Цыганенко Г.В. Методическое пособие - Стрессы в жизни государственного служащего. Основные причини. Методы профилактики стрессового напряжения (укр.) - файл n1.doc

Цыганенко Г.В. Методическое пособие - Стрессы в жизни государственного служащего. Основные причини. Методы профилактики стрессового напряжения (укр.)
Скачать все файлы (282 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc282kb.30.03.2014 19:24скачать

n1.doc

  1   2


Стреси в житті державного службовця. Основні причини.

Методи профілактики стресової напруги.
к.психол.наук Циганенко Г.В.
Вступ

Поняття «стресова напруга» 2

Причини стресів (організаційні та особистісні фактори) 5

Види стресів 18

Як людський організм реагує на стрес? 18

Профілактика стресової напруги. Техніки. 19

Для керівника. Протистресове керівництво 26

Методи зняття стресової напруги 27

Протистресове переключення 31

Потоваришуйте зі стресами 33

Висновки 35

Література 38

Додатки. Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса й Раге




Вступ

Стиль життя сучасного спеціаліста можна розглядати як достатньо стрімкий, інтенсивний, інформаційно насичений... і стресовим. Такий стиль життя характерний як для працівників комерційних, так і для державних установ. Стресовість реагування пов’язана насамперед зі зростанням професійних вимог до спеціаліста та низькою його особистісною готовністю реагувати на ці вимоги. Працівнику досить часто доводиться діяти та приймати рішення (як особисті, так і ділові) за браком інформації та часу, з високою долею ризику. І тоді це рішення може супроводжується високим рівнем стресової напруги. Низька якість відпочинку, а то і відсутність можливостей для нього, може створювати сприятливий ґрунт для різних особистісних проблем: неврозів, депресій, погіршення фізичного здоров’я тощо.

Проте в стресі є й позитивний бік. Стрес є звичайним явищем, з яким ми зустрічаємося повсякчас. Стрес є природним і навіть корисним для нашого життя, яке без нього було б нудним та нецікавим. До речі, у китайській мові слово «стрес» складається з двох ієрогліфів – «вей» (криза) і «цзи» (шанс, зручна можливість). Незначних стресів тяжко уникнути, і вони не шкідливі. Проте слід розрізняти допустимий ступінь стресу і значний стрес.

Чому ми взяли до уваги саме робочі стреси? Тому, що доросла людина проводить на роботі третину свого життя. Проте стреси є і в інших ситуаціях, які очікують на людину поза роботою. Нас постійно супроводжують стресові імпульси, або, як їх ще називають, стресори. Стресори можуть виникати як вдома, так і на роботі, тобто будь де, навіть уві сні.

Звісно, у кожного з нас різний ступінь стресостійкості, який не слід перевищувати, інакше виникатиме стресове перевантаження. Межа стійкості до стресу визначається тим рівнем напруги, яку здатна витримати кожна окремо взята людина: на когось впливає навіть найменша неприємність, найпростіша суперечка, а хтось відчує стрес лише тоді, коли відбувається щось надзвичайно серйозне.
Той тип стресу, який ми будемо детально розглядати в цьому посібнику, визначається фахівцями як надзвичайне фізіологічне чи психологічне напруження. Ми розглянемо причини виникнення такого самопочуття, виділимо основні фізіологічні та психологічні ознаки стресу, визначимо основні етапи його перебігу. В окремому розділі буде описано методи протистресового управління. Не залишено поза увагою й техніки знаття стресової напруги. Для діагностики та визначення рівня стресостійкості в Додатку представлена «Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса й Раге».

Посібник спеціально містить кілька блоків прикладних технік зняття стресової напруги, оскільки основним завданням даної публікації є допомога в попередженні стресового перенавантаження. У ньому Ви знайдете вправи проведення релаксації та концентрації, дізнаєтесь, яким чином можна згадати слово чи події, яку Ви б хотіли згадати. І на завершення вступної частини хочу побажати Вам отримати саме ту інформацію, яка стане Вам у пригоді!
Поняття стресова напруга
Є такий чудовий старий анекдот.

Якось зустрічаються два приятеля:

На наступний день:


Життя – це стрес. І ті стреси, які фіксує наша свідомість, – це лише видима частина реального стану справ. Коли людина добре себе почуває, з гумором сприймає багато, навіть не найприємніших обставин у житті, то стреси вона розглядає як звичайні стимули, як ситуації, на які треба або не треба реагувати. Коли ж щось у вашому житті складається не так, як хотілося, і Вас засмучує такий стан справ, Ви починаєте відчувати, що стреси просто навалюються з усіх боків, і вже важко на них реагувати відповідно.

Стрес – це психічна та емоційна реакція людини будь-яку ситуацію – як фізичну, так й емоційну. Це ваша індивідуальна реакція, що може відрізнятися від реакції іншої людини. В її основі лежить особисте ставлення до даної ситуації, а також думки, враження та почуття. Це душевний стан, який Ви самі собі формуєте своїми власними думками. Він пов’язаний з тим, що Вас оточує; зовнішні фактори лише запускають Вашу внутрішню дзеркальну індивідуальну реакцію. І часто так трапляється, що відчуття тривоги і небезпеки буває значно інтенсивнішим, ніж вона сама в реальності.






Стрес – це реакція організму людини для адаптації та пристосування до зміненої обстановки.


Причини робочих стресів
Для того, щоб навчитися справлятися зі стресовими ситуаціями у своєму житті, і на роботі насамперед, слід знати, а де ж стресори можуть нас підстерігати. Я достатньо детально зупинюся на розгляді цього питання, оскільки знання причин виникнення робочих стресів дасть змогу як профілактично попереджати можливі ситуації, так і зменшувати їх реальний вплив, а то навіть і підвищити ефективність управлінської праці, досягати цілей організації з мінімальними психологічними та фізіологічними втратами для персоналу.





Стрес може бути викликаний безліччю факторів, які пов’язані з робочим навантаженням, діяльністю організацій чи особливостями характеру та подіями особистого життя.



Причини стресів
Схематично ці фактори можна згрупувати таким чином: причини навколишнього (організаційного) оточення та особистісні причини (рис.1).



Рис.1
Список причин виникнення стресів можна розширювати і доповнювати. Проте використовуючи наведений перелік можна зорієнтуватися в загальному підході до визначення психологічних і фізичних (організаційних) джерел стресової напруги. Далі дамо коротку характеристику кожній із зазначених причин.
Стресові особливості роботи

З особливостями роботи пов’язано виникнення специфічних стресорів. Ці стресори є наслідком виконання робочих завдань, тобто зумовлені змістом самої роботи.

До них можна віднести такі:


Кількість робочого навантаження також є стресором. Як перевантаження, так і недонавантаження може призводити до психологічного чи фізичного виснаження. Ситуація, коли робоче завдання працівнику слід виконати за короткий проміжок часу, може призводити до того, що працівник хвилюється, збентежений, відчуває критичність, а іноді навіть безнадійність. Коли ж роботи мало, то можуть бути такі відчуття як втрата цінності як працівника, зниження статусу в структурі організації.

Окремо хотілося б виділити робочі професії, пов’язані з сезонністю у виконання робочих завдань (будівельники, продавці в літній чи зимовий час, городники-ландшафтники тощо), або з критичністю (авіадиспетчери, пожежники, охоронці, МНСники, водні рятівники тощо). Таким працівникам доводиться справлятися з тривалими періодами бездіяльності та авральної роботи, коли трапляється якась критична подія. Такий ритм роботи є потенційно небезпечним, оскільки працівникові може бути важко швидко і адекватно реагувати в стрімких непередбачених умовах.

Запровадження та використання нових технологій теж може бути джерелом стресу, або стресором. Оскільки необхідність засвоювати нове обладнання і системи може нести психологічних дискомфорт для деяких працівників. Як типові наслідки організаційних інновацій виділяють такі: підвищення тривожності персоналу, погіршення загального функціонального стану, стійке психоемоційне перевантаження, виникнення психосоматичних захворювань, утруднення у спілкуванні, погіршення соціально-психологічного клімату в колективі. Унаслідок цього може виникати стійке негативне ставлення до керівництва і до організації в цілому. Тому під час запровадження інновацій слід готувати персонал до них не лише технологічно, але й психологічно.

Як приклад можна згадати тренінгову ситуацію з працівниками однієї дуже відомої українсько-англійської лінгвістичної компанії. Метою тренінгу було вироблення стратегії розвитку та розширення компанії, прихована мета – адаптація співробітників до нововведень. У процесі тренінгової роботи було виявлено ряд причин уникання нововведень і страхів досвідчених працівників компанії. Серед основних – виявився страх перед новими технологіями і технікою. Часто працівника лякає можливий прогрес у комп’ютерних технологіях, який вимагає від корекції здобутих знань і навичок, певних, а то й значних зусиль для їхнього технологічного опанування.
Нечіткі ролі в організації. Невизначеність кола професійних обов’язків
Великий режисер, актор і викладач Костянтин Станіславський у визначенні ролі зазначив, що це характерна поведінка людини та перелік вимог, які висуваються до цієї поведінки певними соціальними інститутами. І додавав, що для того, щоб актор добре зіграв роль, треба щоб у нього з’явилося власне її переживання та відчуття ролі.

Для дорослих вже є звичними ролі сина, доньки, чоловіка, дружини, жінки, матері, пасажира транспорту, учня, студента, спеціаліста тощо. Але ж був час коли ці ролі були новими і викликали тривогу, а то і стрес. Проте стан тривоги, втоми та перевантаження можуть викликати і звичні ролі. Особливо це трапляється тоді, коли правила поведінки в цій ролі є нечіткими та незрозумілими або до неї пред’являються протилежні вимоги.

Робоча рольова неоднозначність визначається як така, коли є непередбачувана рольова поведінка спеціаліста, коли він не може зрозуміти, яку поведінку від нього чекають, які можливі наслідки його дій.

Конфлікт ролей може виникати й тоді, коли до спеціаліста пред’являють протилежні вимоги. Наприклад, коли начальник відділу і начальник управління повідомляють працівнику свої взаємно протилежні вимоги або вимагають робити різні справи одночасно та терміново. Конфлікт ролей може виникнути і тоді, коли цінності та очікування співробітника не співпадають з цінностями значущих й авторитетних в організації людей. Особливо загострюється такого роду переживання, якщо від цих людей буде залежать кар’єрне зростання спеціаліста.

Відчуття відповідальності може теж виступати в ролі потенційного стресора. Розрізняють робочу відповідальність за матеріальні об’єкти (обладнання, ресурси) і за людей (керівна посада або посада, яка передбачає взаємопов’язаність із кількома підрозділами). Для деяких працівників відповідальність за інших може виступати суттєвим чинником психологічного перевантаження: помилка водія може призвести до травм або навіть загибелі людей. Одночасно є відповідальність фактична і та, яку відчуває (чи сприймає) працівник, і ці рівні можуть не співпадати між собою, тобто кількість відповідальності може переоцінюватися. І ця невідповідність може спотворювати реальні стосунки між колегами та викликати конфліктні ситуації.
Конфліктні міжособистісні стосунки на роботі:

з колегами, з керівником, з підлеглими
Висвітлюючи особливості впливів попередніх стресорів ми так чи інакше торкалися питання взаємостосунків у робочому колективі. Говорили про стресовість рольових невідрегульованості та очікувань. Слабка плановість та авральність роботи теж негативно позначаються на психологічному кліматі в колективі, самопочутті її членів, та може зумовлювати недоброзичливі стосунки, небажання колег давати підтримку один одному. У той же час соціальна підтримка може стати джерелом хорошого настрою, підвищувати продуктивність праці, знижувати перевтому і психологічне виснаження від інтенсивних (або монотонних) робочих завдань.

Контроль керівника і стиль його керівництва є ще одним стресором для підлеглих. Численні дослідження соціально-психологічного клімату відзначають, що є індивідуальні відмінності у кількості впливу керівника на підлеглих, у тій кількості управління, в якій вони відчувають потребу. Відомо, що для одного спеціаліста невизначеність і відсутність прямих інструкцій буде джерелом натхнення і професійної творчості, а для іншого – джерелом страхів і стресів.

Деякі співробітники можуть своєю поведінкою провокувати стреси. Цих людей, дослідник Левінсон називає «абразивні люди», або ще їх називають конфліктогенними. «Абразивні люди», як правило, орієнтовані на успіх, вимогливі як до себе, так і до інших, прагнуть якомога краще виконувати справу, за яку вони беруться. Утім ці люди або є дуже емоційними і тривожними, або ж не дуже зважають на емоції та переживання – як свої, так й інших людей. Якщо така «абразивна людина» займає керівну посаду, то міжособисті стосунки та їхні наслідки можуть бути дуже психотравматичними для підлеглих. На жаль, вітчизняних досліджень, які б проводилися за темою насильства на роботі в Україні немає, а от за результатами опитування Американської асоціації менеджменту близько 25 % організацій зізналися, що мали факти навіть фізичного насильства на роботі.

Іншою формою відкритої агресивної поведінки на роботі є сексуальні домагання. Сексуальні домагання, як і факти фізичного насильства, у нашій культурі, як правило не афішуються і є предметом лише міжособистісних обговорень „на кухні”. Проте сексуальні домагання можуть суттєвим чином загострювати стосунки і створювати стресовий дискомфорт для об’єкта сексуальних домагань.
Нецікава робота
Деякі автори досліджень виділяють цікаву роботу як фактор життєвої творчості спеціаліста. Маючи таку роботу, людина менше хвилюється і рідше страждає фізичними недугами, ніж ті, хто займається нецікавою роботою. Проте розуміння поняття “цікава робота” у кожного своє: те, що здається одному захопливим, для іншого може бути нудним і навпаки. Залежить інтерес та цікавість до тієї чи іншої роботи від рівня домагань спеціаліста, від її цінностей, особистих та професійних мотивів роботи.
Проблеми, пов’язані з кар’єрним зростанням
Стрес може виникати через невпевненість у професійному зростанні на даній посаді, на даному підприємстві. Умовами цього почуття можуть бути як загроза звільнення, так і „недостатність руху кар’єрними сходами” або „надшвидке кар’єрне зростання”.

Ще одна з причин стресу – це прагнення отримати все і зразу, не співвідносячи цей ритм з фізіологічно можливим навантаженням. Молодий працівник не відчуває перевантаження, але вже після 30-ти років значна частина кар’єристів починає жалітися не лише на часті депресивні напади, але й на певні соматичні проблеми: болі в спині та шийному відділі хребта, розлади кишечника (синдром роздратованого кишечника, виразки тощо). І коли спеціаліста звільняють, то переживання такої неприємно ситуації може відчуватися як особиста трагедія. „Причина стресу часто полягає навіть не у втраті посади, а в неадекватному ставленні до цієї події. В ієрархії цінностей сучасних людей, особливо молодих і амбіційних, престижна та добре оплачувана робота коштує занадто дорого, часом затьмарюючи навіть такі непорушні поняття, як сімейний добробут, здоров’я, дружба, кохання. Саме ставлення до звільнення – лакмусовий папірець багатьох проблем” [Л.Ніконова, Дзеркало тижня].
Пропозиція. Для зниження рівня сприйняття стресу було б доцільно проводити ряд спеціальних програм серед різних категорій спеціалістів, як досвідчених, так і студентської молоді (серед кадрового резерву). Під час таких програм слід звернути увагу на раціональне планування свого робочого дня і відпочинкового часу, вказувати на необхідності відпочинку і рухливих перерв, щоби розвантажити хребет. Проте головним вважаю все ж навчати людей знімати стрес без алкоголю та медикаментів, оскільки досить часто зараз працівники стають дуже чутливими в стресових ситуаціях, їм важко протистояти стресу та справлятися зі стресовою напругою.
Важкий психологічний клімат в організації
В організації важливими є культура і стиль керівництва, і про це ми вже вище говорили. Проте це ще не все. Важливими є також комунікаційні норми, яких дотримується персонал. Неповноцінна інформація між адміністративним і виконавчим персоналом може зумовлювати високий рівень стресу та перевантаження. Американські дослідники доводять, що якщо обмеження комунікації в процесі виконання робочих завдань призводить до приписування негативних рис іншим, критики керівництва та менеджменту організації, а також спробам службовців рухати свої інтереси за рахунок інших. Такі обмеження сприяють виникненню в колективі почуття недовіри та нездорової конкуренції.

Слід звертати увагу та розвивати у колективі таку важливу характеристику позитивного психологічного клімату, як лояльності персоналу. Лояльність персоналу проявляється в позитивно емоційно зарядженому відчутті приналежності до колективу. І з’являється тоді, коли персонал бере участь у прийнятті та виконані рішення. Коли ж такого почуття немає, то персонал може страждати від емоційного неблагополуччя, та потерпати від стресу.
Кризовість у поєднанні сімейного та професійного життя
Ще одними потенційним джерелом стресу є особливості поєднання роботи та всіх інших ролей, які може виконувати людина. Останнім часом ця проблема притягує увагу дослідників, оскільки змінюється структура сім’ї, збільшується кількість жінок, які починають робити кар’єру, не думаючи про сім’ю. Технологічні зміни (лептопи/комп’ютери, мобільні телефони) дають змогу виконувати робочі завдання будь де. У таких умовах границі між роботою і не роботою змішуються, що може провокувати конфлікт між ролями на роботі та поза нею. Окрім того, зосередженість на сім’ї та сімейних обов’язках може сприяти тому, що члени сімейного подружжя відчувають «професійну нереалізованість», і ці відчуття є потенційними для виникнення стресового напруження, а то навіть і сприяти більш глибинним переживанням незадоволення.

Серед причин стресів виділяють також шкідливий спосіб життя, невміння збалансувати свій робочий час і час відпочинку. Досить часто стрес виникає через напруженої атмосфери на роботі, складних взаємостосунків з колегами та керівництвом, технік антикризового управління. Недостатньо чіткий опис границь виконання робочого завдання, недостатня кількість часу для його реалізації може викликати стресову напругу. Також причинами можуть бути відсутність винагороди і уваги за виконану роботу. Невпевненість у завтрашньому дні, нестабільність у роботі та особистому житті – все це потенційні стресори.
Слабка особиста опірність стресу
Тип реагування на стрес визначається також певними особистісними рисами (рис. 2). Серед них найбільш яскравими є пристосовування, соціабельнісь, свідомість, поступливість та інтелектуальна відкритість [Гелрігел Д., c.60]. Залежно від вираження тієї чи іншої риси або їхнього своєрідного комплексу (поєднання) схильність до стресового переживання може бути різна. Так, наприклад, безтурботний, імпульсивний, енергійний та компанійський працівник буде значно рідше потерпати від стресової напруги, ніж організований та сором’язливий. «Чому?» – запитаєте ви. А тому, що перший, спонтанніший, реагує ситуативно, у критичних ситуаціях шукає підтримки в оточуючих, а отже швидко може звільнятися від негативних переживань, такі люди не мають потреби формувати очікування, вони відкриті до незвичних рішень.

Є хороший анекдот щодо цього.

Ізя телефонує Мойші на роботу:
- Привіт, старий козел!
- Ви знаєте, з ким говорите?! – лунає незнайомий голос.
- З ким?
- З генеральним директором фірми!
- А ви знаєте, з ким говорите?
- Ні.
- Ну, і слава Богу! – каже Ізя та кладе слухавку.



Рис.2
Є також ряд особистих рис, які можна назвати антистресовими. До них можна віднести, наприклад, почуття власної гідності, внутрішній локус контролю, інтелектуальну відкритість.

Почуття власної гідності – це одне з необхідних антистресових почуттів, що виражається в оцінці людиною самої себе, своєї поведінки, можливостей, зовнішнього вигляду, самодостатності, переживання власної цінності та унікальності. На це почуття можуть впливати успіх та думка інших, проте ця оцінка є достатньо стабільною характеристикою, її можна віднести до риси пристосування. Працівник зі стабільним почуттям власної гідності легше знайде роботу (бо ризикує і виграє), схильний довіряти власним відчуттям, ініціативний. Слабке ж почуття власної гідності може призводити до того, що працівник швидше підпадає під вплив оточення, ставить перед собою нижчі цілі, потерпає від стресів, конфліктів, двозначностей, думки керівництва і поганих умов праці. Працівник з високим почуттям гідності працює значно ефективніше, схильний докладати максимум зусиль для досягнення позитивного результату.

Локус контролю – це певний погляд людини на її власну можливість контролю подій, які мають на них вплив. Працівники з внутрішнім локусом контролю вважають, що багато що в їхньому житті залежить від власної активності, вони прагнуть керувати власною поведінкою, політично та соціально активніші, цікавляться тим, що є навколо, схильні орієнтуватися на себе при прийнятті рішення, більше зорієнтовані на досягнення. Працівники з зовнішнім локусом контролю зацікавлені у стабільному директивному керівництві, структурованих стосунках. Вони вважають, що в більшості випадків вони не можуть впливати, і що все залежить від когось іншого, а не від них особисто. На відміну від них особи з внутрішнім локусом контролю легше приймають свої помилки, роблять висновок і пробачають себе за них.

Догматизм, авторитаризм – це певні упередження людини, яких вона чітко дотримується. Догматичні люди приймають лише свої погляди, вважають їх абсолютно правильними, усі інші відкидаються та засуджуються. Догматична людина упереджена, з вузьким світоглядом; мало догматична людина має широкий світогляд, приймає і допускає інші точки зорі. Високодогматичні люди підпадають під вплив влади, залежать від її вказівок та настанов. Високий рівень догматизму залежить від слабкої інформованості людини, від браку доступної інформації. Рівень догматизму та авторитарності залежить також від інтелектуальної відкритості (чим він нижчий, тим вища інтелектуальна відкритість).
Інформація для саморозвитку! Дізнатися про рівні розвитку тої чи іншої якості Ви можете, звернувшись за консультацією до професійного психолога із запитом про психодіагностику.
На життєвому шляху в нас можуть виникнути події, потрясіння, які здатні викликати стрес. Проте ставлення до них, як до певних перешкод, а не як до життєвої трагедії розширює особистісні можливості пошуку варіантів виходу.

У своїй більшості стреси є частиною нашого життя, і їх важко уникнути. Важливо знати, які події та в яких випадках є дуже стресогенними, і можуть мати негативні наслідки.

Якщо ми складемо список стресових подій, то ми побачимо, що деяких з них є позитивні: це весілля, особистий успіх, народження дитини, успішне складання іспитів. Крім того, протягом життя ми зустрічаємося і з такими позитивними відчуттями, як закінчення школи, університету, зустрічі з друзями та рідними, перемога улюбленої команди чи колективу, кохання, творчий підйом, які теж можуть теж викликати стресову напругу.
Практичні додатки. За допомогою методики визначення стресостійкості та соціальної адаптації (її ще називають шкала змін) Холмса та Раге, яка знаходиться у кінці посібника, розділі „Додатки”, можна з’ясувати рівень (за кількістю балів) отриманих стресів.

Пояснення до методики. Методика містить перелік подій, життєвих обставин чи ситуацій, які можуть викликати стрес. Методика має свої особливості, на які слід зважати. Наприклад, для однієї людини переїзд буде пов’язаний з печаллю, що зумовлена втратою друзів, небажаним віддаленням або зближенням з родиною тощо, а для іншого – радість, що нарешті буде свобода, самостійність. Тобто стресові зміни можуть діяти по-різному, як позитивно, так і негативно. Іншими словами, ситуація є стресовою, якщо її такою сприймає людина. Таким чином, як писав Ричард Лазарус (1993), «психологічні проблеми пов’язані з суб’єктивним, а не об’єктивним боком реагування на стрес».
Види стресів. Поняття стресової напруги
Отже, стрес можуть викликати як позитивні, так і негативні ситуації. Для їх розрізнення було введено два поняття: позитивні прийнято назвати евстреси, негативнідистреси, чи просто стреси.

Деякі життєві ситуації можна було передбачити і, відповідно, підготуватися до цих переживань. Наприклад, етапи розвитку і становлення сім’ї, біологічні зміни в організмі, характерні для кожного з нас. Інші є непередбачуваними (нещасні випадки, природні катаклізми, трагічна смерть близьких людей тощо). Існують ще ситуації, які зумовлені поведінкою, прийняттям рішень, певним ходом подій (розлучення, зміна місця роботи чи місця проживання тощо). Кожна з цих ситуацій може викликати стрес і душевний дискомфорт. Тому слід мати хороші адаптивні можливості, щоб пережити стрес, вистояти в життєвих обставинах. Ці адаптивні здібності можна виростити в собі, навчитися їх використовувати, попереджаючи негативний вплив стресів на організм. Про техніки та методи попередження стресової напруги буде йти мова в розділі „Профілактика стресової напруги. Техніки. Методи”. А зараз більш детально розглянемо, що таке стрес та які етапи його розгортання.
Як людський організм реагує на стрес?
Під дією стресу організм може відчувати стресову напругу. Розглянемо різні стани людини, які можуть сигналізувати, що в організмі є стресова напруга. Свідома оцінка цих станів може перевести ці сигнали зі сфери емоційної (почуттів) до сфери раціональної (розум), і тим самим можна ліквідувати небажані стани.

Г. Сельє виділив три фази такого реагування організму [Селье Г., 1979]:

1) реакцію тривоги, що відображає процес мобілізації резервів організму;

2) фазу опору, коли вдається успішно долати виниклі труднощі без якого-небудь видимого збитку для здоров’я. На цій фазі організм виявляється навіть стійкішим до різноманітних шкідливих дій (інтоксикації, крововтрати, позбавлення їжі, больових відчуттів тощо), чим у звичайному, початковому стані;

3) фазу виснаження, коли внаслідок надмірно тривалої або надмірно інтенсивної напруги виснажуються пристосувальні можливості організму, знижується його стійкість до захворювань і з’являються різноманітні ознаки фізичного неблагополуччя: зниження апетиту, порушення сну, розлади травлення, втрата ваги, підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму тощо.
Стреси «хороші» та «погані»
Г. Сельє відзначав, що стрес – не завжди тільки негативне явище; це обов’язковий компонент життя, що супроводжує емоції будь-якого знаку, зокрема любовний екстаз і творчий підйом. Ці емоції приносять задоволення і захищають від ударів життя. Стрес може не тільки понизити, але і підвищити стійкість організму до шкідливих хвороботворних чинників, і в цьому випадку він називається еустресом. У протилежність йому той стрес, який може привести до хвороби і загибелі, називається дистресом.
Ганс Сельє в досліджені стресу відзначив таку його особливість, яка відіграє позитивне значення для всього живого – стрес стимулює смак та інтерес до життя. І справді, стрес на початку якоїсь справи розглядається як певна інтрига, що розвертає відчуття азарту, схильності до риску, відчуття емоційного піднесення. Якщо відповідно використати енергію, яку розбуджує хвилювання перед початком, і спрямувати її в корисне русло, то така енергія породжує творчість, коли людина шукає нетрадиційний підхід до вирішення проблеми, яка виникає в ході роботи. Для залучення такої якості стресової напруги, слід зважати на зазначені три етапи розгортання і відповідно готуватися.

Особливо така підготовка є значущою, коли ми не можемо жодним чином вплинути на хід справи або на ситуацію, в якій ми знаходимося.

Дуже важливим є таке реагування, коли людина проживаючи травматичну ситуацію, не ототожнюватися з нею. Що це означає? Інколи ми, знаходячись у критичній ситуації, вважаємо, що коли не буде так, як ми хочемо, то це «все інше є дуже поганим, трапиться щось страшне і невиправне», «якщо керівник мене не похвалить, то немає заради чого жити і працювати в цій установі».

Насправді може бути реальність не такою і страшною та критичною. У той же час, не слід і недооцінювати ситуацію. Тобто оцінюючи ситуацію, слід зважати як на власні почуття, так і на її інтелектуальний аналіз. Звісно, коли охоплює хвилювання, то все може здаватися достатньо критичним, загрози – реальними, а вихід бачиться лише один. Насправді, і Вам це також добре відомо, виходів завжди є кілька.
Що ж відбувається в організмі людини під час стресу?

Реакція стресу

Несприятливі фактори (стресори) викликають реакцію стресу, т.зв. стрес. У нормальних умовах у відповідь на стрес у людини виникає стан тривоги, сум’яття, які є автоматичною реакцією організму для підготовки до активних дій: атакуючого чи захисного плану. Така підготовка відбувається завжди, поза тим, якою буде реакція на стрес, навіть тоді, коли не відбувається фізичних дій. Імпульс автоматичної реакції може бути потенційно небезпечним, оскільки призводить до готовності реагувати. Серце починає битися швидко, тиск підвищується, м’язи напружуються. Організм готується протидіяти напрузі. Людина свідомо чи несвідомо бажає пристосуватися до нової ситуації. Поза тим, небезпека фізична чи психологічна, серйозна чи несерйозна (словесна образа), в організмі виникає готовність протистояти. І коли таке протистояння відбувається, то енергія знаходить вихід і стресовий стан зменшується, людина так чи інакше заспокоюється. Коли ж реагування не відбувається, Ви придушуєте в собі реакцію відповіді, то на організмовому рівні не заходить вихід утворена енергія. Відбувається її накопичення.

Коли людина відновлює рівновагу, стрес не дає жодних наслідків або не адаптується до неї – це називається мал-адаптація (погана адаптація). Енергія стресу, яка не знайшла виходу, порушує адаптацію, що сприяє виникненню деяких психосоматичних (фізичні недуги, які носять психологічне забарвлення) захворювань чи порушень. Іншими словами, якщо стреси виникають досить часто і не знаходять вихід, то це призводить до збіднення адаптаційної системи організму.
Пасивність

Вона проявляється у людини, в якої адаптаційний резерв збіднений, а організм не може протистояти стресу. Виникає стан безнадії, депресії. Але і в таких людей стресове реагування може з часом минути.

Дві інші реакції активні та залежать від волі людини.
Активний захист від стресу.

Людина змінює сферу діяльності та знаходить щось, що є більш корисним і сприятливим для досягнення душевної рівноваги, що сприяє покращенню стану здоров’я. Це можуть бути фізичні навантаження, музика, робота в садку чи на городі, колекціонування, виготовлення виробів народної творчості, туризм тощо. Тобто маємо творче реагування на стрес.

Іншу називають активна релаксація (розслаблення) – це реагування підвищує природну адаптацію людського організму як психічну, так і фізичну.
Наступні методи можуть підійти, як для тих, які про надмірний стрес знають особисто, так і для попередження стресового перенавантаження.
Профілактика стресової напруги. Техніки. Методи
Далі наведемо кілька рекомендацій, які дадуть змогу оцінити ваше ставлення до стресової ситуації та зорієнтують Вас у можливих напрямках вирішення:



Стосовно робочих стресів – насамперед зверніть увагу на своє робоче навантаження, можливо, воно таке, від якого будь-яка людина вибилася б зі своїх сил. Отже.

1. Слід розробити систему пріоритетів у своїй роботі. Оцініть свою роботу наступним чином: “маю зробити сьогодні”, “зроблю пізніше за тижні” і “зроблю тоді, коли буде час”. Якщо дається багато завдань відразу, треба робити все за планом: найважливіше і найскладніше – зранку, коли багато енергії, на свіжу голову, потім – по мірі втоми, легші завдання. Якщо не встигаєте чогось зробити – не панікуйте, зверніться по допомогу до колег або перенесіть на інший час. Не бійтеся видатися комусь некомпетентним. Набагато важливіше зберегти здоров’я, як фізичне так і психологічне.

Важливо враховувати власні біоритми. У людей зазвичай два періоди максимальної активності: перший починається після дев’ятої ранку і триває до обіду, другий починається з третьої-четвертої години дня та закінчується вечором. Після дев’ятої вечора продуктивність праці різко знижується. Тож не варто скніти над роботою ввечері чи вночі – користі буде мало. Ніколи не жертвуйте сном, навіть заради найважливіших справ! Дослідження показали, що в тих, хто спить до чотирьох годин на добу, працездатність падає принаймні вдвічі. Багато хто намагається стимулювати себе чаєм, кавою, нікотином. Але усі стимулятори мають так звану
”парадоксальну реакцію”: якщо випивати більше чотирьох чашок міцної кави або чаю на день, то замість активізації, з’являється почуття виснаження та сонливість. Це свідчить про перевтому нервової системи.

Якщо раптом з’являються труднощі на роботі, слід передусім проаналізувати причини цього явища. Можливо, ваших знань або вміння бракує, щоб справитися із завданнями. У такому випадку, займіться самоосвітою: проштудіюйте необхідну літературу, проконсультуйтеся з фахівцями, попросіть про підвищення свого фаху, наприклад, на курсах підвищення кваліфікації. Але, можливо, справа зовсім не у ваших особистих недоліках, а в поганій організації праці. Наприклад, у вашій організації немає необхідного обладнання, завдання нечітко сформульовані або змінюються щодня, залежно від примх керівництва. На жаль, така ситуація досить типова, коли заради економії, роботодавці часто змушують одного співробітника працювати за двох-трьох. При цьому спеціально тримають підлеглих у страху, лякаючи можливим скороченням штатів, аби змусити їх працювати інтенсивніше. Не піддавайтеся на цю хитрість! Слід тактовно звернути увагу колег і начальства на те, що вас непомірно навантажують роботою та попросити розподілити обов’язки раціональніше. Якщо реакцією на прохання стане звільнення, не переймайтеся жодної хвилини: чи варто залишатися в колективі, де вас не цінують і не бережуть ваше здоров’я?

2. Навчіться говорити “ні”, коли достигнете межі, після якої уже не можете взяти на себе більше роботи. Поясніть своєму керівникові, що розумієте важливість завдання. Потім опишіть конкретні пріоритети в роботі, над якими ви зараз працюєте. Якщо він наполягає на виконані нового завдання, то запитайте, що ви маєте відкласти, щоб зробити нову роботу. Говоріть це максимально спокійними тоном.
3. Наладьте ефективні та надійні стосунки зі своїм начальником. Зрозумійте його проблеми і допоможіть йому зрозуміти ваші. Вчіть керівника поважати ваші пріоритети, ваше робоче навантаження і бажання отримувати обґрунтовані завдання. І ще хочу додати, що таке ставлення буде суттєвим чином підвищувати ваше відчуття власної гідності, а отже ви зможете легше протистояти стресам.
4. Не згоджуйтесь, якщо хтось виставляє протилежні вимоги (що викликає конфлікт ролей). Поясніть, що ці вимоги вимагають від вас дій у протилежних напрямках. Попросіть влаштувати обговорення/нараду із зацікавленими сторонами, щоб вирішити цю проблему/питання. Не займайте захисної-агресивної позиції: поясніть, які конкретно проблеми створюють відчуття, що до Вашої роботи висуваються протилежні вимоги.
5. Повідомте свого начальника чи співробітника, що ви відчуваєте, коли очікування чи стандарти оцінки не зрозумілі (невизначеність ролей). Скажіть їм, що ви хотіли б прояснити ряд конкретних, пов’язаних з завданням питань, хотіли б обговорити їх. Таким чином, ви прояснюєте для себе важливі питання ваших робочих функцій.
6. Обговоріть відчуття байдужості/нудьги чи відсутність інтересу до роботи зі своїм керівником. Врахуйте, що вам не слід ставати в позиції людини, що жаліється. Поясніть, що ви схиляєтесь, до роботи, яка підсилює віддачу і хотіли б брати участь у інших видах діяльності.
7. Знаходьте час для того, щоб відпочити й відключитися. Закрийте двері на п’ять хвилин, підніміться та обіпріться на що-небудь, повністю розслабтеся і викиньте роботу з голови. Для цього зверніться до чогось приємного думками або образами. Таким чином, ви зможете освіжити свій мозок. Йдучи з офісу, намагайтеся змінити хід думок. Не затримуються довго після того, як вам слід було б уже йти додому, не починайте надвечір нову роботу. По дорозі звертайте увагу на природу, птахів, квіти, листя, тощо, таким чином Ви зможете переключати свою увагу з робочих питань на інші.
До інших факторів які пов’язані з підвищення стресостійкості можна віднести такі: дотримання хорошого здорового харчування, фізичні навантаження і досягнення рівноваги в особистому житті.
Для керівника. Протистресове керівництво
Щоб управляти іншими й досягати високої виробничої ефективності та низького рівня стресу, можна використати наступне:


  1. Оцініть здібності, потреби та нахили ваших працівників і намагайтеся вибрати обсяг і тип роботи для них. Як тільки вони демонструють позитивні результати, підвищуйте їм робоче навантаження, делегуйте їм повноваження і відповідальність.

  2. Дозволяйте вашим працівникам відмовлятися від завдань, якщо у них є для цього аргументи. Якщо необхідно щоб вони це зробили поясніть, дайте ресурси і час.

  3. Чітко опишіть зону повноваження, відповідальності та виробничих очікувань. Використовуйте двохсторонню комунікацію (зворотній зв’язок).

  4. Використовуйте стиль лідерства, який відповідає даній ситуації.

  5. Забезпечте винагороду ефективної роботи.

  6. Виступайте як наставник стосовно своїх підлеглих, розвивайте їх здібності, обговорюйте з ними складні питання.

  7. У ситуації, коли для працівників завдання нове і незвичне, обговоріть з ними можливі труднощі. Якщо потрібно, розробіть спільно алгоритм роботи.

  8. Давайте зрозуміти своїм підлеглим, що коли є потреба, вони можуть звертатися до вас або до відповідних фахівців у процесі роботи.

  9. Святкуйте спільні досягнення, нагороджуйте кращих працівників. Трудоголіки – це знахідка для організації, хоча занадтий трудоголізм є стресовим. Застерігайте трудоголіків.


Методи зняття стресової напруги
До основних способів протистояння стресу відносять:


Релаксація

Якщо людина хоче направити свої зусилля на збереження здоров’я, то вона має усвідомлено відповідати на стрес релаксацією. За допомогою цього виду активного захисту людина може втручатися в будь-яку з трьох фаз стресу. Тим самим вона перешкоджає впливу стресового імпульсу, затримує його або (якщо стресова ситуація ще не настала) послаблює стрес, запобігає тим самим психосоматичним порушенням в організмі. Активізуючи діяльність нервової системи, релаксація регулює настрій та ступінь психічного збудження, дозволяє послабити чи скинути, викликану стресом психічну чи м’язову напругу. Так що ж таке релаксація?

Релаксація – це метод, за допомогою якого можна частково або повністю позбуватися від фізичного або психічного напруження. Вона є дуже корисним методом, оскільки оволодіти нею досить легко – для цього не потрібно фахової освіти і навіть природного дару. Але є одна неодмінна умова – мотивація, тобто кожному необхідно знати, для чого він хоче освоїти релаксацію. Методи релаксації потрібно тренувати заздалегідь, щоб у критичний момент можна було протистояти роздратуванню та психічній втомі. При регулярності занять релаксаційні вправи поступово стануть звичкою, будуть асоціюватися з приємними враженнями, хоча для того, щоб їх ввести у практику, необхідно завзятість і терпіння.
Релаксаційні вправи
Наведемо приклади деяких релаксаційний вправ.

1. Ви лежите спокійно приблизно 2 хвилини, очі закриті. Спробуйте уявити приміщення, в якому перебуваєте. Спочатку спробуйте подумки обійти всю кімнату (уздовж стін), а потім проробіть шлях по всьому периметру тіла – від голови до п’ять і назад.

2. Уважно слідкуйте за своїм диханням. Пасивно усвідомлюйте, що дихаєте через ніс, подумки відзначте, що вдихаєте повітря холодне, а видихаєте тепле. Зосередьтеся на своєму диханні протягом 1-2 хвилин. Намагайтеся не думати ні про що інше.

3. Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте подих. Одночасно різко напружте всі м’язи на кілька секунд, намагаючись відчути напругу в усьому тілі. Під час видиху розслабтеся. Повторіть 3 рази. Потім полежіть спокійно декілька хвилин, розслабтеся та зосередьтеся на відчутті важкості свого тіла. Насолоджуйтесь цим приємним відчуттям. Тепер виконуйте вправи для окремих частин тіла – поперемінно напружуючи чи розслабляючи їх.

4. Вправа для м’язів ніг. Напружте відразу всі м’язи ніг – від п’ят до стегон. Протягом декількох секунд фіксуйте напружений стан, намагаючись відчути напругу, а потім розслабте м’язи. Повторіть 3 рази. Потім лежіть спокійно протягом кількох хвилин, намагайтеся повністю розслабитися і відчувати тягар своїх розслаблених ніг. Всі звуки навколишнього середовища реєструйте у свідомості, але не сприймайте. Те ж саме стосується й думок, однак не намагайтеся їх побороти, їх потрібно тільки реєструвати. Наступні вправи ідентичні вправі, описаного вище, але стосується інших м’язів тіла: сідничні м’язи, черевні, м’язи грудної клітини, м’язи рук, м’язи обличчя (губи, лоб). На закінчення подумки „пробіжіться” за всім м’язам тіла – з’ясуйте, чи не залишилося де-небудь хоч найменшого напруги. Якщо так, то намагайтеся зняти його, оскільки розслаблення повинно бути повним.

Завершуючи релаксаційні вправи, зробіть глибокий вдих, затримайте подих і на мить напружте м’язи всього тіла, при видиху розслабте м’язи. Після цього полежіть на спині – спокійно, розслаблено, дихання рівне, без затримок. Ви знову знайшли віру в свої сили, здатні подолати стресову ситуацію – і готові справлятися, у вас відновилося відчуття внутрішнього спокою. Після виконання цих вправ Ви повинні відчути себе як після відпочинку, повним сил та енергії.
Тепер відкрийте очі, потім зажмурте кілька разів, знову відкрийте і солодко потягніться – як після приємного пробудження (так як це робить кицька). Дуже повільно, плавно, без ривків сядьте. Потім так само повільно, без різких рухів, встаньте, намагаючись якомога довше зберегти приємне відчуття внутрішнього розслаблення. Згодом ці вправи будуть виконуватися швидше, ніж на початку. Пізніше можна буде розслаблювати тіло тоді, коли знадобиться.
Концентрація
Невміння зосередитися – фактор, тісно пов’язаний зі стресом. Отже, позначимо приблизний порядок виконання концентраційних вправ.

1. Намагайтеся, щоб у приміщенні, де ви плануєте займатися, не було глядачів.

2. Сядьте на табуретку або звичайний стілець – тільки боком до спинки, щоб не спиратися на неї. Стілець в жодному разі не повинен бути з м’яким сидінням, інакше ефективність вправи знизиться. Сядьте якомога зручніше, щоб ви могли знаходитися нерухомо протягом певного часу.

3. Руки вільно покладіть на коліна, закрийте очі (вони повинні бути закриті до закінчення вправи, щоб увагу не відволікатися на сторонні предмети – ніякої візуальної інформації).

4. Дихайте через ніс спокійно, не напружено. Намагайтеся зосередитися лише на тому, що вдихаєте повітря холодніше, чим видихаєте.

5. А тепер два варіанти концентраційних вправ:

а) концентрація на рахунку. Подумки повільно рахуйте від 1 до 10 і зосередьтеся на цьому повільному рахунку. Якщо в якийсь момент думки почнуть розпливається, і ви будете не в змозі зосередитися на рахунку, почніть рахувати спочатку. Повторюйте рахунок протягом декількох хвилин.

б) концентрація на слові. Виберіть якесь коротке (найкраще двоскладове) слово, що викликає у вас позитивні емоції або ж з яким пов’язані приємні спогади. Нехай це буде ім’я коханої людини, або ласкаве прізвисько, яким вас називали в дитинстві батьки, або назва улюбленої страви. Якщо слово двоскладове, то подумки промовляєте перший склад на вдиху, другий – на видиху.

Зосередьтеся на „своєму” слові, яке відтепер стане вашим персональним гаслом при концентрації. Саме така концентрація призводить до бажаного результату, побічним ефектом буде релаксація всієї мозкової діяльності.

6. Виконуйте релаксаційний-концентраційні вправи протягом декількох хвилин. Вправлятися до тих пір, поки це приносить вам задоволення.

7. Закінчивши вправу, проведіть долонями по столу, не поспішаючи, відкрийте очі та потягніться. Ще кілька секунд спокійно посидьте на стільці. Відзначте, що вам вдалося.

Часто виникають такі ситуації, коли важко згадати чиєсь прізвище або якусь свою думку. Ми часто розгублено зупиняємося посеред кімнати або коридору, намагаючись згадати, за чим пішли або що хотіли зробити. Саме в подібних випадках рекомендується короткочасна концентрація по команді – на своєму слові або на рахунку. У більшості випадків слово, що випало з пам’яті (або думка), прийде в голову через мить. Звичайно, немає жодних гарантій, що це може вдаватися. Але за допомогою концентрації на слові або рахунку можна згадати забуте швидше, ніж за допомогою посиленого напруження пам’яті. За допомогою цього простого методу людина в стані зробити зусилля і допомогти собі.
Протистресове переключення
Дуже часто люди при поверненні додому переносять свою робочу активність до сім’ї. Адже таким чином ми привносимо до дому стрес, а залежить це від нашого вміння відкинути накопичені за день враження. Що ж потрібно, щоб позбутися від своїх денних вражень і, переступивши поріг дому, не переносити на домашніх своє поганий настрій? Перш за все, потрібно встановити гарну традицію: повернувши додому з роботи чи навчання, відразу ж проводити релаксацію (або робити те, що дає Вам змогу релаксувати).
Перша допомога при гострому стресі
Якщо ми несподівано опиняємося в стресовій ситуації (Вас хтось роздратував, вилаяв начальник чи хтось з домашніх змусив понервувати) – у нас починається гострий стрес. Щоб зуміти вийти зі стану гострого стресу, щоб заспокоїтися, необхідно знайти ефективний спосіб самодопомоги. І тоді в критичній ситуації, яка може виникнути кожну хвилину, ми зможемо швидко зорієнтуватися, удавшись до цього методу допомоги при гострому стресі. Перелічимо деякі поради, які можуть допомогти вам вийти зі стану гострого стресу.

1. Протистресове дихання. Повільно зробіть неглибокий (саме неглибокий!) вдих через ніс, на піку вдиху на мить затримайте подих, після чого зробіть видих як можна повільніше. Це заспокійливий подих. Намагайтеся уявити собі, що з кожним вдихом і тривалим видихом ви частково позбавляється від стресової напруги. Можна взяти паперовий кульок і дихати якийсь час до кулька. Вуглекислий газ, який накопичується в кульку сприяє знаттю панічних атак, що можуть супроводжувати гострий стрес.

2. Озирніться навколо та уважно огляньте приміщення, в якому ви перебуваєте. Звертайте увагу на дрібні деталі, навіть якщо ви їх добре знаєте. Повільно, не кваплячись, подумки „перебіжіть” всіма предметами один за одним у певній послідовності. Намагайтесь повністю зосередитися на цій „інвентаризації”. Говорите подумки самому собі: „Коричневий письмовий стіл, білі фіранки, червона ваза для квітів” тощо. Зосередившись на кожному окремому предметі, Ви відволікаєтесь від внутрішнього стресової напруги, спрямовуєте свою увагу на раціональне сприйняття навколишнього оточення.


Потоваришуйте зі стресами
Спекотна погода, холод, перепади температур, зміна погоди – серйозні випробування для людей зі слабким здоров’ям, для тих, хто реагує на кліматичні зміни. Якщо ж до цього додається ще і робочий стрес, виникає подвійний ризик. Зняти млявість і сонливість допоможуть свіже повітря і рух. У перерві прогуляйтеся у найближчому парку, виконайте нескладні фізичні вправи, у крайньому разі – просто пройдіться коридорами. Ще одна «офісна хвороба» — неправильне і нерегулярне харчування. Заради вирішення невідкладних справ багато службовців або взагалі пропускають чергову трапезу, або задовольняються бутербродами замість гарячої їжі. І в результаті наживають гастрити та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Навіть якщо справ сила-силенна, намагайтеся не змінювати звичного ритму, харчуйтеся в один і той самий час.

Не менш важливим є і правильний режим пиття. У спекотну погоду організм втрачає багато рідини, а разом із нею і необхідні мінерали. Це особливо небезпечно для гіпертоніків — їм варто випивати не менше, ніж два літри за добу. Однак майте на увазі: солодка вода радше посилює бажання пити, ніж тамує його. Натуральні соки теж не допоможуть, оскільки вони густі, до того ж цукор – це зайві калорії. На думку спеціалістів, тамувати спрагу в літню спеку найкраще солонуватою мінеральною водою без газу.

Частіше виходьте на вулицю, особливо після дощу – так організм швидше пристосується до погоди і Ви менше помічатимете її примхи. А найголовніше – ні спеку, ні робочий стрес не варто сприймати як трагедію. Перепади погоди тренують організм, підвищують його стійкість до навантажень. А додаткові обов’язки на роботі можуть дати вам можливість виявити свої професійні якості та дістати підвищення по службі.

Рецепти для підняття життєвого тонусу:
1. Релаксація та аутотренінг.

2. Чіткий розподіл часу на роботу і відпочинок (для цього можна використовувати звичайний щоденник: запишіть всі майбутні справи в рівний стовпчик відповідно до їх пріоритетності та світ буде здаватися набагато простішим і доброзичливий).

3. Гарячий шоколад, пухнастий плед, зручне крісло і стара улюблена книжка.

4. Гарне вино, шоколад, горіхи і секс з близькою людиною.

5. Хоча б короткочасна відпустка в приємній компанії або наодинці, на Ваш смак.

6. Сон, стільки скільки хочеться.

7. Спорт чи фізичні вправи.

8. Справжня російська лазня, парилка, віники та стрибки у воду.

9. Спілкування з природою – лісом, полем, городом і симпатичними тваринами (кішками, собаками, кіньми).

10. Люди, яким ви потрібні, які вас люблять, цінують, підтримають, зрозуміють і розвеселять у будь-якій ситуації.

Висновки
Як відомо, будь-яку хворобу (а тривалий стрес (дистрес) – це хвороба!) краще попередити, ніж лікувати. Тому, щоб уникати неприємностей, або пом’якшити їх прояви, слід зважати на прості життєві принципи, формувати узгоджені цілі, планувати свій час і знаходити його для себе. Не поспішайте робити висновки зопалу, в стані тривоги, до початку події. Адже у ваших думках і фантазіях є значна кількість інформації, що не завжди відповідає дійсності. Пам’ятайте, що більшу частину ситуацій, що викликають стрес, ви можете вирішити самостійно, не залучаючи інших людей.

І на завершення: важливо мати достатньо позитивної енергії – це головна умова подолання стресів. По можливості уникайте паніки, проте не впадайте в байдужість. Немає нічого гіршого, ніж, опустивши руки, підкориться подіям. Навпаки, прагніть активно втручатися в ситуацію, що викликає стрес. Слід зрозуміти і прийняти, що серйозні зміни – складова нашого життя. Пам’ятайте, що стресовими ситуаціями краще оволодівають ті, хто вміє використовувати методи релаксації. Це надійний метод боротьби з ними.
  1   2
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации