Реферат - Вплив об'єктів енергетики на забруднення довкілля - файл n1.doc

Реферат - Вплив об'єктів енергетики на забруднення довкілля
Скачать все файлы (132.5 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc133kb.15.02.2014 17:17скачать

n1.doc



Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Хімічний факультет


Кафедра екології і охорони

навколишнього середовища

Індивідуально-дослідна робота на тему:

«Аналіз впливу забруднення повітряного середовища міст на розвиток глобальних проблем Землі»

Луцьк 2010

Зміст:
Вступ.............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ...........4

РОЗДІЛ 2. ТРАДИЦІЙНА ЕНЕРГЕТИКА..............................................................10

РОЗДІЛ 3. ОБ’ЄКТИ МАЛОЇ ЕНЕРГЕТИКИ.............................................12

РОЗДІЛ 4. НЕТРАДИЦІЙНІ І ВІНОВЛЮВАНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ.......13

РОЗДІЛ 5. ДІЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ОБЄКТІВ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ..........................................................................................................14

5.1. Взаємодія ТЕС і навколишнього середовища........................................................15

5.2. Взаємодія АЕС і навколишнього середовища.....................................................16

5.3. Взаємодія ГЕС і навколишнього середовища.......................................................18

ВИСНОВКИ...............................................................................................................20

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................21

Вступ
Енергетика сучасного міста є складною багаторівневою ієрархічною системою, призначеною забезпечити комфортні умови мешкання населення, а також нормальне функціонування розташованих на його території промислових виробництв, підприємств

і установ. Лише на основі надійної і ефективно працюючої системи забезпечення міста необхідною енергією і енергетичними ресурсами можливі його життя і розвиток як єдиного територіального комплексу. Зсе це пов'язано з поняттями “виробництво” і “споживання” енергії, які входять в загальне поняття “енергетики” [10, c. 12].

Енергетичні об'єкти є одним з головних чинників життєзабезпечення міста. В той же час вони надають найбільшу негативну
дію на навколишнє природне середовище зі всіх промислових об'єктів. Ця дія позначається як в межах міської території, так і
в околицях міста [10, c. 12].

Енергію у вільній формі неможливо накопичувати на скільки-небудь тривалий час. Тому процеси виробництва і споживання енергії повинні співпадати в часі або слідувати безпосередньо один за одним
і бути зв'язані між собою ланкою передачі. Це робить великий вплив на характер виробничих, технічних і економічних зв'язків
енергетики з іншими галузями матеріального виробництва, на структуру і
форми розвитку власне енергетики і систем енергопостачання [10, c. 13].

РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ
Основними природними (первинними) паливно-енергетичними ресурсами (ПЕР), на яких базується сучасна енергетика, є викопне паливо (вугілля, торф, нафта, сланці, горючі гази), продукти його переробки (моторне паливо, мазут, брикети), водяні потоки (річки), ядерне пальне (уран, торій). Існують і інші види палива або джерела енергії, наприклад, біомаса, енергія сонця, енергія вітру, енергія хвиль, гідроресурси, геотермальна енергія. Це відновлювані, найбільш екологічно чисті, так звані альтернативні джерела енергії [10, c. 109].

Видом споживаних ресурсів визначаються напрями розвитку енергетики: теплоенергетика, ПЕР, що використовується, і що визначає масштаби паливовидобувної промисловості; гідроенергетика, що розвивається на базі гідроенергетичних ресурсів як галузь по комплексному використанню водних запасів країни; атомна енергетика, заснована на перетворенні внутрішньоядерної енергії в інші види; вітроенергетика, геліоенергетика і ін [10, c. 109].

Всі ці види палива представляють первинні енергетичні ресурси і утворюють першу ланку ланцюга перетворення енергії – енергетичного ланцюжка. Наприклад, сира нафта, що видобувається із землі, є первинним джерелом енергії, але має обмежене застосування. Вона може бути перетворена в калорійніші вторинні джерела енергії, такі як бензин, газ, нафта, мазут, важке дизельне паливо і так далі. Подібна обробка пов'язана з певними втратами енергії. Доведення вторинної енергії до споживача також зв'язане з додатковими втратами енергії на транспортування і розподіл. На завершальному етапі енергоносій перетвориться для отримання корисно енергії й подачі її в пункт споживання. Наприклад, в процесі спалювання мазуту в топці опалювальної котельної отримуємо теплоносії (водяну пару, гарячу воду), що подаються, зокрема, на отоплення і гаряче водопостачання міських об'єктів [10, c. 112].

Основними видами продукції енергетичного виробництва є
електрична і теплова енергія, у формі яких відбувається споживання
енергетичних ресурсів на кінцевій стадії їх використання. Пристрої,
на яких енергія природних енергетичних ресурсів перетвориться в інші види енергії, називаються енергогенеруюючими (або енергогенераторами),
а ті що використовують перетворені види енергії – енергоприймачами (споживачами або абонентами) [10, c. 112].

Таким чином, виходячи із завдань енергопостачання і ланцюга перетворення енергії, будь-яка система енергопостачання базується на певних енергетичних ресурсах і включає три головні елементи: джерело енергії (енергогенератор), мережі (розподільні і транспортні) і енергоприймач (споживач, абонент) [10, c. 112].

Структура передавальних ланок в системі визначається рівнем концентрації і централізації енергопостачання [10, c. 115].

Концентрація – процес зосередження виробництва енергії на крупних енергетичних підприємствах, тобто збільшення одиничної потужності і
продуктивності енергетичних установок і устаткування. Концентрація – найважливіший чинник вдосконалення технічної бази і підвищення ефективності виробництва [10, c. 115].

Централізація – об'єднання споживачів енергії єдиними для них
енергетичними мережами і джерелами енергії, визначуване, в першу чергу, нерозривністю в часі процесів виробництва і споживання
енергії. Централізація в енергетиці – форма раціональної організації
енергопостачання споживачів [10, c. 115].

Концентрація і централізація енергопостачання збільшують дальність
передачі енергії. Це пов'язано з додатковими витратами і втратами
енергії в розподільній системі. Понизити ці втрати і збільшити дальність транспортування дозволяє підвищення потенціалу енергоносіїв, використовуваних для передачі і розподілу енергії [10, c. 115].

Основною формою енергопостачання в Україні є централізовані системи. Об'єднуючи енергогенеруючі установки, трансформуючі і розподіляючі пристрої і енергоприймачі, вони характеризуються спільністю принципів формування і режиму роботи всіх ланок, взаємозалежністю процесів виробництва, розподілу і використання енергії [5, c. 26].

З принципами концентрації і централізації пов'язано об'єднання енергетики і галузей паливновидобувної і переробної промисловості в єдиний паливно-енергетичний комплекс (ПЕК). ПЕК України – один з найкрупніших і чітко
виражених комплексів національної економіки, що є
єдиною системою енергопостачання країни і що охоплює сукупність процесів виробництва, перетворення, транспорту і розподілу паливно-енергетичних ресурсів. Головною метою функціонування ПЕК є ефективне і надійне забезпечення всіх потреб народного господарства України енергією необхідної якості (електричною і тепловою, а також у вигляді тих або інших енергоносіїв і робочого тепла) [5, c. 26].

Електроенергетика, або енергетична промисловість, України охоплює сукупність процесів по виробництву, транспорту й розподілу електричної і теплової енергії, що реалізовуються атомними електростанціями (АЕС), тепловими електростанціями на органічному паливі
(ТЕС, ТЕЦ), гідравлічними (ГЕС), гідроакумулюючими (ГАЕС) електростанціями і котельними, підвідомчими Міністерству енергетики України (Міненерго); лініями електропередач, електричними і тепловими мережами Міненерго; електростанціями, котельними і утилізаціями установками відомчих організацій і підприємств; розподільними електричними і тепловими мережами, не належними
Міненерго; енерго- і паливно-збутовими організаціями. Окрім перерахованих могутніх джерел теплової і електричної енергії (як правило, системи Міненерго), існує значне число малих систем теплоелектрогенерування, які розосереджені по містах, населених пунктах і різних галузях промисловості. Це районні опалювальні і отоплювально-виробничі котельні, заводські ТЕС,
ТЕЦ і котельні, промислові печі, побутові енергоустановки, призначені для обслуговування декількох будівель і споруд, індивідуальних споруд, котеджів, приватних будинків і так далі Всі ці енергогенеруючі джерела мають ознаки окремої галузі зі своєю продукцією у вигляді теплової і електричної енергії, зі своїми потребами в паливі, устаткуванні, матеріалах, інвестиціях і так далі І, природно, зі своїм, іноді вельми істотним, внеском в загострення екологічної
обстановки. По суті, це своєрідний паливно-енергетичний комплекс,
який прийнято називати малою енергетикою. До об'єктів нетрадиційної малої енергетики можна віднести також установки і споруди,
що використовують сонячну енергію, енергію вітру, геотермальну енергію, біомасу, низкопотенциальную енергію і так далі [5, c. 27].

Об'єми виробництва малої енергетики співставні з виробництвом
енергії на крупних електростанціях. Так, в 1992 р. об'єктами комунальної енергетики використано більше 65 млн т умовного палива (т.у.п.) і
вироблено порядка 250 Пдж теплової енергії. Для порівняння, всіма тепловими електростанціями України в тому ж році вироблене 324 Пдж
теплової енергії і витрачено близько 80 млн т.у.п. [5, c. 28]

Паливна промисловість охоплює сукупність процесів по видобутку природних видів палива і їх переробці (сортування,
збагачення, безпосередньо переробка), що реалізовуються вугільною, газовою, нафтовидобувною, нафтопереробною, торф'яною і атомною промисловостями [5, c. 28].

Постійне нарощування впродовж багатьох десятиліть об'ємів
виробництва ресурсоємний і енергоємній продукції привело до того, що
Україна перетворилася з експортера паливних ресурсів в імпортера. В той же час енергоємність валового внутрішнього продукту України в 24 рази
вище середнього значення в європейських країнах [5, c. 28].

Структуру енергопостачання міст формують споживачі енергій і
енергоспоживаючі процеси. До споживачів енергії відносять житлові будівлі, підприємства і установи комунально-побутового обслуговування і господарства, підприємства громадського харчування, зв'язки, установи освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва, спорту, адміністративно-господарські, учбові, наукові, суспільні і інші організації [5, c. 29].

У міському комунальному господарстві споживання енергії забезпечує силові і теплові процеси (високотемпературні, середньо- і низькотемпературні), освітлення і споживання енергії на культурно-побутові потреби. Практично у всіх містах України на базі міських комунальних і районних електростанцій і котельних установок різного типу склалася система централізованого електропостачання і теплопостачання населення [5, c. 30].

Наступною важливою системою енергопостачання міст є система
газопостачання. Газифікація міст отримала широкий розвиток в 50-і роки
XX століття. Завдяки газифікації забезпечується централізація паливопостачання високотемпературних процесів в побуті, суспільному і промисловому секторі. Перевід місцевих теплових установок всіх видів на
газоподібне паливо сприяє оздоровленню повітряного басейну і поліпшенню загального екологічного і санітарного стану міст [5, c. 30].

Розвиток енергетики міст на сучасному етапі характеризують наступні основні тенденції:

Хоча порівняно з іншими видами енергії нетрадиційні поки грають малу роль, спостерігається також чітка тенденція поступового розвитку вітроенергетики (північне побережжя Європи, Каліфорнія, південь України),
геліоенергетики (Нідерланди, США, Японія) [5, c. 33].

РОЗДІЛ 2. ТРАДИЦІЙНА ЕНЕРГЕТИКА
Залежно від виду первинної енергії розрізняють теплові электростанції (ТЕС), гідроелектричні станції (ГЕС), атомні електростанції (АЕС) і ін. До ТЕС відносяться конденсаційні електростанції (КЕС) і теплофікаційні, або теплоелектроцентралі (ТЕЦ) [11, c. 136].

Електростанції, обслуговуючі промислові і житлові райони, отримали
назву державних районних електростанцій (ДРЕС). У їх склад,
як правило, входять конденсаційні електростанції, що використовують органічне паливо і що не виробляють теплової енергії. ТЕЦ також
працюють на органічному паливі, але, на відміну від КЕСу виробляють
як електричну, так і теплову енергію у вигляді перегрітої води і
пари. Атомні електростанції переважно конденсаційного типу
використовують енергію ядерного палива. У ТЕЦ, КЕС і ГРЕС потенційна хімічна енергія органічного палива (вугілля, нафти або газу)
перетвориться в теплову енергію водяної пари, яка, у свою чергу, переходить в електричну. Саме так проводиться близько 80% отримуваній в світі енергії, основна частина якої на теплових електростанціях перетворюється на електричну. Атомні і можливо в майбутньому термоядерні електростанції також є тепловими станціями [11, c. 136].

Гідравлічні електростанції (ГЕС) використовують поновлювану енергію падаючого потоку води, яка перетвориться в електричну [11, c. 136].

ТЕС, ГЕС і АЕС – основні енергогенеруючі джерела, розвиток
і стан яких визначають рівень і можливості сучасної світової енергетики і енергетики України зокрема. Електростанції вказаних типів називають також турбінними [11, c. 136].

Однією з основних характеристик електростанцій є встановлена потужність, рівна сумі номінальних потужностей електрогенераторів і
устаткування теплофікації. Номінальна потужність це найбільша потужність, при якій устаткування може працювати тривалий час
відповідно до технічних умов [11, c. 136].

Зі всіх видів виробництва енергії найбільший розвиток
отримала теплоенергетика як енергетика парових турбін на органічному
паливі. Питомі капітальні вкладення на будівництво ТЕС істотно
нижчі, ніж для ГЕС і АЕС. Значно коротше і терміни будівництва ТЕС.
Що стосується собівартості електроенергії, що виробляється, то вона найнижче
для гідростанцій. Вартість виробництва електроенергії на ТЕС і
АЕС відрізняється не дуже істотно, але все-таки вона нижче для АЕС.
Проте ці показники немає визначальний для вибору того або
іншого типу електростанцій. Багато що залежить від місця розташування станції. ГЕС будується на річці, ТЕС розташовується зазвичай недалеко від місця видобутку палива. ТЕЦ бажано будувати поряд із споживачами теплової
енергії. АЕС не можна будувати поблизу населених пунктів. Таким чином,
вибір типу станцій багато в чому залежить від їх призначення і передбачуваного розміщення. У останні десятиліття на собівартість виробництва енергії, на вибір типу електростанції і місця її розташування вирішальний вплив роблять екологічні проблеми, пов'язані з отриманням і
використанням енергоресурсів [11, c. 137].

З урахуванням специфіки розміщення ТЕС, ГЕС і АЕС визначаються місцерозташування електростанцій і умови їх майбутньої експлуатації: положення станцій щодо центрів споживання, що особливо важливе для ТЕЦ основний вид енергоресурсу, на якому працюватиме станція, і умови його надходження на станцію; умови водопостачання станції, що набувають особливого значення для КЕС і АЕС. Важливою є близькість станції до залізничних і інших транспортних магістралей, і донаселених пунктів [11, c. 137].

РОЗДІЛ 3. ОБ’ЄКТИ МАЛОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
До малої енергетики відноситься все, що не сходить в систему Міненерго
України, теплогенеруюче і теплоспоживаюче устаткування. Це промислові ТЕЦ і котельні, все устаткування комунальної енергетики,
заводські котельні і ТЕС, промислові печі, побутові енергоустановки
різного тепловиробництва. Для неї характерний низький рівень
економічності, надійності і безпеки, у тому числі і екологічної.
Мала енергетика споживає більше 60% всього палива ПЕК України. Об'єми споживання газоподібного, рідкого і твердого палива складають (у
умовному паливі) відповідно 49%, 20% і 31%. За оцінними даними в
Україні налічується близько 2,0 млн од. паливаспалювальних установок, які відносяться до малої енергетики [6, c. 54].

Тільки більше 15% об'єктів малої енергетики обладнано пиловловлюючими пристроями. Причому ступінь уловлювання газоподібних викидів складає на них менше 40% [6, c. 54].

Теплоелектроцентралі і крупні районні котельні є в економічних і екологічних відносинах переважаючими. Проте їх використання економічно виправдане лише за наявності крупних централізованих споживачів. Необхідність в протяжних і дорогих теплових мережах помітно знижує ефективність ТЕЦ і масштаби їх використання. Тому мала енергетика, завдяки такій перевазі як автономність, може успішно доповнювати централізовану систему енергопостачання, особливо при використанні нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії [6, c. 54].

РОЗДІЛ 4. НЕТРАДИЦІЙНІ І ВІНОВЛЮВАНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ
Вичерпання горючих корисних копалини і високий рівень дії традиційних джерел енергії на навколишнє природне середовище викликав у всьому світі інтерес до пошуку ефективних способів використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) [6, c. 65].

До основних НВДЕ відносяться енергія сонця, вітру, тепла Землі (наприклад, парогідротермічна), біомаси (органічні відходи в господарській діяльності людини, енергетичні плантації), океанів і морів (наприклад, приливів і відливів, температурного градієнта), нетрадиційні види гідроенергетики (малих річок, гідроакумулюючих систем), а також вторинні енергетичні ресурси (теплові відходи промисловихі сільськогосподарських підприємств) [6, c. 65].

Необхідність і можливість розвитку в Україні НВДЕ обумовлені
наступними причинами:

Виходячи з географічних, науково-економічних і екологічних чинників, для України доцільно розглядати використані таких НВДЕ, як енергія сонця, вітру, біомаси, малих річок, геотермальна енергія [6, c. 66].

РОЗДІЛ 5. ДІЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ОБЄКТІВ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Дія енергетики на навколишнє природне середовище узагальнено
зводиться до наступної:

Домішкові забруднення можуть сумарно впливати на природний
круговорот і матеріальні баланси тих або інших речовин між гідро-,
літо- і атмосферою [4, c. 98].
5.1. Взаємодія ТЕС і навколишнього середовища

Зі всіх типів електростанцій найбільшу негативну дію на
навколишнє середовище надають ТЕС. Це зв'язано, головним чином, з процесами спалювання органічного палива. З урахуванням даних про елементарні процеси, що відбуваються при спалюванні палива і при перетворенні теплової енергії в механічну роботу, а потім в електричну енергію. Викопне паливо витягується з надр і після збагачення і переробки подається в топку парогенератора. Для забезпечення спалювання палива з атмосфери в топку подається повітря. Продукти згорання, що утворюються, передають основну частину теплоти робочому тілу енергетичної установки, частина теплоти розсівається в навколишнє середовище, а частина
іде з продуктами згорання в димохід і далі в атмосферу.
Залежно від початкового складу палива продукти згорання, що викидаються в атмосферу, містять оксиди азоту (N0х ), оксиди вуглецю (СОх), оксиди сірки (S0х), вуглеводні, пари води і інші речовини в твердому, рідкому і газоподібному стані. Забруднення атмосфери дрібними твердими
частинками зв'язане, головним чином, з використанням як паливо вугілля, яке заздалегідь подрібнюється в спеціальних млинах. Проте, при правильній організації процесу спалювання і застосуванні сучасних фільтрів з ефективністю уловлювання частинок до 95–99%, їх кількість може бути зведене до мінімуму [11, c. 202].

При спалюванні рідкого палива (мазуту) з викидами взатмосферу поступають: оксиди сірки і азоту, газоподібні і тверді продукти неповного згорання палива, сполуки ванадію [11, c. 203].

При спалюванні природного газу в атмосферу також потрапляють оксиди азоту, але утворюється їх істотно менше, ніж при спалюванні; мазуту. Це пояснюється не тільки властивостями самого палива, але і особливостями процесів спалювання. Очевидно, що природний газ – найбільш екологічно чистий вид енергетичного палива. Проте природний газ є цінною сировиною для хімічних галузей, тому його широке застосування на ТЕС недоцільно [11, c. 203].

Один з компонентів, що забруднюють навколишнє середовище, – це шумова дія. Енергетичне устаткування, як правило, є джерелом значного шуму. Проте основні джерела шуму, такі як парові казани, турбіни, генератори, редукційно-охолоджувальні пристрої, розташовані усередині приміщення ТЕС. Тому вони, як правило, не роблять значного впливу на прилеглу до ТЕС територію. Від устаткування, розташованого поза головним корпусом, шум може розповсюджуватися за межі території станції. Це обставина, характерна
для всіх типів електростанцій, найбільше значення має для ТЕЦ, які розташовані зазвичай в міському масиві. Їх вплив на райони житлової забудови може виявитися істотним. Джерелами постійного шуму, що надають істотну дію на навколишній район, є тяговидувні машини, газорозподільні пункти, трансформатори, градирни, місця огорожі повітря з атмосфери і на викиди з димарів, особливо періодичні продування пари в атмосферу [11, c. 203].
5.2. Взаємодія АЕС і навколишнього середовища

Особливістю атомної енергетики є невелика витрата ядерного
палива,, що забезпечує виділення величезної кількості енергії (тепло).
Для АЕС потужністю 1 млн кВт потрібно в добу всього 3 кг 235U замість 7100
т.у.п., як для ТЕС такої ж потужності [11, c. 206].

Головна відмінність між ТЕС і АЕС полягає в тому, що в схемі останньою замість казана, що працює на органічному паливі, є атомний реактор, а також парогенератор особливої конструкції. Решта устаткування, а отже, і дія цієї частини АЕС на навколишнє середовище, не відрізняється від устаткування ТЕС: парова турбіна, електричний генератор, конденсатор, водяний насос і ін [11, c. 206].

У схемах АЕС передбачаються необхідні пристрої для збору активних речовин і видалення їх у вигляді газоподібних, рідких або твердих
відходів. Рідкі відходи містять радіоактивні ізотопи стронцію, цезію,
водню і інших елементів. Сумарне розрахункове значення радіоактивності рідких відходів блоку АЕС з легководним реактором потужністю 1000 МВт складає близько 1012 с-1. Радіоактивність рідких і газоподібних викидів у різних АЕС відрізняється на декілька порядків, але в переважній більшості випадків сумарні викиди значно нижче гранично допустимих рівнів (ГДР) [11, c. 206].

Систематичні спостереження за дією АЕС на водне середовище при
нормальній експлуатації не виявили істотних змін природного радіоактивного фону. При встановлених допустимих рівнях дії ядерної енергетики на гідросферу і існуючих методах контролю скидів типами ядерних енергетичних установок, що діють, не є загрози порушення локальних і глобальних рівноважних процесів в гідросфері і її взаємодії з іншими складовими географічної оболонки Землі [11, c. 207].

Всі інші види дій АЕС на гідро- і літосфері, не пов'язані
з радіоактивністю (вплив системи водопостачання, каналів, що підводять і відвідних, фільтрів), якісно не відрізняються від аналогічних дій ТЕС. Основне тепловиділення АЕС в навколишнє середовище, як і на ТЕС, відбувається в конденсаторах паротурбінних установок. Проте питомі тепловиділення у воду, що охолоджує, у АЕС більше, ніж у ТЕС, унаслідок значної питомої витрати пари. Це визначає великі питомі витрати води, що охолоджує. У зв'язку з чим майже на всіх нових АЕС передбачається установка градирень, в яких теплота відводиться безпосередньо в атмосферу. Вода, що потім охолоджує, поступає в став-охолоджувач. Це водоймище відособленого водокористування, призначене для забезпечення замкнутої системи водопостачання АЕС [11, c. 207].

Споживання повітря на АЕС визначається потребами розбавлення
забруднюючих викидів і забезпечення нормальних умов життєдіяльності персоналу. Витрата повітря на АЕС з тепловими реакторами оцінюється в межах 15–20 106 м3/год на 1 МВт встановленої потужності [11, c. 208].

Найбільш складною екологічною проблемою при експлуатації АЕС є поховання великотоннажних радіоактивних відходів, що утворюються при демонтажі елементів устаткування, що володіють радіоактивністю,
після закінчення терміну їх служби або по інших причинах, а також відпрацьованого ядерного палива [11, c. 208].
5.3. Взаємодія ГЕС. і навколишнього середовища

Всього декілька десятиліть тому широкого поширення набула точка зору про те, що ГЕС не можуть негативно впливати на навколишнє середовище. Проте з часом стало ясно, що при будівництві і експлуатації ГЕС навколишньому природному середовищу завдається істотного збитку. Головним лихом є саме водосховища, велику частину яких складають мілководдя. Площі мілководь особливо великі при зарегулюванні рівнинних річок, наприклад, у водосховищ Дніпровського каскаду. Вода мілководь інтенсивно прогрівається сонцем, що в сукупності з надходженням біогенних речовин видає сприятливі умови для розвитку синєзелених водоростей і інших евтрофікаційних процесів. При створенні водосховищ затоплюється територія, рівна площі його дзеркала. Для акумуляції 1 км3 води у водосховищах, що споруджуються на рівнинних річках, площа затоплення складає порядка 300–320 км2, на гірських річках – порядку 80–100 км2. Тому розвиток гідроенергетики краще проводити в гірській місцевості. В результаті фільтрації
води в борти водосховища навколо нього формується обширна зона підтоплення, майже рівна за площею дзеркалу водосховища. Хвилеві явища викликають зміну берегів і їх обвалення, що збільшує площі мілководь. Мілководдя і підтоплення сприяють заболочуванню територій, прилеглих до водосховища [11, c. 214].

При споруді ГЕС відбувається перерозподіл стоку річки, змінюється її рівень, а також хвилевий, термічний і льодовий режими. Швидкості
перебігу річки зменшуються в десятки разів. У окремих частинах водосховища
виникають застійні зони. Змінюється тепловий режим в нижньому б'єфі водосховища в осінньо-зимовий період за рахунок надходження з верхнього б'єфу теплішої води, нагрітої у водосховищі за літо. Ці відхилення від
природних умов розповсюджуються на сотні кілометрів від дамби ГЕС.
Спостерігаються істотні зміни гідрохімічного і гідробіологічного режимів водних мас. У верхньому б'єфі маси води насичується органічними речовинами, що поступають з річковим і поверхневим стоком, стічними водами, а також що вимиваються із затоплених грунтів [11, c. 214].

Під тиском величезних мас води, накопичених у водосховищах,
нерідко відбуваються ті, що просіли земної поверхні, зіставні із землетрусами силою до 2–3 балів. В результаті зміни руслових режимів
у водосховищах осідають наноси. Зарегулювання річкового стоку відбивається на стані морського середовища. Згубним для Азовського моря виявилося зарегулювання стоку річок Дону і Кубані. Споруда Цимлянського
(на Доні) і Краснодарського (на Кубані) водосховищ зменшило надходження річкового стоку в Азовське море приблизно на 30%, що привело до зниження рівня морить на 70 см. Чорноморська вода з солоністю 14–17% хлинула в акваторію Азовського моря, солоність якого складала 7–11%. Поступова зміна солоності Азовського моря привела до зникнення його
численного і різноманітного рибного населення. Цьому сприяли також невиправдано високі квоти щорічного вилову риби і забруднення акваторії Азовського моря скидними водами рисових плантацій, іншими стічними водами, скидів із суден. В результаті протягом 15–20 років
рибні запаси Азовського моря виявилися практично вичерпаними [11, c. 215].

ВИСНОВКИ
Оскільки в даний час основою енергопостачання міст є
централізоване вироблення практично всіх енергоресурсів, то забезпечення надійного і стабільного енергопостачання народного господарства електричною і тепловою енергією при значному зменшенні шкідливої дії на навколишнє природне середовище здійснюється:

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ахтырский А.А. Научно-технический прогресс в теплоэнергетике жилищно-коммунального хозяйства. – М.: Стройиздат, 1986. – 248 с.

2. Бабаев Н.С., Демин В.Ф., Ильин Л.А. Ядерная энергетика, человек и окружающая среда. – М.,: Энергоиздат, 1981. – 296 с.

3. Более, чем достаточно? Оптимистический взгляд на будущее энергетики /Под редакцией Кларка Р. – М.: Энергоатомиздат, 1984. – 216 с.

4. Давыдова Л.Г., Буряк А.А. Энергетика: пути развития и перспективы. –М.: Наука, 1998. – 120 с.

5. Електроенергетика Украини. К.: ЦНТЕІ "Украшформенагросервк", 1998 – 34 с.

6. Иванов С.И., Иванов М.Б., Ахтырский А.А., Хиж Э.Б. Организация и управление коммунальным теплоэнергетическим хозяйством. – М.: Стройиздат, 1986. – 238 с.

7. Кириллин В.А. Энергетика сегодня и завтра. – М.: Педагогика, 1983. – 128 с.

8. Комплексна державна програма енергозбереження України. – К.: Держком України з енергозбереження, 1996. – 218 с.

9. Непорожний П.С., Обрезков В.И. Гидроэлектроэнергетика. – М.: Энергоиздат, 1982. – 304 с.

10. Скалкин Ф.В., Канаев А.А., Кооп Л.З. Энергетика и окружающая среда. – Л.: Энергоиздат, 1981. – 280 с.

11. Таги-заде Ф.Г. Энергоснабжение городов. – М.: Стройиздат, 1992. –

320 с.

12. Тёльдеши Ю., Лесны Ю. Мир ищет энергию. – М.: Мир, 1981. – 439 с.


Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации