Військова освіта. Збірник наукових праць 2003 №12 - файл n1.doc

Військова освіта. Збірник наукових праць 2003 №12
Скачать все файлы (997 kb.)

Доступные файлы (1):
n1.doc997kb.04.02.2014 12:06скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Головне управління кадрової політики Науково-методичний центр військової освіти Київський інститут внутрішніх справ


ВІЙСЬКОВА ОСВІТА № 12
КИЇВ - 2003

міністерство оборони україни
Головне управління кадрової політики Науково-методичний центр військової освіти Київський інститут внутрішніх справ

військова освіта
Збірник наукових праць

№ 12
Київ - 2003

УДК 355(477) (066) ББК 68.4(4 УКР) я 43 В 42

В 42 Військова освіта: Збірник наукових праць. - К., 2003. - 186 с.
Збірник призначений для керівного складу та науково-педагогічних працівників, ад'юнктів і слухачів вищих навчальних закладів, працівників наукових і науково-методичних установ.

Затверджено до видання Науковою радою Науково-методичного центру військової освіти Міністерства оборони України (протокол від 16.07.03 № 13).

Редакційна колегія: Нещадим М.І., канд. техн. наук, доц. (голова редакційної колегії); Руснак І.С., д-р військ, наук, проф. (заступник голови); Лігоцький А.О., д-р. пед. наук, проф. (заступник голови); Воловик П.М., д-р пед. наук, проф.;

Зіньковський Ю.Ф., д-р техн. наук, проф., акад. АПН України;

Кондратюк О.П., д-р пед. наук., проф.;

Ложкін Г.В. д-р. псих, наук, проф.;

Науменко М.І., д-р техн. наук, проф.;

Пометун О.І., д-р. пед. наук, проф.;

Рибак М.І., д-р. істор. наук, проф.;

Синьов В.М., д-р пед. наук, проф., акад. АПН України;

Телелім В.М., д-р військ, наук, проф.;

Шарій В.І., д-р військ, наук, проф.;

Цюрюпа М.В., д-р. філософ, наук, доц.;

Ягупов В.В., канд. пед. наук, доц.;

Власко М.П., канд. техн. наук, доц. (відповідальний за випуск). Усі права застережені.

Переклад та друк - лише за згодою авторів і редакції. Адреса редакції: 03113, м. Київ-113, просп. Перемоги, 55/2, Науково-методичний центр військової освіти Міністерства оборони України, тел. (044) 441-63-80.

Свідоцтво про державну реєстрацію KB № 4741 від 15.12.2000 р.
О Науково-методичний центр військової освіти Міністерства оборони України, 2003

І. ВІЙСЬКОВА ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ

М.І. Нещадим, генерал-лейтенант, кандидат технічних наук, доцент, заслужений працівник народної освіти України,

Головне управління кадрової політики Міністерства оборони України

СИНЕРГЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ

У статті розкривається проблема синергетизації військової освіти, як альтернатива детермінізмові, редукціонізмові, що традиційно розглядалися як універсальні основи наукового пізнання світу людиною. Викладається сутність механізму розвитку військової освіти, основу якого складає процес самоорганізації, та шляхи його практичної реалізації.

В статье раскрывается проблема синергетизации воєнного образования, как альтернатива детерминизму, редукционизму, которые традиционно рассматривались в качестве универсальных основ научного познания мира человеком. Излагается сущность механизма развития военного образования, основу которого составляет процесс самоорганизации, и пути его практической реализации.

In this article it is disclosed the problem of military education sinergetization. It is also stated the nature of the military education development mechanism, which is based on the self-organization process, and the ways of practical realization of this mechanism.
Військова освіта більшості розвинених країн протягом останніх двох століть формувалася й розвивалася під впливом традиційної парадигми освіти. їй великою мірою притаманні авторитарність, статичність, монологічність, дисциплінарність, порівняна закритість. Така модель освіти недостатньо гнучка, практично нездатна до саморегуляції і з часом стає неадекватною реальним змінам, що відбуваються в суспільстві.

На порубіжжі тисячоліть процес ускладнення буття суспільства і наростання загроз розвиткові людської цивілізації прямує до критичної межі, що вимагає нових шляхів дослідження та осмислення тенденцій розвитку складних феноменів у життєво важливих відкритих системах людського буття. Як зазначив у своїй доповіді на II Всеукраїнському з'їзді педагогічних працівників Міністр освіти і науки України В.Г. Кремень, розвиток у національному і світовому контекстах освіти зумовлює значні зміни в освіті на засадах нової парадигми людського прогресу, сутністю якої є людський розвиток, спрямований на розвиток особистості [1].

Сучасна епоха не лише поставила перед людством нові проблеми небаченої раніше гостроти і складності, а й привела до відкриття суттєво нових засобів їх вирішення. Найважливішим з останніх дедалі більше мислителів вважають принципово новий етап розвитку науки, що дістав назву постнекласичного, ядром якого є синергетика (від давньогрецького "синергія" - спів дія, співпраця). Основи синергетики як науки було закладено А.А. Андроновим, М. Ейгеном, Ю.І. Неймарком, Дж. Ніколасом, І.І. Пригожиним, І. Стенгерсом, Г. Хакеном, проте у зв'язку з інтенсивним розвитком цей науковий напрям доволі швидко перетворився на світобачення і спричинив глибоку й масштабну наукову революцію [2^4].

Як зазначає Г. Хакен, принципи самоорганізації, що їх вивчає цей напрям науки, поширюються "від морфогенезу в біології, деяких аспектів функціонування мозку до флатера крила літака, від молекулярної фізики до космічних масштабів еволюції зірок, від м'язового напруження до спучування конструкції" [5, с. 16]. Можна твердити, що в даний момент саме синергетика є найзагальнішою теорією самоорганізації. Вона формулює найбільш загальні принципи самоорганізації, що діють на всіх структурних рівнях матерії, мовою математики описує механізми структурогенезису, у її рамках здатність до самоорганізації виступає як фундаментальна властивість усіх систем.

В основі синергетики лежать ідеї системності або цілісності світу і наукового знання, що його відображає, та загальності закономірностей розвитку всіх рівнів матеріальної та духовної організації, нелінійності чи багатоваріантності й необоротності, глибинного взаємозв'язку хаосу і порядку, кооперативної взаємодії окремих частин невпорядкованих систем певного типу (принцип синергетизму).

Загальним закономірностям синергетики підпорядкований розвиток усіх складних відкритих систем буття - як природних, так і суспільних. її методологічне значення для теорії і практики різноманітних галузей людської діяльності зумовлене тим, що вона являє собою нове світобачення, тобто дає принципово нове бачення світу й нове розуміння процесів розвитку природи та суспільства.

Синергетика, як світобачення має значний гуманістичний та евристичний потенціал, оскільки її ідеї дають змогу виділити дещо спільне, взаємоподібне в процесах розвитку складних соціальних систем - як природних, так і економічних, політичних та ін. Це дає змогу прорахувати оптимальні для людей шляхи розгортання подій і, відповідно, отримати важелі управління процесами розвитку. Усвідомлення такого роду можливостей сприяє виживанню людей у непростій ситуації початку XXI ст. із загрозою безлічі катастроф: ядерної, екологічної, генетичної, біологічної, соціальної та ін. Саме синергетика дає надію на вирішення завдань, що виникли у зв'язку з цими загрозами, для виживання світової цивілізації.

Ефективність синергетики пояснюється тим, що вона в різних за своєю природою процесах (фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та ін.) виявляє загальні механізми самоорганізації. Саме ці механізми дають можливість управляти процесами, де вже не діє як методологічна основа класичний, лапласівський детермінізм. Згідно із сучасною точкою зору, такого роду управління, як слушно зауважує І.І. Пригожий [6], виступає майже як "карикатура на еволюцію". У цих випадках адекватним є управління, що орієнтується на уявлення про складний характер природної, технічної та суспільної систем, цілісність яких зумовлена когерентними взаємодіями частин системи між собою. Ці складні системи відрізняються від традиційних кібернетичних систем причинно-наслідковим зв'язком у вигляді однозначного реагування на стимули зовнішнього середовища. Але поведінка системи будь-якої природи не може бути запрограмована єдиним, однозначним способом - вона за своєю суттю поліваріантна й залежить від власної внутрішньої пов'язаності, когерентності елементів.

Синергетика розглядається як та сучасна наукова парадигма, яка може об'єднати наші знання про природу і людину, матерію і дух, на методологічних засадах якої створюється суттєво нова картина світу [7-10].

Найважливішим здобутком синергетики є якраз відкриття загальних закономірностей самоорганізації в розвитку всіх явищ буття, а також загальної тенденції до прогресу цієї самоорганізації. Відповідно до останньої, в історичному розвиткові природи і суспільства існує закономірність щодо створення дедалі складніших упорядкованих систем. Причому, якщо на попередніх етапах розвитку суспільства така тенденція виявлялася стихійно, а в розвитку сфер суспільства - інтуїтивно чи на спрощених моделях пізнання такого процесу, то сьогодні загроза загибелі людства поставила питання як про систематичне оволодіння загальними синергетичними закономірностями розвитку світу, так і про конкретизацію їх в усіх видах людської діяльності, у тому числі в освітніх системах. Тому останнім часом з'явилася низка публікацій, присвячених впровадженню синергетичної методології в освіту, у процес формування світогляду фахівця.

Елементи загальної інтерпретації розвитку освіти ми знаходимо в працях В.Г. Буданова, В.В. Василькової, Л.Я. Зоріної, B.C. Лутая, В. Маткіна, 3. Тюмасевої та А. Аменд, О.В. Чалого і низці інших. Однак, систематичних досліджень розвитку і трансформації військово-освітніх систем ще здійснено не було. Спробуємо й ми, зупинившись на нових принципах синергетичного підходу, відкритих в синергетиці, застосувати їх до розвитку військової освіти, щоб показати синергетизацію як сучасну тенденцію розвитку останньої.

Нині стало зрозумілим, що традиційна парадигма військової освіти, що грунтувалася на нормах класичної науки й розглядала систему як закриту, лінійну, обернену та рівноважну, фактично детермінувала однозначність шляхів розвитку системи й заперечувала її природний саморозвиток. У сучасних умовах із завершенням переходу багатьох фундаментальних дисциплін до вивчення нового типу об'єктів - нелінійних систем, що самоорганізуються та розвиваються, потрібна й кардинальна зміна поглядів на військову освіту.

На зміну лінійному уявленню про світ, що розвивається за стабільними і вічними законами, які уособлюють остаточну істину й змінюються під впливом людини, прийшло світорозуміння нестабільності самостворення і саморозвитку природних, суспільних, економічних та інших систем, альтернативних шляхів їхньої еволюції. "Як ці, так і інші питання, що стосуються майбутнього та перспектив розвитку складноорганізованих систем, вивчаються в руслі нового наукового напряму - синергетики, яка, на наш погляд, може виступати як методологічна основа для прогностичної та управлінської діяльності в сучасному світі. Синергетика орієнтована на пошуки певних універсальних законів еволюції та самоорганізації складних систем, законів еволюції відкритих нерівноважних систем будь-якої природи", - зазначають О.М. Князева та С.П. Курдюмов [7].

Синергетика нині протистоїть жорсткому детермінізмові та редукціонізмові, що до цього часу розглядалися як універсальні методологічні основи наукового пізнання світу людиною. Причинно-наслідкові зв'язки лінійного характеру (коли наслідки були або тотожні, або пропорційні причині), які лежали в основі картини світу в класичному розумінні з її обов'язковою впорядкованістю, нині поступаються усвідомленню того, що хаос має конструктивну природу, з нього самоорганізуються нові структури і він не тільки руйнує, а й створює. Тому функціонування та розвиток сучасної системи освіти, до складу якої входить і військова освіта, на наш погляд, доцільно розглянути на основі синергетичної методології. Висловимо лише деякі концептуальні положення, що можуть стати векторами зусиль у майбутній роботі військових педагогів та науковців з переорієнтації освітньо-професійних програм, насамперед, на рівні вищої військової освіти.

У військово-освітній процес доцільно ввести синергетику, діючи синхронно одразу по трьох таких напрямах:

Поза сумнівом, основною метою відображення ідей самоорганізації в системі військової освіти (СВО) є формування в курсантів (слухачів) сучасної наукової картини світу, що є суттєвим компонентом наукового світогляду. "Засвоєння синергетичних положень, - пише Л.Я. Зоріна, -може мати вплив на світоглядні уявлення тих, хто навчається" [12, с. 107]. Це революційне, за характером синергетичне світобачення, втілено на етапі постнекласичної науки представниками багатьох наукових напрямів. Однією з найвпливовіших у цьому плані наукових парадигм є синергетична, яка поступово витісняє класичну з її культом гіпертрофованої раціональності й веде курсантів (слухачів) за обрій - туди, де закінчується світ, створений за правилами людського розсудкового мислення, і починається "неправильний" реальний світ. При цьому в них формується уявлення про те, що в цілому світ складається переважно з відкритих систем, які інтенсивно обмінюються з навколишнім середовищем енергією, речовиною, інформацією і мають принципово інші характеристики: розупорядкування, різноманітність, нестійкість, неврівноваженість, нелінійні співвідношення тощо.

Важливо підкреслити, що розвиток постнекласичної наукової картини світу, яку ще можна назвати синергетичною, органічно включається в процес формування в майбутніх військових фахівців нового типу планетарного мислення, суттєвими рисами якого є інтенція до розуміння, до толерантності, до діалогу з природою, до діалогу культур.

Як зазначено в наукових дослідженнях [9, с. 13-14], криза сучасної освіти зумовлена також орієнтацією на вузькодисциплінарний підхід, на жорстке розмежування гуманітарних і природознавчих дисциплін. Це породжує фрагментарність бачення реальності, призводить до деформацій у світогляді. В умовах прискореного інформаційного розвитку відсутність цілісного світобачення заважає військовій людині адекватно реагувати на екологічну кризу, девальвацію моральних норм, нестабільність політичних, соціальних та економічних ситуацій. Якщо вірити експертам, то в процесі глобалізації ми дуже швидко підходимо до межі, коли розвиток глобальної кризи може піти за катастрофічним сценарієм. З огляду на це, військова освіта має виконувати випереджувальну функцію - формування світоглядної свідомості людини, яка мусить жити в епоху криз. Таке формування нового світобачення можливе лише зі зміною менталітету. Звідси й потреба в такій радикальній реформі військової освіти, яка уможливила б не тільки аналіз, розчленування цілого на частини, а й синтез, взаємозв'язування знань. Треба подолати той розрив, що склався в сучасній культурі і дістав відображення у змісті освіти, зокрема військової. Мова йде про розрив двох культур: культури науково-технічної з домінуванням у ній науково-технічної раціональності класичного типу і культури гуманітарної, яка включає мистецтво, літературу, суспільні науки й систему знань про внутрішній світ людини. У цьому плані важливим завданням є створення нових курсів дисциплін для СВО, які здійснювали б міждисциплінарний синтез на основі комплексного підходу, що передбачає єдність історико-філософського, культурологічного та еволюційно-синергетичного аспектів.

Л.Я. Зоріна виділяє низку пріоритетних проблем, розгляд яких істотно впливає на формування нової наукової картини світу та відображується в змісті освіти. Основними з них автор вважає індетермінізм, нелінійність мислення (багатоваріантність сценаріїв розвитку системи), уявлення про еволюцію як чергування порядку і хаосу [12, с. 105-109]. До них слід додати ще цілу низку пріоритетних проблем, розгляд яких істотно впливає на формування сучасної наукової картини світу і сприяє подоланню розриву між природничо-науковою, технічною та гуманітарною складовими й утворенню цілісної культури. На нашу думку, застосування синергетичного підходу до розв'язання цих та інших проблем, зокрема проблеми індетермінізму, проблеми нелінійності мислення, уявлення про еволюцію як чергування порядку і хаосу тощо, дає змогу накреслити шляхи істотного вдосконалення СВО.

У процесі розвитку синергетики прийшло розуміння того, що механізм розвитку, в основі якого лежить процес самоорганізації, чергування порядку і хвосу, є універсальним принципом світобудови, характерним для систем найрізноманітніших типів, у тому числі й для військово-освітньої.

Грунтуючись на цих методологічних положеннях, наведемо аргументи на користь того, що СВО можна досліджувати з позицій синергетичної методології. Ця система є:

- складноорганізованою системою;

- системою відкритою, тобто такою, що має джерела обміну енергією, інформацією із зовнішнім соціальним і культурним середовищем не тільки на межі системи, а й у кожній точці останньої;

-динамічною системою, тобто всередині її постійно відбуваються випадкові рухи, що забезпечують нерівноважність системи, її розвиток, самоорганізацію через нестійкість, випадковість стану.

СВО, центром і головною метою якої є формування та розвиток особистості військового фахівця, еволюціонує шляхом самоорганізації, самостворення, де стимулюючий вплив можливий завдяки відповідно побудованому управлінню людьми з боку системи, тобто такому управлінню, яке враховує внутрішні тенденції та умови навколишнього середовища.

Водночас випадкові рухи, що здійснюються в системі, не виключають і певної детермінованості в розвиткові останньої. Саме тому визначення закономірностей, принципів розвитку СВО є не запереченням синергетичного підходу, а, навпаки, засобом відкриття законів та меж нестійкості системи у фазовому просторі. Свідомий вибір можливий на основі визначення рушійних сил розвитку системи, закономірностей та принципів її функціонування.

Дослідження складних відкритих систем, що розвиваються, застосування уявлень синергетичної методології приводить до висновку про те, що будь-який еволюційний процес у відкритих системах супроводжується взаємопов'язаним синергетичним рухом. Військово-освітня система, будучи цілісною системою, одночасно є підсистемою багатьох макросистем. Виділення мега- та макрочинників - ноосфери, Землі, суспільства, культури, держави та ін. - по суті, позначали відкриті мега- та макросистеми, що теж еволюціонують. Своєрідним макросередовищем для військової освіти є національна система освіти. І система освіти в цілому, і СВО є відкритими соціокультурними системами, що розвиваються згідно із синергетичними засадами.

Застосування синергетичної моделі еволюції до аналізу проблем розвитку військової освіти дає можливість зрозуміти внутрішні механізми їх виникнення та еволюції, а також рівень взаємодії СВО з навколишнім середовищем, оптимальний режим їх функціонування, оцінити ступінь впливу, здійснюваного підсистемою освіти на систему освіти загалом. Обґрунтовуючи бачення механізму розвитку СВО з позицій синергетики, можна твердити, що з утворенням будь-якої освітньої системи у її функціонуванні мають місце як механізм онтогенезу (програма системи), так і механізм філогенезу (програма зміни системи), що на певних етапах еволюціїї приводять систему до розквіту чи занепаду. Програма становлення та розвитку освітніх систем поряд із соціальною (зовнішньою) організацією передбачає внутрішні механізми, здатні реагувати на набір флуктуацій, що виводять систему з рівноваги, на внутрішні умови акумулювання енергії, інформації, що й забезпечує освітнім системам здатність до розвитку, визначає стан-атрактор та підсумок саомоорганізації системи.

Розглядаючи коротко ці нові методологічні принципи, відкриті в синергетиці, слід зазначити, що атрибутивною характеристикою для всіх складних відкритих систем є взаємодія двох протилежних начал: креативного - того, що створює певні структури, впорядковує хаос, і деструктивного, дисипативного (від лат. - "того, що розмиває") -спрямованого на ліквідацію будь-якої впорядкованості структури [6; 7, с. 8]. Саме взаємодія цих протилежних начал визначає створення, розвиток та ліквідацію всіх синергетичних систем. Так, збільшення дії дисипативного начала, вихід його за певні межі взаємодії з креативним призводять до нового знищення певної структури, до хаотичного стану даної системи. Проходження будь-якою синергетичною системою (чи її підсистемою) хаотичного етапу у своєму розвитку призводить до того, що подальший процес такого розвитку стає принципово недетермінованим, невизначеним, а тому й непередбачуваним, тобто виникають різні його варіанти, реалізуються різноманітні модифікації [15, с. 271]. Те саме стосується й історичного розвитку військової освіти в Україні. У нашій державі реалізовано саме такий сценарій її формування. За інших обставин, за інших прийнятих рішень міг бути реалізований інший сценарій розвитку СВО в Україні. Слід наголосити при цьому, що ототожнення дисипації з хаосом є не зовсім точним. На етапі досягнення системою максимуму дисипації в ній виникають і певні центри нової організації - атрактори (від лат. - "притягувати"), навколо яких за певних умов формуються організовані структури вищих рівнів, тобто хаос перетворюється на новий порядок, як це мало місце і в процесі становлення та історичного розвитку військової освіти в Україні.

Вихід процесу за межі міри, збільшення ролі начала, яке структурує систему, також призводять до становлення хаотичного плюралізму, тобто до великої кількості нових мікро- та макроструктур, а не до нової, більш упорядкованої, організації (наприклад, до певного рівня плюралізму ідеології в сучасній СВО України тощо). У зв'язку з цим, слід зупинитись і на іншій, конструктивній, функції дисипації, що полягає у "випалюванні", "виїданні" всього зайвого, непотрібного [7]. Завдяки цьому, в процесі становлення нової організації, вже на етапі виникнення різних центрів організації та їхньої взаємодії, більшість із них зникає і організація часто здійснюється навколо одного атрактора.

Такий процес, як уже зазначалося, є не однозначно детермінованим, а багатоваріантним. Проте він усе-таки підпорядковується і живим закономірностям - як загальносинергетичним, так і специфічним закономірностям системи, що діють у період незмінності якоїсь певної якості останньої. Тобто нова методологія "об'єднує в собі флуктуації (хаотичні в розвитку освіти) і стабільність", а світ загалом є швидше світом процесів, у яких інформація та структура руйнуються, відтворюються і зберігаються [6]. Раніше будь-який вид світогляду чи ідеологічних учень, як зазначає B.C. Лутай, ототожнював ідеї більш гармонійного порядку, добра, істини тощо лише з наданням пріоритетного значення своїм специфічним принципам (а часто - і з абсолютизацією останніх) [13, с. 102]. Тому інші, "чужі", принципи розглядалися як недосконалі, "ворожі", як зло. Синергетична методологія вимагає доведення ідеї про досягнення кращого порядку (добра, істини та ін.) за вирішення будь-яких проблем до розкриття певної міри в розв'язанні суперечності між двома протилежними началами, про які йшлося. Причому, з огляду на сказане вище, методологія такого розв'язання суперечності має включати діалог між мисленими передбаченнями результату дії та її реальним результатом [13, с. 102] і низку інших вимог [7, 12, 14].

Розуміння СВО, як системи відкритої та нелінійної, передбачає нове ставлення до особистості майбутнього військового фахівця, що стає основою цієї системи.

Неповторність особистості постає одночасно і як постійне джерело стихійності та невпорядкованості, і як джерело розвитку. Свобода вибору, що є необхідним атрибутом кожної відкритої системи, не тільки дає можливість якнайповніше вдовольняти освітні потреби процесу навчання, а й стає засобом конструювання всієї системи, вихідним принципом її гуманізації. В умовах свободи вибору якісно змінюються і зміст, і організація діяльності в СВО. Реалізація принципу свободи вибору у військово-педагогічному процесі сприяє підвищенню його ефективності, розвиткові самостійності курсантів (слухачів), допомагає вирішити проблему відчуженості їх від військово-педагогічного процесу (ВПП), оскільки:

Таким чином, синергетика, як новий постнекласичний напрям міждисциплінарних досліджень процесів самоорганізації, певним чином, могла б у майбутньому виступити в ролі теоретико-методологічної основи подальшого вдосконалення військової освіти, а синергетизацію можна розглядати як тенденцію розвитку останньої. Методологічне й світоглядне значення синергетизації для військової освіти має стати предметом подальших досліджень і конструктивних дискусій.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Кремень В.Г. Доповідь на II Всеукраїнському з'їзді працівників освіти // Освіта України. - 2001. - 12 жовт.

  2. Капица СП., Курдюмов СП., Малинецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущего. - М.: Наука, 1997. - 285 с.

  3. Цымбал Л.А. Синергетика информационных процессов. Закон информативности и его следствия. - М.: Наука, 1995. - 119 с.

  4. Шаронов Ю.В. Синергетика в управлении учреждениями образования // Высшее образование в России. - 1999. - № 4. - С. 14-18.

  5. Хакен Г. Синергетика. - М.: Мир, 1980. - 246 с.

  6. Пригожий И.И. Природа, наука и новая рациональность // Философия и жизнь. - 1991.-№7.-С. 11-15.

  7. Князева Е.Н., Курдюмов СП. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным // Вопросы философии. - 1992. -№ 12. - С. 3-20.

  8. Пригожий И., Стенгерс И. Время, хаос, квант. - М.: Прогресс, 1999.-268 с.

  9. Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. -М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 370 с.

  10. Хакен Г. Синергетика. - М.: Мир, 1980. - 246 с.

  11. Буданов В.Г. Трансдисциплинарное образование. Технология и принципы синергетики // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. - М: Прогресс-Традиция, 2000. - С. 52-78.

  12. Зорина Л.Я. Отражение идей самоорганизации в содержании образования // Педагогика. - 1996. - № 4. - С. 105-109.

ІЗ.ЛутайВ.С. Синергетична парадигма як філософсько-методологічна основа формування світоглядів XXI століття // Філософія освіти XXI століття: проблеми і перспективи. Методологічний семінар: Збірник наукових праць. - Вип. З / За ред. В.П. Андрущенка. - К.: Знання, 2000.- С 99-103.

  1. Лисенко А.Ф. До питання щодо синергетичного підходу в педагогіці // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наук, праць учасників 5-х Костюківських читань. - К., 1998. - Т. 2. - С 324-327.

  2. Стенгерс И., Пригожий И. Порядок из хаоса. - М.: Прогресе, 1986.-431 с.

В.В. Ягупов, полковник, кандидат педагогічних наук, доцент, Науково-методичний центр військової освіти Міністерства оборони України

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Учебный текст
© perviydoc.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации