Шпоры к госам по менеджменту на бакалавра - файл n1.docx

Шпоры к госам по менеджменту на бакалавра
Скачать все файлы (171.1 kb.)

Доступные файлы (6):
n1.docx103kb.03.06.2011 20:25скачать
n4.txt19kb.03.06.2011 21:10скачать
n5.txt92kb.03.06.2011 21:12скачать
n6.txt22kb.03.06.2011 21:13скачать
n7.txt26kb.03.06.2011 21:15скачать
n8.txt28kb.03.06.2011 21:09скачать

n1.docx

  1   2   3   4
Інфр тов. ринку

  1. Товар і його властивості

  2. Ек зростання? Типи: макро: інтенсивн(нові методи упр-ня організацією, виробництвом, якісне зростання), екстенсивн – кількісне залучення ресурсів); мікро – товар, його життєвий цикл. Ресурси: осн, оборот.

  3. Показники: мікро: фондовіддача, фондомісткість, рентабельність, матеріаловіддача, матеріаломісткість. А макро? (ВВП, зовнторг баланс(сальдо))

  4. Закон вартості . Закон – глибинні причинно-наслідкові зв’язки між явищами та процесами, які повторюються: загальн і специфічні. Закон в-ті – обмін між товаровиробниками відбувається згідно сусп. необхідних витрат праці. Функції закону вартості: регулююча, координуюча (к-ть виготовл продукції), розподільча (ресурси між виробниками), стимулююча.

  5. Закон попиту і пропозиції

  6. Рентабельність (абсолютна – монополія на ринку, диференц ринтеб1, диферент рентаб 2= різна родючість)

  7. Роздріб і опт торгівля

  8. Конюнктура ринку

  9. Конкуренція. Конкурентоспроможність на ринку

  10. Кредити, депозити

  11. Капітал і виробничі фонди

  12. Ціни

  13. В-во, якість, конкурентоспроможність

  14. Види витрат (постійні, змінні)

  15. Акцизи

  16. Лізинг

  17. Місц податки (на рекламу)

  18. Інвест діяльність

  19. Використання відходів

Інфр тов. ринку

  1. Товар і його властивості

Благо взагалі - це здатність предметів задовольняти потребам людини.

Споживча вартість товару полягає в його корисності, тобто здатності задовольняти ті або інші потреби як предмет особистого споживання, або як засіб виробництва. Виробництво покликане створювати споживчі вартості. Споживча вартість продукту праці безпосередньо не виражає суспільних відносин, але вона має історичний характер, оскільки її роль і значення змінюються в залежності від зміни суспільних умов. У умовах товарного виробництва споживча вартість повинна задовольняти потреби не самого виробника, а тих осіб, що купують даний товар. Отже, у процесі виробництва товару повинна створюватися суспільна споживча вартість. Проте не всяка суспільна споживча вартість являється товаром, оскільки товар, повинний володіти властивістю обмінюватися на інший товар.

Необхідно відзначити, що споживча вартість товару повинна задовольняти потребам не того, хто її зробив, а надходити для споживання іншим людям, через обмін і задовольняти потреби інших членів суспільства.

Отже, вартість товару - це матеріалізована у ньому суспільна праця товаровиробників.

Як споживчі вартості всі товари різноманітні, а як вартості - усі вони цілком однакові, що і дозволяє прирівнювати товари один до іншого в процесі обміну. Вартість має два різних значення: корисність якогось предмета, або можливість придбання інших предметів, яку дає володіння даним предметом. Перше можна назвати споживчою вартістю, друге - міновою вартістю. Мінова вартість - це властивість товару обмінюватися у відомих пропорціях на інші товари. Суспільна праця, матеріалізована у товарі, становить вартість товару. Вартість є речовим вираженням суспільної праці товаровиробників.

У процесі праці товаровиробником створюється споживча вартість і вартість. Ця обставина породжується тим фактом, що праця товаровиробника носить двоїстий характер. З одного боку, він є корисною працею, що створює речі, що задовольняють ті або інші потреби людей. З іншого боку, праця кожного товаровиробника являється часткою всієї суспільної праці, затратою людської робочої сили взагалі, незалежно від його конкретних форм. Перший вид праці називається конкретною працею, другий - абстрактною працею. Конкретна праця - праця, що затрачається у визначеній корисній формі, - створює визначену споживчу вартість.

Абстрактна праця - характерна риса товарного виробництва. Вона виражає відношення товаровиробників і тому є історичною категорією.

Мочерний: Розрізняють такі основні споживчі характеристики товару:

Функціональна властивість — це споживна властивість, що обумовлюе використання товару за його призначенням.вони є найважжливішими при оцінці якості товарів. Надійність товару — це споживна властивість товару зберігати в часі в установлних межах значення показників функціонувальних властивостей відповідно до заданих режимів і умов технічного обслуговування, ремонту транспортування.

Довговічність — споживна властивість виконувати потрібні функції до переходу в граничний стан при встановленні в системі технічного обслуговування.

Ремонтоздатність — здатність товарів відновлювати свої властивості шляхом профілактичного огляду і ремонту та технічного обслуговування.

Збереженність — це властивість виробів зберігати певний час кількісні і якісні показники, що забезпечують їх використання за призначенням.

Ергономічні властивості товару — забезпечують зручність і комфорт споживання чи єксплуатації товару.

Гігіенічні властивості характеризують умови що впливають на організм і працездатність людини, при експлуатації виробів.

Антропометричні властивості характеризують відповідність конструкції виробу і його елементів формі і масі тіла людини, що забезпечує комфорт.

Психологічні властивості — це здатність товарів забезпечувати при споживанні відповідність виробів, прийняттю мислення та навичків людини.

Психофізологічні властивості — властивості товарів, що комплексно задовольняють як психологічні, так і психологічні потреби, створюючи відчуття комфорту.

Естетичні — це споживні властивості, які виявляються у чуттєво-сприятливих ознаках форми, задовольняє естетичні потреби людини.

Інформаційна виразність — здатність виробу через особливості форми відображати соціально-естетичні уявлення.

Раціональність — форми полягають в едності форми і змісту виявленні її відповідності умовам виробництва та експлуатація відбиття функціонально-кунструкторських суттевиробів.

Досконалість виробничого виховання та товарного вигляду характеризує чистоту виконання контурів окремих елементів виробу, захисні покриття.

Екологічні властивості — рівень шкідливості,я який здійснюють товари на оточуюче середовище при її експлуатації чи споживанні.

Хімічна небезпека — це відсутність недопустимого ризику здоров'ю, життю людини, та її майну, що може бути нанесено токсичними речовинами.

Пожежна мае важливе значення при оцінюванні якості виробів використанні, яких пов'язане із застосуванням легкозаймистих і легкозгоряючих матеріалів.Радіаційна — це відсутність неприпустимого ризику, який може бути завданий життю чи здоров'ю людини, радіоактивними елементами або іонами які вопромінюются з цих елементів.Механічна характеризує захист людини, її майна від різних механічних дій, ударів, тертя, проколів у процесі експлуатації.

20.Ек зростання? Типи: макро: інтенсивн(нові методи упр-ня організацією, виробництвом, якісне зростання), екстенсивн – кількісне залучення ресурсів); мікро – товар, його життєвий цикл. Ресурси: осн, оборот.

Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні.

Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. Дійсно, головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. У всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду.

Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічного розвитку. В Україні після тривалого спаду виробництва необхідно підготувати матеріальну базу для інтенсивного економічного зростання. Чим раціональніше функціонує роцесс відтворення, тим вище ефективність суспільного виробництва.

Таким чином, економічне зростання виступає завжди як результат дії економічних і неекономічних факторів. До останніх належать географічно-кліматичні, національно-демографічні, військово-політичні, культурні, інституціональні тощо.

Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процесс нагромадження капіталу, у ході якого відбуваються суттєві зміни в структурі капіталу, пов'язані з науково-технічним процессами.

Норма нагромадження (виражена у процентах) характеризує відношення частки чистого доходу (прибутку), яку господарюючий суб'єкт (підприємець, фермер, держава) спрямовує на розвиток виробництва або будь-якої власної справи, до загальної суми отриманого ним прибутку (доходу).

До основних факторів економічного зростання, як відомо, належать: капітал, земля (у тому числі природні ресурси), праця (функція трудових ресурсів), а також підприємницькі здібності. НТР - вплив на темпи і характер економічного зростання.

  1. Показники: мікро: фондовіддача, фондомісткість, рентабельність, матеріаловіддача, матеріаломісткість. А макро? (ВВП, зовнторг баланс(сальдо))

Основні макроекономічні показникиОсновні макроекономічні показники
Кінцевий продукт – сукупність товарів і послуг, що купуються для

особистого споживання, а не для перепродажу або подальшої переробки
Валовий національний продукт
Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни

незалежно від їх територіального розміщення
Визначення:
Показник статистики національного доходу в системі національних

рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг у

ринкових цінах, включає вартість спожитих населенням товарів і послуг,

державних закупівель, капітальні вкладення і сальдо платіжного балансу
Показник статистики національного доходу в системі національних

рахунків, який виражає сукупну ринкову вартість товарів і послуг,

виготовлених в країні протягом року
Обчислюється:
За видатками: ВНП = C + Ig + G + Xn
C – особисті споживацькі видатки: предмети споживання тривалого

використання, товари поточного споживання, споживацькі видатки на

послуги
Ig – валові приватні внутрішні інвестиції: кінцеві покупки устаткування,

будівництво, зміна запасів
G – державні закупки товарів і послуг – всі державні видатки на кінцеву

продукцію підприємств і на прямі закупки ресурсів
Xn – чистий експорт – величина, на яку закордонні видатки на державні

товари і послуги країни перевищують державні видатки на закордонні

товари і послуги
За прибутками: ВНП = ВСК + НПБ + З + Р + П + ПВ + ПК
ВСК – відрахування на споживання капіталу – амортизація
НПБ – непрямі податки на бізнес: податок з продаж, акцизи, податки на

майно, ліцензійні платежі, мито
З – винагорода за працю найманим робітникам
Р – рентні платежі – прибутки господарів житла і землі, що забезпечують

економіки ресурсами власності
П – процентні платежі – прибутки кредиторів, які ті отримують від

позичальників як плату за користування грошима
ПВ – прибутки від власності – чистий прибуток підприємств
ПК – прибутки корпорацій
Взаємопов'язаний з валовим внутрішнім продуктом: на відміну від ВВП

включає і суму чистих прибутків із-за кордону
На відміну від НД включає і доходи, отримані в невиробничій сфері, і

амортизацію від основних фондів
Валовий внутрішній продукт
Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни,

які розміщені на її території
Визначення: Показник статистики національного доходу в системі

національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і

послуг, вироблених на території даної країни, у ринкових цінах.
За своєю натурально-речовинною формою є сукупністю предметів і послуг,

що використовувались протягом даного року на споживання і накопичення.
Чистий національний продукт
Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни
Визначення: ВНП за відрахуванням тої частини, яка необхідна для заміни

засобів виробництва, зношених в процесі випуску продукції
Формула: ЧНП = ВНП – ВСК
Національний доход
Характеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у

поточному виробництві

  1. Закон вартості . Закон – глибинні причинно-наслідкові зв’язки між явищами та процесами, які повторюються: загальн і специфічні. Закон в-ті – обмін між товаровиробниками відбувається згідно сусп. необхідних витрат праці. Функції закону вартості: регулююча, координуюча (к-ть виготовл продукції), розподільча (ресурси між виробниками), стимулююча.

Закон – глибинні причинно-наслідкові зв’язки між явищами та процесами, які повторюються: загальн і специфічні. Закон в-ті – обмін між товаровиробниками відбувається згідно сусп. необхідних витрат праці. Функції закону вартості: регулююча, координуюча (к-ть виготовл продукції), розподільча (ресурси між виробниками), стимулююча

Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості. Відповідно до нього виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно необхідними затратами праці. Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом затрати праці зводяться до середніх, суспільно необхідних. Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси товаровиробників і покупців, через механізм попиту та пропонування.

Необхідно, щоб попит і пропонування вільно взаємодіяли, впливаючи на обмін і виробництво товарів, зумовлюючи конкуренцію між виробниками.

Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товарному виробництві:

а) він виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва (розподілу праці між галузями). Відбуваэться перерозподіл праці між галузями. Та галузь, що характеризується надвиробництвом, тобто перевищенням пропонування над попитом, під впливом низьких цін звужуватиметься.

б) закон вартості - основа диференціації товаровиробників. Він зумовлює зведення всіх індивідуальних витрат праці до суспільно необхідних. За таких умов одна група товаровиробників, в яких індивідуальна вартість вища за суспільну, не реалізує частину праці, а інша, в котрої індивідуальна вартість нижча за суспільну, навпаки, реалізує надлишок праці над індивідуальними витратами. Отже, перша група товаровиробників неминуче бідніє і розорюється, тоді як друга збагачується. Суперечність між індивідуальною і суспільне необхідною працею призводить до диференціації товаровиробників;

в) закон вартості сприяє зародженню капіталістичних відносин. Одні стають поступово капіталістами-підприємцями, інші - найманими робітниками;

г) закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Суперечності між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства. Технічний прогрес у виробництві супроводжує, принаймні такі моменти: зростання продуктивності праці забезпечує зниження індивідуальної вартості й отримання надлишку продукту над витратами, підвищений доход товаровиробника. Доход завжди є запорукою успішної конкурентної боротьби цього товаровиробника з іншими товаровиробниками, оскільки він має деяку базу для зниження цін витіснення конкурента. Впровадження технічних новинок у виробництво також неминуче приводить до зниження і середніх суспільно необхідних витрат на виробництво даного продукту. Це змушує всіх товаровиробників зменшувати індивідуальні витрати, а отже, підвищувати технічний рівень виробництва і його організацію.

  1. Закон попиту і пропозиції

Попит та пропозиція — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиція в якості універсальних характеристик ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.

Вперше термін «попит та пропозиція» використав Джеймс Денем-Стюарт у своїй праці «Принципи політичної економії», що була опублікована у 1767 році. Цей термін також був застосований такими видатними економістами-класиками як Адам Сміт та Давид Рікардо у своїх працях «Причини багатства народів» та «Принципи політичної економії та оподаткування», відповідно. В 1870-тих роках модель істотно розвинув та популяризовав Алфред Маршалл в своїй праці «Принципи економіки».

Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги. Еластичним називається попит, що сформувався за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed>1.

Якщо показники падіння цін і збільшення попиту виражені у відсотках, рівні, тобто зростання об'єму попиту лише компенсує зниження рівня цін, то еластичність попиту рівна одиниці: Ed=1.

У разі, коли ступінь пониження цін перевищує показник попиту на товари і послуги, попит нееластичний: Ed<1. Отже, еластичність попиту - показник ступеня чутливості (реакції) споживачів до змін ціни товару.

Еластичність попиту може бути пов'язана не тільки із зміною ціни на товар, але і зі зміною доходу споживачів. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та еластичність попиту по доходах. Є і попит з одиничною еластичністю. Це ситуація, за якої і дохід, і величина попиту змінюються на однаковий відсоток, отже загальний дохід залишається постійним у міру зміни ціни.

Реакція споживачів на зміну ціни товару може бути сильною, слабкою, нейтральною. Кожен з них породжує відповідний попит: еластичний, нееластичний, одиничний. Можливі варіанти, коли попит виявляється абсолютно еластичним або абсолютно нееластичним.

Як правило, існують товари з різною еластичністю за ціною. Зокрема, хліб та сіль є прикладами нееластичного попиту. Підвищення або зниження на них цін в цілому не впливає на кількість їхнього споживання.

  1. Рентабельність (абсолютна – монополія на ринку, диференц ринтеб1, диферент рентаб 2= різна родючість)

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:

1) Рентабельність продукції – характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цій показник використовується при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі прибутковості, при впровадженні нових видів продукції.

Rзаг = ПБ \S заг

де ПБ — балансовий прибуток;

SЗАГ — загальна виробнича собівартість

2) Загальний рівень рентабельності (виробництва): цей показник характеризує прибутковість підприємства відносно до всіх ресурсів, які є в розпорядженні підприємства

R заг = ПБ \ (Совф +С ноз)

Такий рівень рентабельності показує, скільки прибутку приходиться на 1 грн вкладеного капіталу.

3) Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у формуванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов'язані з його основними виробничими фондами:

R овф = ПБ \ С овф *100

4) Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

R ак= Пб \САК

де САК — середня сума активів балансу підприємства.

5) Рентабельність власного {акціонерного} капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Rп= ПБ \СВ.К *100

ПБ — чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

СВ.К. — сума власного капіталу.

Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням всіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

6) У багато номенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу

Ri = (Ці - Si )\Si *100

В процесі аналізу фінансового стану можуть розраховуватися і інші приватні показники: рентабельність поза обернених активів, рентабельність інвестицій.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Відмінність полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, а для визначення фактичної — фактичні.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності

  1. Роздріб і опт торгівля

В умовах становлення ринкової економіки важливим чинником успішного функціонування вітчизняного підприємства є його переорієнтація на засади маркетингу. Власне впровадження концепції маркетингу у практику дає можливість формувати раціональні виробничі програми, оперативно реагувати на ринкову ситуацію та перемагати в умовах конкуренції.
Маркетинг – діяльність , спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.
  1   2   3   4
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации