Вплив економічної політики держави на платіжний баланс - файл n1.rtf

Вплив економічної політики держави на платіжний баланс
Скачать все файлы (899.2 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.rtf900kb.31.03.2014 01:05скачать

n1.rtf

  1   2   3   4   5   6
Міністерство освіти і науки України

ПВНЗ «Європейський університет»

Кафедра ЕКОНОМІКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни МАКРОЕКОНОМІКА

на тему:

Вплив економічної політики держави на платіжний баланс
Студентки ФЕМ

II курсу, групи 122

Руденко

Олександри Володимирівни

Прийняв ст. викладач:

Комарецька П.В.
Київ – 2007

ПЛАН
ВСТУП

РОЗДІЛ I. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС І ЙОГО МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

1.1 Структура і система розрахунків платіжного балансу

1.2 Дефіцит платіжного балансу та шляхи збалансування

РОЗДІЛ II. ВПЛИВ ЕКОНОМІНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ НА ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС

РОЗДІЛ III. РОЛЬ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВ В УКРІПЛЕННІ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Додатки

ВСТУП
Політична та соціальна ситуація в будь-якій країні значною мірою залежать від економічного розвитку і немає життєво важливої сфери для успіху держави, ніж її макроекономічний розвиток. Макроекономічні явища відбивають успіхи або невдачі країни, значною мірою впливають на стан її внутрішнього і міжнародного положення. Проблеми, що традиційно відносяться до мікроекономічних, - це питання зайнятості; велична виробленого національного доходу; динаміка ділового циклу; природа інфляції; світове господарство; економічне зростання. Метою кожної держави у сфері виробництва є високі темпи економічного зростання; у сфері зайнятості – високий рівень зайнятості та невелике вимушене безробіття; у сфері цін – стабільні ціни на вільних ринках; у сфері зовнішньоекономічних відносин – рівновага експорту та імпорту і стабілізація валютного курсу.

Безумовно, будь-яка національна економіка і її ефективність в першу чергу залежить від результатів внутрішньої діяльності. В той же час місце в цьому займає і участь держави в міжнародних економічних відносинах(МЕВ).

Об’єктом МЕВ є світове господарство як сукупність національних господарств і їх економічних відносин між собою. Суб’єктом – учасники МЕВ, здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Такими є: фізичні особи, юридичні особи, держави, міжнародні організації та міжнародні підприємства( багатонаціональні і транснаціональні корпорації).

Україна, як самостійний суб’єкт МЕВ, виступає з 1991 року, після проголошення і юридичного та політичного закріплення державного суверенітету.

Одною із основних форм МЕВ є міжнародна торгівля – обмін товарами і послугами між державно оформленими національними господарствами.

Міжнародні торгово-економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях:

Сучасні МЕВ розвиваються у відповідності з певними принципами. Найбільш важливими загальними принципами є:

Крім того, на національному рівні, на дво- і багатосторонній основі, міжнародними організаціями або в рамках міжнародних інтеграційних угрупувань виявляються і погоджуються принципи МЕВ, що мають специфічний характер як по суті, так і по сфері розповсюдження і застосування.

Універсальний характер мають принципи(основи) міжнародних економічних відносин організації Об’єднаних Націй(ООН), а саме:

Україна, відповідно цим принципам ООН проголосила, юридично закріпила та додержується наступних внутрідержавних принципів у міжнародних торгово-економічних відносинах:

Ступінь активності країни у світових економічних відносинах оцінюється такими показниками:

Зовнішньоторговельна діяльність країни враховується у вигляді платіжного балансу, сутність і значення якого розглянемо нижче.

РОЗДІЛ I. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС І ЙОГО МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Платіжний баланс – це співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними в інших країнах за певний період часу(квартал, рік). Він складається у формі бухгалтерських розрахунків, що містять статистичну інформацію із зовнішньоторговельних операцій господарських суб’єктів країни і закордону. Вартісне вираження платіжного балансу відбиває співвідношення між вартістю, отриманою країною, і вартістю, вивезеною із її межі.

Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у лаконічній формі відбити стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними партнерами, являючись індикатором для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно - податкової, зовнішньоторговельної політики; управління державною заборгованістю.

Платіжний баланс має такі розділи:

Рахунок поточних операцій включає торговий баланс і баланси послуг і переказів. Дефіцит рахунку поповнюється за рахунок чистого притоку капіталу. На розмір рахунку поточних операцій впливає темп економічного розвитку країни – збільшення темпу економічного росту викликає дефіцит рахунку поточних операцій. Сальдо рахунку поточних платежів відбиває чистий експорт країни.

До сальдо платіжного балансу входять в сумі сальдо поточних рахунків і сальдо балансу руху капіталу. Активне сальдо платіжного балансу означає заборгованість закордону країни і веде до підвищення національної валюти. Дефіцит/надлишок платіжного балансу впливає на валютні резерви країни і, теж , на пропозицію грошей. Відсутність впливу спостерігається тільки при змінному валютному курсі. Країна повинна рухатись до нульового платіжного балансу.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів в країни в міжнародній кооперації, зв’язками з світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання.
1.1 Структура і система розрахунків платіжного балансу
У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом і включають два розділи: баланс поточних операцій; баланс капіталів та фінансових операцій.

Основні компоненти цих рахунків виглядають так:
Таблиця 2.1

Рахунок поточних операцій

Кредит

Дебіт

1

2

3

А. Товари та послуги







Товари

Експорт

імпорт

Послуги







Транспорт







Поїздки







Державні послуги







Інші послуги







В. Доходи







Оплата праці найманих працівників







Доходи від інвестицій







В тому числі: процент по зовнішньому боргу.







С. Поточні трансфери

кредит

дебіт

2. Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій







А. Рахунок операцій з капіталом







Капітальні трансфери







Придбання/вибуття не вироблених не фінансових активів







В. Фінансовий рахунок







Прямі інвестиції, нетто







Портфельні інвестиції, нетто







1

2

3

Інші інвестиції, нетто







Позики, комерційні кредити, тощо







Використання кредиту і позик від МВФ







Резервні активи







Монетарне золото







СДР







Резервна позиція Фонду







Іноземна валюта







Інші вимоги








Як було раніше викладено, рахунок поточних операцій відображає реальні операції – товарами, послугами, доходами та поточними трансферами. «Товарні» операції пов’язані з рухом товарів – експортом та імпортом. «Послуги» можуть бути результатом трудової діяльності(оплата праці працівників, які проживають у сусідніх країнах) і можуть бути пов’язані з фінансовими активами та зобов’язаннями(наприклад процентні платежі по зовнішньому боргу).

Експорт і імпорт відображаються в цінах FOB, тобто без обліку транспортних витрат за національними кордонами. Імпорт звичайно реєструється митницею на умовах СІФ(включаючи вартість міжнародного страхування і фрахту).

Підсумовуючи всі операції поточного рахунку, одержуємо баланс поточного рахунку або поточний платіжний баланс.

Основними компонентами операцій з капіталом є капітальні трансфери. Фінансовий рахунок поділяється на чотири функціональні категорії, а саме:

Ці активи включають іноземну валюту(готівкову валюту, депозити, цінні папери), монетарне золото, СДР, резервну позицію країни в Фонді та користування кредитами МВФ. Резервні активи повинні знаходитися під контролем органів державно-кредитного регулювання.

Поточний рахунок і рахунок капіталу взаємопов’язані, вони є відображенням один одного. Останній у випадку дефіциту поточних операцій є джерелом фінансування цього дефіциту.

Дефіцит платіжного балансу означає, що мешканці країни в даному періоді заплатили іноземцям більше(оплата благ плюс експорт капіталу більше ніж одержали від них(виручка від експорту благ плюс імпорт капіталу). Отже, іноземці мають суму грошей даної країни, рівну величині дефіциту її платіжного балансу. Ці гроші будуть пред’явлені в Центральний банк країни для обміну на девізи(іноземні валюти).

В українській економіці в продовж 1992-1998 рр. була хранична незбалансованість платіжного балансу. Від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу у зазначений період сягало 2,7 – 3,3% ВВП.

У 1999 – 2001 рр. позитивне сальдо рахунку платіжного балансу склало 3,0 – 3,9% ВВП, а у 2002 – 2003 рр. – 7,6 – 6% ВВП. Ось як виглядає динаміка показників розвитку зовнішнього сектору економіки України у 2000-2003 рр.
Таблиця 2.2. Динаміка показників розвитку зовнішнього сектору економіки України

Показники

2000

2001

2002

2003

Сальдо поточного рахунку до ВВП, %

3,9

3,7

7,6

6,0

Експорт товарів та послуг, % до ВВП

61,6

55,4

56,3

57,6

Імпорт товарів та послуг, % до ВВП

57,4

53,8

51,8

55,8

Темпи зростання, % до попереднього року: експорту товарів та послуг

112,8

109,5

110,7

124,0

Імпорту товарів та послуг

117,8

114,2

105,0

128,3

Коефіцієнт обслуговування довгострокового зовнішнього боргу, %

14,5

14,6

12,0

11,4

У т.ч.: відсотки за довгостроковим зовнішнім боргом

4,4

3,3

2,5

2,2

Валові міжнародні резерви в млн. дол. США

1,5

3,1

4,4

6,9

Валові міжнародні резерви в місцях імпорту майбутнього періоду

0,9

1,7

2,0

2,8

  1   2   3   4   5   6
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации