Хоменко Б.Г., Дідков О.М. Анатомія і фізіологія дитячого організму - файл n1.doc

Хоменко Б.Г., Дідков О.М. Анатомія і фізіологія дитячого організму
Скачать все файлы (27586 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc27586kb.16.02.2014 14:05скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   84

НЕРВОВА СИСТЕМА


Значення нервової системи. Нервова система є провідною системою організму, оскільки забезпечує взаємозв’язок між окремими органами і системами і функціонування організму як єдиного цілого. Крім того вона забезпечує зв’язок організму з оточуючим середовищем і пристосовує діяльність організму як цілісної системи до змін, які постійно відбуваються в оточуючому середовищі. За механізмами нервова діяльність є рефлекторною.

Рефлекс це і є відповідь організму на подразнення, яка відбувається за участю нервової системи. Наприклад, подразнення шкіри пальця викликає відсмикування руки.

Загальний план будови нервової системи. Нервова система людини складається з двох основних відділів: центрального і периферичного.


До центральної нервової системи відноситься головний і спинний мозок. До периферичної – всі нервові волокна і нервові вузли. крім того розрізняють соматичну і вегетативну нервову систему.

Перша регулює опорно-руховий апарат і забезпечує чутливість нашого тіла. Друга регулює діяльність внутрішніх органів і обміну речовин. Морфо-функціональною одиницею нервової системи є нервові клітини – нейрони, які мають тіло і два види відростків: непарний аксон, що передає збудження від нейрона і численні гілки – дендрити, які передають збудження від чутливих нервових закінчень (рецепторів) до клітин. Зв’язки між нейронами контактні. Місце контакту зветься синапсом.


Рис. 6. А. Нейрон і їх відростки

Вегетативна нервова система. Це різновидність нервової системи пов’язана з іннервацією внутрішніх органів, кровоносних судин, м’язів серця і залоз. На основі особливостей будови і фізіологічних відмінностей її поділяють на симпатичну і парасимпатичну. Їх центральні осередки знаходяться в спинному і головному мозку, периферичні – представлені нервами і вузлами. Найбільшим парасимпатичним нервом є блукаючій, симпатичний – черевний.

Кожен орган має подвійну іннервацію, але вплив цих нервів різний. Наприклад, симпатична нервова система посилює роботу серця, а парасимпатична гальмує. Всі відділи вегетативної нервової системи знаходяться під впливом вищих вегетативних центрів, розміщених в проміжному мозку.

Спинний мозок. Спинний мозок являє собою тяж довжиною 45 см, що знаходиться в порожнині хребетного каналу. Він оточений трьома оболонками: м’якою, павутиною і твердою між ними знаходиться спинномозкова рідина. Від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів. Кожна така ділянка спинного мозку з парою спинномозкових нервів складає його сегмент. Спинний мозок складається з сірої і білої речовини. Сіра речовина займає внутрішнє положення. Її формують нейрони їх короткі відростки і проміжна речовина. В кожному сегменті в сірій речовині тіла нейронів утворюють скупчення – чутливі і рухові ядра. Сіра речовина зовні оточена білою, це провідникова частина спинного мозку, утворена аксонами, які зв’язують сегменти між собою та в цілому спинний мозок з головним. Спинномозкові нерви зв’язують спинний мозок з опорно-руховим апаратом, скелетними м’язами і забезпечують регуляцію рухової діяльності. Ці рефлекси звуться спинномозковими.




Рис. 6. Б. Поперечний зріз спинного мозку. Сіра і біла речовина

Головний мозок. Головний мозок міститься в порожнині черепа має масу біля 1350 г і поділяється на п’ять відділів: середній, проміжний, кінцевий.


Довгастий мозок – є безпосереднім продовженням спинного мозку довжиною біля 28 мм. Сіра речовина займає внутрішнє положення як і в спинному мозку і утворює численні ядра, як соматичні так і вегетативні. Від головного мозку відходять 12 пар мозкових нервів, чотири пари яких мають свої ядра в довгастому мозку. Тут розміщуються також життєво важливі центри регуляції дихання, серцево-судинної діяльності, функцій травних органів. Біла речовина довгастого мозку формує численні провідні шляхи. Вище довгастого мозку знаходяться міст і мозочок. Міст як і довгастий мозок складається з сірої і білої речовини.

Мозочок – крупний мозковий утвір масою до 150 г, складається з двох півкуль з’єднаних спайкою, що зветься черв’ячком. Сіра речовина мозочка знаходиться на поверхні, утворюючі його кору. За будовою вона тришарова. Товщина її 1-2,5 мм. Поверхня мозочка має численні борозни. Біла речовина займає внутрішнє положення. Вона забезпечує зв’язок між різними частинами мозочка, а також утворює три пари ніжок, які зв’язують мозочок з іншими відділами мозку. В білій речовині міститься чотири ядра.

Мозочок регулює тонус скелетних м’язів і координує їх скорочення.

Середній мозок – складається з ніжок і чотирігорбкового тіла. В середньому мозку знаходиться скупчення сірої речовини у вигляді ядер чотирігорбкового тіла, ядер нервів, що регулюють скорочення м’язів ока, червоне ядро і чорна субстанція. Червоне ядро регулює м’язовий тонус, а ядра чотирігорбкового тіла викликають орієнтовні рухові рефлекси на світло і звук.

Проміжний мозок – включає підбугрову ділянку (гіпоталамус) і зорові бугри (таламус). Гіпоталамус є вищим вегетативним центром. Регулює обмін речовин, температуру тіла, відчуття голоду і спраги, діяльність всіх внутрішніх органів. Через таламус проходять всі нервові чутливі шляхи до кінцевого мозку. З нервовими центрами проміжного мозку, зокрема з гіпоталамусом тісно пов’язана головна залоза внутрішньої секреції – гіпофіз.

Кінцевий мозок складається з двох півкуль з”єднаних між собою в основі мозолистим тілом. В свою чергу вони включають кору, яка знаходиться на поверхні півкуль і розміщених в середині них підкоркових (базальних ядер).

Кора великих півкуль є філогенетична найбільш молодим утвором центральної нервової системи. Кора є вищим центром регуляції всіх видів діяльності організму. Вона формує поверхню великих півкуль товщиною 1,5-3 мм. Загальна поверхня кори півкуль у дорослої людини 1500-2000 см 2. В корі нараховується до 50 млрд. нервових клітин, які утворюють в різних ділянках півкуль від 5 до 9 шарів. Загальна поверхня кори збільшується за рахунок численних борозен, які поділяють поверхню півкуль на опуклі звивини і долі. Три головні борозни (центральна, бічна і тім’яно – потилична) поділяють кожну півкулю на чотири долі: лобну, тім’яну, потиличну, скроневу. Біла речовина півкуль розміщується під корою і утворює три види волокон: асоціативні, що зв’язують окремі ділянки в межах кожної півкулі; комісуральні – зв’язують симетричні частини обох півкуль і проходять через мозолисте тіло; проекційні – зв’язують півкулі з нище розміщеними відділами мозку (стовбур) і периферією.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   84
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации