породний склад та ін. У повидільній базі даних відсутні значення суми площ перерізу (G) та кількості стовбурів (N). Їх розрахунок проведено з використанням загальновідомих методик лісової таксації [1], а також виведеної нами залежності середнього видового числа (F) від висоти (Н) для деревостанів бука кримського (F = 1,1126 · Н - 0,2845) [18]. Виявлення неточностей у базі даних для основних таксаційних показників букових деревостанів здійснювали шляхом комп’ютерної верифікації матеріалу, в результаті чого лісові ділянки з помилковими характеристиками були відкинуті [6].

У роботі також використано результати досліджень, проведених на 46 пробних площах (ПП), а також матеріали обробки зрубаних на них модельних дерев. Розподіл букових деревостанів за типами вікової структури здійснювали відповідно до класифікації Г. В. Сємєчкіна (1963) залежно від коефіцієнтів варіації таксаційних ознак. Закладання ПП, відбір модельних дерев, збір польових матеріалів та їх обробку здійснювали згідно із загальноприйнятими у лісівництві та лісовій таксації методиками [1, 3].

За матеріалами лісовпорядкування, площа букових лісів Криму нині сягає 34,9 тис. га, або 13,4 % укритих лісовою рослинністю земель, загальний запас – 9,7 млн. м3. Бучняки на півострові представлені переважно змішаними за складом природними деревостанами, основна частина (67,0 %) з яких – насіннєвого походження, решта – вегетативного.

За формою букові деревостани Криму переважно є простими, у більшості випадків чітке розмежування на яруси в них не простежується. Питома частка складних (переважно двохярусних) бучняків становить лише 1,8 %.

Відповідно до розподілу деревостанів на пробних площах за типами вікової структури, більшість ыз них (91,3 %) є умовно різновіковими та різновіковими. Окремі випадки, де таксаційна будова бучняків наближена до ознак, характерних для одновікових та умовно одновікових деревостанів, спричинені попереднім проведенням у них рубок догляду за низовим методом.

В умовах Криму бук росте у 28 типах лісу, у дев’яти з них є едифікатором. Проте, переважна частина (90,8 %) букових деревостанів росте у чотирьох типах лісу: свіжій грабовій субучині (С2-гБк), свіжій дубово-грабовій субучині (С2-д-гБк), свіжій грабовій бучині (D2-гБк) та свіжій дубово-грабовій бучині (D2-д-гБк), які є переважаючими та господарсько-цінними типами лісу.

Основними напрямами класифікації лісових насаджень при вивченні закономірностей їх формування є об’єднання деревостанів за подібністю лісорослинних умов (типів лісу) і таксаційних показників [9]. У нашій роботі враховано ці принципи. Спочатку було виконано групування букових деревостанів за лісорослинними умовами, а потім за класами бонітету.

У наукових працях, присвячених проблемам і мотивам лісотипологічного групування (у т. ч. гірського), підкреслюється, що об’єднання лісів має базуватися на лісотипологічній класифікації з використанням обґрунтованих лісівничо-екологічних діагнозів, знань про розподіл типів у просторі та їх господарське значення [14, 15]. Критеріями під час групування букових типів лісу були однакова продуктивність деревостанів і подібність інших діагностичних ознак (складу деревостанів, характеристики чагарникової і трав’яної рослинності, ґрунтових умов). Для встановлення суттєвості різниці у продуктивності деревостанів різних типів лісу (С2-гБк, С2-д-гБк, D2-гБк і D2-д-гБк) використано критерій Фішера [10]. У результаті порівняння основних таксаційних показників (D, H, P, G, M1га) у найбільш статистично представлених (VII – XX) класах віку визначено з імовірністю 0,95, що в межах ТЛУ дисперсії вибірок різних типів лісу є подібними, оскільки на 5 %-му рівні значущості фактичне значення F-критерію не перевищує критичного (за винятком окремих випадків). Отже, гіпотеза про відмінність параметрів продуктивності букових деревостанів у різних типах лісу одного едатопу відкидається (F < F5 % – Н0) [10]. За матеріалами повидільної бази даних і пробних площ, склад деревостанів, характеристика чагарникової і трав’яної рослинності також суттєво не відрізняються. Ґрунтові умови букових деревостанів у різних ТЛ детально вивчав П. П. Посохов [17]. Відмінностей за едафо-гідрологічними умовами між типами лісу С2-гБк та С2-д-гБк, так само, як між D2-гБк та D2-д-гБк, ним не виявлено. При порівнянні букових лісостанів різних едатопів (С2, D2) встановлено значущу різницю між їхніми таксаційними показниками та іншими діагностичними ознаками.

Враховуючи наведений аналіз і характеристику букових лісів Криму, моделювання ходу росту бучняків доцільно здійснювати саме для змішаних – за складом, простих – за формою, насіннєвих – за походженням і різновікових – за віковою структурою деревостанів IV – ІІ бонітетів у типах лісу свіжих субучин (С2-гБк, С2-д-гБк) і свіжих бучин (D2-гБк, D2-д-гБк).

Свіжі субучини сформовані на спадистих, стрімких схилах на висоті 450 – 1150 м над рівнем моря (північної експозиції) і на 700 – 1150 м (південної експозиції). Ґрунти бурі та світло-бурі гірсько-лісові, буроземно-перегнійно-карбонатні малопотужні середньоскелетні та середньопотужні сильноскелетні (потужність ґрунтів – 30 – 60 см, скелетність – 30 – 60 %) [17]. Продуктивність бучняків у цьому едатопі – IV – ІІІ класи бонітету. У складі дерево­стану домінує бук із домішкою граба кавказького (Carpinus caucasica Grossh.), дуба ске­льного (Quercus petraea Liebl.), клена польового (Acer campestre L.) й осики (Populus tremula L), інколи трапляються берека (Sorbus torminalis Crantz) і тис ягідний (Taxus baccata L.).

Свіжі бучини приурочена до лощин, пологих і покатих північних схилів на висоті 500 – 1100 м над рівнем моря, на південних схилах – в межах 600 – 1200 м. Ґрунти темно-бурі й бурі гірсько-лісові середньопотужні та потужні (60 – 120 см) слабкої або середньої скелетності (10 – 40 %) [17]. Бук тут утворює як чисті, так і змішані деревостани ІІІ – ІІ бонітетів. Супутниками є ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), дуб скельний, граб кавказький, клен Стевена (A. stevenii Pojark.), липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.), черешня (Cerasus avium L.).

Аналіз усередненого складу букових лісів дав змогу виявити залежність співвідношення основних порід від віку (рис. 1).


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   57
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации